Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Навчив молодь у селі займатися спортом та сортувати сміття. Успішний кейс розвитку громади

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Добродії ШоТам – це наші читачі, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!

«Просто знайдіть однодумців, які марять тим же, що й ви», — ділиться активіст Андрій Кравченко з Прибужанівської громади на Миколаївщині. Він спільно зі своєю організацією «Серце активної молоді» зміг розвинути свою ОТГ одразу у двох сферах — спорті й екології. Якщо раніше молодь частенько засідала на лавках з алкоголем, то тепер не може поділити турніки. Street Workout став родзинкою громади. А ще мешканців навчили сортування сміття. Вони не лише очистили свої вулиці від бруду, а й почали на цьому заробляти.

Андрій Кравченко
Андрій Кравченко

головний спеціаліст відділу освіти молоді та спорту Прибужанівської сільської ради у Вознесенському районі Миколаївської області, голова громадської організації «Серце активної молоді»

Показав заміну посиденькам з алкоголем

У нашій Прибужанівській громаді молоді не так багато — переважають люди віком від 35 до 40 років. Особливих місць, де можуть розвиватися молоді люди, довгий час у нас не було. У 2011 році я прийшов працювати вчителем трудового навчання у Вознесенську ЗОШ №2. Там познайомився з кількома дев’ятикласниками, які досить активно займалися на турніках. Тоді ще навіть не було такого поняття як воркаут. Й от вони мені кажуть: «Йдемо з нами, позаймаєтеся». Я вийшов, ми спробували, і мені це так сподобалося. Я полюбив турніки, й це стало моєю стихією.

На той момент я вже активно займався громадською діяльністю, переймався питаннями екології та спорту. Довгий час я не знав, як можна без особливих витрат просувати ідею здорового способу життя серед молоді. І Street Workout тоді прямо відкрив мені очі. Я подумав, а що якщо познайомити громаду з цим видом спорту? У цьому я бачив цілу філософію, що замість посиденьок з алкоголем десь на лавці можна круто проводити час з друзями на спортмайданчику.

До 2014 року ми з хлопцями практикувалися на турніках, а потім почали їздити з різними виступами, показувати, що вміємо. Люди досить активно стежили за нашою діяльністю. Ми заїжджали у різні села, розповідали й показували, що таке Street Workout, пропагандувати ідею здорового способу життя — просто виносили у світ цю культуру. Завдяки цим поїздкам я, до речі, навіть познайомився з майбутньою дружиною, — зустрів її, коли знайомив селян Яструбинового з цією активністю.

Проєкт про воркаут 6 років «пролежав» у блокноті 

Йшов час, і я думав, як же можна ще більше розвинути цю сферу. І вирішив написати проєкт, який мав би допомогти отримати фінансування на розвиток громади. У моїй уяві це були різні тренінги та лекції для шкіл про здоровий спосіб життя. Але йшов час, і проєкт «Спорт для всіх» просто був у мене десь у блокноті. Аж до 2018 року, коли у Вознесенську благодійний фонд Laska в межах програми USAID DOBRE оголосив конкурс. І тоді я згадав, що в мене є написаний проєкт, і прямо зрадів. Втілити його було моєю мрією з 2012 року. І от з’являється така можливість.

Фото: www.facebook.com/andriy.kravchenko

Наша організація «Серце активної молоді» перемогла й отримала донорську підтримку від USAID. Напрямок роботи обрали Street Workout. Ми отримали 5 тисяч доларів. Згодом команда села Яструбинове виграла сучасний спортмайданчик, який їм збудували у межах цього проєкту. Крім того, провели різні показові виступи та вуличні змагання. З часу втілення проєкту минуло менш як два роки, а в нашій громаді вже підросли власні майстри воркауту. Тепер вони збирають та тренують нових прихильників спорту, проводять показові виступи та залучають все більше мешканців до здорового способу життя. А почалося все просто з ініціативи популяризувати спорт, донести населенню, що здоров’я — це доступно.

Побачити турніки без відвідувачів — тепер рідкість

На перші змагання зі Street Workout прийшли приблизно сотня глядачів та десь 20 учасників. У наступному, 2019 році ми зробили відкриття сезону, то там було вже приблизно 150 людей, з яких 30 — спортсмени, які показували свої вміння. Наша ініціатива стала крутим початком для громади. Люди почали щодня збиратися на майданчику. Бо раніше такого не було. От у нас біля школи є турніки, і це завжди було таким прохідним місцем, куди рідко хто заходив. Тепер різні компанії людей збираються вечорами, обговорюють рецепти для здорового харчування. Вони навіть створюють графіки відвідування майданчика, бо багато хто хоче займатися, а місце зайняте.

Люди позитивно відгукуються про такі речі. Загалом дуже класно, що молодь почала цим займатися. Деякі батьки навіть приводять своїх дітей на новий майданчик. І взагалі я помічаю, що от проходжу містом, і часто з’являються нові турніки. Чи не на кожному заході, як от День села, в програмі тепер точно є виступ майстрів Street Workout. І це круто. Заради цього ми й починали все це.

Запитали у молоді, чого їй ще бракує

Спортом ми не обмежилися. Було важливо зрозуміти, чого ще хоче молодь. Хороші дороги та дешева комуналка, як просто казали місцеві, — це трохи розмиті межі. Тому ми провели опитування серед молодих людей у 2018 році. І воно показало, що їх вкрай турбують звалища сміття у нашій громаді. А екологія — це ще одна тема, яка досить довгий час мене хвилювала. Тому взявся й за це також.

Читайте також: Речі за просто так. Як працює проєкт «Кенгуруш», який безкоштовно одягає дітей у селах

Для Прибужанівської громади сміття було дійсно великою проблемою. Просто йдеш вулицею і бачиш гори пляшок. Те, що ми зробили, — це дуже маленький відсоток змін. Але головне, що нам вдалося хоч якось зрушили свідомість людей, і вони почали змінювати свої звички. Ми з організацією навчали людей сортування, проводили для них класні тренінги, в кожному селі були екологічні ярмарки. Ми зосереджувалися на найбільших селах, яких у нас шість. У межах цього проєкту ми закупили електровелосипед, щоб відвозити на ньому скло до пунктів приймання.

Сфотографуй звалище — отримай «живий» олівець

Найкориснішими стали ярмарки. Ми ставили у селах по кілька наметів. У першому сидів консультант, який добре розбирається в екологічних питаннях. Селяни підходили до нього, і він розповідав про сортування, знайомив з якимись класними екоштуками. Уявіть, громада навіть не знала, що таке екосумки. Я вже не кажу про екогубки, екоручки, екодезодоранти тощо. Людям було цікаво, і вони дійсно підходили.

Фото: www.facebook.com/andriy.kravchenko

У другому наметі були квести. Один з них допоміг нам поєднати корисне з приємним. Щоб дізнатися, де в громаді найбільші звалища сміття, ми дали завдання всім охочим за годину на телефони зняти чим більше таких місць. Вони на велосипедах і пішки шукали й знімали. Таким чином ми зібрати місця звалищ, про які навіть не чули. Наступним завданням було нанести на карту такі точки, щоб одразу було видно масштаби проблеми. Звичайно, своїм екоактивістам ми дякували заохочувальними призами. Вони отримали від нас різні подарунки, як от олівці, що ростуть. Я тоді вперше про них почув, і вони дуже класно зайшли як дітям, так і дорослим. Тобто, ти малюєш, а коли олівець стає непотрібним, просто садиш його у горщик. І з цього виростає якась рослинка.

Очистили громаду від бруду, та ще й заробили

Останнім етапом проєкту став загальний флешмоб із прибирання, який ми організували. На той момент у нас вже була карта зі звалищами, яка дуже стала в пригоді. Чотири селища змагалися за виграші — контейнери для сортування сміття. Результат був дуже крутий. Люди начисто прибрали у своїх громадах. Вони не просто викидали все, а сортували сміття, наскільки це було можливо. Звичайно, це повністю не розв’язало екологічну проблему у громаді, але точно розвантажило її принаймні тим сміттям, яке можна утилізувати.

Одна зі шкіл, яка брала участь у флешмобі, досі сортує сміття і заробляє на цьому кошти. Вони здали чотири тонни скла, і за це придбали ялинку на Новий рік. А наша організація за отримані від здачі вторсировини кошти змогла відремонтувати спортивну залу на базі Центру дозвілля для фітнесу. Сьогодні чотири селища продовжують збирати сортовані побутові відходи: Дмитрівка, Яструбинове, Прибужани та Новосілка. Я дійсно бачу, що мешканці почали більше замислюватися про чистоту навколишнього середовища. А ще вони краще звертають увагу на власну поведінку у побуті.

Відтоді ми регулярно з громадою виходимо збирати сміття на певних ділянках, коли дізнаємося про якесь звалище. Пам’ятаю, як ми з вчителем фізики Михайлом Пономарьовим вперше вийшли, то на одному місці, уявіть собі, забрали дві тони скла. Вивезли й трохи залучили коштів для громади. Досі люди мені дзвонять, просять заїхати забрати скло, і я виїжджаю. Мешканці перестали все це викидати, адже розуміють, що це можна перевести в кошти. І вони вже знають, куди можна принести скло чи де краще його залишити.

У планах — знайти туристичну родзинку громади

Останнім часом я все більше замислююся про ще одну сферу — туризм. Вона засіла в мене у голові, і я вірю, що це дозволить нашій громаді стати більш успішною. Розумієте, воркаут — це доступний спорт, тому я і почав його просувати, він не вимагає великих вкладів. Так сама і сортування сміття: наче і є якась частка заробітку, але вона незначна. Нашій Прибужанівській громаді потрібні кошти, щоб не просто існувати, а розвиватися.

Тому я частенько сідаю і вишукую якісь цікаві місця, які можуть стати потенційно привабливими. Ще з одним ініціативним хлопцем із Вознесенська Віталієм Возняком ми досліджуємо туристичні схованки. Зараз, наприклад, вивчаємо катакомби на безпечність. Можливо, саме вони допоможуть нам залучити інвестиції в громаду. В екологічній сфері ми з організацією мріємо про мінізавод з перероблювання пластику. Або можна відкрити свій пункт приймання вторсировини, щоб уже напряму працювати з великими підприємствами.

Громадам, які лише думають над якимись ініціативами, я раджу менше говорити, а більше ставати в спільній команді й щось робити. Вам просто слід знайти однодумців у якійсь сфері, які марять тим же, що й ви. Не важливо, що це буде: спорт, екологія чи ще щось. Люди, які будуть цим горіти як і ви, як магніти почнуть до вас притягуватися. Найголовніше — не ставити себе вище за інших. Ламайте стереотипи й робіть класні справи, чого, можливо, інші бояться. А ви не бійтесь і просто йдіть вперед.

Суспільство

В Угорщині видадуть антологію поезії з віршами української поетеси

Опубліковано

У Будапешті видавництво Labirint випустило поетичну антологію “Hét nyelven beszélünk” (“Усі ми говоримо однією мовою”), до складу якої увійшли вірші української поетеси Ії Ківи та інших європейських авторів.

Про це поетка повідомила на своїй сторінці у Facebook.

фото: Ія Ківа

Про видання

Навесні 2023 року шість європейських поетів приїхали до Угорщини, щоб працювати разом, і саме їхня поезія представлена ​​на виставці “Ми говоримо однією мовою”.

Перший із семи розділів антології, “Балатонський абсент”, служить калейдоскопом, пропонуючи добірку поезій, які були створені тут, що відображає те, ким ми є зараз.

Кожен із наступних шести розділів присвячено останнім віршам шести авторів мовою оригіналу – англійською, естонською, французькою, німецькою, іспанською та українською. Сьомий мова назви тому – завдяки чудовій роботі перекладачів – угорська.

Читати також: Збірка віршів Галини Крук потрапила в шортлист міжнародної поетичної премії

Переклад віршів Ії Ківи

Переклад угорською мовою виконала Діана Воннак, яка вже перекладала твори Ії Ківи з української на англійську. ІАвторка зазначила, що Воннак активно цікавиться постколоніальною історією регіону і прагне просувати українську культуру через свої статті.

Нагадаємо, що військові почали розписувати стелу в Донецькій області.

Також ми повідомляли, що у Венеції пройшов перфоманс, присвячений “Ізоляції” в Донецьку.

Фото: Ія Ківа

Читати далі

Суспільство

Як створити власну писанку в домашніх умовах? 5 корисних порад від справжньої писанкарки

Опубліковано

Писанка — один із символів Великодня. У сучасному світі є багато варіантів, як її зімітувати, наприклад, у кожному магазині продають наліпки на яйця — опустив в окріп і за 3 секунди готово. Але справжня писанка — це давня традиція, що єднає з предками, можливість відпочити від галасу та провести час із собою. 

Анна Котліна займається писанкарством уже 13 років. Вона каже, що це пов’язане з її наполегливістю, яка проявляється протягом життя, адже жінку не одразу взяли на гурток писанкарства в дитинстві, та вона не здалася й за кілька років спробувала ще раз. Тепер Анна проводить майстер-класи, а також у майстрині є ютуб-канал з детальними поясненнями процесів. 

Анна каже, що їй подобається не лише писати писанки, а й навчати. Тож майстриня з радістю поділилася з ШоТам своїми великими й малими лайфхаками, щоб кожен, хто хотів спробувати себе, зміг навіть удома створити писанку.

Що треба для того, щоб написати писанку

Тут усе просто: яйце, віск, писачок, фарби та свічка. Сучасні магазини пропонують одразу цілі набори, які можна купити, щоб створити писанку. Наприклад, «Українські ремесла» продають набір з двох писачків і свічки з вощини та бджолиного воску за 300 гривень. А «Українські традиції» за 450 гривень надішлють 3 писачки різного розміру, 3 шматочки бджолиного воску, 5 анілінових барвників, свічку з бджолиного воску, підставку та коробочку під писанку й схему символів.

Набір для писанкарства від «Українських традицій». Фото з соцмереж

Але навіть без спеціального набору є шанс створити писанку. Анна стверджує, що в неї вже був досвід карантинних занять, коли вдома не було писачків. Тож чим можна замінити писачок:

  • ложка;
  • металева пилочка для нігтів;
  • цвяшок;
  • зламана циганська голка;
  • звичайна голка;
  • булавка;
  • непотрібний ключ;
  • шматок металевої лінійки.

Кожен з інструментів варто нагріти біля свічки й зачерпнути трішки воску — принцип дії такий самий, як у професійного писачка. Можна використовувати церковні чи декоративні свічки, які знайдуться вдома, але Анна наголошує, що лише воскові, адже якщо використовувати парафін, то фарба потім може «залазити» під ці воскові лінії. 

Анна Котліна зі своїми писанками. Фото: Олеся Богдан

Які візерунки обрати?

Жінка каже, що можна почати з найпростішого — сонечок чи рибок. В інтернеті є безліч різних символів, які можна підглянути для своєї писанки. Загалом є кілька груп символів: вогню (сонце, зірки, сварга, хрест), води (хвильки), символи розвитку, збереження та продовження життя (дерево життя, берегиня). Є також християнські символи (церква, хрест, риба, виноградна лоза), тваринні, пташині чи рослинні.

«Часто писанки писали, не змінюючи порядку символів. Цю послідовність і сам орнамент передавали з покоління в покоління: бабуся — мамі, мама — доньці, а донька вже своїй доньці. Символи не забувалися», — розповідає Анна Котліна.

Різновиди хрестів у символах писанки. Фото: сайт «Українські традиції» 

Чим фарбувати

Фарби для писанок є різні: природні, харчові та хімічні (анілінові). Анна попереджає, що писанки, розписані хімічними барвниками, не можна вживати в їжу! І харчові, і хімічні барвники можна придбати в магазині, розвести за інструкцією та приступити до роботи. З природніми ж барвниками все цікавіше, адже ми можемо не здогадуватися, які скарби ростуть у нас під ногами чи продаються в аптеці. 

Які природні барвники взяти?

  • Жовтий: березові сережки, форзиція (кущі з жовтими квітами), ромашка;
  • зелений: кропива;
  • бурий: кора дуба (продається в аптеці);
  • синій: чай каркаде;
  • помаранчевий, червоний: цибулиння, марена красильна (продається в аптеці);
  • темно-синій, чорний: чорниця, бузина.

Можна взяти сухі, свіжі чи заморожені барвники (достатньо буде жмені), залити прохолодною водою, проварити 10-15 хвилин та охолодити. У такі відвари можна додати квасці або галуни, які теж продаються в аптеці — ці речовини зроблять колір фарби більш стійким — та можна обійтися й без них.

Писанки від Анни Котліної, пофарбовані бузиною, чорнобривцями, чорницями та кропивою. Фото з соцмереж Анни Котліної

Процес створення писанки — покрокова інструкція

  1. Обираємо візерунок для писанки — попередньо можна промалювати лінії олівцем. Яйце можна брати й біле, і коричневе, і домашнє, і магазинне. Писанка — це саме видуте яйце, тож треба зробити отвір і шприцом, медичною грушею чи губами видути білок і жовток. Анна радить використовувати свердло, а не ніж чи голку, адже вони можуть спричинити тріщинки. Можна брати й просто сире яйце — потім воно висохне всередині. На варених яйцях пишуть писанки не всюди в Україні — це вже змішання традиції крашанки та писанки.
  2. Писачок чи будь-який підручний інструмент нагріваємо над свічкою та зачерпуємо ним трішки воску — розміром менше за горошину, ближче до зернятка гречки.
  3. Гарячим воском створюємо візерунки на яйці. Анна радить рухатися невеличкими відрізками, щоб лінії були рівнішими. Все, що буде покрите на цьому етапі, залишиться в кольорі яйця.
  4. Час опускати яйце в першу фарбу. Їх зручно замішувати в півлітрових банках. Анна нагадує — рухатися треба від найсвітлішого кольору до найтемнішого, тому першим може стати жовтий, а останнім — темно-синій чи чорний. Створити писанку можна і дво- чи триколірною. У фарбі яйце може провести й 2 хвилини, і 20 — залежно від насиченості барвника.
  5. Далі виймаємо яйце з фарби, промокуємо серветкою та знову додаємо віск: ті місця, які покриємо воском на цьому етапі, залишаться такого кольору, як перша фарба.
  6. Таким чином заповнюємо всю писанку (чи на скільки стане снаги).
  7. Настав час вивільнити малюнок, адже поки яйце вкрите воском, не все видно. Для цього знадобляться свічка та серветка. Яйце тримаємо біля свічки (не над нею, бо так можна закоптити писанку). Тут знадобляться музичні знання, адже доведеться згадати вальсові мелодії — на раз-два-три тримаємо яйце коло вогню й забираємо, протираємо серветкою, далі знову на раз-два-три тримаємо, і так поки не змиється весь віск. Порожні писанки нагріватимуться швидше, ніж ті, що з жовтком і білком всередині. Вітаємо, ви прекрасні! Писанка готова.

А якщо не писанки, то що

Для когось процес із писанками може бути складним, але й це не біда. Великодні традиції мають інші варіанти. Наприклад, можна зробити дряпанку — занурити яйце на ніч у темний барвник, а тоді продряпати на поверхні цвяшком чи чимось гострим візерунки. Для занять з дітьми Анна радить спробувати крапанку — тут теж доведеться працювати з воском, тому під наглядом батьків. Замість ліній воском, як у писанках, на яйце крапають віск, занурюють у фарбу й так повторюють. У результаті вийде цікава крапанка з краплинками різних кольорів.

Є й інші види — восківки чи витравлені оцтом писанки. Головне, що це традиція, яка досі живе, й українці її продовжують.

«У нас настільки мінливий світ, що ми хочемо знайти якусь опору. Наприклад, у традиціях, народному співі чи танцях — у чомусь такому, що йде з глибини. Нам треба й виспіватися, й викричатись, і вихлюпнути свої емоції, переживання. Водночас людина прагне краси, а в писанках це можна поєднати — побажати собі чи своїй родині щось і втілити це в символах на писанці», — підсумовує Анна Котліна.

Читати далі

Суспільство

Збірка віршів Галини Крук потрапила в шортлист міжнародної поетичної премії

Опубліковано

Поетеса Галина Крук стала однією з фіналістів міжнародної поетичної премії Griffin Poetry Prize зі своєю збіркою поезії “A Crash Course in Molotov Cocktails”.

Про це повідомили на сайті премії.

Про збірку віршів

Ці вірші-свідчення перехоплюють подих, вони філософські та фантазійні.

У похмурій рекапітуляції самої еволюції Крук пише: “ніщо не передбачало прибуття людства…/ ніщо не передбачало прибуття танка…”. Її повчальні, худі рядки можуть стати епіграматичними: “те, що вб’є вас, спокусить ти спочатку”, або можуть вдарити вас, як блискавичні удари Ломаченка: “фліртуй, чекіст, сука”.

Ведучи читачів у найтемніші простори світу, Крук натякає на те, що світло мови все ж може забезпечити певний захист. Називання служить щитом, нехай і дерев’яним. Парадокс полягає в тому, що після вистрілу куль і падіння ракет дерев’яний щит, друкована книжка, відновлюється.

Більшість текстів у збірці написані після 24 лютого і присутні як українською, так і англійською мовами.

Читати також: “World Press Photo 2024”: українська фотожурналістка стала лауреаткою конкурсу

Про премію

Griffin Poetry Prize – одна з провідних у світі нагород за поетичні збірки. Вона складається з двох літературних премій у розмірі 65 000 доларів США кожна. Канадська нагорода вручається живому поету або перекладачу, а міжнародна – живому представнику поетичного світу будь-якої країни, включаючи Канаду. Інші поети, які потрапляють до короткого списку, отримують по 10 000 доларів США.

Нагадаємо, що військові почали розписувати стелу в Донецькій області.

Також ми повідомляли, що Данія купуватиме зброю для ЗСУ в українських виробників.

Читати далі