Сфера краси стереотипно вважається територією, куди чоловікам зась. Але, з усім тим, саме до майстра манікюру Миколи Рубана шикується черга із жінок (подекуди – і чоловіків), аби зробити собі яскраві нігті чи їх корекцію.
Запис ведеться на місяці вперед, а нових клієнтів чоловік майже не приймає – каже, не встигає. А ще кілька років тому він навіть не замислювався навсправжки над тим, аби опанувати професію манікюрника.
Як наважитись на «жіночу» роботу
Микола має інвалідність першої групи, яку отримав унаслідок ДТП у 2008 році. До аварії працював у Луганському козацькому кінному театрі, після – вирішив шукати кращої долі у сусідній області.
Читайте також: Ветеран АТО робить бізнес на засобах для укладки волосся
Переїхав до Краматорська із Луганська ще у 2010-му – на запрошення обласної організації «Об’єднання людей з інвалідністю України».
Спочатку опанував чоботарство і хотів відкрити швейну майстерню.
Я і зараз, буває, якщо знайомі просять, взуття роблю. А так, в основному, займаюсь корекціями, манікюром, нарощуванням нігтів – усім, що робить жіночі руки красивими,
– каже чоловік.
Читайте також: Українець робить дивовижні меблі зі старого автобрухту
Цією справою зацікавився випадково – бачив, як його знайомі дівчата-манікюрниці, бувало, самі собі робили манікюр.
На одній руці дівчині зручно накладати гель-лак власноруч, на іншій – ні. І тому час від часу допомагав їм підпиляти нігті на “незручній” руці. Якось мені це сподобалось, «погуглив» у Інтернеті відгуки про роботу чоловіків-манікюрників – там, зазвичай, пишуть, що вони нетрадиційної орієнтації, і всілякі образливі нісенітниці,
– із саркастичною усмішкою розповідає чоловік.
Але Микола, попри стереотипи про «жіночу» професію, подумав – чому б не спробувати? І у 2016 році пройшов тримісячні курси з корекції, нарощування і моделювання нігтів від обласної організації людей з інвалідністю.
Читайте також: Як заробити на лавандовому полі, Instagram та хіпстерах?
Зараз разом із дружиною Ритою працює у приміщенні обласного товариства осіб з інвалідністю. Дівчина також зі сфери краси – соціальний перукар. У майбутньому Микола мріє разом із дружиною відкрити салон краси.
Гроші на власну справу знайшов з гранту
Вивчитись на майстра манікюру – це половина справи, далі треба знайти кошти на те, аби обладнати робоче місце і закупити «витратні матеріали», як їх називає Микола – лаки, основи для гель-лаку, покриття для гелю, праймери, знежирювачі. Тож чоловік на додачу у 2016 році пройшов тренінг щодо відкриття власної справи, написав бізнес-план і виграв грант на 21 тисячу гривень від Національної асамблеї людей з інвалідністю України.
На ці кошти я тоді облаштував повністю робоче місце: стіл, лампу настільну, фрезер для підпилювання. А ще треба було купити набір інструментів, насадки, стерилізатор, сухожар, лампу для сушки нігтів. І витяжку ще – коли підпилюєш нігті, без неї дихаєш цілою хмарою нігтьового пилу. А витратні матеріали на свої кошти купував,
каже Микола.
Шукав клієнтів через «сарафанне» радіо
Одразу після завершення курсів чоловік спочатку працював над красою нігтів знайомих, родичів. Так і напрацював клієнтську базу – із допомогою «сарафанного радіо», як жартує сам.
Читайте також: Українець планує створити унікальний “Центр аромату”
Приміщення для власної справи Миколі Рубану надала Донецька обласна організація інвалідів. Зараз його робочий день у салоні «Ногтюрн» починається з восьмої ранку і завершується близько шостої-сьомої години вечора.
Жодного разу не давав нікуди оголошень про свої послуги – просто клієнтам подобалась моя робота, і вони радили мене знайомим,
– усміхається Микола.
Вільного часу зараз у чоловіка немає – і нових клієнтів практично не бере, «тому що нема куди вже».
Просто люблю, щоб у моїй роботі було все ідеально. Є колеги, які у цій сфері понад 10 років працюють, – на кількість, а не на якість. Я не з таких: краще трохи довше посиджу, менше людей візьму, але зроблю добре. Щоб потім ніхто не говорив про мене – от, мовляв, поганий майстер,
– пояснює він свою позицію щодо роботи.
Особливості роботи майстра манікюру
На одного клієнта чоловік витрачає 2 – 2,5 години. Залежно від послуги: якщо бабуся прийшла і просить простенькі та коротенькі нігті зробити – це недовго. Коли ж приходять молоді дівчата, то, зазвичай, просять довгі нігті, стразики і якийсь малюночок на додачу – зрозуміло, часу на такі нігті піде набагато більше.
Корекція у Миколи Рубана коштує 150 гривень, нарощування – 250-260 гривень. За його словами, це середні ціни по Краматорську – є і набагато дорожче.
На питання про відгуки щодо його роботи чоловік відповідає скромно: на кожного майстра є свої клієнти.
«Інколи до мене приходять люди з роботою від інших майстрів – і думаєш: ну жесть просто, як можна такі страшні нігті робити. Але ж клієнти ходили до цього майстра і їм подобалось. Справа смаку»,
– знизує плечима чоловік.
Читайте також: Волинський Фаберже з бронзи і срібла кує мереживо для писанок
За словами Миколи Рубана, основна частина труднощів припадає на долю початківців. Деякі клієнти вважають своїм обов’язком вказати нігтьовому майстру на недоліки у його роботі. Чоловіку у такі моменти та словом, і ділом допомагали його більш досвідчені колеги з салону.
З неприємностей у роботі манікюрника – і постійне напруження очей. Чоловік каже: останнім часом розпливається все в очах, хоч зір і 100%. Це, кажуть лікарі, втома від того, що постійно дивишся в одну точку, напружуєш очі.
Чи вигідно бути манікюрником? Поради від Рубана
Згідно зі свіжою статистикою (2018 рік), розмір середньої зарплати в Краматорську – 8372 гривень. Микола каже – манікюрник-початківець у місті може заробляти близько 10 тисяч гривень. Якщо майстер уже з ім’ям – може розраховувати на вдвічі більшу зарплатню.
Облаштувати «середнє» робоче місце коштуватиме близько 10 тисяч гривень. Не враховуючи витратних матеріалів – вони коштують близько 5 тисяч.
Десь зо 3-4,5 тисячі буде коштувати більш-менш нормальний фрезер із насадками, лампа для манікюру – від 1000 до 5000 гривень. Ще є дрібнички на кшталт ванночок для ніг – на них також доведеться витратити близько тисячі. І на лаки, праймери, бази для нігтів треба готувати тисяч 5 гривень,
– розповідає про розцінки індустрії чоловік.
Читайте також: Як почати бізнес в підвалі: історія успіху ветерана
Серед психологічних аспектів роботи – натренована впевненість в собі, за словами Миколи. Налаштувати себе на те, що треба усе пробувати в цьому житті й не думати про невдачу. Треба ризикувати – а батьки та друзі підтримають.
Через 3 місяці навчання ти виходиш ще не майстром. Найголовніше – зрозуміти основи і бути готовим до того, що одразу може не вийти: то гель затік на кутикулу, то поранив клієнта, то форма нігтя підпиляна не ідеально. З часом ви станете професіоналом – треба тільки пробувати,
– радить Микола Рубан.
