![кондитерська](https://shotam.info/wp-content/uploads/2020/10/napoleon.jpg)
![кондитерська](https://shotam.info/wp-content/uploads/2020/10/napoleon-560x600.jpg)
Суспільство
Кондитерська Milly Filly: в карантин найкоротша доставка була — на метр
Чимало людей полюбляють солоденьке. Як же приємно засісти ось так у кав’ярні за чашкою чогось гарячого та шматком смачного десерту. У Києві є ідеальний заклад для Вас — кондитерська Milly Filly. Його засновниця з самого дитинства не виходила з кухні та постійно щось готувала, експериментувала та міксувала смаки. І так, як і у всіх, виходило в неї не завжди.
Свого чоловіка вона також частенько балувала смачними тортиками. Він згадує, як Оксана готувала десятки порцій, тож доводилося роздавати друзям. І що ж, було хобі, а стало сімейним бізнесом — подружжя відкрило свою кондитерську й зараз успішно її розвиває. Відвідувачам вони обіцяють: «Ваші рецептори точно цього не забудуть».
![Олександр та Оксана Вітюк,](https://shotam.info/wp-content/uploads/2020/10/image-10-e1604164920144.jpg)
Олександр та Оксана Вітюк,
Засновники кафе-кондитерської Milly Filly. До власного бізнесу він працював логістом, а вона — бухгалтеркою. Кондитерська стала справою усього життя
Готувати дві порції — не варіант
Все велике починається або з ідеї, або ж з хобі чи особистих уподобань, як було у нас. Моя дружина Оксана з дитинства готує, їй завжди це подобалося. У дитинстві, звісно, в неї багато чого не виходило, доводилося викидати, переводилося чимало продуктів. Мама її постійно за це сварила, але це був досвід. Вона постійно щось пекла, роздавала друзям.
У Оксани є така звичка: вона не може готувати на двох людей, їй треба багато — на 20, наприклад. А в родині нас всього двоє, тому нам важко з’їсти всі ці порції. Тож ми постійно пригощали гостей, і вони, чесно кажучи, були в захваті. Як і я.
І от чотири роки тому Оксана почала марити кондитерською. У нас не було жодного приміщення, не було зайвих коштів. Так, був якийсь нормальний дохід, я працював логістом, а Оксана бухгалтеркою. Але це не була та сума, щоб все віддати й відкрити свою справу. І не було зрозуміло, кому це буде потрібно. Особисто мені це не треба було. Звісно, торт на день народження — це цікаво, але ж потрібно кожного дня щось робити. Не можна ж просто сидіти й чекати умовного восьмого березня.
Так чи інакше, ми думали й шукали свій бізнес, аби почати його «з нуля». І хотілося щось таке, аби й людям подобалося, і це було виробництвом. Я хотів, аби ми щось виготовляли, а не купували речі в Китаї та продавали їх тут втричі дорожче.
Покупці розібрали все
У Києві є таке явище як фестивалі вуличної їжі. І ось ми вирішили взяти у цьому участь. Тоді ми ще працювали на своїх посадах в різних компаніях. Там, де «Вулична їжа», завжди багато відвідувачів. Тож була можливість заявити про себе і дати людям скуштувати нашу продукцію, дізнатися, що їм цікаво. Ми готували усе самі прямо у нашій квартирі, випікали у печі, ночами не спали. Починали з зефіру та «Наполеону», спекли приблизно пів сотні десертів.
![](https://shotam.info/wp-content/uploads/2020/10/unnamed-2-e1604165095982.jpg)
Ми розробили свій стенд, розмалювали його, зробили цікавим, написали нашу назву. Її ми, до речі, вигадали ще до фестивалю, коли неправильно прочитали «mille-feuilles» — це французька назва торту «Наполеон». Правильно буде «міль фей», ми ж натомість прочитали це як «міллі філлі». Нам це сподобалося, і ми залишили назву.
У перший день продажів у нас розкупили все. Ми спочатку навіть трішки хвилювалися, що буде замало. А потім виявилося, що знову треба пекти. Так нам довелося не поспати ще одну ніч, готувати знову. Тоді, 6 вересня 2016 року, почався наш шлях, і тепер ми щорічно відзначаємо цю дату як наш день народження.
«Голі» стіни та робота «в нічну»
Ми побачили, що людям на «Вуличній їжі» сподобалися наші тортики, і це нас підбадьорило. Незадовго після такого успіху Саша почав шукати приміщення для виробництва. Ми розуміли, що не будемо сидіти вдома і пекти торти на замовлення. Це вже переростало з хобі на більш серйозний рівень. Нам потрібна своя кондитерська.
Приміщення ми знайшли на першому поверсі одного з житлових комплексів, але воно було спочатку пусте. Ми тоді придбали перше необхідне обладнання: печі для випікання, мийки, столи, холодильники. І ось так, набираючи обертів, а в нашому випадку клієнтів, ми розвивалися і купували нове приладдя. Усе було поступово, це не було так, що лежали зайві гроші, і ми вирішили спробувати, чи вийде в нас відкрити кондитерську. На початку ми вклали орієнтовно 10 тисяч доларів, і це було для нас серйозною сумою. Це було ризиковано.
![](https://shotam.info/wp-content/uploads/2020/10/Screenshot_2-6.jpg)
Тоді ми ще працювали на своїх роботах з 9:00 до 18:00, а після шостої вечора їхали на виробництво — на нічну зміну. Потім почали набирати людей. Звісно, зараз ми можемо дозволити собі брати людину без навичок і вчити її під себе, а тоді нам потрібні були люди з хоча б мінімальним знанням роботи з тістом, кремами, обладнанням. Ми знайшли собі двох кондитерів, згодом їх вже стало чотири. Буквально місяць-півтора тому кондитерська переїхала у приміщення на заводі «Арсенал»: воно просторіше, і тут більше обладнання.
Навіть досі, коли ми вже займаємося більше організаційними питаннями, Оксана все ще стоїть на процесах як шеф-кондитер. У нас є ще одна людина на цій посаді, але все ж нам час від часу потрібно контролювати роботу. Найманий працівник не так зацікавлений у результаті. Зараз Оксана налагоджує всі процеси й готує людей до роботи, аби все було так, як ми це бачимо.
Обманути клієнта легко, але ж принципи…
Ми з самого початку вирішили, що будемо працювати без усіляких мастик для прикрашання тортів й винятково з натуральними продуктами та барвниками. Гарне від дуже гарного для покупців відрізняється не дуже. А для нас як для виробників у затратах та прикладених зусиллях відрізняється у рази. Припустимо, «Наполеон». Найдорожча його складова — це вершкове масло. Якби ми зробили своїм клієнтам «Наполеон» на маргарині, то, скоріш за все, 90% людей не відчули б різниці.
А от якщо поставити для порівняння два шматки, один з яких буде на маргарині, то вже різниця трохи була б відчутна клієнту. Але ми не хотіли просто заробляти гроші, це підло — якість має бути на висоті. Взагалі майже кожен кондитер каже, що готує винятково з натуральних інгредієнтів, і все дуже якісно. Тут вже питання їхніх принципів.
Ми зараз дуже страждали, готуючись до «Хелловіну», і нам для десертів потрібен був синій, жовтий і червоний колір. І дякувати сучасним технологіям за натуральні овочі. Наприклад, є буряк, його висушують, і з нього виходить натуральний барвник. Але з іншого боку, можна ж просто купити акварель і пофарбувати у будь-який колір. А щоб отримати потрібний колір із натурального барвника, потрібно постаратися.
![](https://shotam.info/wp-content/uploads/2020/10/Screenshot_1-8.jpg)
Ми виготовляємо все натурально, хоча клієнтам не завжди це потрібно. Іноді приходять і кажуть, що їм потрібен яскравий торт на день народження. І ми сидимо і думаємо, що робити з тими барвниками. Але коли нам кажуть, що купували для дітей зефір в інших виробників, і їх обсипало, а коли в нас, то ні, то все стає на свої місця. Мабуть, тому в нас досі є клієнти, яких ми бачимо з першого дня роботи нашої кондитерської.
Клієнтів зачарував «губатий» хлопчик
На етапі запуску в нас був бізнес-план, бюджет та розрахунки. Ми вивчали основних конкурентів, ходили в їхні заклади, куштували десерти. Але з точки зору прямо бізнес-підходу, то в нас його як такого не було. І це добре. Є такий ефект, що чим більше ти знаєш про щось, тим більше ти боїшся. Ми включилися самі у справу і потроху розбираємося, кондитерська запрацювала.
Насправді дуже оманливо здається, що кафе чи кондитерська як бізнес — це прості речі. Ласунів чимало, постійно хтось хоче пити каву й ніби все класно. Але насправді є багато інших бізнесів, де можна простіше заробити гроші. Тобто, з одного боку, сфера харчування цікава, а з іншого — одна з найскладніших. І тут я погоджуюся з одним одеським хлопцем, який сказав: «Якщо ти красунчик у ресторанному бізнесі, то потім можеш йти куди хочеш».
Хоча тут дуже багато ризиків. Продукти — це не джинси, які лежать на складі й чекають, коли їх продадуть. Також не все залежить від нас. Наприклад, час від часу підводять постачальники: щось пізно привезли, а в нас замовлення. Але з досвідом знаходимо способи все вирішити.
Якщо дивитися очима покупця, вони не завжди усвідомлюють, що саме вони хочуть, що їм подобається, а що ні. У нас першим баристою був хлопець. І кілька дівчат прийшли на каву, скуштували й побігли подругам розповідати про «губатого» хлопчика. Вони потім ще приходили, бо тут смачно та ще й хлопчик симпатичний. І досі ці дівчата ходять до нас, хоча хлопчик давно тут не працює.
«Зробіть десерт, але необережно»
Через рік після запуску ми відкрили першу кав’ярню. Так зійшлося, що до нас у цьому приміщенні також була кав’ярня. Місце це особливо прохідним назвати важко, але нам було якось трохи легше, бо люди знали, що на цьому місці продають каву. І в перший день наш бариста запізнився на 20 хвилин. Прийшов, а біля входу була жінка з дитиною. Вони стояли й чекали, коли ж їм відкриють. Виявилося, що вона поруч жила і хотіла скуштувати щось у нас. Їй тоді так сподобалося, що вони й досі заходять, ми спілкуємося. Та й взагалі в нас дуже багато постійних клієнтів, які всі чотири роки до нас приходять, поки ми тут.
До нас як школярі приходять за печивом та кавою, так і дорослі, й люди старшого віку. У нас є десерт «Смак дитинства» з чорносливом, горіхами й сметанним кремом. Пам’ятаю, у нас в Хмельницькому на всіх весіллях такий був. І цей десерт ми подаємо в стаканчиках, додаючи туди печива. І тепер бабусі заходять до нас саме за цими ласощами. Дуже багато клієнтів — це ті, хто працює поруч. Багато мам з дітьми приходять за зефіром та безе.
У нас була така історія, коли прийшла дівчина й каже: «Зробіть десерт, але необережно. От приїде чоловік, і я скажу, що сама це робила». Вона попросила, аби було видно, що це домашній торт, і коробку без нашого логотипу. Всяке трапляється.
На Марс за «Філадельфією»
А взагалі в нас 50% продажів від усіх тортів — це «Наполеон». У нас його приблизно 20 видів: з ягодами та різними кремами. І ми ще досі в пошуку ідеального варіанту. Також в меню «Чізкейк», «Медовик», «Snickers» і ще купа всього.
![](https://shotam.info/wp-content/uploads/2020/10/Screenshot_4-4.jpg)
У нас немає якоїсь секретної штуки, ніби всі роблять «Чізкейк» з сиру «Філадельфія», а ми кожні вихідні відправляємо ракету на Марс, яка привозить звідти сир. Ні, у всіх одна й та ж «Філадельфія» — питання у рецептурі, хороших руках і відповідальному підходу.
У нас будь-який співробітник, коли є час та необхідні продукти, може попросити зробити якусь штуку. От він уявив собі якийсь десерт, зробив, усі скуштували. Якщо сподобалося, то веземо в лабораторію, щоб отримати сертифікат якості, і потім на вітрину у кондитерську. Але часто буває, що ми всі в захваті від якогось торту, а він не продається. Ми спочатку засмучувалися, але потім зрозуміли, що це частина шляху.
Не плати, якщо не смачно
Всі шукають шляхи для підвищення продажів. Ми коли відкривали кафе і нам потрібно було, аби до нас йшли люди, ми вигадати свою фішку, аби чимось їх заманити. Клієнти платили за десерти лише тоді, коли їм все подобалося. Тобто, у нас було меню з цінами, але персонал не брав грошей з відвідувачів, доки ті не скуштують тортик. Навіть по радіо про нас говорили, що у Києві відкрилася кав’ярня, у якій платиш, тільки якщо смачно.
![](https://shotam.info/wp-content/uploads/2020/10/Screenshot_5-1.jpg)
Ми трохи хвилювалися, що повалить багато людей, які будуть брати тортики і казати, що не сподобалось. Але такого не було. Хіба один раз жінка старшого віку прийшла, скуштувала «Наполеон» і сказала, що може заплатити за нього 30 гривень, замість 55, бо їй не сподобалися коржі. Але ми такого не практикували: в нас або не платили зовсім, або повну суму. Ми в неї гроші не взяли.
Згодом кондитерська «переїхала» за іншою адресою на вулицю Московську, 5/2А, де потреби у такому вже маркетингу не було. Ми ще хотіли перенести таку послугу на наш сайт. Але свого часу один хлопець, який допомагав нам з CEO, відговорив нас. Успіх у попередньому випадку він пояснив тим, що клієнти контактували з персоналом, їх гарно обслуговували, і було смачно. А якщо запустити це і на сайті, то буде таке: «Давайте тортик… Не сподобався — везіть інший». Тому ми утрималися від такої ідеї.
Доставка відстанню в метр
Карантин ми пережили складно, адже не працювали, і все було закрито. Але ми доставляли продукцію. Спочатку навіть «доставляли» торти до столика на вулиці біля нашого закладу. Тобто, на дверях був написаний телефон, на нього дзвонили, замовляли каву з десертом, і ми його за цей столик доставляли. З точки зору законності, це те саме доставлення.
![кондитерська](https://shotam.info/wp-content/uploads/2020/10/Screenshot_3-4.jpg)
Взагалі ми все, що можна, намагаємося робити «в білу». Ми кожен наш товар веземо в лабораторію на перевірку. Хоча ніхто за чотири роки з покупців не запитав, чи є в нас сертифікат якості. А він в нас є. Так само ми пішли в санепідемстанцію й до пожежників, хотіли, щоб у нас все було правильно. І все ж в нашій державі це виявилося не так просто, добре ми тоді «побігали».
Читайте також: “Живі” івенти перейшли в онлайн: історія стартапу з VR-платформою
Ну-бо, готуйте рецептори
Нещодавно ми збільшили виробничі потужності чи не вдвічі, тепер хочемо відкривати у Києві нові кав’ярні з нашими тортиками. А далі — Україна та інші країни, які потребують якісних десертів. Є такий показник як впізнаваність бренду. Ми б хотіли, щоб Milly Filly був саме таким. Щоб про нього казали: «Точно, там же найкращий «Наполеон» в Києві».
Так, ми не можемо бути супердешевими. Але було б класно, щоб студент приходив зі своєю дівчиною на шматочок торту з кавою і розумів, що ось він закінчить університет, влаштується на хорошу роботу і дівчинці своїй замовить в нас тортик. Людина не може народитися з ідеальними відкаліброваними рецепторами — вона просто потихеньку їх підіймає. Ми були б дуже раді, якби хтось завдяки нашим десертам підняв свою планку солодкого і зрозумів, як може бути смачно.
Наша кондитерська хоче, щоб до неї заходили люди, куштували, дізнавалися про нас. Ми завжди всім раді. Чим більше людей буде нас відвідувати й купувати тортики, тим сильнішим сигналом це для нас буде, що треба розвиватися далі. Якщо людям цікаво і вони хочуть, щоб було смачно — ми їх чекаємо. Обіцяємо, що їхні рецептори точно цього не забудуть.
Суспільство
![](https://shotam.info/wp-content/uploads/2024/07/452814674_879120014239295_8203558141619662140_n.jpg)
![](https://shotam.info/wp-content/uploads/2024/07/452676036_879120060905957_3261875963164764234_n.jpg)
Суспільство
![](https://shotam.info/wp-content/uploads/2024/07/imgbig-5.jpg)
![](https://shotam.info/wp-content/uploads/2024/07/imgbig-1-3.jpg)
![](https://shotam.info/wp-content/uploads/2024/07/imgbig-2-2.jpg)
![](https://shotam.info/wp-content/uploads/2024/07/imgbig-3-1.jpg)
Суспільство
![](https://shotam.info/wp-content/uploads/2024/07/Znimok-ekrana-2024-07-26-o-5.59.45-pp-Velykyy.jpeg)
![](https://shotam.info/wp-content/uploads/2024/07/Znimok-ekrana-2024-07-26-o-5.59.57-pp-Velykyy.jpeg)
![](https://shotam.info/wp-content/uploads/2024/07/Znimok-ekrana-2024-07-26-o-6.00.10-pp-Velykyy.jpeg)
![](https://shotam.info/wp-content/uploads/2024/07/Znimok-ekrana-2024-07-26-o-6.00.18-pp-Velykyy.jpeg)
Хто працював над кліпом
- Знімальна група: команда відеопродакшену 2REC;
- Ідея: Євген Лисак та Олег Прозоров;
- Текст пісні: Олег Прозоров;
- Виконавець: Олег Прозоров;
- Оператор: Олександр Левченко;
- Помічник оператора: Артем Дулько;
- Режисер: Олег Прозоров;
- Актор: Євген Лисак;
- Монтаж: Євген Лисак та Олег Прозоров;
- Звукорежисер: Максим Кушнір.