Суспільство
Як змінилося ставлення до ментального здоров’я під час пандемії COVID-19?
Ще минулого року в Україні почали активно говорити про кризу ментального здоров’я через COVID-19. Тривожність, страх перед майбутнім, емоційне вигорання та занепокоєння – це лише частинка наслідків, з якими потрібно розібратись уже сьогодні. Люди зіштовхнулись з новими реаліями, залишились без роботи, навчались дистанційно, уникали контакту з рідними. І це лише зайвий раз нагадало, наскільки важливо піклуватись про своє ментальне здоров’я. А особливо зараз, коли країну накривають все нові й нові хвилі пандемії.
Про те, як змінилось ставлення до ментального здоров’я під час пандемії COVID-19, розповіла неврологиня Анастасія Гончар в рамках правозахисної програми RIGHTS NOW! фестивалю Docudays UA. Модератором дискусії стала журналістка Анастасія Горпінченко, а онлайн до розмови доєдналися психотерапевт Володимир Станчишин, психологиня з Китаю Хріса Зай та лікарка-психотерапевтка з Чехії Еліна Антонова.
Анастасія Гончар
Неврологиня
Як змінилось ставлення до власного здоров’я?
В Україні тема психічного здоров’я є досить табуйованою: у нас не прийнято про це говорити, приділяти достатню кількість уваги чи звертатись за допомогою до спеціалістів. Українці звикли замовчувати цю тему. Але під час пандемії свідомість людей стосовно ментального здоров’я досить виросла. За відгуками моїх колег з України я бачу, що у нас значно виріс рівень тривожності серед населення, і не лише тих, хто хворів на коронавірус, а й тих, хто не хворів, але піддався впливу пандемії. До мене почали звертатись вдвічі більше пацієнтів, які тривожаться і хвилюються. Мені доводиться скеровувати їх на консультацію до психолога і психотерапевта у зв’язку з тим, що у них вперше діагностуються тривожні, депресивні розлади та інші типи психічних порушень. І це не лише в українців так. Американські джерела пишуть, що кількість психічних розладів серед населення зросла з початку пандемії з 11% до 46%.
Читайте також: 10 ознак вигорання. Поради від світових експертів, як з цим боротись
“Пандемія вплинула на кількість тривожних та депресивних розладів, проблеми у сім’ї. Через те, що ми закрились вдома, через страх захворіти чи померти, через пережиття втрати значно збільшився попит на психотерапію. Коли ми цілий рік сидимо вдома і відірвані від оточення, то не можемо будувати якоїсь прив’язаності з іншими людьми. І якщо минулого року ми відпочивали від вигорання, то зараз бракує саме цієї прив’язаності. Людям самотньо самим вдома і через це збільшилось звернень до спеціаліста”, – каже психотерапевт Володимир Станчишин.
Чому це відбувається?
Зараз проводять багато досліджень щодо впливу коронавірусу на тривожні розлади чи погіршення сну. Одні вчені суперечать іншим, хтось наводить причини, а хтось їх спростовує. Але ми точно знаємо, що вірус тропний до нервової системи і може викликати різні неврологічні порушення та ускладнення. Є певні прояви, які викликані саме дією коронавірусу, а інші викликані самою пандемією й тим, як люди реагують на події та справляються зі стресом. Щодо неврологічних причин, то існує гіпотеза, що вірус може потрапити в центральну нервову систему через нюховий тракт. Дуже багато випадків описують порушення нюху як прояв захворювання на вірус.
Також причиною неврологічних ускладнень є запалення, яке викликає COVID-19. Це така потужна реакція, під час якої виділяються запальні процеси в організмі й спричиняють певні наслідки.
Згідно з останніми дослідженнями, тривожність і депресія спостерігалась у молодих пацієнтів. І це не залежало, у якій формі людина перенесла захворювання.
Жінки чомусь більше страждають від нейропсихологічних порушень. Можливо це пов’язано з соціоекономічними причинами. Адже жінки частіше змушені йти з роботи, перебирати на себе всі хатні обов’язки, доглядати за дітьми й через це мають підвищений рівень стресу, бо не можуть будувати кар’єру. Все це ще вивчається, але зараз вже є термін “постковідний синдром”. Цей стан триває понад 12 тижнів і має негативний вплив на наше здоров’я.
Коронавірус також впливає на пам’ять, зумовлюючи такі порушення, які можна описати як мозковий туман чи brainfog. Пацієнти часто скаржаться, що після коронавірусу не можуть працювати як раніше – у них знижена здатність до концентрації. Окрім самого вірусу, на пам’ять впливає підвищена втома і нервовість. Але ми повинні знати, що шкоди завдає не тільки вірус, а й наша реакція на те, що відбувається навколо.
Як зрозуміти, що час звернутись до спеціаліста?
“Є кілька маркетів, коли людина повинна зрозуміти, що їй чи комусь з близьких час звернутись до спеціаліста. Перший – тривога заважає вам жити, виконувати щоденні обов’язки, спілкуватись, дружити, будувати кар’єру. Цей маркер свідчить про те, що у вас є тривожні розлади. Другий – постійне хвилювання про те, що ми захворіємо. Тобто сама тривога не відповідає причині. Третій маркер – це коли все добре, але ви хвилюєтесь. От ніби є робота, сім’я, діти, ви здорові, але все одно думаєте про те, що всі ми скоро помремо”, – каже психотерапевт Володимир Станчишин.
Багато людей вагаються, йти до психотерапевта або психолога чи ні. В таких випадках я говорю зі своїми пацієнтами, пояснюю,якщо у людини болить зуб, вона не сидить з цим болем вдома і не чекає, коли ситуація погіршиться, а одразу біжить до стоматолога. Психічний розлад – це таке саме захворювання як, наприклад, зубний біль чи гастрит.
На жаль, в Україні немає ніяких інформаційних ресурсів, де люди могли б почитати про ці проблеми, окрім медичного блогерства, яке зараз активно розвивається. Людей нагнітають новини і те, що вони бачать чи чують по телевізору. Є такий термін “інфодемія” – перенасичення інформацією, яка не завжди є правдивою. Завдання лікаря чи фахівця з фізичного здоров’я — надати правдиву інформацію, розказати, де її взяти, можливо, навчити критично ставитися до тих ресурсів, які ми читаємо, і відфільтровувати що корисно, а що ні.
Читайте також: Лікарі-блогери: шість медиків, на яких варто підписатись
“Є загальна стратегія в цьому питанні – говорити, говорити і ще раз говорити. Люди не розуміють, що таке тривожний розлад, що таке депресія. Для цього повинні бути організовані лекційні програми, друкована література і, знову ж таки, медичне і психотерапевтичне блогерство. Я завжди кажу, що ми не можемо змусити людину повірити у психотерапію. Потрібно поважати її вибір. Якщо людина негативно налаштована, то потрібно говорити факти. Наприклад, “я був у психотерапевта, і він мені допоміг” чи “я читав про депресії, і мені здається, що є певні симптоми”. Але потрібно говорити це людині, яка хоче це чути”, – каже психотерапевт Володимир Станчишин.
Як впоратися з тривожністю?
“Загальна порада – зберігайте спокій та звертайтесь до спеціалістів. Лікарі повинні консультувати і співпрацювати. Я коли скеровую пацієнтів до лікаря-психіатра, ми одразу з ним обговорюємо, що повинна бути комунікація між нами і лікарем-терапевтом. Я маю знати, що відбувається, які медикаменти призначають, як проходитиме лікування. Тому я дуже раджу, якщо з’являються якісь депресивні стани – йдіть до психотерапевта. Я зовсім не хочу зараз робити рекламу спеціалістам. Але коли всередині вас відбувається щось не те, поруч повинен бути хтось, хто добре у цьому розбирається.
Людина зцілюється, коли їй вдається виговоритись про свою проблему. А також коли хтось розкаже про її стан і що з цим робити.
Ми сидимо в наших квартирах, закриті в таких маленьких божевільнях, і самі себе накручуємо. А таке розвантаження дає хороший результат Якщо ви не можете йти до психотерапевта, йдіть до священників чи тих людей, яким довіряєте. Коли вас турбують тривоги чи депресії, важливо почати ділитись цим. Інакше це перетвориться в серйозні проблеми, які потрібно буде лікувати вже медикаментами”, – каже психотерапевт Володимир Станчишин.
Які вправи допоможуть подолати надмірну тривогу?
1. “Ізраїльські спеціалісти радять в екстрених ситуаціях брати воду і робити кілька ковтків. Потрібно їх рахувати дуже повільно, замислюючись над тим, що ви робите. На 5-6 ковтку ви почуватимете себе спокійніше. Спробуйте відчути себе тут і зараз. Я завжди раджу пацієнтам стати на ноги і дуже сильно відчути свої стопи на підлозі. У цей момент подивіться навколо і порахуйте п’ять предметів, які ви бачите, три звуки, які ви чуєте, три запахи. А потім обійміть себе і скажіть: “Я тут”. Це такі прості поради, які не нашкодять нікому”, – лікарка-психотерапевтка з Чехії Еліна Антонова.
2. “Справді, під час сильної тривоги потрібно заземлитись, рахувати кольори, пити воду, дихати. Якщо стан не критичнийі, тоді я рекомендую вести щоденник. Це допоможе структурувати хаос в голові, коли здається, що все проти нас. Коли ми починаємо трошечки виписувати свої думки, то можемо побачити, що наші переживання не такі реальні та страшні, як здається. Якщо ви бачите, що виписуєте тільки все погане, тоді заземлюйтесь, дихайте і йдіть до психотерапевта”, – каже Володимир Станчишин.
3. “Ми в Китаї проводимо дихальні вправи, щось схоже на йогу, слухаємо звуки, які корисні для тіла і голови. Також можемо уявити, що невеликий промінь спустився на наш будинок, щоб наше тіло було не надто статичним. Крім того, рух, ігри чи догляд за тілом також допомагають почуватися краще”, – каже Хріса Зай.
Тарас Яремій у новому випуску «PromПрокачка» завітав до йогині Світлани. Команда шоу оновила інтер’єр у маленькій однокімнатній квартирі героїні, а ведучий наважився постояти на цвяхах.
Йога на тлі війни
Світлана – йогиня, мама 4-річної Марії та дружина військового-добровольця. Жінка живе, працює та виховує доньку в однокімнатній квартирі. Попри постійний стрес, тісні квадратні метри й шум, вона не втрачає сили.
За словами Світлани, саме йога стала для неї точкою опори з початку повномасштабної війни — інструментом, що допомагає зберігати спокій і тримати ментальний баланс. Тепер вона ділиться цією практикою з іншими жінками, коли проводить онлайн-заняття, навчає працювати з тілом і диханням, розслаблятися після важких днів.
Читайте також: Продовжує допомагати побратимам: як в автомайстерні облаштували робоче місце для ветерана з інвалідністю (ВІДЕО)
Особливе місце в її практиці посідає донька. Світлана залучає Марію до занять, щоб із дитинства йога стала для неї природною частиною життя й внутрішньої опори.
Місія шоу
У шоу PromПрокачка має на меті повернути людям відчуття дому в непростий для країни час і розповісти їхні історії через простір, у якому вони живуть. Кожна серія — це особиста історія, інтер’єрна трансформація та маленьке нове життя в межах кількох квадратних метрів.
«Коли я вперше зайшов до її квартири, зрозумів: комфорту тут не вистачає, але є щось важливіше — світла, тепла енергія. І саме її ми хотіли підкреслити нашим оновленням»? — ділиться Тарас Яремій. Ведучий зауважив, що Світлана одна з тих жінок — сильних, глибоких, які щодня самостійно тримають тил, виховують дітей і водночас знаходять сили допомагати іншим.
Під відео закликають долучатися до збору «Дронопад», що триває у партнерстві з БФ «Повернись живим».
Нагадуємо, що дев’ятьох дітей повернули з ТОТ в Україну.
Фото надали творці шоу
Суспільство
Допомогли зупинити іноземні поставки ворогу, арештувати накрадене, списатися важкохворим — це мізер результатів роботи «Слідства.Інфо», про які говоримо в новому випуску подкасту «А шо далі?» про реальний вплив незалежної журналістики.
У гостях студії «ШоТам» головна редакторка «Слідства.Інфо» та військова репортерка Анастасія Станко, а з нею +1. Донечка Насті Іванка всі 50 хвилин або тихенько слухає розмову про роботу на фронті, або спить під колискову про викриту елітну нерухомість держслужбовців та перевірки НАБУ у фігурантів.
Читайте також: «А шо далі?»: ШоТам стартує новий подкаст про вплив незалежної журналістики на суспільство
У подкасті згадували дива на війні, суддів, «покарання службою», допуски журналістів і незмінну правду, яку хочуть зробити змінною. Анастасія розповіла, як воєнкорила вагітною, згадала «перли» своїх героїв і роботу з іноземними медіа.
Підтримуйте команду ШоТам, аби бачити більше подібного контенту.
Нагадуємо, що попри поранення і втрату зору український ветеран веде кулінарний блог і надихає інших (ВІДЕО).
Суспільство
Ми прагнемо надихнути прикладом, аби інші підприємці долучалися до цієї державної програми.
Після поранення на фронті Руслан Задорожний шукав нову роботу, аж тут йому запропонували посаду адміністратора в СТО. Завдяки державній компенсації власниця майстерні облаштувала для ветерана зручне робоче місце, і тепер він може впевнено виконувати свою роботу.
Знайшов нову роботу
До повномасштабної війни киянин Руслан Задорожний працював менеджером в інтернет-магазині. Та коли на власні очі побачив, як росіяни руйнують українські міста, — не зміг залишатися вдома. У листопаді 2022 року Руслан пішов на фронт гранатометником.
Після року служби потрапив під ворожий обстріл на Куп’янському напрямку:
«Ми відбивали черговий штурм, і я повертався в бліндаж. Побачив, як на мене — це буквально в долю секунди відбулось — летить граната з АГС — ВОГ. Було пряме влучання в руку, й уламки потрапили в ногу».
Руслан отримав тяжкі поранення та втратив руку. На лікування й реабілітацію знадобилося півроку, а опісля він почав шукати нову роботу. В якийсь момент Русланові запропонували вакансію на СТО.
«Я шукав СТО для своєї автівки. Приїхав сюди, мені все тут сподобалося. Розговорилися про роботу, і мені запропонували вакансію майстра-приймальника. Мене зацікавило саме це СТО ідеєю — те, що це допомога військовим, і тут збирають, ремонтують військові автівки. Я вирішив залишитися».
Облаштували робоче місце для працівника з інвалідністю й отримали компенсацію
Співвласниця автомайстерні Марія Ксьондзик з 2022 року передавала автівки на фронт. Згодом виникла потреба в ремонті машин, тож вона з партнерами відкрила в Києві СТО.
«Щоб відповідати за якість машин, які ми передаємо, потрібно контролювати й сам ремонт. Ми закриваємо повний цикл для військових — від збору донатів на ремонт авто до, власне, повного ремонту автомобіля. За весь час відремонтували вже понад 500 фронтових авто», — розповідає Марія.
Роботи було чимало, тож, аби розвантажити майстрів, Марія планувала найняти майстра-приймальника, який узяв би на себе якісний процес прийому авто та їх супровід. Якраз тоді на СТО для технічного обслуговування власного автомобіля і приїхав Руслан.
Прийшовши до Центру зайнятості, Марія та Руслан дізналися, що держава компенсує витрати на облаштування робочого місця для людей з інвалідністю. Так власниця майстерні придбала для працівника техніку й оформила відшкодування:
«Ми облаштували для нього зручне робоче місце: купили ноутбук і принтер. Компенсація покрила всю суму — ми витратили близько 76 тисяч гривень. У Центрі зайнятості нам допомогли оформити всі документи».
Тепер ветеран приймає автівки на ремонт, а до того ж, привчившись працювати за ноутбуком лівою рукою, заповнює документи.
На новій посаді Руслан планує набратися досвіду та з часом відкрити власне СТО.
Інформаційна кампанія щодо державної програми компенсації за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю реалізується Програмою розвитку Організації Обʼєднаних Націй (ПРООН) в рамках проєкту «Протимінна діяльність в Україні» на запит Міністерства економіки України за участі Державної служби зайнятості та за фінансової підтримки Уряду Республіки Корея.
