Суспільство
Речі, що побували на Евересті та в Антарктиді. Як бренд Turbat виводить Україну на світовий ринок туристичного спорядження
Чимало мандрівників уже планують зимові походи в гори. Кожен турист знає, що головне – правильно підготуватися. У цьому точно стане в пригоді туристичне спорядження від львівського бренду Тurbat, названого на честь карпатської річки. Українська продукція вже побувала у різних куточках світу. У ній мандрівники досягали вершини Евересту та ходили в походи за полярним колом.
Мар’ян Стрільців
мандрівник, креативний директор львівського бренду туристичного спорядження Turbat від компанії Gorgany
Раніше ходив у гори в джинсах та з купленою в супермаркеті палаткою
До туристичного спорядження я прийшов органічно, тому що багато в житті подорожував. Раніше я працював фоторепортером для багатьох українських медіа, навіть мав свою фотоагенцію. Ця робота давала можливість багато мандрувати. З 2005 року я вже об’їздив чимало країн, полюбляю і внутрішній туризм, особливо українські Карпати.
Моє ставлення до туристичного спорядження тоді й зараз досить відрізняється. Я був більше зосереджений на самій подорожі, ніж на тому, в чому одягнений і де сплю. Як і більшість людей у той час, я підіймався в гори у джинсах, мав незручний важкий рюкзак і спав у простому наметі, купленому десь у супермаркеті. І з усім цим я йшов пішки через Памір (гірська система у Центральній Азії), їздив через Афганістан, Іран тощо. І мене ніщо не стримувало. Однак я дійсно свідомо чи несвідомо відчував певний дискомфорт. Після перших купівель професійного спорядження я почав цей дискомфорт зменшувати.
Мандрівники повинні мати можливість відчувати кайф подорожі, а не думати, що в них щось не гаразд, наприклад, холодно чи незручно. Коли я ще був студентом, на ринку тільки почало з’являтися туристичне спорядження. Тоді для мене воно було занадто дорогим. Свою першу зарплату я віддав на купівлю туристичних бахіл, бо мені тоді їх дуже хотілося. Але останнім часом для людей, які подорожують, мати якісне спорядження стає нормою. Паралельно з цим збільшується й доступ до такого продукту. У підсумку цей ринок доволі швидко зростає.
Прийшли зробити історію успіху українського спорядження
У певний момент життя мені захотілося додатково займатися ще якоюсь справою, яка пов’язана саме з подорожами. Так я долучився до компанії Gorgany – спільноти магазинів туристичного одягу та спорядження, яка існує вже 16 років. Мене ця робота так втягнула, що я поринув у неї повністю. Зараз я обіймаю посаду креативного директора бренду Turbat, зокрема відповідаю за асортимент і промоцію. Тобто я десь на межі тих, хто каже, як бренд має виглядати в майбутньому.
Загалом Turbat – це частина компанії Gorgany, йому вже шість років. Turbat і Gorgany нагадують мені Ватикан та Італію – ніби територіально всередині, але зі своєю політикою і філософією. У 2014 році ми відчули, що в Україні можна і потрібно щось виготовляти, що тільки економічно сильна країна може себе якісно захистити. Це був постреволюційний період, економічно важкий на тлі кризи й війни. І в багатьох людей тоді з’явилося непереборне бажання розвивати країну в усіх можливих напрямках. Тоді швидко з’явилися локальні малі бренди, зокрема одягові. Ми теж захотіли створити свою круту історію.
Бренд ми назвали Turbat на честь карпатської річки, яка протікає у межах Тячівського району Закарпатської області. Це досить гарна долина, можливо, вже менш важкодоступна, але раніше такою була. Потрапити на річку Турбат – це вже пригода, адже це не є популярним маршрутом, куди ходять багато туристів. Така назва досить добре відображає нас як мандрівників. Якщо вам хочеться пригод, то можна просто поїхати на цю водойму. «Турбат» з румунської означає «шалений». І коли ми представляли бренд нашим румунським партнерам, вони казали, що вже тільки через назву готові з нами працювати, тому що для них це драйвово.
На туристичне спорядження бракувало попиту
Одного року команда Gorgany була на європейській виставці туристичного спорядження ISPO Munich. Ми бачили там багато закордонних брендів, зокрема, чеських і польських. Але жодного українського. Нам стало так прикро. Ми не розуміли, як це так, чому у нас, в Україні, немає жодної історії успіху в цьому сегменті ринку. З одного боку, це було пов’язано з тим, що українці мало подорожували. У віддалених частинах світу рідко можна було зустріти мандрівників з України. Тому було логічно, що цей ринок не мав особливої популярності. І навіть перші бренди, які з’являлися, були доволі примітивними – спроби зробити дешевші аналоги. Тобто імпортні речі були дорогі, і люди мусили створювати якусь альтернативу.
І цей сумний імідж туристичного спорядження в Україні сильно на нас тисне. Це певний комплекс меншовартості. Нам же хотілося ділитися історією успіху, яку можна представити на міжнародному ринку, показати, що є такий бренд, і він теж класний. Тому ми запустили Turbat – перспективне і сучасне українське туристичне спорядження. На той момент в Україні дуже бракувало таких речей, і зараз нам є над чим працювати.
В Україні є величезний виробничий потенціал
Ми мали небагато досвіду у швейній галузі, тому почали з дослідження. Провели аналіз розвитку виробничих потужностей в Україні. І ми були здивовані, наскільки багато різних відомих брендів мають виробничі контракти в Україні. Вони успішно тут все створюють, і їм усе вдається. Це був для нас сигнал. До команди Turbat тоді долучилася нова колега Наталія, яка мала досвід роботи у данській швейній компанії. Вона, як і ми, багато подорожувала й мала досвід швейного технолога. Тому допомогла нам налаштувати старт виробництва.
Ми одразу розуміли, що хочемо будувати великий бренд, який будуть знати за кордоном. Прагнули масштабу. Тому почали партнеритися з невеликими фабриками, які мають своє обладнання і можуть шити різні типи продукту. У нас були різні продукти, які нам потрібно було зробити, і ми під них шукали виробництва в Україні.
Зараз це 10 виробництв, із якими ми співпрацюємо. Однак у нас немає власних виробничих потужностей, хоча вже про це думаємо. Але поки свідомо не йдемо на цей крок. В Україні є, де шити, працюють дуже багато різних підприємств. Відповідно, можна мати з ними ефективну співпрацю. Сьогодні ми більше сфокусовані на розробці, а не на виробництві. Від того ми лише виграємо, адже якщо нам не подобається якість шиття чи наше партнерство з фабрикою, ми легко можемо змінити її на іншу.
В Україні ми маємо унікально якісний гусячий пух
Гусячий пух – найкращий утеплювач у куртках чи спальниках мандрівників. Також він легкий і добре компресується до мінімальних розмірів. Український гусячий пух дуже цінується у світі, експортується в Японію, США і Європу. Тому найбільшим попитом, особливо за кордоном, з-поміж нашого асортименту користується теплий одяг із пуху..
Як український бренд, звичайно, ми теж схопилися за цю тему. Якщо ми тут і маємо цю унікальну штуку, то чому б її не використовувати? Знайшли партнерів, які на той час мали невелику крафтову швейну майстерню, і почали працювати. Зараз коли ми знаходимо партнерів за кордоном, то перше, про що нас запитують, це якраз про український пух.
В одному з роликів про наш пух є момент, де у склянку з водою опускають гусячий пух, і він не тоне. Цим експериментом ми хотіли показати, що наш пух просочений хімічним репелентом, аби він був гідрофобним – відштовхував воду. У багатьох людей є страх, що пух в одязі намокає, збивається й одразу втрачає свої властивості, а ще довго сохне і погано пахне. Ми з цим стереотипом намагаємося боротися. Хімічний – це не означає токсичний. Наш репелент екологічно відповідальний. Ми купуємо його в Німеччині, в Україні просочуємо пух і лише потім використовуємо його в наших куртках і спальниках. Це особливо важливо для людей, які подорожують у гори й потрапляють у сніг, вологість чи хмари на високій висоті. За будь-якої погоди пух буде зберігати свої властивості.
По дзьобах бачимо, що українські гуси – щасливі
Унікальність українського пуху в тому, що наші гуси живуть в максимально природних умовах. Це не якісь конвеєрні ферми, де гусей масово вирощують для їжі. Колись до нас приїжджав британець, з яким ми нагороджуємо стосунки з дистрибуції. І він десь прочитав, що якщо в гуски помаранчевий дзьоб, то це означає, що вона здорова й щасливо живе. І коли він побачив гусей в Україні, сказав: «О, у них такі помаранчеві дзьоби, значить, із ними все гаразд».
Читайте також: Пішки перетнув Україну навхрест. Мандрівник Олександр Волощук про кратер від метеорита, піщані коси та спустошене село
Пух для одягу зібраний відповідально до тварин, без жодного знущання. Гусей ніхто живими не скубає, їх вирощують, перш за все, для м’яса. Пух – це вторинна сировина, його збирають етично, за всіма нормами захисту тварин. Ми маємо двох постачальників пуху, один із яких – топовий постачальник у східній Європі. Він також експортує пух до Японії, а ця країна має дуже високі норми. Ми вимагаємо від наших постачальників пуху, відсутності безвідповідальної поведінки щодо тварин.
Дешева альтернатива імпорту – не про нас
Перш ніж річ потрапляє до магазину, ми розробляємо її протягом двох років. Хоча деякі речі ми можемо зробити значно швидше. Окрім, власне, пошиття, багато часу витрачаємо на тестування спорядження, аби воно було безпечним. Адже ми беремо на себе велику відповідальність перед мандрівниками, які обирають саме наші речі в гори. І лише коли ми переконуємося, що всі матеріали зносостійкі й витривалі для сильного навантаження, як от походи в гори чи в експедиції, тоді передаємо на продаж.
У нашому асортименті є намети, спальники, куртки, штани, вітрівки, термобілизна тощо. Так приємно бачити, що все більше людей у холод ходять у Turbat. Хочеться підійти до них усіх і сказати: «Дякую». Я навіть одного разу причепився до незнайомого хлопця в магазині й почав розпитував його відгуки про цей матеріал.
Ціни у нас середні, бо ми хочемо використовувати якісні матеріали. Ми свідомо не ставимо нижче ринку, адже будуємо історію успіху українського туристичного спорядження. Дешева альтернатива закордонним брендам – це точно не про нас. У середньому пухову куртку Turbat можна придбати за 4 тисячі гривень. Спальник вартуватиме від 2 до 9 тисяч грн. Товари ми продаємо через сайт, а також у 25 спеціалізованих магазинах туристичного спорядження, таких як Gorgany, Terra Incognita, Бізон, «Клуб мандрівників» тощо. Також на великих маркетплейсах, як от «Розетка», Intertop, Kasta та «Всі. Свої».
З коробки для термобілизни… висипався цукор
Зараз товари Turbat вже продаються за кордоном, хоча цей напрям ми почали відкривати для себе лише торік. Перші постачання були в Польщу, потім у Чехію та Нову Зеландію. Тепер опрацьовуємо ще Німеччину і Румунію. Для нас експортна історія тільки починається, адже там конкуренція має інший характер, ніж в Україні.
Що ми більше полюбляємо, так це відстежувати, хто з українців куди їздить подорожувати з нашим спорядженням. Ми називаємо Turbat брендом добрих знайомих. Знаємо історію, коли незнайомі люди в іншому кінці світу, десь у Перу, зустрічалися в горах і віталися один з одним, тому що бачили одяг від Turbat. Тобто це бренд, який одним логотипом єднає людей десь далеко. Для нас це найбільша мотивація й натхнення щось робити. Перші українці, які проїхали Африку вздовж периметру, були одягнені в наші речі. Фліси Turbat були на вершині Евересту, в Антарктиді, їздили в кругосвітні подорожі, ходили в солопоходи за полярним колом.
А ще ми дуже любимо відгуки від наших покупців: позитивні й не дуже. Особливо цінуємо останні за можливість стати кращими. Одного разу хлопець спеціально приїхав до нас, щоб розказати, як можна змінити капюшон у куртці. Коли він одягав шапку, наш капюшон здавався йому замалим. Був ще один кумедний випадок. Під пакування для термобілизни ми спроєктували видовжену банку. Думали, що потім її можна багато для чого використовувати. Наприклад, ми тримаємо у ній маркери. У ній зверху є кришка, і щоб вона притиснулася, потрібно було випустити повітря. І ми зробили знизу маленький отвір. Після такого рішення нам почали писати люди, що ця банка дуже крута, але з неї висипається цукор. Тому ми мусили переробити цю дірку, щоб вона вже була зверху.
Туристичні речі знадобляться не лише для мандрівок
Попит в Україні на якісне туристичне спорядження зростає. За останній рік наш бренд виріс на 189%. Одна з причин – туристичний одяг дедалі більше стає повсякденним. Багато хто пробує туристичне спорядження, розуміє, що воно легке, зручне й довгорічне, і вже не може зіскочити на повсякденне. Це можна порівняти з автомобілем-кросовером, який в місті може і на бордюр виїхати, і снігу не боїться. Так само і з нашим одягом – у ньому можна не боятися негоди. Такі речі були придумані більше для гір і пригодницьких подорожей, але вони швидко заходять у щоденне використання. Крім того, дедалі більше людей подорожують і розуміють вплив якісної підготовки.
Зараз ми плануємо розвивати нашу пухову колекцію, робимо більше речей для експедицій та походів у гори. А ще ми помалу додаємо кемпінгову категорію, тому що все більше людей регулярно виїжджають на природу з родинами й відпочивають біля води. Мріємо стати справді сильним брендом, щонайменше у Східній Європі. На заваді поки що стоїть бар’єр кордону. В Україні за продажами ми зараз, ймовірно, у першій трійці серед брендів туристичного спорядження й одягу. Але для нас головне, аби українці подорожували, були активними. Бо люди, які мандрують, – справжні, вільні та щасливі.
Суспільство
Фестиваль «Книжкова країна» на ВДНГ у Києві цьогоріч зібрав понад 72 тисячі читачів. Коли біля стендів великих книгарень стояли черги, до стенду пана Юрія з невеликого видавництва «Сітон» підходили дуже рідко. Чоловік радів кожному гостю та допомагав читачам знайти свої книги.
Серед покупців була й піарниця видавництва «Ранок» Богдана Богельська. Вона поширила в тіктоці публікацію про Юрія Ковальського, яку за ніч переглянули більше 30 тисяч користувачів. Уже наступного дня коло «Сітону» були люди.
Камерне видавництво ентузіастів
Включно з головним редактором Юрієм у «Сітоні» працюють троє людей. Чоловік жартує, що в невеликому видавництві він може бути й вантажником, і водієм, а директор веде бухгалтерію та не виділяє для себе окремої зарплати. Коректорів і верстальників у штаті немає — їх запрошують попрацювати за угодою.
За словами Юрія, видавництво створювали на ентузіазмі у 2011 році, й тоді засновник починав цей бізнес як хобі. Сам редактор прийшов у «Сітон» в кризовий період ковіду — на той момент видавництво взяло паузу.
В одному накладі «Сітон» випускає щонайбільше тисячу примірників. Низькі ціни Ковальський пояснює невеликою кількістю працівників та любов’ю до своєї справи:
«У нас маленькі зарплати, але завдяки цьому книжки недорогі. Хочемо їх випускати більше, а для цього потрібно швидше продавати. Якщо ж книжка буде дешевшою, це зробити легше».
Керівник редакції говорить, що для їхнього видавництва важливо знаходити хороших авторів. Наприклад, нещодавно відкриттям стала режисерка Національного театру імені Івана Франка Ліана Михайлова. Тираж її оповідання швидко знайшов свого читача, тому твір не змогли представити на «Книжковій країні».
«Письменників, які стали майже сучасними класиками, не друкуємо — ми як правило відкриваємо нові імена, намагаємося відкривати. Цікаво працювати з молодими авторами. Сподіваюся, що частіше ми вгадуємо, хто пише добре, а потім буде робити це ще краще».
Головний редактор пригадує, як одна читачка зауважила, що з продуманим маркетингом книга їхнього видавництва могла б стати геніальною.
«Рекламувати ми не вміємо, тому вдячні Богдані за цю допомогу. Як редактор можу сказати, що ще й пише вона дуже добре».
Фото з посту Богдани у тіктоці
Юрій та Богдана обмінялися контактами, а піарниця навіть обіцяла проконсультувати видавництво щодо продажів.
Не конкуренція, а партнерство
Богдана Богельська розповіла, що на фестивалі не лише виконувала роботу для свого видавництва, а й була зацікавленою читачкою. Увагу піарниці привернув скромний стенд пана Юрія:
«Я захотіла підтримати його й підійшла, поцікавилась асортиментом. Він не намагався мені щось продати. Як піарниця, навчена швидко ловити сенси, я відразу відчула, що розмова не рекламна, а натхненна: він захоплено ділився історіями написання, цікавинками з біографій авторів. Юрій просто ніби дихав цими книгами. Саме це мене спонукало купити в нього книжку».
Богдана придбала книгу для своєї доньки, а Юрій подарував ще одну для читачки-мами. «Ну хто ще так робить на «Книжковій країні», коли продажі очевидно не йдуть?» — поділилася подивом Богдана.
Далі вона зробила фото для допису, в якому розповіла про роботу Юрія та його колег. Піарниця планувала поширити пост серед друзів, але вже наступного ранку в нього було понад 30 тисяч переглядів. Юрій каже, що в останній день фестивалю до нього прийшло в чотири рази більше читачів, ніж зазвичай.
Після успіху в тіктоці Богдана ще раз зустрілася з Юрієм, аби записати коментар читачам, які відгукнулися. Для тих, хто не зміг побувати на фестивалі, книги обіцяли відправити «Новою поштою». І тут не обійшлося без щедрості видавців — разом із замовленими примірниками вони клали одну книгу в подарунок. Юрій пояснив, що так хотіли частково компенсувати кошти за доставку.
Богдана вважає, що всі видавництва мають одну глобальну місію — популяризацію читання. У Threads вона підсумувала, що загалом ця історія про підтримку невеликих ініціатив — видавництв, авторів, бізнесів, ідей:
«Ми повинні частіше звертати увагу на маленькі видавництва та навіть самвидав, бо часто там ховаються отакі скарби, які просто не знають усіх способів заявити про себе або ж не мають належних ресурсів. Сподіваюся, ця історія надихне читачів на те, щоб давати шанс усім, хто живе своєю справою, — а це як великі, так і маленькі команди».
Богдана планує завантажити книжки видавництва у власний телеграм-канал, аби підтримувати «Сітон» і надалі.
Фото надала Богдана Богельська
29 квітня благодійний бренд Animalism by UAnimals представив капсульну колекцію «ТІНІ ХВИЛЬ», присвячену проблемі зникнення дельфінів під час війни.
Про це повідомили в UAnimals.
Про нову колекцію
«Колекція називається “ТІНІ ХВИЛЬ”, адже дельфіни гинуть та фактично зникають з різних причин – зокрема й через війну. Коректної статистики про це до закінчення бойових дій, за словами науковців, немає та не може бути. Але якщо не зупинити екоцид, з часом дельфіни можуть стати тінями хвиль майже у буквальному сенсі», — зазначила керівниця Animalism Анастасія Юрко.
До нової лінійки увійшли: оверсайз футболка із зображенням звукової доріжки голосу дельфіна, лонгслів із силуетами зникаючих дельфінів, хустка, металевий кулон-жетон, шкарпетки та гольфи з принтами дельфінів, а також чашка, на якій дельфіни проявляються при нагріванні.
Зараз на дельфінів впливають численні фактори: пуски ракет із надводних і підводних суден, забруднення моря паливом, хімічні отруєння, акустичні травми від російських радарів. Крім того, через втечу риб у безпечніші зони дельфіни змушені слідувати за ними і можуть гинути у рибальських сітках.
Щоб привернути увагу до проблеми, до презентації колекції долучилися актори «Молодого театру» Ілля Чопоров і Дар’я Грачова. У проморолику вони передають емоції та атмосферу моря під час війни.
Читайте також: Поблизу «Вернадського» українці вперше зняли з дрона антарктичного смугача (ВІДЕО)
Довідка
Бренд Animalism by UAnimals створили для того, щоб розповідати про вразливість природи та підтримувати тварин України, які постраждали від війни. Всі речі виготовляють локальні виробники, а прибуток від продажу колекції «ТІНІ ХВИЛЬ» спрямують на допомогу тваринам через громадську організацію UAnimals.
Організація UAnimals з 2016 року пропагує гуманне ставлення до тварин і захищає їх від експлуатації та знущань. Після початку повномасштабного вторгнення UAnimals рятує домашніх, диких та свійських тварин від війни.
За цей час команда UAnimals вивезла з-під обстрілів близько 7 тисяч тварин, підтримала відбудову понад 24 притулків, роздала тисячу тонн корму та стерилізувала понад 43 тисяч безпритульних тварин. Наразі спільнота фонду налічує близько трьох тисяч волонтерів.
Нагадаємо, що «МУР» та Animalism випустили благодійний дроп для допомоги тваринам (ВІДЕО).
Також ми писали, що UAnimals запустили власну платформу із лекціями задля допомоги тваринам.
Фото: UAnimals
Суспільство
Фахівці завершили зацифрування 390 сторінок архівної документації будинку Національної спілки письменників України на вулиці Банковій. Це дім постраждав від російської атаки дронами 1 січня 2025 року.
Про це повідомив директор Департаменту комунальної власності міста Києва Андрій Гудзь.
Особливу цінність серед зацифрованих матеріалів мають креслення фасаду будівлі, датовані 1898 роком. Ці історичні документи стануть основою для розробки проєктів реставрації та допоможуть повернути споруді її первісний вигляд, зберігаючи архітектурну автентичність. Зацифрування архівів допоможе зберегти важливі документи, особливо під час війни.
Читайте також: У Києві оголосили відкритий конкурс серед митців для виставки до Дня міста: як долучитися
Довідка про будинок
Будівлю Національної спілки письменників України на Липках зводили наприкінці 19 століття під керівництвом київського архітектора Володимира Ніколаєва. Пізніше її добудував мільйонер-цукрозаводчик Сімха Ліберман, після чого вона отримала назву Маєток Лібермана.
У 1989 році саме в цій будівлі відбулися перші збори Народного руху України, який став одним із рушіїв здобуття української незалежності. На початку 2024 року на фасаді Будинку письменників встановили меморіальну дошку на честь цих історичних подій.
1 січня 2025 року будівля зазнала пошкоджень унаслідок російської атаки дронами.
Нагадаємо, що в Києві презентували оновлений проєкт Житнього ринку з урахуванням думки містян (ФОТО).
Фото обкладинки: сайт Міністерства культури та стратегічних комунікацій
