Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про підприємців, які за грант відновлюють свій бізнес.
Чому ми його робимо?… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про підприємців, які за грант відновлюють свій бізнес.
Чому ми його робимо?
Аби більше українських підприємців дізналися про можливості відкрити новий бізнес або відновити старий, навіть якщо його зруйнувала війна.
Пекарня «Flavor bakery» майже «однолітка» маленької Соні. Їм обом 2,5 роки. Дівчинка ледь не щодня буває серед свіжих круасанів, хрустких багетів та піци. Адже вона донька подружжя власників Олексія та Олександри з Чернігова, які й створили власний бізнес.
Під час облоги міста у 2022 році сім’я виїхала, та тільки-но область звільнили — повернулася і продовжила працювати. Чернігівці знову мали змогу скуштувати свіжого хліба, а на перший Великдень повномасштабного вторгнення купити паску, яка так нагадувала довоєнне життя. ШоТам розповідає, як завдяки гранту від Міжнародної організації з міграції (МОМ) та Уряду Німеччини підприємцям вдалося не опустити руки й розширити власну справу.
Сімейна традиція переросла у бізнес
Олександра Андрєєва родом з Чернігова. Тут вона виросла, познайомилася з Олексієм й вийшла заміж. Раніше Олександра займалася продажами в інтернеті, а в Олексія завжди був інтерес до випічки, пригадує дружина:
«Про випічку чоловік замислювався давно. Звертав увагу, особливо коли ми відвідували якісь цікаві заклади. Десь у 2016 році він навіть поїхав на курси і намагався навчитися пекти сам, але зрозумів, що це не його. Та мрію про випічку не залишив».
Олександра каже, що в них була сімейна традиція: щонеділі снідати круасанами. Живе пара в центрі, тож чоловік зранку йшов вигулювати собаку і по дорозі купував круасани. Тож коли у 2021 році вирішили почати якийсь проєкт, вибір зупинився на пекарні. Розглядали варіант ще з напівфабрикатами чи сирами, куштували й продукцію франшиз з випічкою. Але все було не те. Та у друга Олексія був свій заклад зі свіжими круасанами, тож вирішили спробувати таку «дружню франшизу» — відкрили ще одну пекарню мережі.
«Вирішили робити те, що любимо самі. Саме так, як ми б хотіли. Щоб той круасан їла моя дитина, а я не нервувала», — каже Олександра.
Влітку 2021 року Олександра вже була вагітна, Олексій шукав приміщення для майбутньої пекарні. Обрали спальний район, адже тут не було ні супермаркетів, ні інших пекарень, а людей доволі багато.
У «Flavor bakery» почали із солодкої випічки та круасанів. Фото: ШоТам
24 листопада 2021 року у пари народилася Соня. А вже за місяць вони відкрили «Flavor bakery» — сімейну пекарню з французькими круасанами та свіжим хлібом.
Дві бомби впали біля будинку
Перші місяці були насиченими — доньку брали на роботу в люльці: «Дитина росте поруч з пекарнею — вони однолітки», — каже Олександра. Адміністраторкою запросили стати найкращу подругу жінки і її куму, тож бізнес і справді був сімейним.
Олександра біля пекарні ще у процесі ремонту. Фото надала героїня
Люди добре відреагували на пекарню, приходили знайомитися і вітали з відкриттям. Олександра пригадує, це було наче звичайне життя, але на фоні тривожних новин. 24 лютого подзвонили дівчата з пекарні й спитали, що робити. Тоді на роботу, звісно, вже ніхто не вийшов:
«Ми вирішили нікуди не їхати, бо й не було куди. Спочатку якось трималися, але тоді російські війська підійшли до міста. Біля нашого будинку впало дві бомби. У такому стресі пробули у Чернігові ще 11 днів і поїхали».
За п’ять днів доїхали до Кам’янця-Подільського, з малою дитиною дорога була дуже складною. Та коли область звільнили, сім’я повернулася. У місті майже не було їжі, а в пекарні лишався якийсь запас продуктів. Тож 16 квітня, за тиждень після того, як відійшли російські війська, бізнес Олександри та Олексія знову запустився.
Грант підтримав не лише фінансово, а й емоційно
У 2022 році був ранній Великдень, тож вирішили виготовляти паски, їх у місті було майже не знайти. Також із залишків продуктів пекли хліб.
«Хліб не був шикарний, а з невеличкого набору продуктів. Ніяких французьких багетів, ми робили просто хліб. І це вже був делікатес», — ділиться Олександра.
У «Flavor bakery» навіть робили каву, що для весняного Чернігова було надзвичайно. Потроху поверталися до життя. Олександра каже, тоді їй трапилася реклама гранту від МОМ та Уряду Німеччини на Фейсбуці. Подавала заявку з телефону, поки гойдала на руках дитину. Тож не очікувала якогось результату. Але фінансування подружжя таки отримало.
«Грант ми отримали досить швидко, влітку почали збирати документи, а вже восени нам виплатили. Так ми реалізували практично всі свої нагальні потреби. Це безцінно — крім того, що вирішилися наші фінансові проблеми, це дуже підтримало нас морально. Бо ми були в такому розпачі, здавалося, що нікому не потрібні, якась така апатія була. А тут є фонд, який підтримав. Ти важливий і твоя праця важлива», — ділиться Олександра.
За 4500 євро вдалося придбати морозилку, холодильну вітрину, кавомашин, гриль й облаштувати літній майданчик. Також купили міцний стелаж на склад, щоб витримував борошно та додаткові полички.
Олександра показує морозильну камеру, яку вдалося придбати завдяки гранту від МОМ. Фото: ШоТам
Бізнес знову розвивався, люди просили щось більш ситне. Так у меню з’явилися хот-доги, сосиски в тісті та піца.
Роблять тісто для круасанів самі, а в начинку додають натуральні ягоди
І Олександра, і Олексій бувають в сімейній пекарні щодня, часто з ними приходить і маленька Соня. Жінка розповідає, що їхня пекарня особлива тим, що вони самі роблять тісто. Для круасана потрібне листкове тісто, його складно зробити, тому багато кафе закуповують вже готове, але не «Flavor bakery». У начинку додають лише натуральні ягоди: свіжі влітку, а взимку ті, які заморозили самі.
Зараз у пекарні працюють двоє барист та двоє пекарів. Фото: ШоТам
Тож ціни тут вищі, але клієнти цінують якість їжі. Та головне, що вдається підтримувати затишність цього місця, де все свіже і смачне.
«У нас всі клієнти постійні. Ми така своя пекарня на районі. Люди пропонують багато, і ми прислухаємося», — каже Олександра.
Олександра та Соня у колясці біля сімейної пекарні. Фото надала героїня
Після початку повномасштабного вторгнення багато змінилося — друг Олексія пішов до війська, тож мережа «Flavor bakery» переживала не найкращі часи. Олександра каже, наважилися підтримати бізнес друга, і місяць тому викупили ще одну пекарню. Тепер уся мережа перейшла до подружжя. Тож попереду багато роботи.
Відеокурс для підприємців випустила компанія МХП та благодійний фонд «МХП — Громаді» у співпраці з Державною службою зайнятості. У ньому розповідають про всі головні аспекти для створення власного бізнесу — від головної ідеї до пошуку фінансування й звітності.
Про це повідомили представники БФ «МХП — Громаді».
Програма курсу
Освітня програма складається з 10 епізодів тривалістю від 5 до 15 хвилин. У роликах бізнес-експерти розповідають про те, як:
шукати бізнес-ідеї;
писати ефективні бізнес-плани;
будувати злагоджені команди;
враховувати ризики та маркетингові тенденції;
знаходити інвестиції для власної справи;
отримувати гранти від донорів.
«За статистикою Opendatabot, кожен третій ФОП в Україні припиняє діяльність протягом першого року. Основні причини таких невдач включають нестачу капіталу та відсутність необхідних знань і навичок для ефективного ведення бізнесу. Щоб допомогти підприємцям успішно подолати початкові виклики, ми створили цей курс: він надає важливу інформаційну та консультаційну допомогу, зміцнюючи їхні позиції в конкурентному бізнес-середовищі», — зазначив директор фонду «МХП — Громаді» Олександр Пахолюк.
Експерти відеонавчання
Експертами курсу виступили представники маркетинг-агенції Grape, компанії МХП, БФ «МХП — Громаді» та Державної служби зайнятості. Представники бізнесу та «МХП — Громаді» вже понад дев’ять років впроваджують соціальні та грантові ініціативи й розвивають українські громади.
Наразі відеокурс доступний для всіх на ютубі фонду за посиланням.
Разом з цим творці курсу розробили тест, який можна пройти після навчання й отримати сертифікат. Він підтвердить здобуті знання та допоможе написати заявку й отримати фінансування на проєкти, зокрема в конкурсах «Роби своє» від БФ «МХП – Громаді». Переможці цього конкурсу можуть отримати до 100 тисяч гривень на розвиток власного малого бізнесу.
Довідка про організацію «МХП — Громаді»
«МХП — Громаді» — український благодійний фонд, який започаткували у 2015 році. Він працює над комплексним розвитком громад. Фонд покращує громади у 13 областях України.
Раніше ми писали про те, що гранти — це не кредит, а підтримка: як переселенка з Донеччини заснувала проєкти для ВПО в Миргороді.
ШІ-програмісти з України, які працюють над інноваційними рішеннями, можуть податися на конкурс Llama Impact Grants до 1 грудня.
Про це повідомили у Міністерстві цифрової трансформації.
Разом із грантом програмісти отримають і менторську підтримку від компанії під час розробки продуктів.
«Програма підтримує стартапи з усього світу, які використовують велику мовну модель Llama для подолання викликів у різних сферах — від освіти до державного управління», — написали у відомстві.
інші команди, які створюють інноваційні рішення на базі Llama.
У міністерстві вказали, що перевагу надаватимуть тим розробникам, які працюють у таких сферах: розвиток економіки, зокрема бізнесу, освіта й розвиток навичок; наука та інновації; державні послуги.
Податися на грант можна до 1 грудня 2024 року. Деталі та реєстрація за посиланням.
Довідка про Meta
Компанію створили у 2004 році в США. Наразі її очолює Марк Цукерберг. Meta є однією з найбільших компаній у сфері соціальних мереж та володіє такими сервісами як Facebook, Instagram, WhatsApp, Oculus VR тощо.
Нагадаємо, що Google запустив безплатні курси з ШІ для початківців, освітян та розробників з України.
Зараз ви читатимете статтю ШоТам зі спільного проєкту з DG East про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо? Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо?
Наші герої є прикладом активізму та незламності українських переселенців, які попри війну продовжують власну справу або починають новий бізнес.
Ірина Соколова з сім’єю полишала дім щонайменше чотири рази. Через окупацію у 2022 році їм навіть довелося покинути власну квартиру, до якої родина прагнула все життя.
Так вони опинилися на Полтавщині. У Миргороді завдяки підтримці небайдужих людей Ірина організувала майстерню, реалізувала унікальний проєкт зі створення фетрового вертепу та відкрила гурток зі стоп-моушн анімації.
Для ШоТам підприємиця розповіла, як їй вдалося відкрити бізнес в іншому місті та як вона допомагає іншим переселенцям інтегруватися в нову громаду.
Ірина Соколова
переселенка, яка заснувала проєкти для ВПО в Миргороді.
Народила доньку в день масштабного обстрілу Маріуполя
Я виросла в селі Благодатне на самому сході Донеччини. Село було велике, красиве і, головне, українськомовне. Протягом усього життя у мене в родині було розуміння, що ми є Україна.
У 2013 році, коли почався Майдан, я чекала на другу дитину. За рік — війна, і ми поїхали до родичів у Маріуполь, аби перечекати. Там я 5 вересня народила доньку — саме в день підписання Мінських домовленостей, під час масштабного обстрілу міста.
Навесні 2015 родичі запропонували допомогу з житлом, і ми переїхали до Миргорода, що на Полтавщині. Прожили там рік, але чоловік часто їздив на роботу на Донеччину, тому ми мусили шукати інший дім.
Ірина з доньками. Фото надала Ірина
Купили своє перше житло в Бердянську
Ми подумали, подивилися на мапу, де більш-менш безпечно, й обрали Бердянськ. Так вийшло, що ми там купили своє перше житло. У мене була гарна робота — я мала майстерню в центрі розвитку дітей та юнацтва, там ми з дітьми виготовляли іграшки і готувалися до ЗНО. Згодом у цьому центрі стала заступницею директора.
Родина Ірини Соколової — у подружжя троє дітей. Фото надала Ірина
Та 24 лютого о 3:30 ночі ракета прилетіла поряд з нами у військову частину — я ось-ось мала народжувати третю дитину. 1 березня народився Данилко, а вже за місяць ми знову зібрали речі й покинули свою квартиру.
У нас не було ні зв’язку, ні інтернету, ні якоїсь інформації про евакуаційні рейси, тому ми сіли в машину й доїхали до Запоріжжя. Дорога у 230 кілометрів у нас заняла більше 10 годин. На кожному блокпості нас спрямовували в нове село: десь були вуличні бої, десь обстріли, десь їздили танки — доводилось об’їжджати. Ми заночували в Запоріжжі, а вже зранку вирушили до Миргорода.
Із собою взяла лише швейну машинку — інше купила за грант
Я зрозуміла, що мені треба відновлювати свою роботу, але вже на новому місці. Зі мною зв’язалися благодійники Данської ради у справах біженців, які колись мені дали грант у Бердянську на швейну техніку. Я розповіла, що змогла виїхати, але з собою взяла лише одну швейну машинку. Вони запропонували відновити мою майстерню. Тож я заповнила, подала та виграла грантову заявку. На ці гроші купила оверлок, ножиці й інші професійні інструменти.
Ірина Соколова проводить заняття з анімації. Фото надала Ірина
На цьому не зупинилася — виграла ще один мікрогрант від Естонської ради у справах біженців на купівлю офісної техніки та вирішила відкрити майстерню з виготовлення іграшок. І тут я зрозуміла, що хочу, аби шила не тільки я, але й люди навколо мене. Коли ми хрестили нашу дитину, я запропонувала священнику відкрити в храмі творчий простір, де ми будемо шити фетровий вертеп. Ініціативу церква підтримала, і простір запрацював.
Новорічний майстер-клас — вінки з фетру прикрасили домівки дітей. Фото надала Ірина
Навчилася монетизувати свою творчість
Тоді нас помітила Інна Ковальська — директорка культурно-освітнього простору «Гончаренко центр Миргород». Взимку 2023 року вона подала ідею провести майстер-клас із рукоділля з розвагами для дітей, які приходили в центр. Думка всім сподобалася, тож мені запропонували робити такі заходи постійно. Про мене в місті почали дізнаватися все більше й більше людей, також запросили робити майстер-класи в приватній школі.
Заняття з мультиплікації. Діти працюють у групах, спілкуються, обговорюють ідеї та вчаться працювати в команді. Фото надала Ірина
Згодом я пройшла грантове навчання Естонської ради у справах біженців, реалізоване через запорізький благодійний фонд «Єдність за майбутнє» — там мені допомогли розібратися в основах ведення бізнесу. Я відкрила ФОП, і тоді почала вже брати гроші за свої заняття та сплачувати податки. Хотіла відкривати свій простір, але не наважилася — у нас тут дуже дорога оренда.
Одного разу я побачила оголошення в місцевій групі у фейсбуці про те, що в Миргороді відкривається творча студія. Я зателефонувала за номером і так познайомилася з Алевтиною Тамбовою-Романовською — переселенкою з Харківщини. Я спитала, чи можу в неї в студії проводити свої заняття на правах суборенди, і вона радо погодилася.
Більшість дітей у студії — переселенці
На мої заняття ходять, зокрема, діти-переселенці, що раніше жили в Донецьку, Бахмуті, Маріуполі чи Харкові. Їхні батьки багато уваги приділяли розвитку й освіті своїх дітей, і я намагаються зберігати ці пріоритети.
У мене завжди була мрія відкрити гурток з анімації — придумувати своїх героїв, історії та оживляти їх на екрані. Один з цікавих способів анімації — стоп-моушн: це коли ти береш ляльки, іграшки чи інші предмети, фотографуєш їх багато разів, трохи змінюючи їхнє положення, а потім усі фото з’єднуєш у відео, і виглядає, ніби ці предмети рухаються самі.
Гурток з анімації для школярів. За словами Ірини, через творчість діти можуть виражати свої емоції, мрії чи переживання, що сприяє емоційному розвантаженню та розвитку. Фото надала Ірина
Цього літа я вирішила, що треба спробувати, і подалася на державну освітню програму «Мрій та Досягай» — спільний проєкт Impact Force і UN Women, який розширює можливості українських жінок-переселенок. Після навчання фіналісткам надавали невеличку стипендію в розмірі тисячі доларів — ці гроші я витратила на професійне навчання анімації.
Творчість — потужний інструмент для об’єднання
Для мене анімація — це арттерапевтична техніка. Поки ми знімаємо, у процесі фантазуємо, щось обговорюємо, діти розкривають свою душу. Також це художній напрям — можна знімати авторські мультики: мальовані, ліплені, з фольги, з целофану. Я розповідаю дітям, що якщо вони навчаться робити це професійно, то зможуть працювати та заробляти у цій сфері.
Ми знімаємо коротенькі анімації. За півтори години діти рухають певний предмет, фотографують, монтують і дивляться, як він оживає. Але також у мене в планах є зібрати жінок і зняти анімацію на тему втрати рідного дому, — щоб люди знали, які в нас були будинки, які почуття ми в них вкладали.
Жінка впевнена, що творчі заняття в групах допомагають об’єднувати людей. Фото надала Ірина
Я впевнена, що такі проєкти створюють унікальне середовище, де й діти, і дорослі можуть разом працювати, вчитися одне в одного та будувати справжні дружні зв’язки. Творчість — це не просто спосіб самовираження, а потужний інструмент для об’єднання людей.
Хочемо знову дихати повітрям Азовського моря
У мене є надія на повернення, але дуже маленька. Ми хочемо знову дихати повітрям Азовського моря, а поки такої можливості немає, я всім раджу розвиватися, допомагати країні стати на ноги, працювати.
Важливо озирнутися навколо й подумати, яку проблему ви могли б вирішити у своєму новому місті чи селі. Не бійтеся пропонувати ідеї — це не тільки допоможе зробити щось корисне для громади, а й дасть змогу знайти своє місце в новому житті.
У цьому дуже допомагають гранти, їх не треба боятися. У деяких людей чомусь є враження, що грантові гроші треба повертати, — але це не кредит, а підтримка. Просто треба показувати свої результати й бути соціально відповідальним.
Коментарі