Своїм співом він зупинив автомобілі на міській площі — совєти заборонили на 10 років навіть згадувати про нього

«Ми, українці, вже з самої колиски стаємо націоналістами, якщо матері співають нам українські колискові. Тому нас перевиховують у концтаборах», — казав Володимир Івасюк.

У 21 рік його «Червона рута» зупинила рух на площі в Чернівцях, а сам Івасюк за одну ніч став відомим на всю Україну. Він був сином письменника, який пройшов радянські табори, змалку зростав в україномовній родині й написав понад 100 музичних творів. #ШОТАМ розповідає про композитора, якого радянська влада намагалася стерти з пам’яті, та чиї пісні досі співають по всій Україні.

Батько пройшов табори, а вдома дозволяв говорити лише українською

Володимир Івасюк народився в 1949 році в місті Кіцман Чернівецької області. Батько — письменник, викладач французької мови. Пройшов табори й в кінці 80-х написав про це твір «У царстві вертухаїв». Мати родом із Запоріжжя. З двомісячного віку Володі й до своєї смерті з родиною жила самотня жінка Магдалина Колотилюк. Вона допомагала з вихованням малого Івасюка та його двох сестер. 

У родині не дозволялося розмовляти румунською, яка в той час була популярною в області. Батько Івасюка добре пам’ятав окупацію Румунією, заборону всього українського та своє навчання чужою мовою. Тому в родині спілкувались українською.

У 5 років узяв скрипку, а згодом опанував десять інструментів

Музикою Володимир почав займатись у 5 років. Першим інструментом стала скрипка, на якій особливо любив виконувати твори Моцарта. Всього Івасюк опанував 10 музичних інструментів, серед яких гітара та фортепіано. У 14 років написав першу пісню на слова батька Михайла Івасюка, старшого викладача Чернівецького університету. 

У 1966 році успішно склав іспити в медичний інститут, але хлопця одразу відрахували. Далася взнаки нещодавня історія, яка призвела до 15-денного адмінарешту. Івасюк прогулювався разом з друзями, хтось пожартував і закинув картуза на бюст Леніна. Погано закріплена конструкція впала. Подібних жартів радянська влада не пробачала. 

Після довелось працювати на заводі «Легмаш», де був учасником самодіяльного ансамблю «Трембіта». Згодом — «Карпати», де виконав власну пісню «Я піду в далекі гори». Медичний все ж закінчив, але у Львові.

Три роки їздив селами, шукаючи легенду про чарівне зілля

13 вересня 1970 року на Театральній площі у Чернівцях Володимир разом зі співачкою Оленою Кузнєцовою заспівав «Червону руту» у прямому ефірі. Цей виступ транслювала місцева телестудія на всю Україну. Під час співу рух автомобілів зупинився.

Наступного дня 21-річний Івасюк прокинувся неймовірно популярним. Заздрісники не могли пережити подібний успіх, тому писали скарги у вищі інстанції про те, що радіо і телебачення передає в ефірі твори «студента-медика».

Написати текст «Червоної рути» Івасюка надихнуло видання 1906 року «Коломийка» — подарунок батькові від друга наприкінці 1960-х. Тут Володимир прочитав рядки про червону рутоньку, яка хотіла «зчарувати сиротоньку».

Слова настільки зачепили Івасюка, що він три роки мандрував селами кількох регіонів, аби знайти легенди, пов’язані з чар-зіллям. Перші акорди хіта «Червона рута» композитор зіграв на роялі, який батько родини купив для дітей завдяки гонорару за видання одного з романів.

Зібрав колекцію з понад 700 платівок, включно з АВВА

Володимир Івасюк збирав магнітофонні записи різних музичних течій від авангарду 1920-х років, галицької естради 1930-х і тогочасних ритмічних мелодій. Добірка пластинок (включно з хітами Барбари Стрейзанд, АВВА) налічувала більше 700 найменувань.

Також Володимир володів колекцією фото та відео апаратури, мав одну з перших портативних камер Canon, яка у Союзі тільки-но з’явилась. Під час відпочинку у Криму по чотири години проводив під водою, фільмуючи побачене. Любив гірський відпочинок, зокрема поруч з Ельбрусом. Друзі часто називали Івасюка Вальдемаром, бо він непогано знав французьку, наспівував пісні Джо Дассена. 

Студентом консерваторії Володимир Івасюк став вже в статусі відомого композитора. За тодішніми традиціями це був неодмінний атрибут солідності публічної особи. Але диплом отримати не встиг. 

На похорон прийшло 10 тисяч людей — багатьох відрахували з вишів та звільнили

У квітні 1979 року композитор зник. За свідченнями родини, пошуки розпочалися не одразу й проводилися без належної активності. Тіло Івасюка знайшли через три тижні у лісі на Львівщині. На похорон прийшло 10 тисяч людей. Для багатьох подібне завершилось відрахуванням з вишу, звільненням з роботи або забороною на публікацію.

На 10 років публічні згадки про композитора заборонили. Лише у 1989 році з’явилась меморіальна табличка на будинку, в якому він народився. І майже в цей час батькам дозволили поставити пам’ятник на могилі сина.

Слова «Ти признайся мені» українці співають вже майже 60 років. Під них з чернівецького вокзалу відправляються потяги по всій країні.