Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Місце сили та свободи. Історія містянки, яка досліджує феномен українського села

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Мирослава Савісько все життя провела в містах. Вона жодного разу не саджала картоплю, а на магістратурі вивчала історію та розвиток міст. Та рік тому дівчина почала працювати в урбан-бюро Big City Lab, яке займається розвитком міст та територій, а також допомагає громадам з написанням стратегій розвитку. Саме звідси почалося її знайомство спочатку з малими містами, а згодом – з українським селом. 

Мирослава Савісько

Містянка, яка досліджує феномен українських сіл. Працівниця урбан-бюро Big City Lab

Я звикла до компактності, а тут не вийде без транспорту

Про все, що менше 100 тисяч населення, я чула лише з розповідей бабусі, друзів та знайомих. Найменше місто, де я коли-небудь жила – це студентське містечко Геттінген у Німеччині, де мешкає приблизно 120 тисяч людей і дуже багато молоді, яка навчається в місцевому університеті. Звісно, я бувала в селі, проте це були короткі візити на відпочинок. Тому, вперше приїхавши до сільських громад, які планували написати свою стратегію розвитку, я зрозуміла, що нічого не знаю про українські сільські території. 

По-перше, я звикла до компактності та мобільності, а тут між селами однієї громади по 20 км відстані – та ще й не найкращими дорогами. Без власного автомобіля чи щонайменше велосипеда життя в селі видається нереалістичним (мені, як запеклій прихильниці ходьби та пересування на громадському транспорті, це прийняти було ще важче). 

Читайте також: Майстрині з Херсона відмовили всі роботодавці, а вона заснувала бізнес на варенні у 51 рік (ВІДЕО)

До розкиданості територій часто додається свободолюбство сіл. Громади утворилися шляхом об’єднання декількох сільських рад. І якщо раніше ці сільські ради самі хазяйнували на своїх територіях, то зараз мають знаходити компроміси. А це не завжди просто – виникають конфлікти і через фінансові ресурси, і через подальший розвиток. Наприклад, у громадах біля великих міст – це конфлікт «за» та «проти» забудови житловими комплексами з багатоповерхівками. А в громадах з сильним центром конфлікти виникають через фінансування ініціатив поза таким центром.

У селі можна залишитися наодинці практично будь-де

По-друге, відсутність людей. Якщо в Києві, чи рідних для мене Черкасах, потрібно пошукати місце, аби залишитися наодинці поза домом, то в селах я часто навіть не зустрічала людей. Це спричинено як низькою щільністю, так і загальною негативною демографічною ситуацією. В сільських територіях (віддалених від міст) населення щодня зменшується на 1 людину, а то й більше. Причини різні: це і невисока народжуваність, і активна міграція. 

І на те, аби поїхати, існують свої причини. Найчастіше люди покидають село через відсутність роботи. У сільських громадах не менше 50% населення працює в сільському господарстві. Проте часто це сезонна робота, де відсутня переробка, використання нових технологій і додана вартість. Фермери часто обирають найпростіший і найбільш зрозумілий шлях – виробництво рентабельних культур (зазвичай, пшениця) і її продаж великому закупівельнику (може бути агрохолдинг чи великий локальний підприємець). 

Читайте також: Перетворив справу предків на бізнес. Як карпатські чаї Trava.UA здійснюють мрії дітей на сході України

Невеликі виробники іншої продукції (наприклад, овочеві чи тваринницькі господарства) не мають достатньої кількості знань та довіри одне до одного, аби об’єднатися в кооператив, розширитися, переробляти продукцію та продавати її безпосередньо покупцеві. Та найголовніше – бояться за власний бізнес через недовіру до судових та правоохоронних органів. 

Також їдуть через дітей. Бо рівень культурних, освітніх, позашкільних та інших послуг та можливостей не такий широкий, та не такої якості, як у місті. 

Звучить, депресивно, складно і не динамічно? За відчуттями десь так і було в перші тижні роботи. Ще й складно, бо літератури та досліджень українських сіл доволі мало. Ба більше, формування територіальних громад остаточно завершилося лише торік, через що хороші практики чи виграшні стратегії тільки формуються громадами, шляхом спроб та помилок. 

Село стало для мене місцем сили та свободи

Трохи більше часу в темі та поїздки до інших сільських громад, які об’єдналися на початку реформи децентралізації, змінили моє розуміння сільських територій на більш позитивне. 

Зараз я розглядаю села як місця сили та свободи. Мешканці великих міст в Україні вже не перший рік тікають до села. Або на декілька днів, або назавжди. І деякі села активно приймають містян на «перезаряд»: хтось готує смачну органічну продукцію, хтось – зелені садиби та цікаві туристичні маршрути, а хтось – все й одразу. Завдання таких урбан-бюро як Big City Lab, якраз і полягає в тому, аби допомогти громадам виявити ці сильні сторони й вигадати план, як їх можна використати для вищого рівня життя місцевого населення. 

Села – це також території безпеки та свободи. У сільських територіях, де я працювала, значно менша кількість правопорушень, ніж у сусідніх містах. А великі території, необмежені запаркованим двором, створюють більше простору для гри та розуміння природи дітьми. 

Читайте також: «Big city life? Мене драйвують Чернівці». Як молодь з усього світу відкриває для себе Україну

Як в містах, так і в селах велику роль у майбутньому грають люди, які «керують» цими територіями. Хтось активно вчиться, інвестує в культуру та молодь. До такої місцевості можуть приїжджати або повертатися мешканці. Хтось інвестує в дороги та інфраструктуру, а звідти все одно виїжджатимуть. Та й тут, не без ролі держави. Важливо, аби розвиток сільських територій був у пріоритеті на національному рівні. 

І серед позитивних зрушень – поступовий територіальний, а не лише галузевий підхід до розвитку територій. У 2021 році в Державній стратегії регіонального розвитку вперше з’явилися різні підходи до територій, залежно від місця розташування. Наприклад, розвиткові пріоритети для сільських територій, віддалених від національних/міжнародних доріг, відрізняються від пріоритетів територій в горах чи біля кордонів.

Чи зрозуміла я українське село? Точно ні. Думаю, на це знадобиться ще не один рік, бо кожна територія різна, а її історія – унікальна. А загалом, місту та селу треба частіше перетинатися. Бо одне без одного їм точно буде важче існувати. 

Підтримай ШоТам

Суспільство

Рідні сумнівалися в його «крейзі-ідеї». Історія смаколиків на проростках Ineo products, яка почалася з 400 гривень

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Харків’янин Андрій Євтушенко ще зі студентських часів прагнув знайти роботу, яка буде приносити не лише гроші, але й задоволення. Він мандрував Україною, надихався, спілкувався з різними людьми, і зрештою вирішив створити цікавий та справді корисний продукт – солодощі з проростків. Це насіння, яке активізувало своє зростання і пробуджує максимум корисних компонентів. Рідні відреагували на таку ідею скептично, та все ж «інвестували» в майбутню справу 400 гривень. Так почалася історія бренду Ineo products.

Андрій Євтушенко

PositionХарків’янин, засновник Ineo products – натуральні солодощі на проростках

«Місяць без м’яса» затягнувся на роки

Я народився в Донецьку, закінчив університет за спеціальністю хіміка-технолога. Під час навчання у виші зацікавився темою «вічного життя» та впливу різних продуктів на організм людини. Вирішив спробувати харчуватися правильно, тестував на собі різні дієти: сироїдіння, веганство, голодування. 

Ми навіть з батьком експериментували. Одного разу я розповів йому, як сильно м’ясо навантажує наш організм, якщо їсти його майже щодня. Кажу татові: «Спробуймо не їсти його місяць, і подивимось, як будемо почуватися». Через місяць батько вже повернувся до звичайного харчування, а я побачив для себе позитивний вплив. Тож наступні вісім років – до 2018-го – я взагалі не їв м’яса. Згодом мій світогляд трішки змінився, я зрозумів, що здоровий стан людини починається не з їжі.

Після закінчення університету я вирішив, що хочу бачити якийсь сенс у тому, що роблю. Усі родичі казали, що «університет – це золота пора, після якого почнеться робота, і все буде не так райдужно». Але ж так не повинно бути, подумав я. Багато людей мають прекрасну сім’ю і роботу, і вони щасливі. Думки про те, чому хтось щасливий, а хтось – ні, дуже мене турбували. І я почав шукати себе. 

Бізнес почав з кількох сотень гривень у гаманці

Тривалий час я подорожував Україною. Спершу у 2012 році, весь такий амбіційний, переїхав до столиці. Але швидко відчув, що це не моє. Відтак повернувся в Донецьк, працював там у сфері реклами, маркетингу та вебдизайну. Але, знову ж, не відчував, що займаюся чимось «своїм». Звільнився і поїхав до друзів у Тернопіль, потім потрапив в Івано-Франківськ, закохався у нього і залишився там на чотири місяці. Трохи мешкав під Херсоном в екосадибі, власник якої був зациклений на здоровому харчуванні. 

Фото: Алла Николаец / Facebook

Усі ці подорожі дуже мене надихнули. Коли я повернувся до Києва, одразу запропонував друзям розвиватися у сфері здорової їжі. Але коштів у нас не було, а щоб почати, треба було щось заробляти. Тож вирішили спробувати робити тортики на замовлення. Було важко починати бізнес, коли навіть за квартиру немає чим заплатити. Тоді я пішов до рідних і попросив у них коштів. Я розповів їм про свої ідеї, і брат сказав: «Ну, може в тебе щось і вийде». А батько: «Сумніваюсь, але тримай, синку, я тебе підтримаю». Вони оцінювали мої плани як чергову «крейзі-ідею». Але скинулися по 200 гривень. Тож фактично моя справа почалася з 400 гривень у кишені. 

З другої спроби – вдалося

За кількасот гривень ми зробили перші закупівлі всілякого насіння та сухофруктів для майбутніх тортиків. Виготовляли натуральні десерти без цукру та випікання. Ми не називали свою продукцію веганською (і зараз я цього не роблю). Те, що вона виготовлена з натуральних рослинних компонентів, це нормально. На картоплі чи апельсині не написано, що вони – веганські. Ми намагалися боротися з такими кліше, поширеними у суспільстві. Спочатку тортики у нас купували кілька кав’ярень. Але ми якось не дуже серйозно ставилися до цієї справи – більше бавилися. Тож через пів року кожен із команди не прийняв для себе якісь внутрішні виклики, і ми розійшлися. 

Фото: Ineo products / Facebook

Досвіду на той момент у мене вже було достатньо. Я трішки ще поїздив країною, знову надихнувся і вирішив починати заново, але вже самостійно. Я зареєструвався як підприємець, почав відновлювати співпрацю з кав’ярнями у Києві, давати свою продукцію на дегустацію, потроху заробляти. Що цікаво, за перший місяць я наторгував на 3 тисячі гривень, з яких півтори потрібно було заплатити як податки. Але така реальність, і я з нею змирився. Попрацювавши у Києві, я вирішив перевезти своє виробництво до Харкова. Останні 2,5 роки мешкаю тут. 

Проростки – це щось смачне і корисне

З 2016 року виготовляю вже не тортики, а натуральні солодощі на проростках Ineo products за авторською технологією. Цей сегмент я вперше відкрив у період досліджень над собою та їжею, коли перестав споживати м’ясо. Читав різні статті й дізнався про таку річ. Ще 5 років тому в Україні батончики були дуже одноманітними: просто горіхи з сухофруктами. І я подумав: «Чому б не зробити їх на проростках, адже це було б легше, смачніше і корисніше?».

Паростки або проростки – це по суті насіння, яке активізувало своє зростання. Будь-яке насіння у звичайних умовах може лежати довго, бо воно ніби «заархівоване» природою. А коли настають необхідні умови, воно набирає вологу і починає проростати. І саме цієї миті насіння пробуджує максимум своїх харчових властивостей та корисних компонентів. Воно стає смачнішим та легше засвоюється. 

Паростки, з яких Ineo products створюють солодощі

Для розуміння, якщо ми їмо сирий горіх, він доволі довго і важко перетравлюється в організмі. Але якщо його термічно обробити – зруйнуються зайві інгібітори, він почне легше засвоюватися. Тому смажені горіхи чи насіння нам здаються смачнішими та приємнішими, бо їх легше сприймає організм. Крім термічної обробки, є й інший варіант. Цей горіх можна «оживити». Для цього треба наситити його водою, аби він почав проростати й пробуджуватися. Це найкращий варіант для організму, тому що більшу частину роботи ви вже виконали замість шлунку.

Смак дитинства наших бабусь

Ми підсушуємо насіння, пробуджуємо його і на основі цього створюємо солодощі. Зараз у лінійці маємо чотири смаки батончиків. Один із них – коноплі з фруктами. Коноплі є одним із лідерів за вмістом корисних жирів Омега 3-6-9. Вони мають усі необхідні амінокислоти та покращують кровообіг. Також маємо смаки кріспу (висушені проростки зеленої гречки) із шоколадом, вершкового кокоса та арахісу у 100% шоколаді. Жоден із них не містить цукру.

Шоколад ми використовуємо не магазинний із пальмовою олією, а натуральні какао-боби Criollo – дуже рідкісні у використанні. Ми закуповуємо їх у Венесуелі. Щойно ти відкриваєш пакування – чуєш запах справжнього шоколаду. 

Шоколад Ineo products

Один батончик вагою 40 грамів – це повноцінний перекус, аби за необхідності поповнювати свій організм десь у дорозі необхідним запасом корисних речовин. Якось я був дуже голодний, адже зранку не поснідав і поспішав на роботу. З собою мав лише пляшку води та два батончики. Я з’їв їх – і на 3-4 години взагалі забув про голод. 

Склад батончика – проростки та любов

Спочатку наш бренд звався «Волшебная кондитерская». Але коли я захотів перекласти його українською, то зрозумів, що у нас немає аналогів слова «волшебная». Є «чарівна», але «чари» мають зовсім іншу семантику. Крім того, «кондитерская» перекладається як «цукерня». А у нас в батончиках немає цукру. Тож «Чарівна цукерня» ніяк не могла передати той сенс, який ми закладаємо у свою роботу.

Читайте також: Мармуляда з файного міста: як тернопільське варення завойовує прихильників з усього світу

Ми зупинилися на Ineo products, де «Ineo» – похідне від слова «інформація». Суть у тому, що ми не просто робимо фізичний продукт, як от «взяли сировину, переробили, зробили якийсь продукт». Ми вкладаємо у нього дещо більше – нашу любов. Це легко зрозуміти, подивившись, як дві людини готують, скажімо, борщ з однакових продуктів. Це стовідсотково будуть дві різні на смак страви. Кожна людина по-різному вкладає свою енергетику в те, що робить. 

Батончики Ineo products

Намагаємося створювати смаколики з любов’ю. Я вже помітив: якщо робив щось у поганому настрої, воно або пригорало, або ж ламалося обладнання. А коли виробник готує з душею, в нього все виходить ідеально. Для нас важливо, яку інформацію та енергетику ми закладаємо в продукт, бо він як флешка: що ми на неї запишемо, те людина й отримає. Коли покупці куштують наші батончики – отримують прилив сил та натхнення для продуктивного дня.

Чай Ineo products перенесе вас у «країну Богів»

Також у нашому асортименті є натуральні цукерки без цукру у 100% шоколаді. Окремо пропонуємо крафтовий шоколад та чаї. Найцікавішим у нашому асортименті, на мою думку, є Masala чай у стіках. Це традиційний східний напій зі спеціями. В Індії чорний чай виварюють на молоці з сумішшю спецій. Ми ж зробили готову версію із сухих кукурудзяних вершків, тростинного цукру, суміші спецій і перемеленого чорного чаю.

Готовий пакетик нашого напою потрібно просто засипати в чашку й залили окропом – і у вас готовий чай ресторанного рівня. Багато хто з наших покупців, які бували в Індії, казали, що наш напій навіть смачніший, ніж там. Хоча в Індії ніхто з нашої команди не бував, тож зі смаками ми експериментували на рівні своїх рецепторів.

Чай Ineo products

Придбати батончики вроздріб у нас можна по 30 гривень. Шоколад у середньому коштує 90 грн за 100-грамову плитку. Напої – 20 гривень за пакетик для одного великого горнятка або 150 грн за велике пакування. Придбати можна через сайт або знайти нас у мережі «Сільпо» – в «Лавці традицій». Також ми представлені у різних мережах екомагазинів: у Харкові, Дніпрі, Одесі, Полтаві, Житомирі, Кропивницькому та Кам’янці-Подільському. Раніше частенько нашу продукцію купували для різних кав’ярень, але зараз цей відсоток значно знизився через пандемію.

З українських полів – до нас у смаколики

У нас невеличка команда: двоє кондитерів, кілька помічників та ми з дружиною. Остання приєдналася до команди Ineo products рік тому як «головна натхненниця». Вона відповідає за юридичну та бухгалтерську складову, а також за соціальні мережі. Раніше ще батько допомагав із логістикою, коли ми працювали у Києві. Дуже хотілося б мати великий сімейний бізнес. Сподіваюся, ми до цього дійдемо. 

Андрій Євтушенко з дружиною Юлею

Майже всі наші постачальники – українські. Наприклад, зелену гречку ми купуємо у перевірених фермерів, з якими працюємо разом вже не перший рік. Вони мають дуже якісний підхід до сировини, вирощують її без жодних хімікатів. Те саме і щодо конопель – обрали найкращих постачальників. Зараз маємо певні ідеї щодо продуктів, які будемо використовувати у майбутніх смаколиках, аби в нас було ще більше української сировини. Хочемо укріплювати нашу економіку. Розуміємо, що теж впливаємо на неї завдяки тому, з якою сировиною працюємо. 

Досі рахуєте кожну калорію?

Зараз працюємо над розширенням збуту нашого асортименту, вдосконалюємо якість. Ми виготовляємо батончики вже 4,5 роки, але постійно експериментуємо зі смаками, щось додаємо, покращуємо, змінюємо пакування. Питаємо у людей, що їм подобається, а що – ні. Глобальніше зараз важко щось планувати, адже пандемія сильно впливає на бізнес, особливо на крафтових виробників. Тому ми зосередились на локальних продуктах, щоб не залежати від імпорту в складні часи. 

Батончики Ineo products

Наше завдання – донести до людей, що не треба вираховувати кожну калорію, варто орієнтуватися на внутрішній стан. Не так важливі самі продукти, як те, що в них закладено. Коли я потребую насіння чи якихось яблук для дому, намагаюся купувати їх у бабусь, а не в магазині. Хочеться бачити їхні щасливі очі та підтримати саме «корінних» українських виробників. Вони продають з любов’ю, яку ви відчуєте.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

На Київщині створили аквабокси з інноваційним методом очищення води (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Українці придумали як дешево пити воду як з альпійських гір та ще й не засмічувати пластиком природу!

Треба просто набирати воду у свою тару в таких рожевих аквабоксах.

Вони є в Києві, Одесі, Львові, Полтаві та інших містах, а виробляють їх в Ірпені!

BWT Aqua це спільний проєкт українців та австрійців.

Український Екософт й Австрійський BWT поєднались і створили дещо нове. Інноваційні мінізаводи по очищенню води.

«Для нас було дуже важливим зробити продукт, який зробить воду для споживача доступною», – Андрій Мітченко, керівник BWT Aqua.

«Доступною – поруч з домом, доступною – з точки зору її якості, доступною – з точки зору її ціни».

Читайте також: #ЩедрийВівторок. Як українські діти долучаються до благодійності та допомагають іншим

У цих мінізаводах вода проходить дев’ять ступенів очищення. Зокрема ультрафіолетове знезараження і насичення природними мінералами.

І все це… поряд з вашим будинком!

Боксами управляють через інтернет та перевіряють цілодобово, а ви просто приходите зі своєю пляшкою та набираєте!

«Наша головна місія не заробляти гроші на продажу води», – Андрій Мітченко, керівник BWT Aqua.

«А зробити інфраструктурно внесок в розвиток країни».

А ви вже готові відмовитися від одноразової пластикової тари?

Нагадаємо, у Києві встановлюють три нові пости моніторингу повітря.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

Що таке Щедрий Вівторок і як долучитися до добрих справ? (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

В Україні Щедрий Вівторок – день добрих справ.

Підтримку отримають люди, що борються з хворобами, а ще наші військові, діти та навіть бібліотеки!

Ініціатива зародилася у Сполучених Штатах й традиційно проходить у вівторок після Дня подяки. Головна ідея – заохочувати людей до благодійності.

Україна приєдналась до цього руху у 2018 році і вже у перший рік вдалося зібрати 15 мільйонів гривень!

Читайте такожБайкери-волонтери. Як львівська «МотоДопомога» підстраховує «швидку» та рятує травмованих у ДТП

Проте допомагати можна не тільки матеріально. Варіантів долучитися безліч: благодійні марафони, флешмоби і особисті ініціативи.

У цей день весь світ дихає в унісон. І школярі, які збирають іграшки у сиротинці. Й величезні корпорації, що перераховують кошти.

А ви долучаєтесь до Щедрого Вівторка?

Нагадаємо, футболіст Зінченко оплатив роботу німецького пластичного хірурга для дітей.

Як ми повідомляли раніше, у Полтаві рятувальники зібрали майже 40 тис. грн на доброчинність.

Підтримай ШоТам

Читати далі