Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Big city life? Мене драйвують Чернівці». Як молодь з усього світу відкриває для себе Україну

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Відмовитися від звичного життя й відправитися на знайомство з абсолютно невідомою Україною. А може, й взагалі залишитися назавжди. Молодь з усього світу відкриває для себе українські міста та вперто порівнює нашу культуру, стиль та тусовки з власним досвідом, наголошуючи, що тут — круто. Разом із волонтерською програмою GoCamp розповідаємо про трьох людей, які проміняли Париж, Нью-Йорк та Берлін на Львів, Чернівці та Київ. І так, вони ні про що не шкодують.

Затусити в столиці й обміняти Париж на Львів. Історія француза Алексі

Алексі Одоне

Волонтер із Франції, який приєднався до GoCamp та залишився вчителювати в Україні.

Алексі народився в Кретеї, неподалік від французької столиці. У Парижі хлопець вступив до Інституту східних мов і цивілізацій та вирішив вивчати українську мову. Саме так! За словами Алексі, це єдиний заклад у Франції, де викладають українську. Утім це був лише початок А згодом у житті молодого француза почалася нова сторінка — освітнє волонтерство за програмою GoCamp.

За рік він об’їздив майже всю Україну, стартувавши у Чернігові та завершивши подорож у Вінниці. І хоча парижанин одразу вподобав Київ, для постійного та буденного життя Алексі обрав Львів.

Під час подорожей француз принципово спілкується з усіма українською. Можливо, якісь російські слова він все ж встиг запам’ятати, однак вживати їх хлопець не поспішає. Каже, мова — ідентифікатор, і говорити на території вже 30 років як незалежної України російською — як мінімум дивно, а як максимум — недоречно.

«Насправді, в мене був вибір яку мову вчити: російську чи українську. Я принципово обрав українську, аби бути тут ближчими до людей, культури і традицій, а також показати своїм співвітчизникам, що українська мова в Україні — у пріоритеті. Я вчив українську, починаючи з абетки, а вже потім це були українські пісні. Так, наприклад, трек «Журавлі» гурту the Hardkiss — пісня, з якої почалася прокачка мови і повне занурення в українську музичну індустрію», — розповідає Алексі. 

Найбільше захоплення у парижанина викликало те, як українці вміють відриватися, — ніби востаннє. У вересні видання The New York Times опублікувало історію від журналістки і письменниці Рози Лістер про Київ і техно-вечірки міста. Алексі переконаний, це зайвий раз підтверджує, що Київ — це не новий Берлін, а повноцінний і самобутній культурний центр.

«Рейв культура в Україні просто вражає, я ніде такого не бачив. Ви, українці, вмієте розважатися. Київ — найкраще місто Європи для рейвів! А ще я маю в столиці три улюблені заклади зі смачною їжею, в які готовий щоразу повертатися. Прогулянка? Окей, я стовідсотково обиратиму Пейзажну алею. Однак я маю бути чесним: попри всю крутість столиці, для життя нічого краще за Львів для мене не існує», — додає волонтер GoCamp.

І Алексі не зрадив собі: він переїхав жити до Львова, одружився з українкою, яка родом із Криму, та вирішив вчителювати в Україні. Француз вступив до Могилянки, вивчив вірші Стуса й Шевченка, став членом Української асоціації перекладачів та готовий вчителювати у будь-якому державному закладі нашої країни. А влітку 2021 року Алексі Одоне став героєм важливого для України кінопроєкту про освіту «2045: Нова національна ідея», який переглянули понад мільйон людей. 

Прогресивний Київ замість «сталих» США. Історія американки Еліни Кент

Еліна Кент

Американка, як приїхала до України, аби волонтерити на Сході нашої країни. Журналістка найпопулярнішого англомовного видання України Kyiv Post.

Еліна Кент американка і мультимедійна журналістка у найпопулярнішому англомовному виданні України Kyiv Post. Вона створила авторський подкаст про події Євромайдану «Революції та війни: Україна через 5 років», а в 2017 році стала волонтеркою програми GoCamp.

Напередодні поїздки до України Еліна поділилася своїми планами щодо волонтерства з друзями та знайомими. Зрештою, всі розділилися на два табори: перші відмовляли та наголошували на реальній небезпеці, другі — підтримували та підбадьорювала. Американка послухала оптимістів.

Еліна волонтерила на Сході України. Каже, спілкуючись з мешканцями Слов’янська та Краматорська, відчула, що там багато патріотів, які намагаються змінити Україну і вплинути на майбутнє країни. Вони бачать світло в цьому довгому, багаторічному пороховому тунелі і щодня, крок за кроком, виборюють власну свободу. 

«Ніхто за кордоном не знав, що дійсно відбувається в Україні та як насправді тут протікає життя. Для цього я і вирішила полетіти. А потім і зовсім залишилася тут та провела такий інформаційний міст між Україною, Америкою та Європою», — поділилася Еліна.

Читайте також: «Бандеру замовляють і школярі, і військові». Як волонтер Олег Божик створює бюсти видатних українців та популяризує історію

Особливо важким і гострим питанням для Еліни є окупація Криму, адже матір журналістки — кримська татарка, предків якої депортувала радянська влада.

«Мати не народилася і не виросла в Криму. Так склалося, що сім’я була серед більшості корінного населення кримських татар, які були депортовані в Середню Азію в 1944 році. Це зробив Сталін, який вбив половину населення, зокрема й мою прабабусю Маубе. У мене є родичі в Криму, я гостювала у них в дитинстві. Крим для мене — особливе місце зі своєю культурою та історією. Тут сонячно і гарно, багато дивовижних людей. Я мрію побачити вільний Крим без Росії», — ділиться Еліна.

Вона закінчила Бостонський університет за спеціальністю міжнародні відносини. Ще в університеті Кент мріяла про роботу в медіа і працювала на студентському радіо. Щоб отримати омріяну роботу у штатах, дівчині потрібен був досвід, який вона знайшла саме в Україні. 

Зараз Еліну найбільше цікавить урбанізм, лайфстайл і рейв-культура українців. Власне, це і було її основною діяльністю як продюсерки і журналістки видання Kyiv Post, яке наразі призупинило свою роботу.

«Молодь України — це прекрасні, модні, креативні і прогресивні люди з унікальним світобаченням. Вони вміють використовувати весь вільний простір і наповнювати його своєю шаленою енергетикою. З ними Україна модернізується на очах. Я вважаю, що зараз найкращий час, аби відвідати Україну і побачити на власні очі, як вона трансформується», — каже Еліна.

Еліна під час волонтерства в GoCamp.

Знайомі, друзі і колеги дівчини дещо здивовані, що вона переїхала з Америки до України. Але й на це Кент має аргументовану відповідь.

«Нью-Йорк і Лондон, куди всі так прагнуть поїхати, — сталі, вже сформовані культові міста, незмінні з року в рік. В Україні, навпаки, ти ніби на американських гірках: і заряджаєшся, немов від потужного акумулятора, і реально загартовуєшся. Після повернення додому починаєш сумувати за Києвом. Це місто, де люди живуть вільно, не засуджуючи одне одного».

Чернівці стали для мене рідними. Історія Кейтлін, яка обирала між Нью-Йорком та Буковиною

Кейтлін Цуркан

Волонтерка та літературознавиця з США, яка закохалася в Чернівці та місцеву культуру.

Кейтлін Цуркан літературознавиця та волонтерка з США, яка раніше викладала англійську та французьку успішним бізнесменам та відомим моделям у Нью-Йорку, а тепер живе у Чернівцях і видає авторський журнал «Apofenie» про українських митців, літературу і фотографію. 

Завдяки Кейтлін американці знайомляться із творчістю Сергія Жадана, Ірини Цілик, Артема Чеха та інших сучасних письменників. А ще американка успішно руйнує стереотипи про «радянську Україну». 

Фото: Шпальта.

Уперше вона потрапила до України за програмою GoCamp, коли протягом трьох тижнів навчала англійської учнів однієї з чернівецьких шкіл. Ця мандрівка настільки вразила волонтерку, що згодом українське місто стало для нею домівкою. Зі справжніми друзями та родиною.

«Найцінніше для мене — люди, яких я зустріла в Україні. Усе почалося із родини, у якої я гостювала під час першого візиту в Чернівці. Вони робили все, щоб я почувалася добре в незнайомому місті. Спогади про те, як після обіду ми з дітками гралися, розмовляючи англійською та українською, є найтеплішими для мене й досі».

Читайте також: «Це найменше, що можна зробити для країни». Історії людей, які у свідомому віці перейшли на українську

Скільки б разів Кейтлін не поверталася до рідного Нью-Йорка, де колись працювала викладачкою французької літератури, ані Бродвей, ані Централ Парк не змогли переконати її залишитися. Проте Буковині це вдалося. Кейтлін закохалася надовго і по-справжньому. 

«Я захотіла спробувати щось не схоже на big city life. Тепер Чернівці — місто, яке мене драйвує. Моє рідне місто», — каже літературознавиця. 

Кейтлін Цуркан (ліворуч) та Христя Венгринюк (праворуч) під час дискусії в Літературному целанівському центрі, Чернівці. Фото: Шпальта.

Ця гра контрастів «мегаполіс — маленьке українське місто» про екзистенційне. Ритми і «залізне небо» великого міста просто перестали відгукуватися всередині Кейтлін, і вона знайшла свій затишок в Україні.

«До пандемії я багато подорожувала Європою: Лондон, Париж, Рим, але від жодної країни не було того приємного щему, як від Чернівців. Для мене, як для літературознавця, немає найкращого в світі міста для життя. То любов».

Суспільство

На аукціоні у Франківську зібрали понад 3 млн грн для ЗСУ

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

В Івано-Франківську відбувся благодійний аукціон на підтримку українських захисників, під час якого зібрали понад 3 млн грн.

Про це повідомила голова Івано-Франківської обласної держадміністрації Світлану Онищук.

На торги виставили понад 50 унікальних речей.

Лоти аукціону

Розпочали із виробу, виготовленого з глини теракоти. Він зроблений нашими воїнами під час проходження першого заїзду реабілітації. Присвячений пам’яті загиблих побратимів. Його придбали за 27 тис грн.

Поет Богдан Томенчук, котрий днями отримав Шевченківську премію, виставив на аукціон 7 своїх збірок. Їх придбали за 100 тисяч гривень.

Мама загиблого на Майдані Героя, Романа Гурика віддала його срібний значок «Революція Гідності». Його придбали за 37 тис. грн

Прапор України з автографом соліста гурту «Калуш» Олега Псюка, переможця «Євробачення 2022» з піснею «Стефанія», було реалізовано за 95 тис. грн.

За футболку з автографом заслуженого майстра спорту України та володаря титулів «Найсильніша людина України» Василя Вірастюка було виручено 25 тис. грн.

Читайте також: «Виконали замовлення для Nike попри обстріли». Створена українцем компанія перетворює пластикове сміття на інноваційний матеріал

Боксерську рукавичку Олександра Усика з його підписом придбали за 150 тис. грн.

Портрет Степана Бандери художника Федора Майка купили за 100 тисяч гривень.

Найдорожчий лот реалізували за 500 тисяч грн. Це портрет кардинала Любачівського, полотно із сімейної колекції Любові Лаврів – дружини художника Олега Лавріва, який і є автором картини. Цей витвір мистецтва був написаний у 2010 році.

Нагадаємо, у Луцьку волонтер на «кавових лотах» з відомими людьми зібрав 2 млн грн для ЗСУ.

Раніше ми повідомляли, що сценарій фільму «Мої думки тихі» виставили на аукціон для допомоги ЗСУ.

Фото: onyshchuksvitlana.

Читати далі

Суспільство

Луцький пологовий будинок отримав сучасне обладнання від меценатів

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

У Луцьку пологовий будинок отримав від благодійників два електрокоагулятори: ці інструменти можуть виконувати розсічення тканин без кровотечі.

Про це повідомили у Луцькому клінічному пологовому будинку у фейсбуці.

Електрокоагулятор BOWA ARC 400 передали німецькі лікарі. Ще один такий самий інструмент BOWA ARC 303 закупила Всеукраїнська благодійна організація «Український фонд «Благополуччя дітей» за фінансової підтримки ChildFund Deutschland (Дитячий фонд, Німеччина) та Terre des Hommes (Швейцарія).

Ці два апарати — нове покоління електрокоагуляторів для монополярної та біполярної електрохірургії. Коагулятор – спеціальна апаратура для швидкої зупинки кровотечі за допомогою коагулювання тканин.

Читайте також: Хочу працювати вдома. Гінекологиня з Харкова повернулася з-за кордону, аби лікувати українок

Нагадаємо, Хмельниччина отримала хірургічне обладнання, яке порівняли з HIMARS на передовій.

Також ми повідомляли, що Луганський онкодиспансер отримав від волонтерів сучасне обладнання для діагностики.

Окрім того, на Полтавщині автобус переобладнали для перевезення поранених бійців.

Фото: facebook.com/maternity.lutsk.

Читати далі

Суспільство

ЗСУ звільнили Торське на Донеччині

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські захисники деокупували село Торське на Донеччині.

Про це в ефірі національного телемарафону розповів речник Східного угрупування ЗСУ Сергій Череватий.

«Наші військові взяли село Торське, розташоване на шляху до Кремінної, вражають вогнем артилерії підрозділи противника, який намагається закріпитися у Кремінній та побудувати оборону», – сказав Череватий.

Він наголосив, що ЗСУ обстрілюють з артилерії підрозділи російських військ, які намагаються закріпитися у Кремінній.

Відзначимо, що Кремінна Луганської області розташована за 22 км від Торського.

У мережі з’явилося фото з українськими військовими, які розгорнули прапор України у селі Торське.

Читайте також«Роблю все, аби хлопці повернулися живими». Історія командира на псевдо «Шериф»

Нагадаємо, напередодні стало відомо, що ЗСУ звільнили Архангельське та Миролюбівку на Херсонщині.

Також 1 жовтня українська армія звільнила від окупантів місто Лиман на Донеччині.

Фото: facebook.com/AFUkraine.

Читати далі