Суспільство
Поціловані вогнем: як луцький майстер створює середньовічні щити та обладунки
Сучасні лицарі – це не тільки мрії дівчат про красеня на білому коні. Лицарство і відвага завжди були у крові нашого народу, саме тому сьогодні середньовічні бої набирають неабияку популярність. Українські майстри теж не пасуть задніх – вони не тільки вміють вишивати чи ткати, а й створювати обладунки та щити вікінгів. Один з таких умільців – Сергій Шмідт. Чоловік сам займався середньовічними боями понад 10 років, але після травми взявся за відкриття власної ковальні “Руда Борода”. Сьогодні ці лицарські щити купують в усьому світу, а сам майстер надихається ковальським інструментом, якому 700 років!
Сергій Шмідт
Коваль, за освітою художник
Родом з Луцька. Навчався у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки. З 14 років займався лицарськими боями, був чемпіоном в боях “21 на 21” у 2016 році. Після отримання травми покинув спорт і почав займатись куванням середньовічних щитів та обладунків.
Моє прізвище перекладається як “коваль”
Ковальство, певне, у мене в крові, бо навіть прізвище Шмідт з німецької перекладається як “коваль”. Пристрасть до вогню була у мене ще з самого дитинства, але зараз це вже переросло у бізнес. Колись у підвалі я знайшов два мішки з вугіллям і запропонував батьку спробувати. Ми швидко зібрали горно і взялись кувати. Спочатку нічого не виходило – я просто викинув заготовку. Але потім дістав її і зрозумів, що можна щось і підправити.
Зараз я займаюсь виготовленням середньовічного декору – щитів, шестоперів, стріл, обладунків тощо. Чому саме така ніша? Бо я ще у 14 років захопився лицарськими боями і на свій день народження записався в один з клубів. Тоді мені потрібен був щит і я зробив його сам. Потім мій виріб побачили знайомі і собі захотіли. І після цього я почав рухатися саме у цьому напрямку.
Лицарські турніри сьогодні дуже популярні як в Україні, так і світі. А українські бійці є одними з найсильніших. Кілька років тому вони зайняли перше місце у бої “21 на 21”. І кожного року беруть призові місця. Цим спортом займаються навіть дівчата, вони, до речі, теж часто замовляють у нас обладунки. Колись у лицарських боях не було розподілення за статтю чи за вагою. Всі бились однаково. От я (60 кілограмів) міг вийти проти здорового дядька, який важив 120 кілограмів. Частіше за все він перемагав, а мене просто викидав, бо я був надто легкий.
Я займався боями понад 10 років, але травма коліна не дала продовжити. У цьому спорті це найпоширеніша травма, бо ти на собі носиш 40-кілограмовий обладунок. Можна не обережно впасти і нашкодити собі. Тому зі спортом я зав’язав, але захоплення лицарськими боями не покинув.
Купили 700-річне тесло, яке знайшли на городі
Особливістю нашого бренду є те, що всі вироби зроблені із вторсировини. Це значно економить кошти. Ми купуємо матеріал на складах металолому, або беремо якісь залишки з радянських часів. Крім того, щоб переплавити метал – затрачається купа енергії і вугілля, що погано впливає на екологію. А ми використовуємо вторсировину і це є нашим вкладом в екологію.
Ми вдихаємо у метал нове життя та знайомимо людей з минулим та традиціями предків-ковалів. У нас є тесло, якому аж 700 років. Колись люди викопали інструмент у себе на городі, і потім ми його викупили. І саме завдяки цьому теслу ми розуміємо, як виготовляли вироби наші предки. От у 19 столітті була величезний дефіцит металу, і тому люди його берегли і переробляли старий. А ще всі їх вироби дуже акуратні і точні, тому ми теж наслідуємо їх дбайливе ставлення до матеріалу.
Ми передивились дуже багато виробів в інтернеті та музеях, надихаємось історичними аналогами, які і намагаємось відтворювати. Немає ніякої технології, навіть приблизну форму не створюємо. Просто, коли ти дивишся на метал ти вже розумієш, що і як з нього вийде.
Вироби з металу мають особливу енергетику. Ми навіть не шліфуємо їх, бо нас від цього не пре. Коли ти бачиш річ, на якій є сліди кування, то розумієш, наскільки вона особлива, автентична, зі своєю душею. Вогонь передає унікальний малюнок, який неможливо повторити. А коли всі вироби шліфовані, блискучі, то виглядає просто як штампування, яке і так вам можуть привезти з Китаю.
Щит – це ідентифікація бійця
Основна спеціалізація нашої роботи – це лицарські щити. Вони мають бути міцними, бо від цього залежить безпека бійця і легкими, бо ним потрібно захищатись. Це має буту зручна та надійна зброя. Зазвичай ми шукаємо національні орнаменти давніх часів і саме їх зображуємо на щитах. Хтось просить щось конкретне, наприклад, символіку клубу. Щит – це ідентифікація бійця. Бувають бої 1 на 1, 5 на 5, 16 на 16, 21 на 21. Саме тому, коли багато людей біля тебе в бою, ти маєш розуміти, де твій боєць, а де ні. Тому малюнок, як і сам щит є дуже важливим.
Інколи люди замовляють обладунки, як у відомих лицарів, або щити, які просто характерні для різного періоду.
Замовляють як монгольські щити, так і європейські. Останні – трикутні чи павеза (прямокутні щити, які зазвичай використовувались піхотою в 14-16 ст., – Ред. ). Трикутні щити робились з дерева, адже у ті часи була поширена стрільба з луку та арбалета.
Монгольські щити були круглими, їх виготовляли, зазвичай, з лози,і переплетали ниткою. Лозу використовували, щоб щабля противника могла застрягнути у самому щиті.
Наших виробів немає тільки в Африці
Нашу продукцію купують люди, які займаються середньовічними боями. Крім того, багато закладів намагаються зробити інтер’єр саме у такому стилі. Тому ще робимо підсвічники, ложки, ножі, амулети зі слов’янськими і скандинавськими символами. Ми робили декор для двох львівських ресторанів. В одному з них гостям пропонують сучасні інструменти і ковані, але гості обирають другий варіант. Люди хочуть відчути та побувати у минулому.
Багато людей купує просто на подарунок. Зазвичай замовляють підсвічники і канделябри. Колись один чоловік, побачивши підсвічники, замовив одразу три – жінці, мамі, тещі. Каже, що якщо хтось побачить в іншої такий виріб, то образиться.
А ще наші обладунки купували і для фільмів – “Застава” і “Король Данило”. Щоправда, останній був провальним, але наші середньовічні вироби були присутні. Я тішусь, що у фільмах намагаються показувати наше історичне минуле, щоб у людей не було перекрученої уяви. От наприклад, кажуть, що лицар міг осідлати коня тільки за допомогою крану чи те, що вікінги носили рогаті шоломи – це дурниці все.
Наші обладунки та мечі полюбили і за кордоном – США, Канада, Чілі, Китай, Японія, Австралія, Європа. Тільки до Африки ще не добрались. Лицарські бої популярні у всьому світі, а наші щити любителі цього спорту часто бачили на фестивалях і турнірах.
“Щити від Серьоги” – це ти?
От над чим, а над назвою майстерні я думав довго. В голову йшли варіанти англійською і латиницею – не звучало. А от у мого знайомого була майстерня, де він виготовляв обладунки – “Ковані вироби від Гришки”. І я подумав, що дам назву “Щити від Серьоги”, а потім якось зміню. Проте через рік я їхав в компанії на фестиваль у Тустань. У мене з собою був щит і раптом дівчина звернулась до мене: “Класний щит. “Щити від Серьоги” – це ти?
І після цієї розмови я зрозумів, що пізно змінювати назву, якщо навіть дівчата знають, що таке “Щити від Серьоги”. Але згодом соціальна мережа, де була основна сторінка нашої майстерні, закрилась і ми перейшли у Фейсбук.
Я обмірковував, що б оригінального вигадати і назва “Руда Борода” прийшла сама. Якщо подивитись на мене, то очевидно, чому так.
Майстри і кілька хвилин не протримались на роботі
Наша майстерня – це наш домашній гараж. Сьогодні я працюю разом з батьком, який допомагає кувати після роботи. Інколи і дружина працює. Така у нас сімейна команда. Раніше у мене був ще один майстер, але він пішов на іншу роботу, де запропонували зарплату вдвічі більшу, ніж ми.
Кадровий голод зараз величезний. Я вже дуже довго не можу знайти майстрів. Були такі, що працювали кілька днів, і ті, хто і пару годин не протримався. Розумієте, ковальство – це не те, чим ти сьогодні займаєшся, а завтра ні.І по людині одразу видно, підходить їй така робота чи ні. Ковальством потрібно горіти. І ця справа варта того, щоб присвятити їй все життя.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
