Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Речі, що побували на Евересті та в Антарктиді. Як бренд Turbat виводить Україну на світовий ринок туристичного спорядження

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Чимало мандрівників уже планують зимові походи в гори. Кожен турист знає, що головне – правильно підготуватися. У цьому точно стане в пригоді туристичне спорядження від львівського бренду Тurbat, названого на честь карпатської річки. Українська продукція вже побувала у різних куточках світу. У ній мандрівники досягали вершини Евересту та ходили в походи за полярним колом.

Мар’ян Стрільців

мандрівник, креативний директор львівського бренду туристичного спорядження Turbat від компанії Gorgany

Раніше ходив у гори в джинсах та з купленою в супермаркеті палаткою

До туристичного спорядження я прийшов органічно, тому що багато в житті подорожував. Раніше я працював фоторепортером для багатьох українських медіа, навіть мав свою фотоагенцію. Ця робота давала можливість багато мандрувати. З 2005 року я вже об’їздив чимало країн, полюбляю і внутрішній туризм, особливо українські Карпати.

Моє ставлення до туристичного спорядження тоді й зараз досить відрізняється. Я був більше зосереджений на самій подорожі, ніж на тому, в чому одягнений і де сплю. Як і більшість людей у той час, я підіймався в гори у джинсах, мав незручний важкий рюкзак і спав у простому наметі, купленому десь у супермаркеті. І з усім цим я йшов пішки через Памір (гірська система у Центральній Азії), їздив через Афганістан, Іран тощо. І мене ніщо не стримувало. Однак я дійсно свідомо чи несвідомо відчував певний дискомфорт. Після перших купівель професійного спорядження я почав цей дискомфорт зменшувати.

Фото: Marian Striltsiv / Facebook

Мандрівники повинні мати можливість відчувати кайф подорожі, а не думати, що в них щось не гаразд, наприклад, холодно чи незручно. Коли я ще був студентом, на ринку тільки почало з’являтися туристичне спорядження. Тоді для мене воно було занадто дорогим. Свою першу зарплату я віддав на купівлю туристичних бахіл, бо мені тоді їх дуже хотілося. Але останнім часом для людей, які подорожують, мати якісне спорядження стає нормою. Паралельно з цим збільшується й доступ до такого продукту. У підсумку цей ринок доволі швидко зростає.

Прийшли зробити історію успіху українського спорядження

У певний момент життя мені захотілося додатково займатися ще якоюсь справою, яка пов’язана саме з подорожами. Так я долучився до компанії Gorgany – спільноти магазинів туристичного одягу та спорядження, яка існує вже 16 років. Мене ця робота так втягнула, що я поринув у неї повністю. Зараз я обіймаю посаду креативного директора бренду Turbat, зокрема відповідаю за асортимент і промоцію. Тобто я десь на межі тих, хто каже, як бренд має виглядати в майбутньому.

Загалом Turbat – це частина компанії Gorgany, йому вже шість років. Turbat і Gorgany нагадують мені Ватикан та Італію – ніби територіально всередині, але зі своєю політикою і філософією. У 2014 році ми відчули, що в Україні можна і потрібно щось виготовляти, що тільки економічно сильна країна може себе якісно захистити. Це був постреволюційний період, економічно важкий на тлі кризи й війни. І в багатьох людей тоді з’явилося непереборне бажання розвивати країну в усіх можливих напрямках. Тоді швидко з’явилися локальні малі бренди, зокрема одягові. Ми теж захотіли створити свою круту історію.

Фото: Turbat. Зроблено мандрівниками / Facebook

Бренд ми назвали Turbat на честь карпатської річки, яка протікає у межах Тячівського району Закарпатської області. Це досить гарна долина, можливо, вже менш важкодоступна, але раніше такою була. Потрапити на річку Турбат – це вже пригода, адже це не є популярним маршрутом, куди ходять багато туристів. Така назва досить добре відображає нас як мандрівників. Якщо вам хочеться пригод, то можна просто поїхати на цю водойму. «Турбат» з румунської означає «шалений». І коли ми представляли бренд нашим румунським партнерам, вони казали, що вже тільки через назву готові з нами працювати, тому що для них це драйвово. 

На туристичне спорядження бракувало попиту

Одного року команда Gorgany була на європейській виставці туристичного спорядження ISPO Munich. Ми бачили там багато закордонних брендів, зокрема, чеських і польських. Але жодного українського. Нам стало так прикро. Ми не розуміли, як це так, чому у нас, в Україні, немає жодної історії успіху в цьому сегменті ринку. З одного боку, це було пов’язано з тим, що українці мало подорожували. У віддалених частинах світу рідко можна було зустріти мандрівників з України. Тому було логічно, що цей ринок не мав особливої популярності. І навіть перші бренди, які з’являлися, були доволі примітивними – спроби зробити дешевші аналоги. Тобто імпортні речі були дорогі, і люди мусили створювати якусь альтернативу.

Туристичне спорядження від бренду Тurbat

І цей сумний імідж туристичного спорядження в Україні сильно на нас тисне. Це певний комплекс меншовартості. Нам же хотілося ділитися історією успіху, яку можна представити на міжнародному ринку, показати, що є такий бренд, і він теж класний. Тому ми запустили Turbat – перспективне і сучасне українське туристичне спорядження. На той момент в Україні дуже бракувало таких речей, і зараз нам є над чим працювати.

В Україні є величезний виробничий потенціал 

Ми мали небагато досвіду у швейній галузі, тому почали з дослідження. Провели аналіз розвитку виробничих потужностей в Україні. І ми були здивовані, наскільки багато різних відомих брендів мають виробничі контракти в Україні. Вони успішно тут все створюють, і їм усе вдається. Це був для нас сигнал. До команди Turbat тоді долучилася нова колега Наталія, яка мала досвід роботи у данській швейній компанії. Вона, як і ми, багато подорожувала й мала досвід швейного технолога. Тому допомогла нам налаштувати старт виробництва.

Ми одразу розуміли, що хочемо будувати великий бренд, який будуть знати за кордоном. Прагнули масштабу. Тому почали партнеритися з невеликими фабриками, які мають своє обладнання і можуть шити різні типи продукту. У нас були різні продукти, які нам потрібно було зробити, і ми під них шукали виробництва в Україні.

Фото: Turbat. Зроблено мандрівниками / Facebook

Зараз це 10 виробництв, із якими ми співпрацюємо. Однак у нас немає власних виробничих потужностей, хоча вже про це думаємо. Але поки свідомо не йдемо на цей крок. В Україні є, де шити, працюють дуже багато різних підприємств. Відповідно, можна мати з ними ефективну співпрацю. Сьогодні ми більше сфокусовані на розробці, а не на виробництві. Від того ми лише виграємо, адже якщо нам не подобається якість шиття чи наше партнерство з фабрикою, ми легко можемо змінити її на іншу.

В Україні ми маємо унікально якісний гусячий пух

Гусячий пух – найкращий утеплювач у куртках чи спальниках мандрівників. Також він легкий і добре компресується до мінімальних розмірів. Український гусячий пух дуже цінується у світі, експортується в Японію, США і Європу. Тому найбільшим попитом, особливо за кордоном, з-поміж нашого асортименту користується теплий одяг із пуху.. 

Як український бренд, звичайно, ми теж схопилися за цю тему. Якщо ми тут і маємо цю унікальну штуку, то чому б її не використовувати? Знайшли партнерів, які на той час мали невелику крафтову швейну майстерню, і почали працювати. Зараз коли ми знаходимо партнерів за кордоном, то перше, про що нас запитують, це якраз про український пух. 

В одному з роликів про наш пух є момент, де у склянку з водою опускають гусячий пух, і він не тоне. Цим експериментом ми хотіли показати, що наш пух просочений хімічним репелентом, аби він був гідрофобним – відштовхував воду. У багатьох людей є страх, що пух в одязі намокає, збивається й одразу втрачає свої властивості, а ще довго сохне і погано пахне. Ми з цим стереотипом намагаємося боротися. Хімічний – це не означає токсичний. Наш репелент екологічно відповідальний. Ми купуємо його в Німеччині, в Україні просочуємо пух і лише потім використовуємо його в наших куртках і спальниках. Це особливо важливо для людей, які подорожують у гори й потрапляють у сніг, вологість чи хмари на високій висоті. За будь-якої погоди пух буде зберігати свої властивості.

По дзьобах бачимо, що українські гуси – щасливі

Унікальність українського пуху в тому, що наші гуси живуть в максимально природних умовах. Це не якісь конвеєрні ферми, де гусей масово вирощують для їжі. Колись до нас приїжджав британець, з яким ми нагороджуємо стосунки з дистрибуції. І він десь прочитав, що якщо в гуски помаранчевий дзьоб, то це означає, що вона здорова й щасливо живе. І коли він побачив гусей в Україні, сказав: «О, у них такі помаранчеві дзьоби, значить, із ними все гаразд».

Читайте також: Пішки перетнув Україну навхрест. Мандрівник Олександр Волощук про кратер від метеорита, піщані коси та спустошене село

Пух для одягу зібраний відповідально до тварин, без жодного знущання. Гусей ніхто живими не скубає, їх вирощують, перш за все, для м’яса. Пух – це вторинна сировина, його збирають етично, за всіма нормами захисту тварин. Ми маємо двох постачальників пуху, один із яких – топовий постачальник у східній Європі. Він також експортує пух до Японії, а ця країна має дуже високі норми. Ми вимагаємо від наших постачальників пуху, відсутності безвідповідальної поведінки щодо тварин.

Дешева альтернатива імпорту – не про нас

Перш ніж річ потрапляє до магазину, ми розробляємо її протягом двох років. Хоча деякі речі ми можемо зробити значно швидше. Окрім, власне, пошиття, багато часу витрачаємо на тестування спорядження, аби воно було безпечним. Адже ми беремо на себе велику відповідальність перед мандрівниками, які обирають саме наші речі в гори. І лише коли ми переконуємося, що всі матеріали зносостійкі й витривалі для сильного навантаження, як от походи в гори чи в експедиції, тоді передаємо на продаж.

Туристичне спорядження від бренду Тurbat

У нашому асортименті є намети, спальники, куртки, штани, вітрівки, термобілизна тощо. Так приємно бачити, що все більше людей у холод ходять у Turbat. Хочеться підійти до них усіх і сказати: «Дякую». Я навіть одного разу причепився до незнайомого хлопця в магазині й почав розпитував його відгуки про цей матеріал.

Ціни у нас середні, бо ми хочемо використовувати якісні матеріали. Ми свідомо не ставимо нижче ринку, адже будуємо історію успіху українського туристичного спорядження. Дешева альтернатива закордонним брендам ­– це точно не про нас. У середньому пухову куртку Turbat можна придбати за 4 тисячі гривень. Спальник вартуватиме від 2 до 9 тисяч грн. Товари ми продаємо через сайт, а також у 25 спеціалізованих магазинах туристичного спорядження, таких як Gorgany, Terra Incognita, Бізон, «Клуб мандрівників» тощо. Також на великих маркетплейсах, як от «Розетка», Intertop, Kasta та «Всі. Свої».  

З коробки для термобілизни… висипався цукор

Зараз товари Turbat вже продаються за кордоном, хоча цей напрям ми почали відкривати для себе лише торік. Перші постачання були в Польщу, потім у Чехію та Нову Зеландію. Тепер опрацьовуємо ще Німеччину і Румунію. Для нас експортна історія тільки починається, адже там конкуренція має інший характер, ніж в Україні.

Що ми більше полюбляємо, так це відстежувати, хто з українців куди їздить подорожувати з нашим спорядженням. Ми називаємо Turbat брендом добрих знайомих. Знаємо історію, коли незнайомі люди в іншому кінці світу, десь у Перу, зустрічалися в горах і віталися один з одним, тому що бачили одяг від Turbat. Тобто це бренд, який одним логотипом єднає людей десь далеко. Для нас це найбільша мотивація й натхнення щось робити. Перші українці, які проїхали Африку вздовж периметру, були одягнені в наші речі. Фліси Turbat були на вершині Евересту, в Антарктиді, їздили в кругосвітні подорожі, ходили в солопоходи за полярним колом.

Фото: Turbat. Зроблено мандрівниками / Facebook

А ще ми дуже любимо відгуки від наших покупців: позитивні й не дуже. Особливо цінуємо останні за можливість стати кращими. Одного разу хлопець спеціально приїхав до нас, щоб розказати, як можна змінити капюшон у куртці. Коли він одягав шапку, наш капюшон здавався йому замалим. Був ще один кумедний випадок. Під пакування для термобілизни ми спроєктували видовжену банку. Думали, що потім її можна багато для чого використовувати. Наприклад, ми тримаємо у ній маркери. У ній зверху є кришка, і щоб вона притиснулася, потрібно було випустити повітря. І ми зробили знизу маленький отвір. Після такого рішення нам почали писати люди, що ця банка дуже крута, але з неї висипається цукор. Тому ми мусили переробити цю дірку, щоб вона вже була зверху.

Туристичні речі знадобляться не лише для мандрівок

Попит в Україні на якісне туристичне спорядження зростає. За останній рік наш бренд виріс на 189%. Одна з причин – туристичний одяг дедалі більше стає повсякденним. Багато хто пробує туристичне спорядження, розуміє, що воно легке, зручне й довгорічне, і вже не може зіскочити на повсякденне. Це можна порівняти з автомобілем-кросовером, який в місті може і на бордюр виїхати, і снігу не боїться. Так само і з нашим одягом – у ньому можна не боятися негоди. Такі речі були придумані більше для гір і пригодницьких подорожей, але вони швидко заходять у щоденне використання. Крім того, дедалі більше людей подорожують і розуміють вплив якісної підготовки.

Туристичне спорядження від бренду Тurbat

Зараз ми плануємо розвивати нашу пухову колекцію, робимо більше речей для експедицій та походів у гори. А ще ми помалу додаємо кемпінгову категорію, тому що все більше людей регулярно виїжджають на природу з родинами й відпочивають біля води. Мріємо стати справді сильним брендом, щонайменше у Східній Європі. На заваді поки що стоїть бар’єр кордону. В Україні за продажами ми зараз, ймовірно, у першій трійці серед брендів туристичного спорядження й одягу. Але для нас головне, аби українці подорожували, були активними. Бо люди, які мандрують, – справжні, вільні та щасливі.

Суспільство

ЗСУ знищили російські «Смерчі», з яких ворог обстрілював Миколаїв

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

ЗСУ знищили російські реактивні системи залпового вогню «Смерч», з яких окупанти обстрілювали Миколаїв.

Відео з номерними знаками розбитої техніки опублікував очільник ОВА Віталій Кім.

За його словами, на записі – номерні знаки саме тих «Смерчів», які ворог розташував поблизу села Інгулка, аби обстрілювати обласний центр.

«Ось це номери “Смерчів”, які били по нам з Інгулки. Спіть спокійно. Хоча ні. Спіть неспокійно, окупанти», – прокоментував Кім.

Скільки саме РСЗВ було знищено та як, очільник Миколаївської ОВА не повідомив.

Про РСЗВ «Смерч»

Далекобійна реактивна система залпового вогню «Смерч» служить для враження відкрито розташованої і прихованої живої сили, неброньованої і броньованої техніки, артилерії, тактичних ракет та зенітних комплексів, вертольотів на стоянках, а також для руйнування командних пунктів, вузлів зв’язку та об’єктів військово-промислової структури.

Фото з відкритих джерел.

Стрільба може вестися одиночними снарядами чи залпом (протягом 38 секунд). Запуск снарядів здійснюється з кабіни БМ або з виносного пульта. Потужність залпу трьох установок РСЗВ «Смерч» по своїй ефективності дорівнює потужності двох бригад, оснащених ракетним комплексом «Точка-У».

Нагадаємо, українські артилеристи знищили російську РСЗВ «Град» та польовий склад боєприпасів до реактивної системи.

Також ми повідомляли, що військові 14-ї бригади ЗСУ захопили модернізовану БМП-1АМ «Бусурманин» російських окупантів.

Фото: wikipedia.org.

Читати далі

Суспільство

Волонтерять, захищають та рятують життя. Як українська молодь наближає нашу перемогу

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

12 серпня світ відзначає Міжнародний день молоді. За задумом ООН, цього дня варто говорити про можливості та здобутки, успішні кар’єри та освіту. Однак цьогоріч українська молодь має інший порядок денний.

Хлопці та дівчата з усієї країни були змушені докорінно змінити своє життя, а часом – покинути дім. Попри це молодь воює на передовій, волонтерить, організовує благодійні ініціативи та допомагає переселенцям. Разом із проєктом #ВліпиЗаСебе розповідаємо чотири історії про українську молодь, яка наближає нашу перемогу.

Сніжана Бурденюк, засновниця проєкту неформальної освіти

До 24-го лютого Сніжана працювала менторкою у приватній школі та була наставницею в Українській волонтерській службі в програмі «Агенти волонтерства 4.0». Вже через місяць після повномасштабного вторгнення вона заснувала проєкт СпівДія_діти, щоб організувати якісне активне дозвілля дітям-переселенцям та відновлювати їхній психоемоційний стан.

Волонтери створюють безпечний простір для неформальної освіти у школах, де живуть діти. Заняття проводять з понеділка по п’ятницю, кожного тижня навчання має свою тематику. Наприклад, проводять інтерактивні уроки про відомих українців, космос, динозаврів чи українську міфологію.

молодь займається освітою

«Я хочу, щоб діти мали дитинство. Я показую, що Україні на них не байдуже. Я хочу, щоб вони жили тут, і щоб попри все у них було щасливе дитинствою. У цих дітях я виховую українську ідентичність. Через 10 чи 20 років вони згадають, що у ці тяжкі часи про них не забули, про них потурбувались».

За три місяці роботи понад 2 тисячі дітей та 200 волонтерів залучені до СпівДія_діти.

«Є люди, які думають, що, якщо я не можу робити щось велике, то я взагалі нічого не робитиму  –  це неправильно. 10 людей, які разом роблять маленькі речі, творять одну велику справу. Я б порадила молодим людям подивитися на свої сильні сторони й точково долучатися до різних ініціатив».

Анатолій Рибачок, адвокат

Толік працює у юридичній фірмі. Після початку повномасштабного вторгнення він зосередив свої зусилля на тому, щоб росія вже найближчим часом компенсувала завдані збитки, волонтерить та допомагає організувати аукціони з продажу трофеїв орків, щоб назбирати гроші на машини, тактику, медицину та інше необхідне для ЗСУ. А ще Толік  –  донор тромбоцитів, почав здавати кров ще у 2019-му.

«До донорства мене долучила дівчина. Вона особистим прикладом показала, що це прикольно і нічого страшного в цьому немає. Коли я вперше прийшов у донорський центр, у мене взяли аналіз для первинного дослідження крові. Тоді і з’ясувалось, що у моєї крові є особливість, вона kell-позитивна. Така кров приблизно у 5% людей, і це означає, що я не можу здавати цільну кров, бо вона не всім підійде. Але я вирішив, що все одно хочу бути донором, тому я здаю компоненти крові, тромбоцити і плазму».

молодь здає кров

За плечима Толіка вже дев’ять донацій. Переважно він здає кров в Охматдиті. Коли ти вперше здаєш кров, тебе вносять в базу. Потім, за твоєї згоди, рекрутер телефонує і запрошує на донацію, коли хтось потребує твоєї допомоги.

«В Охматдиті дуже привітні лікарі і персонал, я частково від цього отримую задоволення. А здебільшого  –  від того, що я долучений до глобального класного руху, який рятує людям життя. Одного разу я особисто бачив дитину, якій здавав тромбоцити. На мене вийшов її тато, і він нас познайомив. Дуже важко описати ці відчуття, я розумів, що мій компонент крові саме цій дитині може врятувати життя».

Іноді від Охматдиту донорам приходить приходить СМС з текстом: «Вітаємо! Сьогодні ваша кров врятувала чиєсь життя».

«Де б ти не був і що б не робив, у цю мить в тебе мурахи по шкірі і ти просто сяєш. Це дуже приємно. Якщо ти хочеш долучитися до ексклюзивного кола людей, які рятують життя іншим людям, донорство  –  один із найефективніших і найпростіших способів», – каже Толік.

повідомлення

Людмила Янкіна, волонтерка та правозахиниця

Ще до початку повномасштабного вторгнення Люда займалась правозахисною діяльністю.

«Для мене війна почалася у 2014 році. Я з Луганська. Тоді все почалося під моїм балконом, недалеко була прикордонна частина яку захоплювали бойовики».

Коли у січні 2022 року почали активно обговорювати повномасштабну війну в Україні, Люда вирішила залишатися в столиці за будь-яких обставин. Другий раз не хотіла тікати від війни.

Перша освіта у Люди медична, тому одразу пішла у центр крові в ролі медичної волонтерки. Паралельно, доставляла медикаменти та їжу маломобільним та немобільним людям. Всього у перший місяць у неї було понад 200 підопічних.

молодь у футболці Байрактар

Після звільнення Київської області від російських військ Люда була першою цивільною волонтеркою, яка потрапила у звільнені міста та села  –  Бучу, Ірпінь, Гостомель, Ворзель, Бородянку, Горенку, Мощун. Упродовж місяця доставляла туди гарячу їжу  –  2 тисячі порцій щодня плюс медикаменти.

«Війна  –  це страшна річ. Але саме завдяки гуманності та об’єднаності ми переможемо в цій війні. Ми маємо не залишити шансів ворогу нас перемогти».

Понад рік тому Люда дізналася, що в неї онкологія. Через це її прооперували. Бували дні, коли фізично було дуже зле. Не було сил підняти склянку з водою. Тоді брала один день відпочинку. Зараз вона обстежилася та отримала належне лікування. Люда каже, що не може почуватися як людина яка немає раку, але зараз їй значно краще.

Читайте також: Я волонтерила на 9-му місяці вагітності, і це мене рятувало. Історія харків’янки Марії Зайцевої

«Те навантаження з яким я маю справу не сприяє одужанню. Але я намагаюся не думати про себе в момент, коли іншим людям настільки складно».

Американський театр Theater of War Productions запросив Люду як українську волонтерку та правозахисницю зіграти біженку у виставі «Благальниці» (грецька трагедія) разом з голлівудськими акторами  –  Оскаром Айзеком, Вільямом Дефо та Девідом Стретейрном. Виставу дивилися у 65 країнах світу. Вистава про біженців, які приїздять в іншу країну, рятуючись від війни.

Дівчина у вишиванці

«Я побачила у виставі й себе, і українських біженців які виїхали в інші країни, але не з власної волі. Тепер вони мають бути “благальницями”, щоб їм надали роботу, житло та захист, щоби прийняли у нових громадах в інших країнах чи навіть в Україні».

Люда разом з іншими українськими акторами у виставі пояснювала, наскільки жахливою є війна.

«Війна проти України  –  це війна проти цивілізаційного світу, гарного рівня життя, цінностей прав людини, верховенства права, будь-якої свободи. Мені було важливо це донести, і мені це вдалося».

Після вистави Люду запросили на CNN. Це була ще одна можливість розповісти про війну. Зараз вона повернулася в правозахисну діяльність у центрі прав людини Zmina та продовжує допомагати військовим і лікарям як волонтерка.

Іра Рибінкіна, лікарка

До 24 лютого Іра була кардіоторакальним анестезіологом й займалася пересадкою серця та легень дітям і дорослим. Це дуже вузька спеціальність. Таких спеціалістів у світі не багато. 19 років Іра жила у Великій Британії.

Звістка про повномасштабне вторгнення росії в Україну застала її з сім’єю в Новій Зеландії, куди вони переїхали за місяць до війни. Коли Іра дізналася про напад росії, декілька днів не могла виходити на роботу. На той час у Клініці Окленда вона працювала три тижні. Колеги, щоб підтримати, закрили її чергування. 

У перші сім днів повномасштабної війни Іра відновила контакти з колегами в Америці, Канаді, Європі та Новій Зеландії. Тоді ж уклала контракти на постачання тактично-медичного обладнання та почала онлайн вчити українців надавати медичну допомогу. Перші сім днів жінка не виходила з дому, спала по 2 години, а її діти жили на морозиві, шоколаді та мультиках.

Читайте також: Будуємо разом. Це чотири волонтерські ініціативи, які відновлюють нашу країну

На сьомий день Іра звільнилася й за годину вони разом із родиною зібралися на літак в Європу. Опісля зареєструвала в Україні свій благодійний фонд Smart Medical Aid та організувала команду. 

Працюють у трьох напрямах: допомагають медичним обладнанням, евакуюють дітей й важко поранених та забезпечують тактичною медициною  –  привезли 80 тисяч турнікетів (турнікети САТ виробництва США) та тисячі аптечок. З військовими працюють напряму, щоб знати реальні потреби на фронті.

молодь

«Я завжди думала, що моя айдентіті  –  це бути медиком. Мої діти та моя кар’єра були показником того, ким я є. Але, коли почалася війна, я зрозуміла, що не можу бути людиною, якої немає в Україні. Усе відійшло на другий план».

Іра каже, що в Україні працюватиме до перемоги та навіть далі, бо країну треба відбудувати. У її фонді почали реалізовувати соціальні проєкти.

«Війна струшує всіх. Ми зараз робимо те, що досі здавалося неможливим. Зараз найбільше потрібні соціальні проєкти. Наприклад, скоро ми будемо вчити людей в Україні як робити серцево-легеневу реанімацію».

У Smart Medical Aid волонтерять студенти. Натомість Іра ділиться з ними своїм медичним досвідом та навчає їх.

«Допомагати може кожен. Не тільки залучати іноземні інвестиції, а й годувати, вантажити, займатися бухгалтерією. Ми зараз всі працюємо не за професією. Саме сьогодні формується українське суспільство, в якого буде боліти за те, що сталося. Багато дітей я евакуйовую за кордон і ми маємо зробити все, щоб українці в майбутньому поверталися додому».

 Більше історій молодих українців можна знайти на сторінці #ВліпиЗаСебе.

Читати далі

Суспільство

Фаєр-шоу на Херсонщині: ЗСУ знищили РСЗВ «Град» та склад БК росіян (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські артилеристи знищили російську РСЗВ «Град» та польовий склад боєприпасів до реактивної системи.

Про це повідомив офіцер ЗСУ Анатолій Штефан у твіттері.

За його словами, після знищення ворожої реактивної системи залпового вогню «Град» аеророзвідка помітила поруч склад з боєприпасами. Після цього артилеристи завдали нових ударів, знищивши снаряди до РСЗВ.

«Мінус арта ворога! Наші бійці на Херсонщині знищили рашиську реактивну систему залпового вогню БМ-21 “Град”. Та на цьому ми не зупинилися, аеророзвідка помітила активність у зарослях, встановили що там окупанти організували склад БК», – написав Штефан.

На відео, яким поділився Штефан, зафіксовано, як після філігранного влучання ЗСУ ворожі боєприпаси почали детонувати.

Про РСЗВ «Град»

БМ-21 «Град» – реактивна система залпового вогню калібру 122 мм. Розроблена в СРСР, випускалася на базі шасі вантажівки Урал-375 із встановленою пусковою установкою 2Б5. БМ-21 «Град» є розвитком установки залпового вогню «Катюша», а також базою для інших систем, зокрема 9К55 «Град-1». Максимальна дальність атаки 42 км.

Призначена для загальної вогневої підтримки дивізій і бригад, ураження живої сили, бронетехніки та неброньованої техніки. Додатково РСЗВ застосовується для ураження польових укріплень, постановки мінних полів, димових завіс і радіоперешкод, створення осередків загоряння, освітлення поля бою, ведення агітації.

Раніше ми повідомляли, що військові 14-ї бригади ЗСУ захопили модернізовану БМП-1АМ «Бусурманин» російських окупантів.

Також нагадаємо, ЗСУ знищили рідкісну машину вогнеметників росармії БМО-Т.

Фото: скриншот з відео.

Читати далі