Двохсотлітній вітряк відновили на Звенигородщині Черкаської області.
Про це пише Суспільне.
Цей вітряк вже два століття височіє на межі трьох сіл. Залишився один вцілілий із 28.
«Неподалік урочище Гупалівщина, про яке згадав Тарас Григорович у своїй поемі “Гайдамаки”. Тут він пас ягнята за селом. Власне, це стежки та місце дитинства Кобзаря», — розповіла директорка Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» Людмила Шевченко.
Колись це місце збирало десятки людей, тут було чути, як гомін сільських жителів, так і ділові розмови. Ті часи відтворені в унікальних фотографіях родича Тараса Шевченка — Григорія.
Читайте також: Сльози на кордоні, сварки з митниками та шахраї. Як пригнати автівку для ЗСУ та не зійти з розуму
До робіт залучили майстрів, які володіють давніми знаннями відновлення млинів. На відновлення вітрил млина спрямували 300 тисяч гривень. Це кошти надали доброчинці. Майстри втілили перший етап реконструкції. Надалі планують, щоб двохсотлітній вітряк запрацював.
Нагадаємо, жителі Балаклеївської громади відновили дерев’яний вітряк у селі Теклине, зведений у 1907 році.
Також ми розповідали, як лучанин встановив вдома саморобний вітряк і сонячну станцію.
Фото: Суспільне Черкаси.
