Суспільство
«Ми з ДСНС — одна команда». Як на Рівненщині добровольці рятують громаду від небезпеки
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
На 18-й день повномасштабної війни росіяни вдарили ракетою по телевежі на Рівненщині. На місце одразу прибули рятувальники-добровольці з Білокриницької громади, бо вони перебували найближче. Серед них був Іван Миронець, який здійснив уже близько 2 000 виїздів. Він був перший, хто став до лав добровольців громади.
«Спочатку не було кому працювати. У нас був дуже старий автомобіль. І я вирішив піти працювати пожежником, водночас працюючи водієм голови сільради. Потім зрозумів, що це моє покликання», — каже чоловік.
Іван та інші добровольці готові відкласти всі свої справи, щоб врятувати життя. ШоТам розповідає, як з однієї команди створили перший Центр безпеки на Заході України.
Уся родина підтримує рішення стати вогнеборцем
Команда рятувальників — це 24 людини абсолютно різних професій: там і студенти, і бізнесмени, й аграрії. Вони не отримують гроші за свою працю, але відчувають себе потрібними громаді — цим і надихаються.
«Я ким хочеш працював: трактористом, водієм, далекобійником, але, чесно сказати, я б ніколи в житті не подумав, що буду пожежником», — розповідає Іван.
Серед добровольців також Іванові діти та брат:
«Менший син побачив, чим я займаюсь, і теж вирішив стати добровольцем. Їздить з нами під моїм наглядом і допомагає — підносить воду, у . Крім того, уся родина підтримує мене у цій праці , хоч вона дуже небезпечна».
Мають приїхати до прибуття ДСНС
Добровільна пожежна команда працює в Білокриницькій громаді вже шостий рік. Завдання рятувальника-добровольця — першим приїхати на місце події та надати первинну допомогу до прибуття спеціалізованого загону. Команда працює в 11 селах громади.
«Ось якщо трава горить, то на виклик їдемо ми. Якщо трава горить ближче до хатин, то вже викликаємо ДСНС. Але бувало, що виїжджали на гасіння пожежі в хаті, бо ми були ближче до цього будинку, аніж ДСНС» — говорить член команди добровольців-вогнеборців Василь Жук.
«Ми з ними одна команда. Якщо вони перші — ми підвозимо їм воду, все, що їм треба, надаємо, якщо потрібна допомога — допомагаємо», — додає.
Окрім виїздів на пожежі, добровольці працюють з жителями. Вони пояснюють, що робити, якщо хтось знайшов небезпечні предмети на кшталт боєприпасів або мін, дають поради, як діяти під час обстрілів і де знайти безпечні місця для укриття.
А ще готують молоду зміну. Іван Миронець розповідає:
«У нас є стенд, де розташовані різні види системи сигналізації — вони передають сигнали тривоги. І діти вчаться, як на них реагувати. Ми робимо це у формі гри, щоб їм було цікаво й вони запам’ятали важливу інформацію. Також наші хлопці організовують рольові ігри, де діти практикують правильні дії в разі пожежі, наприклад, якщо зайнялася електроплитка».
Найчастіше викликають на ДТП або коли горить сухостій
Білокриницька громада розташована неподалік Рівного, на трасі Київ-Чоп. Там часто стаються ДТП, тому найчастіше добровольці виїжджають саме на такі виклики. Наприклад, в середині літа вони допомагали гасити пожежу у вантажному автомобілі.
Зараз багато роботи — вогнеборці гасять палаючу солому. Іван каже, що доводиться виїжджати чи не кожного дня. Це велика проблема, бо через такі пожежі можуть згоріти поля, ліси й навіть будинки.
«Жнива пройшли. Часто фермери просто спалюють солому після збору врожаю, бо це найшвидший і найдешевший спосіб від неї позбутися. Але ж зараз дуже сухо й спекотно, тож навіть маленька іскра може спричинити пожежу. Ще й техніка, яку використовують під час жнив, може дати іскру», — розповідає пожежник.
Замінили працівників комунальних підприємств
Однак до компетенції добровольців входить не тільки гасіння пожеж. Оскільки чоловіки є місцевими жителями, вони добре знають свою громаду й можуть швидко реагувати на потреби та допомогти розв’язати будь-які побутові проблеми.
«У нас у громаді немає житлово-комунального господарства, і наші хлопці приїжджають на такі виклики: у когось забився димохід, у когось зірвало дах, комусь треба допомогти зрізати дерево, яке перегородило виїзд після бурі. Рік тому в одному з сіл просто зникла вода, і саме добровольці протягом 2 місяців через день підвозили людям воду», — розповідає секретарка сільської ради Ірина Даюк.
Техніка, яку надають вогнеборцям
Рятувальники-добровольці мають усю необхідну техніку, зокрема, два сучасні спецавтомобілі. Завдяки співпраці з Проєктом USAID «ГОВЕРЛА» пожежники забезпечені захисними костюмами та різним спеціальним обладнанням.
За допомогою мотопомпи вони перекачують воду з найближчого джерела або навпаки — викачують із затопленого будинку. Генератори допомагають працювати там, де немає електрики, а бензорізи рятують, коли треба розрізати конструкції.
Паливо для всіх машин та обладнання добровольцям надає сільрада, яка постійно виділяє ресурси, щоб техніка завжди була в дії.
Створили Центр безпеки — перший на Заході України
У громаді не просто є добровільна пожежна команда — тут створили Центр безпеки за підтримки Головного управління ДСНС України в Рівненській області. Голова Білокриницької сільської громади Тетяна Гончарук розповіла, з чого все почалось.
«Ідея створити Центр виникла в нас у 2017 році, коли ми разом з делегацією ДСНС із Рівного відвідали Польщу. Ми взяли участь у проєкті європейських партнерів, який підтримує добровільний пожежний рух. Наша громада відправила 11 рятувальників-добровольців на навчання в Польщу. Цього ж року ми заснували добровільну пожежну команду, а вже наступного коштом місцевого бюджету відкрили перший у західному регіоні Центр безпеки громадян», — каже староста громади.
Як розповіли члени команди, польські добровольці-пожежники вже багато років співпрацюють з українськими колегами. І якщо до війни хлопці їздили на навчання до сусідньої держави, то зараз поляки проводять тренування на наших землях.
«Польські інструктори періодично приїжджають до України. Наприклад, у жовтні 2022 року вони проводили навчальні курси з опікової медицини, повітряної медичної евакуації та інших напрямків. Пожежники тренуються в димових камерах, вчаться розбирати завали та проводити пошуково-рятувальні операції», — додає Тетяна Гончарук.
Міжнародні партнери дуже допомогли, адже маленьким громадам, таким як Білокриницька, складно фінансувати такі проєкти самостійно.
Жителі Білої Криниці дуже радіють, що в громаді є такий центр. У 2022 році війна остаточно впевнила їх у важливості добровільного пожежного руху. За словами голови громади, якщо людина почуває себе в безпеці, то це успіх для громади, адже рятувальники швидко реагують, тримають усе під контролем, а також вчать населення правил пожежної безпеки. Крім того, люди довіряють їм, знаючи, що завжди є хтось, хто готовий прийти на допомогу в будь-який момент.
«Хтось же має таку роботу робити», — вважає Іван Миронець.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
Проміняла вишивку на Counter-Strike: як 59-річна киянка стала кіберспортсменкою
Пенсіонерка Тетяна Силенко шукала якесь заняття, яке б допомогло їй оговтатись у складний період життя,...
Ці роботи можуть розмінувати Україну за 10 років. Як українські розробники створили «ЗМІЙ»
Розробників з Rovertech об’єднала війна, а тікток допоміг зустрітися. Усі довкола казали, що їхній задум...
Бар’єри лише в голові: це ветерани з ампутаціями, які знайшли себе в спорті
Троє українських захисників — Андрій, Олександр і Михайло — втратили на війні кінцівки, але не...
Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
«Держава — це не хтось інший, а і я теж», — з цим усвідомленням Катерина...