Працевлаштування після мінно-вибухової травми: що потрібно знати роботодавцям і працівникам

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.

Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше

Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Історії, які ми тут зібрали, є прикладом лідерства для підприємиць та активісток. Попри війну, ці жінки відкривають чи продовжують бізнес, волонтерять і мотивують волонтерити.

Інші матеріали спецпроєкту

Жителька Ірпеня Наталія Німченко отримала мінно-вибухову травму внаслідок російського обстрілу, коли евакуювалася разом з дітьми з міста в березні 2022 року. 

За 2 місяці Наталія вже повернулася до роботи в медичному центрі, де до повномасштабної війни працювала офтальмологинею. 

ШоТам розповідає, як жінці вдалося поєднувати реабілітацію та роботу, які є гарантії від держави щодо працевлаштування після отримання травми та як мають діяти роботодавці, коли їхній працівник травмувався внаслідок війни.

Міна вибухнула за кілька метрів від автівки

Наталія Німченко – лікарка-офтальмологиня з 20-річним досвідом роботи. На другий тиждень повномасштабної війни жінка вивозила дітей з Ірпеня власною автівкою. Почався мінометний обстріл автівок цивільних російськими збройними силами. За кілька метрів від авто Наталії вибухнула міна – так жінка з донькою отримали травми обох ніг. 

Першу медичну допомогу Наталія отримала в Ірпінському військовому шпиталі, а потім місяць лікувалася в медзакладах Києва та Львова, де жінці пересадили шкіру на ногах. У травні вона повернулася додому, аби пройти реабілітацію в місцевому медичному центрі. 

Повернулася на роботу за два місяці після травми

Трохи більше ніж за тиждень після повернення додому лікарка вийшла на роботу в медичний центр «СантаЛен», де працювала раніше.

«Людям була потрібна медична допомога, тому всі лікарі, які залишалися в місті, повернулися працювати. Лікувати – це моя робота, а ще я не хотіла сидіти вдома після травми сама, адже діти були за кордоном», – розповідає Наталія.

Попри те, що робота жінки не пов’язана з фізичним навантаженням, на початку було складно навіть сидіти за робочим столом чи апаратурою, адже після поранення були м’язові дефекти на ногах та ще не встигли зажити рани після операцій. 

«Психологічно також було складно, бо на прийом приходили люди, які отримали травми. Вони розповідали про всі ті жахи, які бачили, а я їх підтримувала та проживала з ними важкі спогади», – каже Наталія Німченко. 

Доступні офіси та відкриті роботодавці

Олександр Славський, керівник освітніх проєктів в Superhumans Center, де працюють над реабілітацією людей, що постраждали внаслідок війни вважає: роботодавці повинні обов’язково підтримувати спілкування з працівником, який отримав мінно-вибухову травму, ще на етапі його реабілітації. Після повернення на роботу керівництво має щиро поспілкуватися зі своїми працівниками про їхнє самопочуття, а також про облаштування робочого місця, зручність меблів, комфортний графік.

«Колегам, які працюють з людиною, що травмувалася під час війни, важливо пройти тренінг про травмоорієнтований підхід, аби зрозуміти етику спілкування з такою людиною: про що її можна запитувати, а що може викликати неприємні спогади. Таких людей точно не можна жаліти, але їх варто підтримати, допомогти юридичним супроводом або порадами», – розповідає Олександр Славський.

Роботодавцям, які наймають на роботу людей після мінно-вибухових травм з фізичними порушеннями, Олександр радить наступне:

• зазначати у вакансіях інформацію про відкритість компанії до людей, які отримали травми, зокрема, мінно-вибухові;
• подбати про доступність офісу та забезпечити для працівників можливість пересуватися на кріслі колісному;
• облаштувати доступні в’їзди, туалети та ліфти;
• колектив має прочитати «Довідник безбар’єрності», аби коректно спілкуватися зі своїми колегами.

За словами заступниці міністра економіки Тетяни Бережної, наприкінці літа минулого року Міністерство економіки України запровадило програму компенсації вартості робочих місць для осіб з інвалідністю. Роботодавці, які працевлаштовують людину з інвалідністю, можуть придбати допоміжні засоби для облаштування робочого місця та звернутися із заявою до Державної служби зайнятості, аби отримати компенсацію або ж зробити це через Дію. 

Серед допоміжних засобів можуть бути крісла колісні, поручні для вбиралень, адаптивні меблі, протиковзні позначки для підлоги та сходи. Для людей з порушенням слуху можна придбати адаптивні засоби для комп’ютерних систем, а для людей з порушенням зору – брайлівські клавіатури.

Зручний графік роботи та можливість проходити реабілітацію

Коли Наталія Німченко повернулася на роботу після травми, роботодавці запропонували їй працювати 2 дні на тиждень. Наталія каже, що це допомогло їй повноцінно поєднувати роботу з фізичним відновленням, адже інші 3 дні жінка проходила реабілітацію, а на вихідних у неї була можливість приділити час собі та відпочити.

Керівництво центру також подбало про доїзд жінки на період адаптації – оплачувало таксі, яке привозило Наталію на роботу та відвозило назад додому. 

До звичного графіка роботи Наталія повернулася за рік. Жінка вважає, що гнучкий графік для адаптації на роботі необхідний усім, хто отримав мінно-вибухову травму, особливо важку. Наприклад, якщо їй потрібні додаткові обстеження, то керівництво завжди йде назустріч та коригує графік.

Гарантії щодо працевлаштування для людей з інвалідністю від держави

Згідно із Законом України «Про охорону праці», люди з інвалідністю мають гарантії щодо працевлаштування. Наприклад, до них не застосовується випробувальний термін, а підприємства зобов’язані створювати для таких людей умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації.

У Кодексі законів про працю визначено: люди з інвалідністю за власним бажанням можуть розірвати строковий трудовий договір достроково, якщо роботодавець порушує умови договору чи інвалідність перешкоджає виконанню роботи. Крім того, за бажанням працівника може бути встановлений індивідуальний графік роботи (неповний робочий день або тиждень).

За законом роботодавець зобов’язаний забезпечувати додаткові заходи для безпечних умов роботи та за потреби організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування людей з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій.

Працевлаштування людей з інвалідністю також вигідне і для бізнесу. «Коли бізнес працевлаштовує людей з інвалідністю, то отримує переваги – кваліфікованих та мотивованих до роботи працівників, а також можливість не платити внески, які передбачені законодавством», – розповідає Олексій Мірошниченко, президент Конфедерації роботодавців України. 

За його словами, держава надає бізнесу дотації для створення робочих місць людям з інвалідністю через служби зайнятості або Фонд соціального захисту людей з інвалідністю. А також виділяє для такого бізнесу кредити, цільову фінансову допомогу і надає можливість зменшити єдиний соціальний внесок (ЄСВ) до 8%.

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».