Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Не тільки море: 8 унікальних місць Одещини, які варто відвідати кожному туристу

Опубліковано

Куди збираєтесь їхати цього літа? Звісно, у більшості українців першою у списку буде саме Одеса. А як інакше – безкрає море, золотистий пляж, палюче сонце та місцевий колорит. Однак, Одеська область – це не тільки про цілодобове засмагання на березі моря. Тут є безліч унікальних місць, які варто відвідати кожному туристу – і таємничі підземелля, і руїни давніх місць, і неймовірні лимани, і навіть частинка Венеції. Пропонуємо вам швиденько записати наступні 8 місць у свій список must visit в Одеській області.

Вилкове – українська Венеція

На півдні Одеської області є невелике унікальне містечко Вилкове, яке ще називають українською Венецією. Цей мальовничий населений пункт знаходиться прямо в дельті Дунаю, де річка впадає у Чорне море.

Туристу варто прогулятись у центрі міста і подивитись на унікальні канали-вулиці. Стара частина міста розташована на воді, по яких переміщаються на місцевих гондолах і моторних човнах. Тому вам можуть влаштувати невеликий круїз по Вилковому. А також можна відвідати старовірівський та православний храми, подивитись твори місцевого художника та спробувати місцеве вино.

Читайте також: Де подорожувати в Україні? 6 містичних замків та фортець

До речі, у Вилковому досі живуть старовіри, які не визнають жодних благ цивілізації. Тому похід до них в гості можна також додати до туристичного маршруту.

Як дістатись: з Одеського автовокзалу “Привоз” ходить автобус до Вилкове.

Садиба улюбленого пацієнта Фрейда

У двадцяти п’яти кілометрах від Одеси, у селі Василівка можна побачити руїни величезного двоповерхового маєтку. Садиба була побудована в середині 19 століття генерал-майором Василем Дубецьким. Кажуть, що архітектором, ймовірно, був Франц Боффо – автор легендарних Потьомкінських сходів в Одесі.

Останнім власником маєтку був Сергій Панкеєв, або як його ще називали – “людина-вовк”. Чоловік страждав на зоофобію (і водночас хотів мучити тварин) та нічні кошмари. Саме у цій садибі йому наснився сон про білих вовків, які надсилали йому сигнали очима. Відтоді чоловік до кінця життя вважав себе вовком.

Панкеєв був улюбленим пацієнтом Зигмунда Фрейда і саме про нього психолог написав книгу “З історії одного дитячого неврозу”, яка стала настільною книгою психоаналітиків усього світу.

Як дістатись: можна доїхати на транспорті, який прямує в Кишинів.

Нерубайські катакомби – підземний світ Одещини

В Одесі життя вирує не тільки на березі моря, а й під землею. У передмісті розташовані старовинні підземні виробки кінця 19 – початку 20 століть. Протяжність катакомб – 3 тис. метрів. Вони являють собою грандіозний і дивовижний лабіринт. Тут круглий рік зберігається однакова температура, рівна чотирнадцяти градусам тепла, їх глибина у деяких місцях досягає ста метрів.

Під час Великої Вітчизняної війни в Одеських катакомбах ховались партизанські загони. Під час екскурсії ви зможете ознайомитись з історією їх боротьби з німецько-фашистськими загарбниками. У катакомбах представлені атрибути побуту та зразки зброї. Можна відвідати кухню, лазню, чоловічий і жіночий гуртожитки, навчальний тир і меморіальний зал. Про Одеські катакомби ходить чимало легенд. Кажуть, що тут живуть привиди і печерна людина, а ще захований справжній склад.

Читайте також: Подорож під землю: 8 українських печер, які варто відвідати

Як дістатись: від автостанції “Привоз” сюди ходить регулярне маршрутне таксі.

Маєток Курисів

Якщо під’їхати до села Петрівка, що за 77 км від Одеси, можна побачити ще з траси мінарети. Ні, це зовсім не мечеть. У селі розташована височезна світська будівля, яка сотню років прослужила садибою.

Цей палац, який був побудований у 1820 році, має складну архітектуру. Будівля слугувала літньою резиденцією родини Курисів (таємний радник і друг Суворова). Згодом його повністю перебудували й розширили, створивши справжній шедевр архітектури – Мавританский палац. Проте, в маєток влучила блискавка і через велику пожежу тут залишились тільки руїни. Але і ці руїни однаково вражають своєю красою. 

За легендами, під палацом були заховані коштовності. Говорять, що в цих колекціях були роботи Антоніса ван Дейка, Альбрехта Дюрера, Карла Брюллова, Олексія Венеціанова. Довкола замку і усипальні Курисів дійсно знайшли багато підземель, але ніяких цінних предметів мистецтва там не виявилось.

Як дістатись: добратися можна будь-яким транспортом у Вознесенському напрямку.

Лікувальні грязі на Хаджибейському лимані

За 7 кілометрів від Одеси розташований унікальний Хаджибейський лиман. І хоча він знаходиться дуже близько до Чорного моря, проте з ним не з’єднаний. Його відокремлює п’ятикілометрова смуга з піску і черепашок. Хаджибейський лиман має протяжність 31 кілометр та площу – 70 квадратних кілометрів.

Ще запорізькі козаки і чумаки були тут частими гостями. А все тому, що тут були величезні поклади солі. З часів Російської імперії лиман почав активно розвиватися як грязьовий курорт. Сюди приїжджають туристи і відпочивальники заради чорної глини, яка допомагає при захворюваннях опорно-рухового апарату. А ще тут дуже різноманітний рибний світ, тому лиман є ласим місцем для любителів порибалити.

Як дістатись: доїхати з Одеси сюди можна на трамваї або на автомобілі.

Жевахова гора

Якщо ви любите гори, то в Одесі вони теж є. Жевахова гора швидше схожа на пагорб, висотою всього 40 метрів, проте звідси відкривається неймовірний краєвид на місто.

Назва гори прижилась завдяки генерал-майору Івану Жевахову, який збудував маєток на одному з її схилів. І сьогодні це єдине місце, яке вільне від забудови. Тут випасають худобу, добувають глину і хочуть створити етнографічний музей просто неба.

Під час розкопок вчені знайшли величезну яму, яку, як виявилось, використовували для розпалювання жертовних вогнищ. На її дно кидали амфори, керамічний посуд, безліч кісток, причому, перш ніж кинути, речі навмисно ламали й розбивали, що символізувало їхню смерть, а яма – світ мертвих. Це місце точно варто відвідати, адже крім неймовірного краєвиду, воно оповите містикою та загадками

Як дістатись: доїхати до Жевахової гори можна маршруткою №105 від зупинки “Привоз”.

Озеро Кагул –  місце для дикого відпочинку

Неймовірно чисте озеро, дика природа та піщаний берег – ідеальнішого варіанту для відпочинку просто не вигадати. Озеро Кагул, що розташоване в Ренійському районі Одеської області, є саме таким місцем.

Читайте також: 7 неймовірних озер в Україні, про які ви не чули

Якщо ви любителі дикої природи та тиші, то варто приїхати сюди на кілька днів з наметами. Тут неймовірне степове повітря, яке дарує заряд бодрості, а також прекрасні краєвиди. І саме тут – місце гніздування багатьох птахів, їх гнізда можна побачити в вапняних скелях.

Як дістатись: від Одеси до озера Кагул веде траса М15 (Е87). Відстань від Одеси до озера по трасі М15 – близько 300 км. Також з міста сюди можна дістатись маршрутним таксі.

Давньогрецьке місто Тіра

Ви точно чули про Аккерманську фортецю. Але чи знали, що поруч є одне з найстаріших міст світу, якому близько 2500 років? Археологи вже понад століття намагаються розгадати всі таємниці руїн давньогрецького міста Тіра.

Тут регулярно знаходять скарбниці історії – підвали будинків, знаряддя праці, стародавні статуї, прикраси, монети і т.д. Якщо ви любителі історії, то обов’язково відвідайте Білгород-Дністровський, а саме Тіру. Тут ви зможете побувати на місці розкопок старовинного міста, поринути у світ середньовічних танців, лицарських турнірів та викарбувати власні монети.

Як дістатись: добиратись до міста краще автомобілем трасою Р 70/Р70. Але сюди ходять також маршрутки та електрички.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі