Суспільство
Працевлаштування після мінно-вибухової травми: що потрібно знати роботодавцям і працівникам
Історії, які ми тут зібрали, є прикладом лідерства для підприємиць та активісток. Попри війну, ці жінки відкривають чи продовжують бізнес, волонтерять і мотивують волонтерити.
Жителька Ірпеня Наталія Німченко отримала мінно-вибухову травму внаслідок російського обстрілу, коли евакуювалася разом з дітьми з міста в березні 2022 року.
За 2 місяці Наталія вже повернулася до роботи в медичному центрі, де до повномасштабної війни працювала офтальмологинею.
ШоТам розповідає, як жінці вдалося поєднувати реабілітацію та роботу, які є гарантії від держави щодо працевлаштування після отримання травми та як мають діяти роботодавці, коли їхній працівник травмувався внаслідок війни.
Міна вибухнула за кілька метрів від автівки
Наталія Німченко – лікарка-офтальмологиня з 20-річним досвідом роботи. На другий тиждень повномасштабної війни жінка вивозила дітей з Ірпеня власною автівкою. Почався мінометний обстріл автівок цивільних російськими збройними силами. За кілька метрів від авто Наталії вибухнула міна – так жінка з донькою отримали травми обох ніг.
Першу медичну допомогу Наталія отримала в Ірпінському військовому шпиталі, а потім місяць лікувалася в медзакладах Києва та Львова, де жінці пересадили шкіру на ногах. У травні вона повернулася додому, аби пройти реабілітацію в місцевому медичному центрі.
Повернулася на роботу за два місяці після травми
Трохи більше ніж за тиждень після повернення додому лікарка вийшла на роботу в медичний центр «СантаЛен», де працювала раніше.
«Людям була потрібна медична допомога, тому всі лікарі, які залишалися в місті, повернулися працювати. Лікувати – це моя робота, а ще я не хотіла сидіти вдома після травми сама, адже діти були за кордоном», – розповідає Наталія.
Попри те, що робота жінки не пов’язана з фізичним навантаженням, на початку було складно навіть сидіти за робочим столом чи апаратурою, адже після поранення були м’язові дефекти на ногах та ще не встигли зажити рани після операцій.
«Психологічно також було складно, бо на прийом приходили люди, які отримали травми. Вони розповідали про всі ті жахи, які бачили, а я їх підтримувала та проживала з ними важкі спогади», – каже Наталія Німченко.
Доступні офіси та відкриті роботодавці
Олександр Славський, керівник освітніх проєктів в Superhumans Center, де працюють над реабілітацією людей, що постраждали внаслідок війни вважає: роботодавці повинні обов’язково підтримувати спілкування з працівником, який отримав мінно-вибухову травму, ще на етапі його реабілітації. Після повернення на роботу керівництво має щиро поспілкуватися зі своїми працівниками про їхнє самопочуття, а також про облаштування робочого місця, зручність меблів, комфортний графік.
«Колегам, які працюють з людиною, що травмувалася під час війни, важливо пройти тренінг про травмоорієнтований підхід, аби зрозуміти етику спілкування з такою людиною: про що її можна запитувати, а що може викликати неприємні спогади. Таких людей точно не можна жаліти, але їх варто підтримати, допомогти юридичним супроводом або порадами», – розповідає Олександр Славський.
Роботодавцям, які наймають на роботу людей після мінно-вибухових травм з фізичними порушеннями, Олександр радить наступне:
- зазначати у вакансіях інформацію про відкритість компанії до людей, які отримали травми, зокрема, мінно-вибухові;
- подбати про доступність офісу та забезпечити для працівників можливість пересуватися на кріслі колісному;
- облаштувати доступні в’їзди, туалети та ліфти;
- колектив має прочитати «Довідник безбар’єрності», аби коректно спілкуватися зі своїми колегами.
За словами заступниці міністра економіки Тетяни Бережної, наприкінці літа минулого року Міністерство економіки України запровадило програму компенсації вартості робочих місць для осіб з інвалідністю. Роботодавці, які працевлаштовують людину з інвалідністю, можуть придбати допоміжні засоби для облаштування робочого місця та звернутися із заявою до Державної служби зайнятості, аби отримати компенсацію або ж зробити це через Дію.
Серед допоміжних засобів можуть бути крісла колісні, поручні для вбиралень, адаптивні меблі, протиковзні позначки для підлоги та сходи. Для людей з порушенням слуху можна придбати адаптивні засоби для комп’ютерних систем, а для людей з порушенням зору – брайлівські клавіатури.
Зручний графік роботи та можливість проходити реабілітацію
Коли Наталія Німченко повернулася на роботу після травми, роботодавці запропонували їй працювати 2 дні на тиждень. Наталія каже, що це допомогло їй повноцінно поєднувати роботу з фізичним відновленням, адже інші 3 дні жінка проходила реабілітацію, а на вихідних у неї була можливість приділити час собі та відпочити.
Керівництво центру також подбало про доїзд жінки на період адаптації – оплачувало таксі, яке привозило Наталію на роботу та відвозило назад додому.
До звичного графіка роботи Наталія повернулася за рік. Жінка вважає, що гнучкий графік для адаптації на роботі необхідний усім, хто отримав мінно-вибухову травму, особливо важку. Наприклад, якщо їй потрібні додаткові обстеження, то керівництво завжди йде назустріч та коригує графік.
Гарантії щодо працевлаштування для людей з інвалідністю від держави
Згідно із Законом України «Про охорону праці», люди з інвалідністю мають гарантії щодо працевлаштування. Наприклад, до них не застосовується випробувальний термін, а підприємства зобов’язані створювати для таких людей умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації.
У Кодексі законів про працю визначено: люди з інвалідністю за власним бажанням можуть розірвати строковий трудовий договір достроково, якщо роботодавець порушує умови договору чи інвалідність перешкоджає виконанню роботи. Крім того, за бажанням працівника може бути встановлений індивідуальний графік роботи (неповний робочий день або тиждень).
За законом роботодавець зобов’язаний забезпечувати додаткові заходи для безпечних умов роботи та за потреби організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування людей з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій.
Працевлаштування людей з інвалідністю також вигідне і для бізнесу. «Коли бізнес працевлаштовує людей з інвалідністю, то отримує переваги – кваліфікованих та мотивованих до роботи працівників, а також можливість не платити внески, які передбачені законодавством», – розповідає Олексій Мірошниченко, президент Конфедерації роботодавців України.
За його словами, держава надає бізнесу дотації для створення робочих місць людям з інвалідністю через служби зайнятості або Фонд соціального захисту людей з інвалідністю. А також виділяє для такого бізнесу кредити, цільову фінансову допомогу і надає можливість зменшити єдиний соціальний внесок (ЄСВ) до 8%.
Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
