Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Навчив молодь у селі займатися спортом та сортувати сміття. Успішний кейс розвитку громади

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Добродії ШоТам – це наші читачі, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!

«Просто знайдіть однодумців, які марять тим же, що й ви», — ділиться активіст Андрій Кравченко з Прибужанівської громади на Миколаївщині. Він спільно зі своєю організацією «Серце активної молоді» зміг розвинути свою ОТГ одразу у двох сферах — спорті й екології. Якщо раніше молодь частенько засідала на лавках з алкоголем, то тепер не може поділити турніки. Street Workout став родзинкою громади. А ще мешканців навчили сортування сміття. Вони не лише очистили свої вулиці від бруду, а й почали на цьому заробляти.

Андрій Кравченко
Андрій Кравченко

головний спеціаліст відділу освіти молоді та спорту Прибужанівської сільської ради у Вознесенському районі Миколаївської області, голова громадської організації «Серце активної молоді»

Показав заміну посиденькам з алкоголем

У нашій Прибужанівській громаді молоді не так багато — переважають люди віком від 35 до 40 років. Особливих місць, де можуть розвиватися молоді люди, довгий час у нас не було. У 2011 році я прийшов працювати вчителем трудового навчання у Вознесенську ЗОШ №2. Там познайомився з кількома дев’ятикласниками, які досить активно займалися на турніках. Тоді ще навіть не було такого поняття як воркаут. Й от вони мені кажуть: «Йдемо з нами, позаймаєтеся». Я вийшов, ми спробували, і мені це так сподобалося. Я полюбив турніки, й це стало моєю стихією.

На той момент я вже активно займався громадською діяльністю, переймався питаннями екології та спорту. Довгий час я не знав, як можна без особливих витрат просувати ідею здорового способу життя серед молоді. І Street Workout тоді прямо відкрив мені очі. Я подумав, а що якщо познайомити громаду з цим видом спорту? У цьому я бачив цілу філософію, що замість посиденьок з алкоголем десь на лавці можна круто проводити час з друзями на спортмайданчику.

До 2014 року ми з хлопцями практикувалися на турніках, а потім почали їздити з різними виступами, показувати, що вміємо. Люди досить активно стежили за нашою діяльністю. Ми заїжджали у різні села, розповідали й показували, що таке Street Workout, пропагандувати ідею здорового способу життя — просто виносили у світ цю культуру. Завдяки цим поїздкам я, до речі, навіть познайомився з майбутньою дружиною, — зустрів її, коли знайомив селян Яструбинового з цією активністю.

Проєкт про воркаут 6 років «пролежав» у блокноті 

Йшов час, і я думав, як же можна ще більше розвинути цю сферу. І вирішив написати проєкт, який мав би допомогти отримати фінансування на розвиток громади. У моїй уяві це були різні тренінги та лекції для шкіл про здоровий спосіб життя. Але йшов час, і проєкт «Спорт для всіх» просто був у мене десь у блокноті. Аж до 2018 року, коли у Вознесенську благодійний фонд Laska в межах програми USAID DOBRE оголосив конкурс. І тоді я згадав, що в мене є написаний проєкт, і прямо зрадів. Втілити його було моєю мрією з 2012 року. І от з’являється така можливість.

Фото: www.facebook.com/andriy.kravchenko

Наша організація «Серце активної молоді» перемогла й отримала донорську підтримку від USAID. Напрямок роботи обрали Street Workout. Ми отримали 5 тисяч доларів. Згодом команда села Яструбинове виграла сучасний спортмайданчик, який їм збудували у межах цього проєкту. Крім того, провели різні показові виступи та вуличні змагання. З часу втілення проєкту минуло менш як два роки, а в нашій громаді вже підросли власні майстри воркауту. Тепер вони збирають та тренують нових прихильників спорту, проводять показові виступи та залучають все більше мешканців до здорового способу життя. А почалося все просто з ініціативи популяризувати спорт, донести населенню, що здоров’я — це доступно.

Побачити турніки без відвідувачів — тепер рідкість

На перші змагання зі Street Workout прийшли приблизно сотня глядачів та десь 20 учасників. У наступному, 2019 році ми зробили відкриття сезону, то там було вже приблизно 150 людей, з яких 30 — спортсмени, які показували свої вміння. Наша ініціатива стала крутим початком для громади. Люди почали щодня збиратися на майданчику. Бо раніше такого не було. От у нас біля школи є турніки, і це завжди було таким прохідним місцем, куди рідко хто заходив. Тепер різні компанії людей збираються вечорами, обговорюють рецепти для здорового харчування. Вони навіть створюють графіки відвідування майданчика, бо багато хто хоче займатися, а місце зайняте.

Люди позитивно відгукуються про такі речі. Загалом дуже класно, що молодь почала цим займатися. Деякі батьки навіть приводять своїх дітей на новий майданчик. І взагалі я помічаю, що от проходжу містом, і часто з’являються нові турніки. Чи не на кожному заході, як от День села, в програмі тепер точно є виступ майстрів Street Workout. І це круто. Заради цього ми й починали все це.

Запитали у молоді, чого їй ще бракує

Спортом ми не обмежилися. Було важливо зрозуміти, чого ще хоче молодь. Хороші дороги та дешева комуналка, як просто казали місцеві, — це трохи розмиті межі. Тому ми провели опитування серед молодих людей у 2018 році. І воно показало, що їх вкрай турбують звалища сміття у нашій громаді. А екологія — це ще одна тема, яка досить довгий час мене хвилювала. Тому взявся й за це також.

Читайте також: Речі за просто так. Як працює проєкт «Кенгуруш», який безкоштовно одягає дітей у селах

Для Прибужанівської громади сміття було дійсно великою проблемою. Просто йдеш вулицею і бачиш гори пляшок. Те, що ми зробили, — це дуже маленький відсоток змін. Але головне, що нам вдалося хоч якось зрушили свідомість людей, і вони почали змінювати свої звички. Ми з організацією навчали людей сортування, проводили для них класні тренінги, в кожному селі були екологічні ярмарки. Ми зосереджувалися на найбільших селах, яких у нас шість. У межах цього проєкту ми закупили електровелосипед, щоб відвозити на ньому скло до пунктів приймання.

Сфотографуй звалище — отримай «живий» олівець

Найкориснішими стали ярмарки. Ми ставили у селах по кілька наметів. У першому сидів консультант, який добре розбирається в екологічних питаннях. Селяни підходили до нього, і він розповідав про сортування, знайомив з якимись класними екоштуками. Уявіть, громада навіть не знала, що таке екосумки. Я вже не кажу про екогубки, екоручки, екодезодоранти тощо. Людям було цікаво, і вони дійсно підходили.

Фото: www.facebook.com/andriy.kravchenko

У другому наметі були квести. Один з них допоміг нам поєднати корисне з приємним. Щоб дізнатися, де в громаді найбільші звалища сміття, ми дали завдання всім охочим за годину на телефони зняти чим більше таких місць. Вони на велосипедах і пішки шукали й знімали. Таким чином ми зібрати місця звалищ, про які навіть не чули. Наступним завданням було нанести на карту такі точки, щоб одразу було видно масштаби проблеми. Звичайно, своїм екоактивістам ми дякували заохочувальними призами. Вони отримали від нас різні подарунки, як от олівці, що ростуть. Я тоді вперше про них почув, і вони дуже класно зайшли як дітям, так і дорослим. Тобто, ти малюєш, а коли олівець стає непотрібним, просто садиш його у горщик. І з цього виростає якась рослинка.

Очистили громаду від бруду, та ще й заробили

Останнім етапом проєкту став загальний флешмоб із прибирання, який ми організували. На той момент у нас вже була карта зі звалищами, яка дуже стала в пригоді. Чотири селища змагалися за виграші — контейнери для сортування сміття. Результат був дуже крутий. Люди начисто прибрали у своїх громадах. Вони не просто викидали все, а сортували сміття, наскільки це було можливо. Звичайно, це повністю не розв’язало екологічну проблему у громаді, але точно розвантажило її принаймні тим сміттям, яке можна утилізувати.

Одна зі шкіл, яка брала участь у флешмобі, досі сортує сміття і заробляє на цьому кошти. Вони здали чотири тонни скла, і за це придбали ялинку на Новий рік. А наша організація за отримані від здачі вторсировини кошти змогла відремонтувати спортивну залу на базі Центру дозвілля для фітнесу. Сьогодні чотири селища продовжують збирати сортовані побутові відходи: Дмитрівка, Яструбинове, Прибужани та Новосілка. Я дійсно бачу, що мешканці почали більше замислюватися про чистоту навколишнього середовища. А ще вони краще звертають увагу на власну поведінку у побуті.

Відтоді ми регулярно з громадою виходимо збирати сміття на певних ділянках, коли дізнаємося про якесь звалище. Пам’ятаю, як ми з вчителем фізики Михайлом Пономарьовим вперше вийшли, то на одному місці, уявіть собі, забрали дві тони скла. Вивезли й трохи залучили коштів для громади. Досі люди мені дзвонять, просять заїхати забрати скло, і я виїжджаю. Мешканці перестали все це викидати, адже розуміють, що це можна перевести в кошти. І вони вже знають, куди можна принести скло чи де краще його залишити.

У планах — знайти туристичну родзинку громади

Останнім часом я все більше замислююся про ще одну сферу — туризм. Вона засіла в мене у голові, і я вірю, що це дозволить нашій громаді стати більш успішною. Розумієте, воркаут — це доступний спорт, тому я і почав його просувати, він не вимагає великих вкладів. Так сама і сортування сміття: наче і є якась частка заробітку, але вона незначна. Нашій Прибужанівській громаді потрібні кошти, щоб не просто існувати, а розвиватися.

Тому я частенько сідаю і вишукую якісь цікаві місця, які можуть стати потенційно привабливими. Ще з одним ініціативним хлопцем із Вознесенська Віталієм Возняком ми досліджуємо туристичні схованки. Зараз, наприклад, вивчаємо катакомби на безпечність. Можливо, саме вони допоможуть нам залучити інвестиції в громаду. В екологічній сфері ми з організацією мріємо про мінізавод з перероблювання пластику. Або можна відкрити свій пункт приймання вторсировини, щоб уже напряму працювати з великими підприємствами.

Громадам, які лише думають над якимись ініціативами, я раджу менше говорити, а більше ставати в спільній команді й щось робити. Вам просто слід знайти однодумців у якійсь сфері, які марять тим же, що й ви. Не важливо, що це буде: спорт, екологія чи ще щось. Люди, які будуть цим горіти як і ви, як магніти почнуть до вас притягуватися. Найголовніше — не ставити себе вище за інших. Ламайте стереотипи й робіть класні справи, чого, можливо, інші бояться. А ви не бійтесь і просто йдіть вперед.

Суспільство

На українських гойдалках катаються діти по всьому світу. Бренд Infancy відновив роботу на Буковині

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Історія бренду Infancy розпочалася з того, що шість років тому Євгенія Абдула, бажаючи розважити свого маленького сина, зробила для нього домашню гойдалку. Невдовзі Євгенію почали запитувати, де можна таку придбати. Тоді підприємиця зрозуміла, що її вироби потрібні людям, і організувала виробництво.

За цей час у бренду з’явилися шанувальники по всьому світу, і на українських гойдалках тепер катаються діти з африканських країн, Австралії, США та Китаю. Ручна робота, екологічні безпечні матеріали, сучасний дизайн і висока якість – характеристики будь-якого виробу Infancy. Євгенія розповіла ШоТам, як розвивалася її справа в рідному Рубіжному в Луганській області, якими бувають гойдалки для дітей і дорослих, а також як завдяки постачальнику переїхала з родиною на Буковину.

Роблю щось своїми руками з п’яти років

Свою першу гойдалку я зробила для сина Костика власноруч, бажаючи розважити його в зимовий час. Десь купити її навіть на думку не спадало. Я добре пам’ятала, яка гойдалка була у мене в дитинстві – з магазину, пластикова, яскравого кольору. Вона мені не подобалася, тому що зламалася після першого ж удару. Я хотіла, щоб у мого сина була не така, яка зазвичай продається в крамниці. До того ж мені завжди подобалося робити щось своїми руками. Коли мені було п’ять, бабуся навчила вишивати хрестиком, а мама – в’язати. Тоді я постійно щось виготовляла, і це захоплення залишилося і в дорослому житті.

abdula.evgeniya

Коли мене запитали про те, де можна купити таку гойдалку, я замислилася над виробництвом. До цього у мене був бізнес із в’язанням різних речей: кардиганів, светрів тощо. Він поступово затухав, мода на в’язане минала, і потрібно було придумати щось нове. Тому у 2016 році виник бренд Infancy, який із часом пропонував не тільки дитячі гойдалки, а й гамаки та меблі.

Гойдалками можна користуватися не один рік

Ми виготовляємо вироби з екологічних безпечних матеріалів, які можна або переробити, або використати в інший спосіб. Такі складники гойдалок, як тканина, нитки й дерево, переробляються, а карабіни та саме кріплення можуть згодитися ще для чогось. Свої вироби запаковуємо в коробки, які також можуть мати додаткове призначення. Зокрема, у них можна складати щось непотрібне в певний період, наприклад, літні речі.

До повномасштабної війни у нас було 50 позицій, кожна з яких могла бути виконана в 30 кольорах. Вироби виготовляємо з дорогих тканин і спеціальних ниток. Якість і комфорт клієнтів – наш пріоритет, тому гойдалками можна користуватися не один рік. У якийсь момент ми почали займатися й іншими виробами.

detskie_kacheli

Був випадок, коли чоловік замовив у нас гамак за фотографією. Клієнт відпочивав на одному з екзотичних островів і там побачив гамак, який йому сподобався. Ми зробили для нього подібний, назвавши виріб «Шиншила» через м’якість і пухнастість. Раніше всі наші позиції можна було придбати під замовлення, але тепер я трохи змінила концепцію, щоб оптимізувати виробництво.

Відділом тестування керує мій син

Залежно від віку дитини, ми пропонуємо різні види гойдалок. Наприклад, колиску можна використовувати для немовля, яке щойно народилося. Виріб являє собою підвісне ліжко, схоже на те, що було в наших прабабусь і прадідусів, але ми робимо його в сучасному дизайні. Наш товар-«локомотив» – це гойдалки для дітей від семи місяців до п’яти років. Вони можуть бути як традиційними, так і у вигляді героїв з мультфільмів. Ці вироби складаються з основи, в яку сідає дитина, двох подушок: під сідниці та спину, канатів, паличок, на яких тримається основа, і різних варіантів кріплень. На кожен варіант ми готуємо відеоінструкцію, яку можна переглянути за QR-кодом.

abdula.evgeniya

Для віку від п’яти до десяти років є гойдалка «Маршмелоу». У неї дитина сідає сама, піднявши турнікети й закривши себе, щоб не випасти. До кожної гойдалки можна додатково придбати пасок безпеки. Для підлітків і дорослих ми виготовляємо гамаки, які витримують до 120 кг. Кріплення є універсальними, оскільки вони підходять як для колиски й «Маршмелоу», так і для гамака. Усі вироби проходять тестування – цим відділом керує мій син Костик. Він усе випробовує на собі, починаючи з гойдалок і закінчуючи стільцями, столами й дитячими ліжками.

Наші вироби замовляють відомі українці й люди по всьому світу

Через бренд я передаю свої цінності та бачення побуту. Для мене гойдалка – не тільки предмет дитячих розваг і розвитку, а ще й елемент інтер’єру. Важливо, щоб вона вписалася в загальну обстановку. Знову-таки коли згадую гойдалку зі свого дитинства, то розумію, що вона через свою яскравість геть не підходила в нашу світлу хату з побіленими стінами.

До повномасштабного вторгнення наше виробництво виготовляло в середньому 15 гойдалок на день. Команда складалася з двох швачок, трьох столярів і дівчини, яка повністю збирала замовлення. Коли ми потребували допомоги, до нас долучалися ще дві-три швачки. У певний момент до нашого виробництва додалася і власна фотостудія. Вона з’явилася тільки тому, що в місті не було студії, яка була б зручною для мене. Щоразу їздити на зйомку до Харкова або іншого великого міста – це і гроші, і час, що є найдорожчим ресурсом. Я вирішила, що мені простіше вкласти кошти в побудову студії в Рубіжному.

Дуже приємно, що наші вироби «оселилися» в домівках знаменитих українців. Зокрема, Андрій Пятов, футболіст збірної України, замовив у нас підвісний диван і гойдалки, які виготовлялися за індивідуальним замовленням. Також до нас зверталися спортсменка Аніта Луценко, відомі блогери. Відправляємо нашу продукцію і за кордон: люди дізнаються про бренд через соціальні мережі та маркетплейси. Найчастіше замовлення надходять із США, Австралії, Китаю та країн Африки.

Повномасштабна війна застала нас на виставці

Ми з Infancy брали участь у низці виставок, здебільшого меблевих. Останній перед вторгненням захід, в якому взяли участь, – це міжнародна виставка Baby Expo в Києві. Повномасштабна війна застала нас із чоловіком саме там. 24 лютого ми прокинулися від дуже знайомих звуків, бо ще з 2014-2015 років чули такі вибухи. Перше, що ми зробили, – приїхали у виставковий центр, зібрали всі експонати в коробки й попросили залишити їх там на зберігання. Після цього одразу поїхали на залізничний вокзал, щоб повернутися до сина додому.

Нам вдалося потрапити на останній рейсовий потяг, який вирушав за розкладом. Ми їхали незвичайним маршрутом – він змінювався, тому що деякі зони обстрілювалися. Відчували, що прилетів снаряд, коли весь поїзд трохи хитнувся. 25 лютого ми вже були в Рубіжному, забрали дитину додому, де й пробули до 14 березня.

Спочатку сиділи за правилом двох стін у коридорі, потім, коли обстріли посилилися, ще кілька днів прожили в підвалі. У нас закінчилися продукти й вода, не було газу та світла. Тоді ми вирішили виїжджати. Взяли найнеобхідніші речі, забрали собаку й поїхали, не маючи гадки про маршрут. Спочатку дісталися Дніпра, потім були Кропивницький, Тернопіль і Львів.

Переїхала в село й відновила бізнес

Приїхавши на Захід України, ми почали згадувати, хто тут у нас живе неподалік. Був тільки Юрій – постачальник паличок, які виготовляє його вітчим Йосип. З них ми робимо гойдалки. Юрій сказав, що у нього на Буковині, у селі Чорногузи, є вільна хата й запропонував пожити в ній безкоштовно. Ми погодилися й переїхали.

Весь цей час зі мною зв’язувалися клієнти й запитували, чи виробляємо ми гойдалки. Хотіли зробити замовлення, але у нас не було чого запропонувати. Ми не вивезли з Рубіжного нічого, що стосувалося бізнесу. У Чорногузах взялися за відновлення справи. У мене не було навіть думки зайнятися чимось іншим. Тим паче ми приїхали в місце, де був один зі складників наших виробів – палички. Залишалося купити тканину, канати та кріплення.

Я почала зв’язуватися з нашими постачальниками, але виявилося, що їхні виробництва постраждали через війну, вони не могли нічого мені запропонувати. Тоді я поїхала на місцевий ринок «Калинка» й за пів дня придбала все необхідне. Далі потрібно було знайти, на чому шити. Одна з кімнат у будинку, де ми оселилися, була завалена різними речами. Серед них я знайшла швейну машинку, і мені дозволили її взяти. Невдовзі знайшла й майже розкрійний стіл – дуже широкий і довгий, який використовували, напевно, для великих банкетів. Тож я мала все, щоб відновити свою справу.

10 % від доходу щодня спрямовую на підтримку військових

Нині ми працюємо невеликою командою: я, швачка, яка переїхали сюди з Харкова, і Йосип, який виготовляє палички. За один день робимо набагато більше, ніж до повномасштабної війни, хоч і людей в колективі стало значно менше. Але виготовляти – це одне, а відправляти – зовсім інше. Ми заготовлюємо гойдалки наперед, а відправляємо мінімум 40 замовлень на тиждень.

10 % від доходу я віддаю щодня на збір, який сама й організовую. Допомагаю військовим з Рубіжного з придбанням спорядження, одягу, техніки, зокрема автомобілю. Як саме допомагати – це вибір кожного. Хтось відкриває бізнес і цим підтримує економіку, а хтось робить, як я. Для мене це один зі способів демонстрації своєї позиції щодо того, що відбувається. Я не збираюся поступатися своїм минулим, теперішнім і майбутнім і хочу повернутися додому, до мами та брата, в своє українське місто.

Читати далі

Суспільство

Україна подає заявку на вступ до НАТО

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Україна подає заявку на вступ до НАТО у пришвидшеному порядку.

Про це повідомив президент України Володимир Зеленський.

«Щойно завершилося засідання РНБО. Ми маємо рішення. Перше. Лише шлях посилання України та вигнання окупантів з усієї території повертає мир. Ми пройдемо цим шляхом. Друге. Україна була й залишається лідером у переговорних зусиллях. Але чинний президент РФ не знає, що таке гідність і честь», – додав Зеленський.

За його словами, де-факто Україна вже пройшла свій шлях до НАТО та довела сумісність зі стандартами Альянсу. А отже, час закріпити це де-юре.

«Вони реальні для України – реальні на полі бою та в усіх аспектах нашої взаємодії. Ми довіряємо одне одному, ми допомагаємо одне одному, і ми захищаємо одне одного. Це і є Альянс. Де-факто. Сьогодні Україна подає заявку, щоб зробити це де-юре. За процедурою, яка відповідатиме нашому значенню для захисту всієї нашої спільноти. У пришвидшеному порядку», – заявив президент.

Що було раніше

За кілька годин до цього президент РФ виступив у Георгіївській залі Кремля на церемонії «приєднання» тимчасово окупованих українських територій Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областей після того, як на них відбулися псевдореферендуми.

У своїй промові він також закликав «Київ сісти за стіл переговорів». На цій же церемонії ватажки самоназваних Л/ДНР Деніс Пушилін, Леонід Пасічник, а також колаборанти Євген Балицький та Володимир Сальдо підписали документи про «приєднання» регіонів до РФ.

Фото: nato.int.

Читати далі

Суспільство

Буковинські майстри створили більше сотні буржуйок для військових

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Буковинські майстри створюють буржуйки для українських захисників. Наразі силами волонтерів та місцевого бізнесу створено вже понад 100 таких пічок.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Чернівецької обласної ради.

«У Новодністровській громаді роблять буржуйки для захисників. Наразі ентузіасти зробили вже більше сотні пічок, частину відправили на фронт», – йдеться у повідомленні.

Виробництво буржуйок започаткували волонтери БФ «Аксікор». До них приєднались фахівці підприємства «Будмонтажсервіс-1» та «Промбудмеханізація».

Матеріали для буржуйок збирають спільними зусиллями. Наразі серед нагальних потреб виробників буржуйок – сталеві листи, труби та вживані газові балони.

Раніше ми повідомляли, що вінницький завод RGC Production розпочинає масштабну акцію «Зігріємо наших» та виготовить для захисників 800 буржуйок.

Нагадаємо, на Харківщині газовики змайстрували засоби обігріву і передали захисникам.

Фото: facebook.com/oblrada.cv.ua.

Читати далі