Суспільство
Поціловані вогнем: як луцький майстер створює середньовічні щити та обладунки
Сучасні лицарі – це не тільки мрії дівчат про красеня на білому коні. Лицарство і відвага завжди були у крові нашого народу, саме тому сьогодні середньовічні бої набирають неабияку популярність. Українські майстри теж не пасуть задніх – вони не тільки вміють вишивати чи ткати, а й створювати обладунки та щити вікінгів. Один з таких умільців – Сергій Шмідт. Чоловік сам займався середньовічними боями понад 10 років, але після травми взявся за відкриття власної ковальні “Руда Борода”. Сьогодні ці лицарські щити купують в усьому світу, а сам майстер надихається ковальським інструментом, якому 700 років!
Сергій Шмідт
Коваль, за освітою художник
Родом з Луцька. Навчався у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки. З 14 років займався лицарськими боями, був чемпіоном в боях “21 на 21” у 2016 році. Після отримання травми покинув спорт і почав займатись куванням середньовічних щитів та обладунків.
Моє прізвище перекладається як “коваль”
Ковальство, певне, у мене в крові, бо навіть прізвище Шмідт з німецької перекладається як “коваль”. Пристрасть до вогню була у мене ще з самого дитинства, але зараз це вже переросло у бізнес. Колись у підвалі я знайшов два мішки з вугіллям і запропонував батьку спробувати. Ми швидко зібрали горно і взялись кувати. Спочатку нічого не виходило – я просто викинув заготовку. Але потім дістав її і зрозумів, що можна щось і підправити.
Зараз я займаюсь виготовленням середньовічного декору – щитів, шестоперів, стріл, обладунків тощо. Чому саме така ніша? Бо я ще у 14 років захопився лицарськими боями і на свій день народження записався в один з клубів. Тоді мені потрібен був щит і я зробив його сам. Потім мій виріб побачили знайомі і собі захотіли. І після цього я почав рухатися саме у цьому напрямку.
Лицарські турніри сьогодні дуже популярні як в Україні, так і світі. А українські бійці є одними з найсильніших. Кілька років тому вони зайняли перше місце у бої “21 на 21”. І кожного року беруть призові місця. Цим спортом займаються навіть дівчата, вони, до речі, теж часто замовляють у нас обладунки. Колись у лицарських боях не було розподілення за статтю чи за вагою. Всі бились однаково. От я (60 кілограмів) міг вийти проти здорового дядька, який важив 120 кілограмів. Частіше за все він перемагав, а мене просто викидав, бо я був надто легкий.
Я займався боями понад 10 років, але травма коліна не дала продовжити. У цьому спорті це найпоширеніша травма, бо ти на собі носиш 40-кілограмовий обладунок. Можна не обережно впасти і нашкодити собі. Тому зі спортом я зав’язав, але захоплення лицарськими боями не покинув.
Купили 700-річне тесло, яке знайшли на городі
Особливістю нашого бренду є те, що всі вироби зроблені із вторсировини. Це значно економить кошти. Ми купуємо матеріал на складах металолому, або беремо якісь залишки з радянських часів. Крім того, щоб переплавити метал – затрачається купа енергії і вугілля, що погано впливає на екологію. А ми використовуємо вторсировину і це є нашим вкладом в екологію.
Ми вдихаємо у метал нове життя та знайомимо людей з минулим та традиціями предків-ковалів. У нас є тесло, якому аж 700 років. Колись люди викопали інструмент у себе на городі, і потім ми його викупили. І саме завдяки цьому теслу ми розуміємо, як виготовляли вироби наші предки. От у 19 столітті була величезний дефіцит металу, і тому люди його берегли і переробляли старий. А ще всі їх вироби дуже акуратні і точні, тому ми теж наслідуємо їх дбайливе ставлення до матеріалу.
Ми передивились дуже багато виробів в інтернеті та музеях, надихаємось історичними аналогами, які і намагаємось відтворювати. Немає ніякої технології, навіть приблизну форму не створюємо. Просто, коли ти дивишся на метал ти вже розумієш, що і як з нього вийде.
Вироби з металу мають особливу енергетику. Ми навіть не шліфуємо їх, бо нас від цього не пре. Коли ти бачиш річ, на якій є сліди кування, то розумієш, наскільки вона особлива, автентична, зі своєю душею. Вогонь передає унікальний малюнок, який неможливо повторити. А коли всі вироби шліфовані, блискучі, то виглядає просто як штампування, яке і так вам можуть привезти з Китаю.
Щит – це ідентифікація бійця
Основна спеціалізація нашої роботи – це лицарські щити. Вони мають бути міцними, бо від цього залежить безпека бійця і легкими, бо ним потрібно захищатись. Це має буту зручна та надійна зброя. Зазвичай ми шукаємо національні орнаменти давніх часів і саме їх зображуємо на щитах. Хтось просить щось конкретне, наприклад, символіку клубу. Щит – це ідентифікація бійця. Бувають бої 1 на 1, 5 на 5, 16 на 16, 21 на 21. Саме тому, коли багато людей біля тебе в бою, ти маєш розуміти, де твій боєць, а де ні. Тому малюнок, як і сам щит є дуже важливим.
Інколи люди замовляють обладунки, як у відомих лицарів, або щити, які просто характерні для різного періоду.
Замовляють як монгольські щити, так і європейські. Останні – трикутні чи павеза (прямокутні щити, які зазвичай використовувались піхотою в 14-16 ст., – Ред. ). Трикутні щити робились з дерева, адже у ті часи була поширена стрільба з луку та арбалета.
Монгольські щити були круглими, їх виготовляли, зазвичай, з лози,і переплетали ниткою. Лозу використовували, щоб щабля противника могла застрягнути у самому щиті.
Наших виробів немає тільки в Африці
Нашу продукцію купують люди, які займаються середньовічними боями. Крім того, багато закладів намагаються зробити інтер’єр саме у такому стилі. Тому ще робимо підсвічники, ложки, ножі, амулети зі слов’янськими і скандинавськими символами. Ми робили декор для двох львівських ресторанів. В одному з них гостям пропонують сучасні інструменти і ковані, але гості обирають другий варіант. Люди хочуть відчути та побувати у минулому.
Багато людей купує просто на подарунок. Зазвичай замовляють підсвічники і канделябри. Колись один чоловік, побачивши підсвічники, замовив одразу три – жінці, мамі, тещі. Каже, що якщо хтось побачить в іншої такий виріб, то образиться.
А ще наші обладунки купували і для фільмів – “Застава” і “Король Данило”. Щоправда, останній був провальним, але наші середньовічні вироби були присутні. Я тішусь, що у фільмах намагаються показувати наше історичне минуле, щоб у людей не було перекрученої уяви. От наприклад, кажуть, що лицар міг осідлати коня тільки за допомогою крану чи те, що вікінги носили рогаті шоломи – це дурниці все.
Наші обладунки та мечі полюбили і за кордоном – США, Канада, Чілі, Китай, Японія, Австралія, Європа. Тільки до Африки ще не добрались. Лицарські бої популярні у всьому світі, а наші щити любителі цього спорту часто бачили на фестивалях і турнірах.
“Щити від Серьоги” – це ти?
От над чим, а над назвою майстерні я думав довго. В голову йшли варіанти англійською і латиницею – не звучало. А от у мого знайомого була майстерня, де він виготовляв обладунки – “Ковані вироби від Гришки”. І я подумав, що дам назву “Щити від Серьоги”, а потім якось зміню. Проте через рік я їхав в компанії на фестиваль у Тустань. У мене з собою був щит і раптом дівчина звернулась до мене: “Класний щит. “Щити від Серьоги” – це ти?
І після цієї розмови я зрозумів, що пізно змінювати назву, якщо навіть дівчата знають, що таке “Щити від Серьоги”. Але згодом соціальна мережа, де була основна сторінка нашої майстерні, закрилась і ми перейшли у Фейсбук.
Я обмірковував, що б оригінального вигадати і назва “Руда Борода” прийшла сама. Якщо подивитись на мене, то очевидно, чому так.
Майстри і кілька хвилин не протримались на роботі
Наша майстерня – це наш домашній гараж. Сьогодні я працюю разом з батьком, який допомагає кувати після роботи. Інколи і дружина працює. Така у нас сімейна команда. Раніше у мене був ще один майстер, але він пішов на іншу роботу, де запропонували зарплату вдвічі більшу, ніж ми.
Кадровий голод зараз величезний. Я вже дуже довго не можу знайти майстрів. Були такі, що працювали кілька днів, і ті, хто і пару годин не протримався. Розумієте, ковальство – це не те, чим ти сьогодні займаєшся, а завтра ні.І по людині одразу видно, підходить їй така робота чи ні. Ковальством потрібно горіти. І ця справа варта того, щоб присвятити їй все життя.
Нові рейси до Карпат
- поїзд № 33/34 Кривий Ріг — Ясіня: це нове додатково сполучення між Кривим Рогом, Львовом та популярними туристичними напрямками в Карпатах;
- поїзд № 61/62 Дніпро — Рахів (через день): нове сполучення для людей, які подорожують із Придніпров’я до Львова та Карпат;
- поїзд № 83/84 Київ — Солотвино (через день): на цьому напрямку збільшать кількість квитків на 50%;
- поїзд № 125/126-129/130 Полтава, Кременчук — Ужгород (через день): рейс поєднає Полтавщину зі Славськом та Закарпаттям.
- поїзд № 85/86 Запоріжжя — Львів — Рахів: маршрут продовжили до станції Рахів.
- поїзд № 145/146 Харків — Чернівці (через день): це сполучення дозволить жителям Слобожанщини дістатися Буковини.
Потяги до Харкова
Покращення маршрутів
Скорочення рейсів
- Поїзд №13/14 Київ — Солотвино на 1 годину 9 хвилин;
- Поїзд №55/56 Київ — Рахів на 57 хвилин з Києва до Рахова;
- Поїзд №45/46 Ужгород — Харків на 51 хвилин із Ужгородадо Харкова;
- Поїзд №39/40 Запоріжжя — Солотвино на 45 хвилин із Запоріжжя до Солотвина та на 42 хвилин із Солотвина до Запоріжжя;
- Поїзд № 3/4 Запоріжжя — Ужгород на 41 хвилин із Ужгорода до Запоріжжя.
Коментарі
- Запорізької;
- Дніпропетровської;
- Донецької;
- Сумської;
- Херсонської.
Підтримка ВПО на Київщині
Коментарі
Суспільство
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі