На початку війни містечко Дружківка на Донеччині пережило спочатку окупацію бойовиками, потім деокупацію. Саме у цей буремний час до міста повернувся Сергій Пронкін і взявся розворушити громадянське суспільство, створивши URBAN FEST Druzhkivka.
“Інакше існувала небезпека, що сценарій з окупацією може повторитись”,
– каже чоловік.
Читайте також: Український фестиваль потрапив до рейтингу найкращих у світі
Як налагодити діалог з містянами через фестиваль? Про досвід створення Urban Fest журналісту #ШОТАМ розповів Сергій Пронкін.
Далі – зі слів Сергія Пронкіна
З чого почалась “Нова Дружківка”
Повернувся додому в Дружківку на тиждень, а вже три роки не можу виїхати звідси (всміхається). Якогось рубікону не було – була трясовина в хорошому сенсі слова, яка “засмоктала”.
Читайте також: Український кінофестиваль отримав від Європи 46 тис. євро
Я і ще кілька таких “возвращенцев” – засновники громадської організації “Нова Дружківка”. Ми займалися активною діяльністю і до заснування організації – у нас був свій інформаційний паблік “Халва” (на честь найсмачнішої в світі халви, яку виробляють в Дружківці) тоді ще в українському “Вконтакте”. Там у рамках хобі займалися якісною іронією на події в місті, поки не роз’їхались.
А після повернення зрозуміли: окупація повториться знову, якщо сидіти склавши руки. А цього вже не хотілося
Перший проект почався, коли ще навіть не було громадської організації. Це була схема руху трамваїв Дружківки. Ми поспілкувались із трамвайним управлінням, вони погодились. Розробили макет, надрукували, зібрали зворотний зв’язок, потім фінальний варіант наклеїли у кожному трамваї міста.
Читайте також: Як зробити місто прозорим і заробляти на цьому? Поради від найбільш відкритого міста України
У жовтні 2016 року ми відкрили платформу ініціатив “Халва Хаб”. А навздогін дуже багато громадських просторів повідкривались: у Краматорську, Слов’янську, Костянтинівці – за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку USAID.
Зараз ми об’єднались ще з кількома ГО, допомагаємо ініціативним людям і організаціям – словом, лупаємо сю скалу
Тоді у нас і з’явилась ідея створення фестивалю без шашликів та алкоголю – у новому для міста форматі міських свят, де би об’єднались у одне ціле музичний фестиваль, інтерактивно-розважальна зона та відкритий університет.
URBAN FEST замість Дня міста з шашликами і пивом
Три роки поспіль ми проводимо у місті URBAN FEST – фестиваль, який є абсолютно безкоштовним. Перший наш урбаністичний фестиваль зібрав понад 3000 дружківчан та гостей міста.
Уже третій рік ми привозимо у Дружківку популярних виконавців, яких не привозив до цього ніхто: 5 Vymir , SINOPTIK, BAHROMA, Pur:Pur. Намагаємося рухати все молоде і прогресивне. Нова українська музика гідна того, щоб їй захоплювалися і її любили.
Читайте також: Кафе як соціальний бізнес. Приклад Добропілля
URBAN FEST – не тільки про музику, це мультифестиваль. У нас цілий день працюють різні активності для дітей, відбуваються спортивні змагання. Також діє фудкорт – намагаємося показати дружківчанам, що вулична їжа – це не страшно, і це не тільки пиріжки-чебуреки.
Розбудова місцевого культпростору – це про те, щоб ми не запізнювалися забігати в поїзд трендів і інновацій. Тому концепція фесту з самого початку була така: це не повинен був бути черговий день міста з продажем шашликів і пива в пластикових стаканчиках. URBAN FEST повинен наблизитись до рівня великих міст, яким цей тренд зайшов уже давно.
Головне – усвідомлювати, що на початку буде непорозуміння, бо дружківчани не звикли до такого формату. Це був своєрідний експеримент
А з наступного року до нас почали надходити повідомлення від людей, які були на попередньому фестивалі, чи тих, хто на нього не потрапив через нерозуміння формату. “А коли буде новий?” – питали вони
Ми зрозуміли, що розворушили хороший вулик. Не можу сказати, що всі все усвідомили і настало всім щастя, але ми на шляху до цього. Неможливо за півроку змінити свідомості людей – тут не було подібних змін десятиліттями.
Місцева влада: від неприйняття до партнерства
На початковому етапі нашої роботи муніципалітет, звичайно ж, не розумів, хто ми такі, чому раптом з’явилися і почали щось змінювати в цьому “і так ідеальному місті”.
Тоді ми показали їм, що підходимо до вирішення проблем системно, можемо комунікувати і робимо це для користі міста.
Наша комунікація почалася з неприйняття і закінчилась партнерством. На даний момент ми реалізували кілька проектів з різними управліннями виконавчої влади Дружківки, я називаю їх партнерами, тому що ми маємо точки дотику.
І вони нарешті бачать, що ми не міські божевільні (жартує)
Це повториться знову, якщо сидіти склавши руки
Дружківка депресивна? Не погоджуюсь. Малоактивна – так, принаймні була до війни. Причиною сплеску активності громадського сектору стала війна: окупація, потім деокупація Дружківки, приїзд переселенців до міста.
Ми з колегами з громадського сектору називаємо себе “возвращенцами”. Залишились, бо зрозуміли: якщо не працювати із мешканцями, особливо із молоддю, тоді окупація може повторитись. А цього вже не хотілось.
Звісно, одразу ми не зможемо виправити стан справ. Треба, аби дружківчани довірились громадському сектору – над цим зараз і працює наша громадська організація “Нова Дружківка”.
Громадська діяльність – це не спринт або забіг на сто метрів. Це марафонський біг і дуже важливо розподіляти сили на всі умовні 42 кілометри. Адже тоді ми добіжимо до кінцевої мети і зробимо так, що суспільство буде більш сильним для того, щоб відстоювати власні інтереси.
