Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Ми жодного дня не зупиняли роботу. Прифронтова виноробня Villa Del Vino об’єднала крафтових виробників і допомагає ЗСУ

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Руслан Лопатко прийшов у виноробство після 30 років успішного будівельного бізнесу. Свою історію він називає «невипадковою випадковістю», яка перетворилася на крафтову виноробню в селі неподалік Запоріжжя.

Перші кроки в новій справі підприємець зробив у 2014-му році – практично на початку російсько-української війни. А вісім років потому війна стала ще ближчою до Запоріжжя. Та попри обстріли та постійну небезпеку винарня Villa Del Vino ні на день не зупиняла роботу. Натомість вона об’єднала крафтових виробників та допомагає ЗСУ.

Хочеш якісний продукт – створи його власноруч

Перед відкриттям власної виноробні я протягом тридцяти років працював у будівництві. Моя компанія створювала різні речі, але, якщо чесно, це доволі нудна історія для мене. Тому у вільний від роботи час я завжди намагався подорожувати світом.

Не дарма розумні люди кажуть: «Маєте можливість – подорожуйте». Ось я так і зробив. Дивився на цей світ, відкривав його для себе, дізнавався щось нове. І серед цих відкриттів було вино. Як напій воно зацікавило мене трохи згодом, вже в Україні. Але на той момент я не міг знайти щось справді смачне та якісне у вітчизняних виробників. 

Руслан Лопатко

Це вже сьогодні є безліч виноробів і якісну продукцію можна купити у багатьох місцях, не лише в мене. А тоді треба було постаратися, пошукати, аби скуштувати щось справді хороше. Так я зрозумів: якщо ти прагнеш отримати дійсно якісний та смачний продукт – потрібно створити його власноруч.

Поступово хобі перетворилося на новий бізнес

Якийсь час я виношував цю думку, допоки не зрозумів, що втомився від будівництва й хочу зайнятися чимось іншим. Хотілося якогось простору, тому я придбав ділянку в селі Бабурка неподалік Запоріжжя й зайнявся висадкою виноградної лози.

Спочатку я думав над подальшим перепродажем винограду, про виготовлення вина не йшлося. Хіба що невеликими партіями – для себе та друзів. Тоді Україна експортувала 80-90% до Росії, а коли почалася російсько-українська війна – кордони закрилися. І стало зрозуміло, що нам, як країні, не потрібна така кількість винограду. Тому його вартість різко знизилася. Настільки, що навіть збирати не було жодного сенсу.

дегустація вина

Та я вже мав певний досвід і якийсь час робив вино для себе. Тобто все, що потрібно було, – це придбати необхідне обладнання та інші інструменти. Так поступово я збільшив обсяги виробництва, зареєстрував власну торговельну марку. Така собі невипадкова випадковість.

Просто бери й роби – тоді все вийде

Усе, чому я навчився у виноробній справі, і що вмію сьогодні, – це досвід, здобутий самостійно. Я регулярно спілкуюсь з різними людьми, а до повномасштабного вторгнення часто бував в інших країнах. І потрохи дізнавався якісь таємниці, збирав поради від спеціалістів з різних регіонів. 

Крім того, безліч інформації є просто в інтернеті: заходиш, шукаєш, отримуєш всі технології. Від умовного «шмурдяка», який дістався нам з радянських часів, до справді якісного вина. І це все – у відкритому доступі. Просто робиш, робиш, робиш – і щось поступово вдається.

виноробня Villa Del Vino та Руслан Лопатко
Фото: 061.uа.

Однак тут слід враховувати й інші фактори, не лише технології. Якість врожаю неабияк впливає на продукцію. І я це відчув протягом останніх кількох років. Якщо в 2020-му ми, умовно, зібрали 25 тонн винограду, то наступного року через постійну негоду та зливи вродило всього 8 тонн. Це при тому, що мій виноград – молодий, торік його мало бути приблизно 40 тонн. Але вийшло в кілька разів менше. Я на це дивлюсь, як то кажуть, філософськи. 

Бо що таке 8 тонн урожаю для виноробні? У найкращому випадку й за найбільш сприятливим сценарієм всього 4 тонни вина. А це, скажімо так, кількість, яку можна знайти в кожному дворі Одещини (сміється, – ред.). Однак я ніколи не докуповую виноград. До того ж, у нас немає, де його взяти. Можливо, якби виноробня була розташована десь південніше, було б простіше. 

виноробня Villa Del Vino

У виноробів-крафтовиків не буває конкуренції

Я ніколи не боявся конкуренції, оскільки у нас – виноробів-крафтовиків – її фактично й немає. Тут кожен варить свій борщ. Можливо, коли об’єми значно більші або продукт дуже дешевий – починаєш про це замислюватись. Але в мене все дуже просто. Ось він я, ось моє вино. Воно смачне, але в мене його небагато.

Проте виробленням вина все не обмежилося. Якось одна поважна людина зі Львова запитала, чому я не відкрию ворота своєї винарні й не запрошу до себе людей. Мовляв, варто розповідати про вино, в тебе ж така гарна картина, такий український стиль. Я подумав і вирішив: а чому б ні? І щойно відчинив ворота – усе почалося. А вино – воно ж само по собі не продається. Потрібно вкладатися в рекламу, просування. Або робити як я – кайфувати від цього.

До речі, Villa Del Vino – не випадкова назва. У часи, коли починалося будівництво виноробні, я доволі часто їздив до Італії. І поступово звик до цього «вілла», «вілла». Навіть коли з родиною сідали в автівку, на питання про те, куди їдемо, став відповідати: «Ми їдемо на віллу». А далі все логічно – ми почали робити вино, так і з’явився «Винний маєток». Звісно, якби назву довелось обирати зараз, під час повномасштабної війни, я б назвав виноробню українською. Але бренду вже чотири року, тому вирішив зберегти Villa Del Vino.

виноробня Villa Del Vino

Війна об’єднала нас і зробила сильнішими

Напередодні вторгнення я розумів, що це станеться. І коли Росія пішла на нас повномасштабною війною, я відправив дружину з маленькими дітьми до Європи. А сам залишився на господарстві разом зі старшим сином. Мені так було спокійніше: коли родина в безпеці.

У мене була дилема: йти на війну чи займатися виноробством. І після довгих роздумів я вирішив: завершу з виноградом, обріжу, вирощу, а коли він закінчиться – візьму до рук автомат. А поки допомагатиму нашим хлопцям і дівчатам іншими способами.

Читайте також: «Робота – це і є життя». Як крафтовики із Запоріжжя об’єдналися з маріупольцями та працюють у прифронтовій зоні

Тож з 24 лютого винарня фактично не зупиняла свою роботу жодного дня. Ба більше, я тягнутиму її до кінця. Поки це буде можливо. Водночас я спілкуюсь із нашими захисниками й бачу, що все буде гаразд. 

Можливо, скажу не надто приємну річ, але в чомусь я навіть вдячний цій війні. Завдяки їй ми чітко визначили свою ідентичність, стали значно крутішими. Війна об’єднала нас, зробила сильнішими. Нам залишається лише завершити те, що почалося в 2014 році.

Об’єднали крафтових виробників і допомагаємо ЗСУ

Тут, крім мене, є ще декілька крафтових виробників, які продовжують працювати. Тому навесні ми почали робити перші спільні благодійні заходи, аби зібрати кошти й відправити на допомогу Збройним силам України. Така собі колаборація крафтовиків. 

Спочатку це було якось тихо, непублічно, між собою. Та й ми фактично не могли нікого зібрати: люди або поїхали до інших областей, або зі зрозумілих причин були налякані. Та потім поступово наші заходи почали перетворюватись на більш публічні. Ми почали продавати квитки, запрошувати людей з інших населених пунктів. І це круто, бо кожен, хто приїжджає до нас, розуміє, що кошти підуть не кудись, а на підтримку наших військових.

власник виноробні Руслан Лопатко
Фото: 061.uа.

Зараз це все робиться силами чотирьох виробників. Це моя виноробня Villa Del Vino, стейкова майстерня «Чавун», равликова ферма Zap.Ravlik та сусідня сироварня. Ось така в нас колаборація. Крім того, ми залучаємо музикантів, які співають українською власні пісні чи кавери. І людям це до вподоби. А отже, ми все робимо правильно.

Протягом останніх місяців намагаємося робити такі вечори щосуботи. Влаштовувати щось, об’єднувати людей і в такий спосіб допомагати армії. Паралельно відновлюються замовлення від старих клієнтів, тож робота триває. Усе буде Україна!

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі