«Не завадили ані відмови, ані російські снаряди». Як відновлювали найвищу багатоповерхівку Ірпеня? Кейс співпраці влади та містян 

Вони написали сотні звернень, отримали десятки відмов, але все ж знайшли, як відбудувати найбільший будинок у місті. Місцева влада Ірпеня разом із ОСББ постраждалої багатоповерхівки протягом року працювали над там, аби повернути домівку для тисячі містян.

Частину робіт оплатили самі мешканці будинку, «задонативши» на порятунок власних осель 2,5 млн грн, а найбільші витрати взяв на себе французький благодійний фонд, інвестувавши у відбудову понад 10 мільйонів гривень. Історію відновлення 18-поверхового «Титану» розповідає ШоТам.

Ірина Чернишова

 голова правління ОСББ «Титан-2020»

Прямі «прильоти», зруйновані квартири та вибиті двері

Окупанти завдали першого удару по нашому будинку ще 4 чи 5 березня. На той момент у будівлі практично не було людей. Можливо, лише 10-12 мешканців, які залишилися в місті й не встигли виїхати. Вдруге будинок обстріляли 10-11 березня, цього разу влучання було більш потужним. Після цього людей у багатоповерхівці вже не залишилося – виїхали абсолютно всі.

Масштаби руйнувань – надзвичайно великі. Скажімо, 85-90% віконних конструкцій було або пошкоджено, або повністю вибито. Найбільше постраждала сторона будинку, що межує із сусіднім житловим комплексом «Річтаун». Також дуже постраждав торець будівлі, що «виходить» на Бучу – саме там були розташовані позиції росіян, які просто розбивали наш будинок. Уявіть, 10 прямих «прильотів», від деяких квартир не залишилося практично нічого, крім тримальної конструкції. 

А оскільки наш будинок монолітно-каркасний, то після прямого влучання в одну квартиру руйнувалися ще й вісім сусідніх. Дві квартири повністю вигоріли. Але й на цьому не все. Під час окупації росіяни жили в нашому будинку. Тож половину вхідних дверей у будинку було просто вибито. На деяких поверхах – абсолютно всі, на інших – у кількох квартирах. Та найголовніше, що серед наших мешканців ніхто не загинув.

Ми власноруч зібрали 2,5 млн на відновлення монолітних конструкцій

Після деокупації стало зрозуміло, що будівля перебуває в аварійному стані: обстріли пошкодили монолітні конструкції. А отже, до вирішення цього питання про жодні інші роботи не йшлося. 

Утім це нас не зупинило. Мешканці будинки одноголосно вирішили збирати кошти на відновлення цих конструкцій. Вартість робіт оцінили в 2,5 млн грн, і ми змогли закрити це питання власним коштом. Насамперед – завдяки звичайним «донатам» на рахунок ОСББ. Люди перераховували абсолютно різні суми – від 500 до 60 тисяч гривень. Крім того, дівчата з нашого будинку проводили різноманітні ярмарки та аукціони. І це також допомогло нам наблизитися до заповітної суми.

Власне, так нам вдалося відновити монолітні конструкції. Вже після цього ми почали звертатися до органів місцевої влади, благодійних організацій та фондів. Шукали, хто допоможе відновити фасад будівлі. Адже наш будинок – це моноліт та газоблоки. Без утеплення та фасадних робіт це було б практично життям на вулиці.

Хто стукає, тому відкриють

До місцевої влади ми зверталися кілька разів: спочатку, аби встановити вікна в будинку, а потім – під час пошуку благодійників. Активно співпрацювали із начальником управління інфраструктурного розвитку, інвестицій та ЖКГ Ірпінської міськради Сергієм Канюрою.

Звісно, усе не було легко й швидко. Кілька разів приїжджали представники різних організацій, дивилися на наш будинок, але не бралися за відновлення. Напевно, через великий бюджет проєкту. Воно й не дивно, відновити будівлю, яка постраждала на 60-70%, – дійсно дуже складно.

Але завдяки підтримці міської влади нам вдалося встановити вікна на всіх поверхах, після цього ми взялися за відновлення вхідних дверей. А згодом почали разом шукати організації, які візьмуть на себе ремонт фасаду, під’їздів і квартир. Дізнавшись про можливість співпраці із французьким благодійним фондом, місто знову нас підтримало, уклавши меморандум. 

Власне, завдяки цьому комплексу дій та рішень ми нарешті побачили результат – усі роботи завершені, будинок повністю відновлено. У чому секрет взаємодії між ОСББ, владою та благодійними організаціями? Усе просто – має бути комунікація. Гадаю, всі добре знають цю приказку: «Хто стукає, тому відкриють». Тому звертайтесь, і вам обов’язково допоможуть.

Олександр Маркушин

міський голова Ірпеня 

Серед усіх громад Київщини наша постраждала найбільше

Питання відновлення Ірпеня постало фактично одразу після закінчення бойових дій у місті. Тоді ж почали звертатися люди, керівники ОСББ, управляючі компанії. Комусь потрібно було замінити вікна, десь були проблеми із водопостачанням, а в когось окупанти зруйнували дах будинку.

На жаль, серед громад Київської області Ірпінська постраждала найбільше: лише в місті окупанти зруйнували чи пошкодили 70% будівель. А якщо, скажімо, підрахувати відсоток вибитих вікон, то взагалі йдеться про майже 90%. Тож першочерговим завданням для нас стала заміна вікон, ремонт покрівель, а далі – фасадні групи.

Водночас ми розуміли, що в державному та міському бюджетах коштів на проведення всіх необхідних робіт немає. Утім нам вдалося замінити вікна за програмою Київської обласної військової адміністрації. А далі треба було шукати можливості та залучати кошти. 

Що більший об’єкт, то складніше знайти інвестора

Безумовно, більшість благодійників прагнуть взяти під свій патронаж якийсь невеликий будинок. Тобто швидко зробити й показати, мовляв, ось, все дуже класно, ми допомогли. Натомість на величезні будівлі мало хто заходить. І на це є цілком зрозумілі причини: це дуже дорого і дуже довго. Йдеться про чималий обсяг роботи й чіткі терміни.

Якщо говорити безпосередньо про «Титан», то цей об’єкт був дуже важким. До старту роботи з французькими благодійними ми вели перемовини із ще двома фондами, але вони відмовилися. Передусім через обсяг коштів. До того ж ми не хочемо, аби фонди бралися лише за частину робіт. Ні, ми за те, аби вони заходили і комплексно відновлювали об’єкт.

Відновлення «Титану» з житлового комплексу «Синергія 2+» дозволило повернуся додому щонайменше тисячі містян. А це справді велика кількість. Проте наше завдання глобальніше – повернути всіх наших мешканців і в Ірпінь, і в Україну загалом. А тому сьогодні ми використовуємо всі наявні можливості: і фонди, і місцевий бюджет, і державний бюджет, і допомогу меценатів. Ніколи не відмовляємося від допомоги.

Ми надіслали сотні звернень і отримали десятки відмов

Власне, у будь-якій відбудові все починається саме з пошуку потенційних інвесторів та фондів. А фондів зараз дійсно багато. Як ми робили? Писали листи й просили допомогти. Загалом ми надіслали майже три тисячі звернень до різних організацій: не лише в Європі, а й у світі загалом. Так само писали й різним великим підприємствам.

Звісно, відгукуються далеко не всі. Та й ми розуміємо, що потреба по Україні величезна. Однак із фондами, які все ж відповідають і їдуть до нас, ми підписуємо меморандум і кажемо: «Нам не потрібні кошти, краще візьміть і зробіть будинок».

Завдяки цьому ми демонструємо найпрозоріше використання зовнішніх коштів. Даємо об’єкт, а благодійники все роблять самостійно. Вони проводять тендерну процедуру, обирають підрядника. Єдиний момент, який контролює місцева влада, – якість виконання робіт. Таким чином до відбудови Ірпеня долучаються абсолютно різні фонди.

Читайте також: «Замість руїн – будинки у скандинавському стилі». Як відбудувати громаду після окупації? Кейс Новобасанської ТГ на Чернігівщині

Зокрема, французький благодійний фонд, завдяки якому вдалося відновити найвищу багатоповерхівку міста, виділив загалом 36 мільйонів гривень. Із них 10 млн спрямували безпосередньо на «Титан». І це дійсно великі кошти й велика допомога для місцевого бюджету. 

Водночас є й багато інших фондів, які допомагають відновлювати наше місто. Секретів тут шукати не варто – ми просто показуємо максимально прозоре використання коштів. А сьогодні для європейців, інвесторів із США та й, зрештою, для будь-якого благодійного фонду важливими є всього три фактори: якість робіт, терміни їх виконання та прозорість використання грошей. Ірпінь це все забезпечує.

Відновили вже майже 80% пошкоджених будинків

Загалом у місті пошкоджено 515 багатоповерхових будинків, 39 із відновити неможливо. Ще близько 80 будівель потребують капітального ремонту, решта – поточного. Це приблизно 400 будинків, із яких ми вже відновили 80%. Я вважаю, це доволі потужний результат.

А ось чого дійсно бракує – так це укриттів. Це проблема, і ми її не приховуємо. Адже під час розбудови міста будівельні норми не вимагали облаштування сховищ. Але сьогодні все змінилося. Усі нові будинки в Ірпені матимуть надійні укриття.

Ба більше, я впевнений, що державні програми допоможуть нам обладнати додаткові сховища в мікрорайонах. А поки ми використовуємо всі можливі варіанти: паркінги, укриття в школах та садочках тощо. Аби людям було, куди йти під час повітряної тривоги. Адже війна триває, вона стосується кожного, ми маємо допомагати одне одному. Так само, як це було під час оборони міста. Тож якщо є така можливість – ми відкриваємо нові укриття. Адже безпека містян – понад усе.

Ірпінь готовий ділитися досвідом відновлення з іншими громадами. Якщо ви потребуєте поради або консультації, звертайтеся за телефоном: +38(04597)-61-407.