Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Мультики про Пташку з Азовсталі, острів Зміїний і не тільки. Як дитячий канал «Хмаринка» популяризує мультики українською

Опубліковано

Сергій та Альона Тученки з Лисичанська з 2017 розвивають дитячий YouTube-канал «Хмаринка», який зараз дивляться понад 43 тисячі підписників. Подружжя вирішило популяризувати українське в 2014 році, коли росіяни вперше окупували Лисичанськ і вони були змушені переховуватись з одномісячним сином від обстрілів у підвалі. 

Перший мультфільм Тученки створили, коли їх сину Максиму виповнилося три роки і він почав цим цікавитися, а якісного контенту для дітей бракувало. З часом подружжя запустило ще науковий та історичний канал, аби популяризувати науку та наше минуле.

З початком повномасштабної війни сім’я Тученків переїхала до Хмельницького і продовжує розвивати україномовний контент, зокрема створює патріотичні мультики. Для ШоТам Сергій Тученко розповів про мотивацію робити мультики, користь проєкту та мрію про золоту кнопку від YouTube.

Сергій та Альона Тученки

Автори YouTube-каналу «Хмаринка»

Створили перший мультик, коли сину виповнилось три роки

Створювати мультфільми українською мовою нас змотивував син, який народився в 2014 році. Коли йому виповнився місяць, росіяни окупували Лисичанськ вперше і тоді, в холодному в підвалі з немовлям на руках, ми вирішили, що Максим має ідентифікувати себе українцем та виховуватись в українських традиціях. З трьох років він почав цікавитися мультфільмами, але тоді, у 2017 році, пізнавальних українських мультиків на YouTube було обмаль.

Тому ми з дружиною Альоною вирішили спробувати самотужки створити для сина щось простеньке. Вона написала сценарій, я завдяки інтернет-програмам навчився робити анімацію і так ми створили перший мультик про цифри. Синові він дуже сподобався, тому ми поширили це відео на власний канал. Відразу отримали багато схвальних відгуків та коментарів і зрозуміли, що люди хочуть бачити українське, але його мало. Створювати перший мультик було цікаво, адже це було щось нове для нас. За освітою я енергетик, дружина має економічний фах, але нам не було складно працювати над мультиком, бо ми це робили для власної дитини. Звісно, хотіли, аби все вийшло якнайкраще, але не ставили до себе високих вимог. Через рік син вже зацікавився тим, як робити мультики самому.

Тоді ми долучили його до озвучки заставки на канал, а через два роки він вже сам озвучував мультфільми повністю та читав вірші. З часом він захопився космосом, тому ми почали створювати і такий контент залежно від уподобань сина. Він читав та розповідав про планети, а я монтував відео про це. Перед повномасштабною війною у нас на каналі «Хмаринка» було близько 30 тисяч підписників. Тоді ми робили анімацію для українських поетів, які давали нам свої вірші.

Світлину надав Сергій Тученко

У березні виїхали з Лисичанська з однією сумкою 

За кілька років до повномасштабного вторгнення ми познайомилися з Олегом з Хмельницького, який зараз є нашим волонтером та повноцінним членом команди. Його зацікавив наш проєкт, тому Олег запропонував допомогу у створенні і поширенні мультиків. Зокрема, він вкладав власні кошти у розвиток каналу, а також проводив збори серед знайомих.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олег запропонував нам переїхати в Хмельницький. 24 лютого ми виїхали власною машиною з Лисичанська в напрям Лиману. Навколо скрізь були обстріли, виїжджало багато людей, утворилась тиснява з машин. Ми зрозуміли, що під обстрілом зараз уся країна і безпечного місця просто немає, тому вирішили повернутися додому. Певний час жили у підвалі, а на початку березня виїхали до Хмельницького евакуаційним потягом. Довелось втрьох їхати на верхній полиці в потязі, взяли лише одну сумку з найнеобхіднішим, тому про те, аби вивозити обладнання для роботи навіть не було мови.

Кілька тижнів ми жили в новому місті у стані невизначеності, але нас дуже підтримував Олег, який мотивував продовжувати розвивати канал, бо ця тема не втратила своєї актуальності. За кілька тижнів ми все ж відновили роботу та вирішили залучити фрилансерів, волонтерів, сторонніх людей, які теж підтримували цю ідею і хотіли створювати українські мультики. Це нам допомогло зберегти канал та розвивати його надалі. Ми долучаємо волонтерів до роботи і зараз, бо люди професійно цим займаються і виходить більш якісний продукт, ніж ми робили самі. Зараз ми маємо три канали на YouTube над яким постійно працюють десять людей.

Вчителі використовують наші мультики на уроках

До того як YouTube заборонив відгуки під дитячими відео, схвальних коментарів від батьків було багато. А ще більше позитивних відгуків ми отримали від вчителів та вихователів, які використовували наші пізнавальні мультики в навчальному процесі та дякували нам за це. Навіть коли Максим пішов у перший клас у Лисичанську, то на одному з перших уроків діти переглядали мультик про державні символи з нашого каналу. Син прийшов тоді додому і задоволено казав «А ми в школі Хмаринку дивилися!». Потім в школі він розповідав, що разом з нами створює ці мультики на каналі.

Найбільше переглядів збирають саме пізнавальні мультики про фігури, цифри, літери, які дивляться в школі або використовують для навчального процесу. Мені важко виділяти якийсь конкретний мультик, який подобався нам чи підписникам найбільше. Особливо запам’ятався наш мультик про трактора Грома і про цифри, який ми через два роки зробили яскравішим.

З останніх мені та синові дуже подобаються мультики про сучасні події, які ми створили на основі казок сучасних письменників, як от Дари Корній чи Ярини Мацко. Особливо про острів Зміїний, Пташку з Азовсталі чи коника-вогника. Вони допомагають дітям в легкій казковій формі пояснити про те, що зараз відбувається в країні. Мені подобається, коли мультфільм несе якусь цінність, не тільки вчить математики або мови, але й виховує дитину патріотом своєї країни.

Світлину надав Сергій Тученко

На каналах популяризуємо науку та культуру

В серпні два роки тому син вже створював відео про космос на дитячу «Хмаринку», але ми вирішили, що це не дитячий формат. Тоді ми створили канал «Хмаринка Science» і почали туди робити відео про космос та науку загалом взагалі – біологію, медицину, історію. В березні цього року ми створили історичний канал «Хмаринка History» відколи на науковому каналі випустили переклад лекцій Тімоті Снайдера.

Так ми зрозуміли, що історична тема вартує окремого каналу. Ці лекції дозволяють вільно перекладати та поширювати, як і відео від NASA. З іншими професорами – Робертом Сапольскі, Лоуренсом Крауссом чи Сергієм Плохієм ми особисто зв’язувалися та отримали письмовий дозвіл на поширення контенту. Вони це робили безкоштовно, аби підтримати поширення науки в Україні.

На історичному каналі ми акцентуємо увагу на спростуванні радянських міфів та показуємо правдиву історію України. Ми робимо відео про видатних українських постатей та намагаємось донести, що за незалежність нашої держави завжди боролись багато людей, про яких варто знати. На науковому каналі ми робимо переклади лекцій та авторські відео. Наприклад, буде стрім про повернення місії OSIRIS-REx, яку запускали NASA. Ми взаємодіємо з представницею Національної академії наук України, яка коментуватиме цю подію. Хочемо зацікавити насамперед молодь, аби популяризувати наукові знання.

Завдяки YouTube допомагаємо зі зборами для армії

Наш дитячий канал завжди потребував багато витрат. Спершу ми вкладали лише власні гроші, а потім допомагав Олег, часто влаштовував збори коштів на розвиток каналу. Монетизація каналу дуже мала, на науковому та історичному каналах – значно вища, але й витрати на створення контенту також більші.

Власні кошти в ці канали ми вже не вкладаємо, ключову роль відіграють гроші від спонсорів, а також донати наших підписників через Patreon. На своїх каналах ми намагаємось долучатися до різних волонтерських ініціатив, допомагати військовим та організовувати збори. Минулого року збирали кошти на позашляховик для хмельницького 19-го окремого стрілецького батальйону, а на початку цього року передали захисникам пікап з логотипом «Хмаринка Science».

Сподіваємось, що це авто довго їм служитиме та допомагатиме в роботі. Нещодавно на каналах ми збирали на ремонт БПЛА для 110-ї бригади ЗСУ, а ще долучались до збору на БПЛА для спеціального підрозділу «Хорт». Намагаємось регулярно долучатися до спільної справи.

Світлину надав Сергій Тученко

Далі – перемога та золота кнопка!

Зараз є багато дитячого контенту, але більшість – розважальний, який не має пізнавальної мети. Ми ж створюємо мультики, щоб діти розвивалися та дізнавалися щось корисне. Спочатку «Хмаринка» була просто нашим хобі, а зараз це місія та наш внесок у розвиток української культури та інформаційного пізнавального простору.

А ще чудово, що на YouTube зараз набагато більше українського контенту. Ми сподіваємось, що наші канали розвиватимуться, аудиторія прихильників зростатиме і якщо через кілька років хтось обере для себе науковий напрям розвитку, то це буде для нас найбільшою нагородою. Навіть якщо це буде одна людина, то все одно наша робота була недаремна.

Найбільша наша мрія зараз – перемога над ворогом та повернення додому. Хоча в Хмельницькому дуже добре, але ми хочемо назад в Лисичанськ. Щодо розвитку блогу, то колись ми мріяли про срібну кнопку YouTube. Тепер вона в нас є, тому далі мріємо про золоту.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі