Суспільство
Метелики в голові. Як на Черкащині відроджують традиційні українські вінки
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Вінки ще з давніх часів були необхідним дівочим аксесуаром. Їх створювали з паперових квітів, вовняних кульок, пір’я, навіть яскравих обгорток від цукерок – усього того, що було під рукою. А ще кожен регіон мав різні техніки виготовлення вінків. Черкащанки Олена Почтарьова та Олена Афанасенко втомились від нудної роботи та вирішили відтворювати автентичні вінки, які носили наречені 100 років тому. Майстрині подорожують селами у пошуках майстрів минулого, які створювали головні убори, бутоньєрки для молодих та для хлопців, яких проводжали в армію, уквітчували ікони.
Олена Почтарьова та Олена Афанасенко
Засновниці майстерні “Метелики в голові”, де виготовляють автентичні вінки.
Вінки з парафіну
Олена працює у видавництві і якось ми вирішили зробити книгу, яка була б присвячена традиційним українським прикрасам. І коли ми шукали всі елементи, то звернули увагу, що народного одягу є дуже багато, а от вінків майже не збереглося. І тоді ми подумали, а чому б самим не навчитись створювати традиційні вінки. Майстринь, які б могли передати свій досвід, майже не залишилось, тому ми їздили на різні майстер-класи, дивились відеоуроки, читали дослідження етнографів.
Наші вінки — це репліки прикрас, які носили дівчата Наддніпрянщини 100 років тому.
Здебільшого тут були поширені воскові вінки, які зроблені з парафіну (так називали білий віск). З паперу робили квіточки і листочки, які замочували у віск і тоді вони ставали більш скляними. Для виготовлення вінків використовували будь-що, що потрапляло під руку — і дроти, і золоті нитки, і шовкові стрічки, і скляні намистинки. Ми шукаємо такі самі автентичні елементи в антикварів чи дідусів, які продають якісь свої речі. У результаті виходять неймовірної краси головні убори, зовсім не схожі на китайські штучні вінки, які продаються на кожному базарі.
Ми зупинились на вінках саме середньої Наддніпрянщини, нашої рідної Черкащини, бо охопити все дуже складно. Прикраси могли відрізнятись навіть від села до села і один і той самий елемент міг виглядати зовсім по-іншому. Так, ми робимо вінки, які притаманні і для інших регіонів, але значно менше. Спершу хочеться дослідити історію рідного краю.
Читайте також: Купують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ
Кожний ваш вінок є ексклюзивним і єдиним у своєму роді. Чому ми робимо репліки, а не авторські роботи? Бо хочеться зберегти ту спадщину, яка вмирає. Тому ми проводимо майстер-класи. Коли почався карантин, то ми помітили, що багато людей шукають собі якесь заняття для душі. Тому вирішили записати відео, де показали як робити автентичні вінки, повністю описали всі процеси і елементи.
У різних регіонах – різні прикраси
Мода на вінки у наших предків з’явилась десь на початку 19 століття. Як я вже казала, ці прикраси навіть у різних селах могли відрізнятись одне від одного
Деякі вінки унікальні, яких немає більше ніде в Україні. Наприклад, вінок з Яснозір’я називався вінчальною горою. Його основою слугувала дівоча коса, у яку вплітали барвінок, паперові та воскові квіти, стрічки, квіти з дерев’яної стружки. А от у сусідньому селі вінок збирався як шапка, яка складалась з 5 кілець, до яких прикріплювались зібрані в гульку коси. Тому кожен район, село і область має різні головні убори.
Читайте також: Ґушка: як український бренд підкорив ліжниками Сінгапур
Для Полтавщини були характерні вінки з балабонами, а для Переяславщини — з золотими нитками і пір’ями. І останні стали такою візитівкою регіону. А вінницькі воскові вінки були внесені до нематеріальної культурної спадщини. Це невеличкі вінки з восковицями, для яких не використовувались яскраві кольори. Але все одно виглядає гарно та вишукано. Також у цей вінок додавали тендітні квіти і тоненькі закручені спіральки з паперу. Ні з чим не сплутаєш.
На цьому фото наречена з Полтавщини у гарусовому вінку, звитому з круглих кульок-помпонів, який вважається візитівкою весільного народного строю молодої з Полтавщини. Своїм розкішним виглядом і оздобленням вінки з вовняних кульок вирізняються від інших. У автентичного вінка є своя історія. Знайдений він у мешканки села Жовнино і датується кінцем ХІХ століття.
Вінок з вовняних кульок, прикріплених до основи у три ряди, доповнюють квіти з паперу та ниток, фольги, скляні намистини, пучки восковиць, пружинки з обмотаного папером дроту, а також пучечки з сухозлотиці. Аби образ нареченої відповідав тому, яким він був сто років тому, народний стрій ми доповнили комплексом прикрас з цього ж регіону.
Подорожуємо селами у пошуках майстринь
Дуже багато вінків не досліджено, дуже багато майстрів не досліджено. І від цього дуже сумно, адже це унікальна галузь народного мистецтва. І ми хочемо заповнити ці пробіли і зібрати історії майстринь. Тому їздимо по селах, шукаємо їх, спілкуємось і пишемо про них історії, щоб вони не загубилися у плині часу.
Деякі з майстринь, хоч їм уже 80 років, досі пам’ятають як робити вінки.
Ми спілкуємось з музейним працівниками і просимо надіслати хоча б фото вінка з певного села. А також шукаємо сільського голову чи вчителя історії — будь-кого, хто б зміг нам розповісти про майстринь села. А також на Фейсбук зараз є групи майже кожного містечка. То ми пишемо до них і просимо надіслати старі фото своїх бабусь. І так потроху збираємо інформацію. Якось нам пощастило і ми знайшли близьку подругу майстрині, яка колись робила вінки. Вона нам дуже багато розповіла про процес виробництва, способи квітчання та історії з життя.
Читайте також: Кинула роботу в Лондоні та створила бізнес в Україні. Історія Марії Бондарєвої
Якось бабця Соня розповіла нам, що коли у селі було весілля, то наречену готували заздалегідь. Тому вона могла ходити кілька днів у тому вінку. Поки всіх на свято запросила, поки весілля відгуляли, то вінок настільки натирав, що до голови не можна було місяць доторкнутись. Багато таких історій і ми радіємо, що ще маємо можливість поспілкуватись бабусями, які жили у ті часи.
Вінки для австралійок та європейок
Наші вінки ми презентуємо на виставках, а іноді робимо на замовлення. Люди не часто купують, бо ручна робота не дешева. Сам матеріал не дуже дорогий, але якщо брати час, який пішов на його виконання, то можна сказати, що він неоціненний. Коштує вінок від 2000 грн.
Нещодавно написала дівчина, що хоче головний убір, який був у королеви Вікторії. Саме вона і стала законодавицею моди на віночки, бо після її весілля багато дівчат почали копіювати, але з дешевших матеріалів. Таке замовлення ми будемо робити два тижні.
Також кілька разів у нас були замовлення з-за кордону. Наші віночки поїхали в Австралію та Європу.
А ще наш виріб якось представляли на міжнародному конкурсі “Mrs Globe”. Під час творчого конкурсу, в якому учасниці мають представити свої країни, українка Сніжана Шептицька була одягнена у полтавський народний стрій. Вінок для неї був виготовлений за мотивами автентичного вінка з Переяслава, з великих помпонів на два ряди, прикрашений автентичними скляними намистинами та павичевим пір’ям. Дуже гарний вийшов вінок, який у нас досі є і ми не готові з ним розлучатись. Наш проєкт не є комерційним і ми не ставимо за мету заробити кошти. Головне — зберегти традиції та передати їх наступним поколінням.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
У Львівській області 65-річний переселенець з Горлівки, на ім’я Олександр, який проживає в Моршині, виграв 190 тис. гривень у лотерею.
Про це повідомили на сайті М.С.Л Державні лотереї.
Зазначається, що кожного тижня Олександр їздить з Моршина до Стрия, щоб купити кілька лотерейних білетів. Ці подорожі стали для чоловіка єдиною розвагою.
«Щотижня я подорожую у сусіднє місто, дивлюсь на людей, купую лотерейні білети, спілкуюсь с продавцем лотерей. Для мене лотерея – це символ надії та світла в кінці тунелю. Я живу чекаючи на диво, і ось воно сталося. Я дивився прямий ефір і мені здалося, що номер виграшного білета, який назвав ведучий, дуже схожий на мій. А виявилося, що це і є мій білет», — сказав Олександр.
Дивіться відео: «Гуртом вчать мову жестів»: виробник унікальних подушок переїхав із Харкова до Рівного
Про виграш переможець дізнався переглядаючи трансляцію розіграшу на YouTube.
Олександр Леонідович безмежно радий своєму виграшу, але для повного щастя йому не вистачає повідомлення про перемогу у війні та звістки про те, що можна повернутися до дому, до української Горлівки.
Нагадаємо, вийшла серія відео «ВПО — Великий Приклад Об’єднання» про інтеграцію переселенців у громадах.
Також ми розповідали, як переселенці з Донецька облаштовують меблями укриття по всій Україні.
Фото: msl.ua.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Військовий написав книжку для своїх малих дітей в окопах, і вона має такий успіх, що українці розібрали вже два тиражі.
Про автора книги «Подорожі Україною та чарівний дракон» Макса ван Форсайда (Андрія Максимчука) розповідає ШоТам.
Воїн прямо в окопі написав дитячу книжку, завдяки якій придбав уже два дрони для свого підрозділу. Андрій Максимчук прийшов до військкомату на другий день повномасштабної війни.
Брав участь у деокупації Чорнобиля. Саме тоді й знайшов нове хобі. У вільний від бойових завдань час почав писати дитячу поему для своїх маленьких синів.
Читайте також: Я фіксую історію на фото. Це Анна Сенік – етнофотографка, яка відроджує забуті українські традиції
Досвіду казкаря Андрій набув ще вдома, коли розповідав дітям перед сном різні історії. Молодший Мирослав захопився драконами й просив батька написати про них книжку.
І за сім місяців рядки сплелися в повноцінну книжку «Подорож Україною та чарівний дракон». Першими читачами стали побратими: попри побоювання автора, їм дуже сподобалося. А з ілюстраціями та грошима на першу тисячу примірників допомогли друзі.
Книжку продавали за донати. Тираж розійшовся за три тижні. За виручені кошти Андрій придбав два дрони та мріє з наступних тиражів купити броньовики для ЗСУ. Замовити книжку можна на сайті автора. Посилання лишаємо для вас у дописі.
Нагадаємо, військові створили проєкт для відродження українських казок.
Також ми розповідали, що київський актор створив телеграм-канал із казками для дітей, які переховуються у бомбосховищах.
Суспільство
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
На Куп’янському напрямку Харківської області воїни Сил спеціальних операцій скоригували вогонь HIMARS по станції РЕБ «Синиця».
Про це повідомили у Командуванні ССО ЗС України.
Зазначається, що військові 3-го окремого полку ССО під час спеціальної розвідки на Куп’янському напрямку виявили ворожу станцію РЕБ Р-934Б «Синиця».
Екіпаж БпАК скоригував та навів по цілі вогонь HIMARS артилерійського підрозділу Сил оборони
У результаті вогневого ураження станцію РЕБ знищено.
Читайте також: Бочки з томатною пастою були пробиті снарядами й уламками. На Херсонщині відновив роботу консервний завод, який майже знищили росіяни
Про ССО України
Сили спеціальних операцій Збройних сил України — окремий рід сил Збройних сил України, до складу якого входять частини спеціального призначення і підрозділи інформаційно-психологічних спеціальних операцій. Неофіційним гімном є пісня «Тихо прийшов, тихо пішов», написана під час російсько-української війни. Під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну воїни ССО виконали низку важливих спецоперацій, зокрема:
- підірвали понтонний міст окупантів на Луганщині;
- знищили ворожі «Гради», що обстрілювали Сіверськодонецьк;
- виявили та знищили станцію зв’язку окупантів на Харківщині;
- підірвали ворожий КамАЗ у глибокому тилу ворога;
- підірвали у тилу ворога міст на Донеччині;
- захопили БПЛА «Орлан-10» із заводською документацією.
Нагадаємо, ССО спільно з СБУ та розвідниками виявили і знищили «Солнцепек».
Фото: facebook.com/usofcom.
