Суспільство
Мультики про Пташку з Азовсталі, острів Зміїний і не тільки. Як дитячий канал «Хмаринка» популяризує мультики українською
Сергій та Альона Тученки з Лисичанська з 2017 розвивають дитячий YouTube-канал «Хмаринка», який зараз дивляться понад 43 тисячі підписників. Подружжя вирішило популяризувати українське в 2014 році, коли росіяни вперше окупували Лисичанськ і вони були змушені переховуватись з одномісячним сином від обстрілів у підвалі.
Перший мультфільм Тученки створили, коли їх сину Максиму виповнилося три роки і він почав цим цікавитися, а якісного контенту для дітей бракувало. З часом подружжя запустило ще науковий та історичний канал, аби популяризувати науку та наше минуле.
З початком повномасштабної війни сім’я Тученків переїхала до Хмельницького і продовжує розвивати україномовний контент, зокрема створює патріотичні мультики. Для ШоТам Сергій Тученко розповів про мотивацію робити мультики, користь проєкту та мрію про золоту кнопку від YouTube.
Створили перший мультик, коли сину виповнилось три роки
Створювати мультфільми українською мовою нас змотивував син, який народився в 2014 році. Коли йому виповнився місяць, росіяни окупували Лисичанськ вперше і тоді, в холодному в підвалі з немовлям на руках, ми вирішили, що Максим має ідентифікувати себе українцем та виховуватись в українських традиціях. З трьох років він почав цікавитися мультфільмами, але тоді, у 2017 році, пізнавальних українських мультиків на YouTube було обмаль.
Тому ми з дружиною Альоною вирішили спробувати самотужки створити для сина щось простеньке. Вона написала сценарій, я завдяки інтернет-програмам навчився робити анімацію і так ми створили перший мультик про цифри. Синові він дуже сподобався, тому ми поширили це відео на власний канал. Відразу отримали багато схвальних відгуків та коментарів і зрозуміли, що люди хочуть бачити українське, але його мало. Створювати перший мультик було цікаво, адже це було щось нове для нас. За освітою я енергетик, дружина має економічний фах, але нам не було складно працювати над мультиком, бо ми це робили для власної дитини. Звісно, хотіли, аби все вийшло якнайкраще, але не ставили до себе високих вимог. Через рік син вже зацікавився тим, як робити мультики самому.
Тоді ми долучили його до озвучки заставки на канал, а через два роки він вже сам озвучував мультфільми повністю та читав вірші. З часом він захопився космосом, тому ми почали створювати і такий контент залежно від уподобань сина. Він читав та розповідав про планети, а я монтував відео про це. Перед повномасштабною війною у нас на каналі «Хмаринка» було близько 30 тисяч підписників. Тоді ми робили анімацію для українських поетів, які давали нам свої вірші.
У березні виїхали з Лисичанська з однією сумкою
За кілька років до повномасштабного вторгнення ми познайомилися з Олегом з Хмельницького, який зараз є нашим волонтером та повноцінним членом команди. Його зацікавив наш проєкт, тому Олег запропонував допомогу у створенні і поширенні мультиків. Зокрема, він вкладав власні кошти у розвиток каналу, а також проводив збори серед знайомих.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олег запропонував нам переїхати в Хмельницький. 24 лютого ми виїхали власною машиною з Лисичанська в напрям Лиману. Навколо скрізь були обстріли, виїжджало багато людей, утворилась тиснява з машин. Ми зрозуміли, що під обстрілом зараз уся країна і безпечного місця просто немає, тому вирішили повернутися додому. Певний час жили у підвалі, а на початку березня виїхали до Хмельницького евакуаційним потягом. Довелось втрьох їхати на верхній полиці в потязі, взяли лише одну сумку з найнеобхіднішим, тому про те, аби вивозити обладнання для роботи навіть не було мови.
Кілька тижнів ми жили в новому місті у стані невизначеності, але нас дуже підтримував Олег, який мотивував продовжувати розвивати канал, бо ця тема не втратила своєї актуальності. За кілька тижнів ми все ж відновили роботу та вирішили залучити фрилансерів, волонтерів, сторонніх людей, які теж підтримували цю ідею і хотіли створювати українські мультики. Це нам допомогло зберегти канал та розвивати його надалі. Ми долучаємо волонтерів до роботи і зараз, бо люди професійно цим займаються і виходить більш якісний продукт, ніж ми робили самі. Зараз ми маємо три канали на YouTube над яким постійно працюють десять людей.
Вчителі використовують наші мультики на уроках
До того як YouTube заборонив відгуки під дитячими відео, схвальних коментарів від батьків було багато. А ще більше позитивних відгуків ми отримали від вчителів та вихователів, які використовували наші пізнавальні мультики в навчальному процесі та дякували нам за це. Навіть коли Максим пішов у перший клас у Лисичанську, то на одному з перших уроків діти переглядали мультик про державні символи з нашого каналу. Син прийшов тоді додому і задоволено казав «А ми в школі Хмаринку дивилися!». Потім в школі він розповідав, що разом з нами створює ці мультики на каналі.
Найбільше переглядів збирають саме пізнавальні мультики про фігури, цифри, літери, які дивляться в школі або використовують для навчального процесу. Мені важко виділяти якийсь конкретний мультик, який подобався нам чи підписникам найбільше. Особливо запам’ятався наш мультик про трактора Грома і про цифри, який ми через два роки зробили яскравішим.
З останніх мені та синові дуже подобаються мультики про сучасні події, які ми створили на основі казок сучасних письменників, як от Дари Корній чи Ярини Мацко. Особливо про острів Зміїний, Пташку з Азовсталі чи коника-вогника. Вони допомагають дітям в легкій казковій формі пояснити про те, що зараз відбувається в країні. Мені подобається, коли мультфільм несе якусь цінність, не тільки вчить математики або мови, але й виховує дитину патріотом своєї країни.
На каналах популяризуємо науку та культуру
В серпні два роки тому син вже створював відео про космос на дитячу «Хмаринку», але ми вирішили, що це не дитячий формат. Тоді ми створили канал «Хмаринка Science» і почали туди робити відео про космос та науку загалом взагалі – біологію, медицину, історію. В березні цього року ми створили історичний канал «Хмаринка History» відколи на науковому каналі випустили переклад лекцій Тімоті Снайдера.
Так ми зрозуміли, що історична тема вартує окремого каналу. Ці лекції дозволяють вільно перекладати та поширювати, як і відео від NASA. З іншими професорами – Робертом Сапольскі, Лоуренсом Крауссом чи Сергієм Плохієм ми особисто зв’язувалися та отримали письмовий дозвіл на поширення контенту. Вони це робили безкоштовно, аби підтримати поширення науки в Україні.
На історичному каналі ми акцентуємо увагу на спростуванні радянських міфів та показуємо правдиву історію України. Ми робимо відео про видатних українських постатей та намагаємось донести, що за незалежність нашої держави завжди боролись багато людей, про яких варто знати. На науковому каналі ми робимо переклади лекцій та авторські відео. Наприклад, буде стрім про повернення місії OSIRIS-REx, яку запускали NASA. Ми взаємодіємо з представницею Національної академії наук України, яка коментуватиме цю подію. Хочемо зацікавити насамперед молодь, аби популяризувати наукові знання.
Завдяки YouTube допомагаємо зі зборами для армії
Наш дитячий канал завжди потребував багато витрат. Спершу ми вкладали лише власні гроші, а потім допомагав Олег, часто влаштовував збори коштів на розвиток каналу. Монетизація каналу дуже мала, на науковому та історичному каналах – значно вища, але й витрати на створення контенту також більші.
Власні кошти в ці канали ми вже не вкладаємо, ключову роль відіграють гроші від спонсорів, а також донати наших підписників через Patreon. На своїх каналах ми намагаємось долучатися до різних волонтерських ініціатив, допомагати військовим та організовувати збори. Минулого року збирали кошти на позашляховик для хмельницького 19-го окремого стрілецького батальйону, а на початку цього року передали захисникам пікап з логотипом «Хмаринка Science».
Сподіваємось, що це авто довго їм служитиме та допомагатиме в роботі. Нещодавно на каналах ми збирали на ремонт БПЛА для 110-ї бригади ЗСУ, а ще долучались до збору на БПЛА для спеціального підрозділу «Хорт». Намагаємось регулярно долучатися до спільної справи.
Далі – перемога та золота кнопка!
Зараз є багато дитячого контенту, але більшість – розважальний, який не має пізнавальної мети. Ми ж створюємо мультики, щоб діти розвивалися та дізнавалися щось корисне. Спочатку «Хмаринка» була просто нашим хобі, а зараз це місія та наш внесок у розвиток української культури та інформаційного пізнавального простору.
А ще чудово, що на YouTube зараз набагато більше українського контенту. Ми сподіваємось, що наші канали розвиватимуться, аудиторія прихильників зростатиме і якщо через кілька років хтось обере для себе науковий напрям розвитку, то це буде для нас найбільшою нагородою. Навіть якщо це буде одна людина, то все одно наша робота була недаремна.
Найбільша наша мрія зараз – перемога над ворогом та повернення додому. Хоча в Хмельницькому дуже добре, але ми хочемо назад в Лисичанськ. Щодо розвитку блогу, то колись ми мріяли про срібну кнопку YouTube. Тепер вона в нас є, тому далі мріємо про золоту.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
