Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Колонки

Не бійтеся афішувати допомогу, або Навіщо бізнесу будувати позитивний імідж під час війни

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Позитивний імідж для бізнесу – як броня для військового. Він захистить від інформаційних атак та спроб рейдерства. Він впливає на довіру клієнтів та примноження прибутку. Позитивне сприйняття бізнесмена може стати ключем до найрізноманітніших дверей, які ведуть до збільшення впливу його компанії. Як під час війни вибудувати позитивний імідж – деякі корисні поради я зібрав в цій колонці.

Українських бізнесменів не вчили працювати в умовах війни. Так само і українських PR-спеціалістів. Можливо, тому ми бачимо комунікаційні провали на кшталт «Героїчної Бучі Комбучі», колготок із принтом ЗСУ тощо. Бо навчання відбувається в бойових умовах, яке вимагає тонкого відчуття запиту суспільства. А його відсутність може завдати безповоротних втрат іміджу бізнесу та його керівника.

Імідж – це образ. Це те, як про вас думають інші, коли вас немає. Це те, які ви вживаєте слова в своїй публічній комунікації чи які використовуєте жести, якого кольору хустка в піджаку чи якої марки годинник на руці. Важливо все. Адже і слова, і жести, і аксесуари можуть говорити про ваші цінності, характер, переваги чи недоліки. Міцний авторитет бізнесмена в суспільстві випливає з привабливого іміджу. Але не менше про вас розкажуть і ваші справи.

Війна чітко окреслила стратегічний напрямок будь-якої комунікації. Вдала комунікація має акцент на Героях – українських військових. Бізнесмен не обирає час, в який йому працювати, але може вибирати вдалу стратегію комунікації для цього часу. Тому найперше, з чого починається вибудова іміджу зараз, – це підтримка армії. Український підприємець, який хоче працювати в Україні, має підтримувати своє військо. А бізнесмен, який думає про позитивний імідж – робити це публічно. І що більшою є потужність бізнесу – то більш потужною має бути підтримка армії. Якщо підтримка не пропорційна величі, як це не парадоксально, це може завдати удару по іміджу.

Проживайте складні часи разом із громадянами. Виявляючи турботу та емоційну підтримку, можна досягти успіху.

Чи потрібно публічно декларувати фінансову підтримку армії? Так. Громадяни сприймають позитивно такий внесок у перемогу. Я не пам’ятаю жодного випадку, коли підтримка армії українським бізнесменом була засуджена суспільством. Крім того, така публічна декларація може стати важливим елементом відповіді на питання про ваші цінності та сприяти побудові позитивного іміджу.

Coca-Cola в період світових війн без зайвої скромності працювала над створенням свого іміджу. Компанія створила рекламні постери, на яких були зображені військові, які п’ють їхній напій. Один із таких постерів містив напис: «Старий друг Кока». Це було своєрідним натяком на те, що цінності залишаються незмінними навіть під час війни. Крім того, компанія здійснила й інші заходи для створення образу напою, який був улюбленим серед військових. Відповідні постери та фото можна побачити в архіві компанії. Після війни настав поствоєнний період, і компанія не зупинилася, використовуючи вже інший контекст для побудови позитивного образу своєї марки.

Читайте також: Гайд для активістів. Як стати потужним голосом, який не зможе ігнорувати влада

Не бажаєте мілітаризуватися – сконцентруйтеся на допомозі внутрішньо переміщеним особам (ВПО). Тема переселенців не ваша? Тоді співпраця із перевіреними гуманітарними організаціями може стати ідеальним рішенням. Але проживайте цю епоху разом із громадянами. У воєнні часи, виявляючи турботу та емоційну підтримку, можна досягти успіху. Подумайте, ким або чим ви готові опікуватися і говорити про це публічно. І дійте.

Ідеально, якщо ви знайдете спосіб допомоги, який максимально відповідатиме напрямку вашого бізнесу. Наприклад, директор мережі музичних крамниць може підтримувати безкоштовними уроками музики дітей військових. Відвідувати ці уроки і знайомитися із батьками та дітьми, розповідати їхні історії у своїх соціальних мережах. Звичайно, слід зважати на розмір вашого бізнесу та соціальний статус вашої персони. Від цього залежатиме, чи варто в комунікації ставати форвардом або ж краще, щоб про ваші вчинки переповідали ЗМІ.

Відгук навислій загрозі над суспільством та країною конкретними справами – це не лише про соціальну відповідальність чи моральну підтримку, а й про зміцнення власного авторитету. Під час інформаційних кампаній для отримання авторитету в суспільстві застосовується ефективна стратегія – наголошення на спільних проблемах громадян та висловлюванні на ті теми і під таким кутом, що відповідає аудиторії. Дослідження підтверджують, що це спряє зростанню авторитетності в очах громадян. Цей метод є простим, але дієвим для побудови довіри. Але в будь-якому випадку це неможливо зробити, якщо не наважитися заявляти публічно про свій внесок у перемогу.

Інформаційна інфраструктура

Бізнесмен може обмежитися комунікацією через власну сторінкою у Фейсбук чи через колонки в ЗМІ, збираючи навколо себе ком’юніті, демонструючи підтримку військових, свою експертність тощо. Побудова іміджу такими інструментами не вимагає порівняно значних ресурсів, а послідовність дій поступово збільшуватиме кількість прихильників та вимальовуватиме позитивний імідж.

Якщо ж ми говоримо про керівників великого чи середнього бізнесу, то чого хочуть такі бізнесмени? Вибудувати імідж і репутацію такої собі reliable person. Людини, якій можна довіряти, людини діла і слова. Людини, чия репутація йде перед нею і говорить про бізнесмена більше, ніж будь-яке погоджене інтерв’ю. Вибудова подібного сприйняття стає парасолькою в таких питаннях як інформаційні атаки, спроби навісити ярлики чи рейдерські дії. Вибудова позитивного іміджу стане бронею від зазіхань на бізнес чи безпосередньо на власників. Мати підтримку суспільства – це бути захищеним від зовнішніх небезпек.

Читайте також: Чи потрібно вашому бізнесу бути в Threads? Кілька аргументів на користь нової соцмережі

Один із цікавих кейсів, який ефективно сприяє створенню позитивного іміджу і привертає увагу суспільства – це збір-розіграш «Майбах за донат 500 гривень». Проводить його журналіст «Української правди» Михайло Ткач. Мета: продати Mercedes-Maybach бізнесмена втричі дорожче його вартості. Виручені кошти, а це 30 млн гривень, будуть спрямовані на потреби ЗСУ.

Цей приклад цікавий з погляду побудови позитивного іміджу. Такий крок демонструє, що бізнесмен більше турбується про майбутнє країни, ніж про свої матеріальні статки. Цей крок однозначно вплине на популяризацію його особистого бренду. Десятки тисяч людей, які візьмуть участь в розіграші, стають свідками цієї події і асоціюватимуть благородну справу з ім’ям підприємця. Цей крок може стати дієвим і у питанні корекції негативного іміджу в позитивний бік. В українському суспільстві вкоренилося переконання, що багатство – це часто наслідок неправомірних дій. У такому контексті бізнесмен, який має моральні проступки, щедро віддаючи матеріальне, може бути помилуваний. Прізвище бізнесмена нам не називали, але, ймовірно, буде оголошено під час передачі авта.

Прозорість та відкритість – ключові чесноти бізнесу під час війни. Тому постійно спілкуйтеся зі співробітниками, клієнтами та громадськістю

Також можна згадати подібні кейси в минулому. У 2014-ому український бізнесмен В’ячеслав Константиновський обміняв свій Rolls-Royce Phantom на допомогу силам АТО. Тоді його крок прикував увагу багатьох ЗМІ і був висвітлений в позитивному світлі.

Через 8 років Андрій Данилко за 250 тисяч фунтів продав авто зі своєї колекції, яке належало Фредді Мерк’юрі, а виручені кошти пообіцяв спрямувати на створення сучасного центру реабілітації та протезування в Україні. Ця подія також привернула увагу українських та закордонних журналістів. І точно заклала свій камінчик у фундамент позитивного іміджу. Проте, варто зазначити, що розпродаж автопарку сам по собі не вирішить всіх проблем із іміджем, і точно миттєво його не побудує. Це лише один із можливих шляхів, який міг би стати таким собі флешмобом серед успішних бізнесменів.

Якщо у вашому автопарку лише одне авто і його неможливо інвестувати у побудову іміджу, звісно, існують й інші дієві кроки. Під час війни прозорість та комунікабельність – важливі чесноти. Тому постійно спілкуйтеся зі співробітниками, клієнтами та громадськістю, надаючи їм актуальну інформацію про вплив конфлікту на вашу діяльність.

Дайджест порад для керівників бізнесу

Шукайте передові ідеї, не бійтеся стати першим, хто впровадить їх у свій бізнес.

Підтримуйте етичне лідерство. Ваше лідерство повинно демонструвати відповідальність та вміння приймати важкі рішення. Покажіть здатність адаптуватися до змін, приймати виклики, визначайте пріоритети і беріть на себе відповідальність за прийняті рішення.

Реагуйте на проблеми вчасно. Будьте готовими швидко реагувати на негативні ситуації та проблеми, які можуть виникати через війну.

Зберігайте довіру і репутацію. Репутація є надзвичайно важливою під час війни. Прагніть підтримувати високі стандарти етики та прозорості, щоб зберегти довіру співробітників, клієнтів і громадськості. Репутацію важко вибудовувати, але дуже легко втратити.

Підтримуйте соціально важливі проєкти та допомайте тим, хто цього потребує. Це може позитивно вплинути на імідж компанії та її керівників. Розгляньте можливості спонсорства благодійних заходів або внесення внеску в громадські ініціативи.

Зосередьтеся на підтримці співробітників та клієнтів, які можуть бути безпосередньо або опосередковано задіяні у війні. Виявляйте розуміння, емпатію та допомогу, це допоможе підтримувати позитивний імідж.

І наостанок, демонструйте успішні кейси, в яких ваша компанія зуміла адаптуватись до умов війни та досягти успіху. Це може бути впровадження нових стратегій, запуск ефективних проєктів або надання допомоги громаді. Розповідайте про ці приклади через соціальні медіа, пресрелізи та інші комунікаційні канали. Залучайте для цього лідерів суспільної думки або експертів із вашої галузі.

Сподіваюсь, ці поради можуть допомогти підсилити ваш позитивний імідж та ділову репутацію і надихнути на створення чогось нового.

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки автора, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам. 

Колонки

Торгівельна війна – це помилка

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Польські, угорські та словацькі чиновники ввели односторонню заборону на імпорт української аграрки. Наші почали погрожувати торговими бар’єрами у відповідь. Тепер з Польщі – нашого традиційного союзника – лунають заяви про можливе зниження загальної підтримки.

Питання, а навіщо це все?

Коли польські урядовці починають займатися протекціонізмом, то від цього в першу чергу страждає їхній народ. Адже що відбувається, коли вони обмежують імпорт агропродукції? Одиничні фермери виграють, але більшість поляків почнуть втрачати гроші, бо “захищений” від іноземної конкуренції бізнес завищить ціни. А ще цей бізнес стратить мотивацію розвиватися. Захист місцевих виробників від конкуренції завжди закінчується їхнім програшем, бо «тепла ванна» дестимулює розвиток продуктивності та зводить нанівець інновації.

Для нас ефект стане прямо протилежним. Так, для підприємців-експортерів це шкода, вирощували полякам зерно, кукурудзу або яблука, мали дохід, а тепер така халепа. Але підприємці – вони тому і підприємці, що вміють викручуватись в складних ситуаціях, пристосовуються та щось вигадують. Заробили менше, зробили висновки, відкоригували бізнес-процеси і поїхали далі! У перспективі наші агропідприємці вийдуть з цієї битви сильнішими. А що споживачі? Вони теж виграють, бо ціни стануть нижчими, а купівельна спроможність зросте.

На жаль, мало людей по обидва боки кордону розуміють як працює економіка. Через це політики обох країн керуються політичною доцільністю і тому втягуються в незрозумілу торгівельну війну з негативними наслідками для всіх сторін.

Які висновки та кроки маємо зробити ми?

По-перше, нам не можна воювати на всі фронти одночасно.

По-друге, від торгівельних воєн, які розв’язують чиновники, найбільшої шкоди зазнають громадяни їхньої власної країни. Тож не потрібно вестися на провокації та відповідати симетричними заборонами. Ба більше, нам потрібно знімати бар’єри на імпорт, знижувати мита та зменшувати навантаження на бізнес всередині країни, щоб компенсувати втрати, які понесла українська сторона від протекціонізму. Це одночасно зніме напругу у відносинах замість нікому не потрібної ескалації.

В жодному разі не можна повторювати хибні дії, через які страждатимуть українці. А зі шкодою для польських споживачів через дії їхніх політиків нехай розбираються вони самі.

Будь-яка перешкода торгівлі завдає шкоди всім учасникам вільного обміну. Проте більше страждає сторона, що “захищає” своїх підприємців від імпорту. Підприємців не треба захищати, їм головне не заваджати.

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки автора, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам. 

Читати далі

Колонки

Чому Еритрея голосує «проти»? Ефіопське козацтво

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Після повномасштабного вторгнення московії українці неочікувано відкрили для себе невелику африканську країну — Еритрею. Вона разом із КНДР, Сирією та білоруссю голосувала в ООН проти резолюції, що визнає московію агресором і вимагає припинити війну. Якщо з іншими недокраїнами ситуація відносно зрозуміла, то до Еритреї постають питання. Тож, копнемо трошки історичного ґрунту, щоб розібратися у цих відносинах. 

Еритрея стала незалежною державою лише в 1993 році — унаслідок тривалої боротьби з Ефіопією.

Але до чого тут взагалі московія, і що вона робить в Африці? 

Річ у тім, що в московії та Ефіопії давні дипломатичні відносини, і почалися вони ще наприкінці ХІХ сторіччя, при чому доволі сумбурно. Жив колись московитський аферист-авантюрист Миколай Ашинов. Він постійно їздив імперією і просив гроші на казкові проєкти. Одним із них було проникнення до Ефіопії під виглядом православної місії і створення там московської колонії.

Зрештою він отримав добро від царя, й 10 грудня 1888 року з Одеси вийшов корабель, набитий попами й різного роду пройдисвітами, яких Ашинов видавав за «вільних козаків». 6 січня 1889 року вони висадилися на африканський берег у районі Таджурської затоки й на місці розваленої фортеці заснували колонію «Нова москва». Та вже через місяць французький флот знищив її, а переселенців відправили додому.

Такий фінал нікого не збентежив, навпаки, у тому ж 1889 році до Ефіопії прибуває нова експедиція. Цього разу вже зі справжніми кубанськими козаками на чолі з Віктором Машковим, якого прийняв ефіопський імператор Менелік II.

Тоді й було встановлено дипломатичні зв’язки між Ефіопією та московією

Водночас Італія офіційно визнає сусідню до Ефіопії Еритрею своєю колонією. Ця територія ще в 1869 році придбала італійська компанія «Rubattino» у місцевого султана, а в 1882 році передана у власність уряду Італії (наберіться трошки терпіння, скоро цей клаптик безплідної землі ще вистрілить).

Ефіопія приваблювала європейців насамперед своїми природними багатствами й вигідним географічним положенням, крім того, її населення сповідувало християнство. У 1889 році Італія підписує Уччальський договір про мир і співпрацю з Ефіопією в обмін на визнання за собою Еритреї. Проте одна обставина договору зробила його відомим і донині. Амхарською мовою стаття 17 звучала як: «Його Величність цар царів Ефіопії МОЖЕ вдаватися до послуг уряду Його Величності італійського короля у всіх справах з іншими державами та урядами». Але італійською мовою «може» перетворилося на «повинен».

Певний час ефіопський імператор намагався дипломатичним шляхом вирішити цю проблему, але йому це не вдалося, тому в 1893 році він розірвав Уччальський договір.

У 1895 році починається італо-ефіопська війна

Союзниця Ефіопії московія надсилає загони кубанських козаків під проводом осавула Миколая Леонтьева. Він проводять модернізацію армії і навчає її воювати за європейським зразком. Окрім цього Ефіопії допомагали Британія і Франція, які переслідували власні інтереси.

Уже в 1896 році Італія була вимушена підписати мирний договір, за яким визнала незалежність Ефіопії й виплатила їй контрибуції. Натомість обидві сторони погоджуються залишити Еритрею під владою Італії. Реваншистські настрої та самолюбство перемогли, і в 1935–1936 роках відбувається друга італо-ефіопська війна.

У результаті Ефіопія була повністю захоплена й об’єднана з Еритреєю та Сомалі в італійську колонію. У 1941 році Британія звільнила Ефіопію, але Еритрею залишила під своєю владою, доки в 50-тих роках на засіданнях ООН не підняла питання її майбутнього. Представники самої Еритреї просили надати їм незалежність, але Ефіопія наполягала на приєднанні цих територій до себе на правах автономії. Більшість учасників ООН підтримала другий варіант.

Так і з’явилася на світ Федерація Ефіопії та Еритреї

Однак уже в 1962 році автономія була скасована, після чого почалася громадянська війна. У період з 1975 по 1991 роки радянські війська відкрито допомагали Ефіопії.

Імовірно, коли ви прочитали це все, могли поставити запитання: навіщо це все Еритреї, та чому вона зараз підтримує колишнього ворога? Питання цілком влучне, адже за всіма законами логіки та здорового глузду Еритрея повинна була б, навпаки, підтримувати боротьбу України за свободу та незалежність, бо їм це до болю знайомо. 

На жаль, все доволі прозаїчно. Після проголошення незалежности влада в Еритреї опинилася в руках колишніх повстанців. Президентом став Ісаяс Афеверкі, який править і сьогодні (уже понад 40 років!), а організація «Народний фронт за демократію та справедливість» стала єдиною дозволеною партією.

Еритрея входить до антирейтингу всесвітнього індексу свободи преси та демократії у світі

У період своєї незалежності Еритрея в основному воювала зі своїми сусідами, а також підтримувала повстанців, які виступали проти урядів сусідніх країн. Дійшло до того, що в 2009 році Радбез ООН, ЄС та низка країн, у тому числі московія, наклали санкції на цю африканську країну за постачання зброї сомалійським повстанцям. І московія та Еритрея не довго були ворогами. Вони відновили свої відносини у 2018 році. Цьому сприяли санкції, накладені на московію після вторгнення в Україну в 2014 році, та підписання миру між Еритреєю та Ефіопією. Як ми бачимо, їхні відносини з того моменту лише теплішають.

Нині Еритрея входить до антирейтингу всесвітнього індексу свободи преси та демократії у світі. Так країна, котра поклала стільки сил та крові за свою незалежність, під проводом диктатора потрапила до справжньої економічної та соціальної прірви.

З 2004 року в Еритреї діє наказ уряду відкривати вогонь на ураження по всіх, хто намагається втекти з цього «раю на землі». Що ж, московія знайшла собі гідного союзника.

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки автора, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам. 

Читати далі

Колонки

Прозорість під час війни та її важливість у відбудові

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Що таке прозорість?

Чітке та вичерпне розкриття терміну “прозорість” українське законодавство не містить. Різні нормативно-правові акти пояснюють його у своєму аспекті. Принцип прозорості та відкритості закладено у ЗУ «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію», «Про публічні закупівлі», «Про державну службу» та інших.

Загалом, національне законодавство визначає необхідність дотримання принципів прозорості та відкритості у різних сферах і лише в окремих випадках деталізує їх складові.

Стан прозорості під час війни

Варто зазначити, що до війни рівень прозорості в Україні можна було визначити як високий, що підтверджують міжнародні рейтинги:

Детальніше про інші рейтинги можна дізнатися у розділі 1.3.1 у аналітичній записці “Прозорість: базовий принцип успіху української відбудови”

З початку повномасштабного російського вторгнення, було призупинено доступ до Єдиного державного веб-порталу відкритих даних. та до реєстрів, які знаходяться у підпорядкуванні Мін’юсту та НАЗК (частково відкрили у серпня 2022 року). Окрім цього, Мін’юст видав Наказ, яким зупинило на час дії воєнного стану оприлюднення інформації у форматі відкритих даних.

Однак, попри вищезазначені обмеження чинною є постанова Кабміну №835 “Про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних” і ЗУ “Про доступ до публічної інформації”. Отже, їх виконання є обов’язковим, як це було до повномасштабного російського вторгнення.

Через те, що питання відкриття доступу до публічної інформації ніяк не обговорювалося у владі, то в березні 2023 р. оприлюднили заяву з вимогою відновити доступ до реєстрів та інформації, яка була закрита з 24 лютого 2022 р., яку підписали 60 представників ОГС. Основні тези заяви це повернення доступу до:

  • декларацій;
  • звітів партій;
  • діяльності парламентських комітетів;
  • Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та інших реєстрів Мін’юсту;
  • судового реєстру;
  • реєстру арештованих активів АРМА.

Також, змін зазнала сфера публічних закупівель. 28 лютого 2022 року Кабмін дозволив проводити закупівлі шляхом укладання прямих договорів, без проведення аукціонів на платформі Prozorro, а вже в червні 2022 р. уряд цю норму повернув. З жовтня 2022 р., якщо вартість закупівля менша ніж 100 тис. грн для товарів та послуг, 200 тис. грн. для поточного ремонту та 1,5 млн. грн. для робіт, то можна укласти прямий договір, якщо більше, то необхідно проводити тендер.

Важливість прозорості у повоєнній відбудові

Прозорість – один з головних принципів відбудови України. Тому, відновлення довоєнного рівня доступу до інформації (з урахування безпекових міркувань) повинно бути. Цю тезу заклали у Меморандумі між МВФ та Україною. Також, прозорість є одним з керівних принципів, який відображений у підсумковому документі “Декларація Лугано” під час Міжнародної конференції з питань відновлення України (URC 2022).

Відкритість і прозорість процесів відбудови важлива, бо вже можна стверджувати, що велику частку необхідних коштів будуть надавати міжнародні партнери. Кількість цих партнерів буде велика і кожен буде мати власні вимоги, щодо звітування, закупівель і т. п. Тому, важливо мати загальну відкритість всіх проєктів відбудови, для того, щоб громадяни та партнери, мали змогу моніторити весь процес.

Для відкритого процесу відбудови запустилась державна електронна екосистема DREAM, яка забезпечує єдиний цифровий маршрут для всіх проєктів відбудови. Ця платформа дозволить громадам створювати свої проєкти, залучати кошти не тільки з бюджету, а і від міжнародних партнерів та дасть змогу контролювати результативність і ефективність реалізації проєкту. Презентація публічного модуля цифрової екосистеми управління відновленням DREAM відбулася під час конференції Ukraine Recovery Conference (URC) в червні 2023 в Лондоні.

Висновок

Хоч повноцінна відбудова буде проходити після перемоги України, проте закласти головні засади та створити умови прозорості процесу необхідно зараз. 

Повернення довоєнного доступу до публічної інформації є важливим рішенням, яке необхідно ухвалити, для забезпечення прозорості влади перед громадянами та міжнародними партнерами. Відбудова України буде відбуватися більшою мірою коштами партнерів, тому відкритість процесу необхідна для подальшої підтримки та позитивної репутації України, як демократичної  та відкритої країни.

Як один з інструментів забезпечення прозорості процесу відбудови створено платформу DREAM, яка допоможе як у залученні коштів, так і у контролі їх використання.

Отже, принцип відкритості та прозорості є фундаментальним для відбудови, розвитку та демократизації України.

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки автора, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам. 

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство16 години тому

«А хто мені скаже, що я не можу?». Історія волонтерки з «кришталевістю» кісток, яка йде проти законів фізики

Усі навколо казали, що вона порушує закони фізики та робить неможливе. Ольга Пометун народилася з...

Суспільство20 години тому

З міста — в село, з російської — на українську. Історія дитбудинку сімейного типу з Донеччини та досвід адаптації на Заході

Перше слово найменшої доньки подружжя Распертових з Донеччини було не «мама», а «там бах». «Їй...

Суспільство5 днів тому

«Центром Львова я ще обов’язково погуляю»: історія переселенки на кріслі колісному, яка працює на себе та майже не виходить з дому

Стара 9-поверхова панелька, ліфт голосно приїздить на 4-й поверх. Двері відчиняє невисока жінка: «Доброго дня!...

Суспільство5 днів тому

«Лайк» з операційної та нове життя на Харківщині: як підприємиця стала бойовою медикинею

Божену Гринько з Києва мобілізували навесні 2022 року. Жінка сама пішла до військкомату як медикиня....

РЕКЛАМА: