Суспільство
Як змінить власну школу наймолодший директор в Україні?
Не терпить панібратства, використовує інноваційні сервіси на уроках і планує дати учням можливість самостійно визначати, що за предмети вони хочуть вивчати.
Читайте також: В українських школах запровадять нову систему харчування
Микола Чайкін – наймолодший директор школи в Україні. Трохи більше місяця він працює у маріупольській школі № 26, але уже встиг провести переговори з кількома підприємствами міста щодо профорієнтації його учнів. У Миколи попереду два роки на посаді директора – не такий вже і значний термін для великих змін, як каже він сам. Чоловік розповів, якими додатками користуються зараз “просунуті” вчителі і навіщо вчительське крісло проміняв на директорське.
Обійшов досвідчених конкурентів
До того, як 24-річний Микола Чайкін очолив маріупольську школу, наймолодшим директором країни вважався 25-річний (на початку директорства – авт.) Дмитро Ламза, очільник київської школи № 210.
Аби зайняти посаду директора, Миколі довелось позмагатись із двома досвідченими претендентами. Зазначимо, що рішення про проведення конкурсу ухвалює орган управління освітою (або засновник закладу, якщо школа приватна). Він же затверджує і склад конкурсної комісії, яка обиратиме нового директора.
Читайте також: Кабінет астрономії і кінотеатр: Топ-5 шкільних проектів зі сходу, які отримали гроші на платформі GoF
“Сам від себе не очікував, що спробую свої сили на конкурсі директорів. Але все-таки моя друга вища освіта – менеджмент освітніх установ. Тому вирішив попрацювати за фахом. Перший місяць пройшов плідно. Раніше я не займав адміністративних посад, і отже кілька тижнів, в основному, ознайомлювався з діяльністю школи”.
Знайомством він залишився задоволений – і колектив, і діти гарно прийняли нового керівника. Щоправда, на попередній посаді платили більше. Але Микола каже – не у грошах щастя.
“Завжди хотів очолювати приватну школу або державну. Подав документи на конкурс директорів, бо знав – якщо щось хочеться змінити, то у директора можливостей більше, ніж у простого вчителя. Зараз йду на тренінг від USAID з написання проектів – для того, аби далі шукати для школи цікаві можливості”.
Як привести учнів до майбутніх роботодавців
Поки Микола Чайкін ще освоюється на робочому місці. Але деякі підходи приніс із собою зі школи № 29 – там працював учителем німецької мови і був класним керівником п’ятикласників. Зокрема, спокійно ставиться до смартфонів на уроках – виключно у освітніх цілях. Каже, дітям так легше засвоювати нову інформацію.
Читайте також: В 10 школах Донецкой области будут дистанционно обучать детей с “ДНР”
Проте смартфони на уроках – тільки верхівка плану змін. Головний напрям, у якому збирається працювати новий директор – це дистанційна освіта і практична підготовка учнів до майбутньої професії.
“Ми уже провели перемовини із деякими підприємствами нашого міста. Хочеться показати дітям особливості усіх професій: від перукаря до голови великого підприємства. У перспективі хотілось би співпрацювати з найбільшими підприємствами міста: Маріупольським морським торговим портом, Судно-ремонтним заводом і “Метінвестом”, – ділиться планами Микола.
Це для того, каже, аби учні знали усе про спеціальність, за якою збираються працювати: посадові інструкції, навички, заробітну плату.
Як школяру коригувати освітню програму?
Микола Чайкін говорить, що ситуація, коли школяр сам пропонує, які зміни внести в його навчальний план – буде цілком реальна у його школі. Зробити це можна буде через створення власної освітньої онлайн платформи, яка буде наповнюватись освітнім контентом від усіх членів спільноти. Якщо ввести в школу елементи дистанційної освіти, то учень зможе разом з учителем формувати додаткові курси і їх наповнення.
“Із допомогою елементів дистанційної освіти учні самостійно зможуть визначати, що хочуть вивчати та у якій формі можна презентувати нові знання. Це можуть бути фото-есе, відеоролики, блоги – будь-що. Перелік предметів, які учень повинен буде засвоїти, у рамках шкільної програми, ні в якому разі не постраждає.”
Інновації на уроках. Поради від Чайкіна
Зараз Микола Чайкін поки не викладає німецьку – прийшов до школи посеред навчального року, а погодинні плани прописуються на початку першого семестру. Але у 29-ій школі використовував на уроках інтерактивні інструменти:
“Насправді, їх дуже багато, я використовував кілька, з якими мені було зручно працювати. Кожен вибирає для себе ті програми, які цікаві для дітей і підходять йому”.
Читайте також: Як працює українська онлайн-школа для вчителів
Найбільш часто він як учитель німецької використовував на уроках такі безкоштовні інструменти:
Moogle – ціла навчальна платформа, що орієнтована на організацію взаємодії між викладачем та учнями, хоча підходить і для організації традиційних дистанційних курсів, а також підтримки очного навчання. . Може поєднувати у собі усі нижче перераховані онлайн-інструменти.
Learning Apps. Онлайновий сервіс, який дозволяє створювати інтерактивні вправи. Це конструктор для розробки різноманітних завдань з різних предметів, за допомогою яких учні можуть перевірити і закріпити свої знання в ігровій формі.
Qwizlet – це спосіб засвоювати потрібний навчальний матеріал через картки і навчальні модулі. Його використовують для вивчення іноземних мов, історії, лексики і природничих наук у простій і ефективної формі.
Padlet – веб-сайт, який дозволяє спілкуватися з іншими користувачами за допомогою текстових повідомлень, фотографій, посилань тощо. Кожне місце для спілкування називається “стіна”.
Генератори QR-кодів. Із допомогою них можна закодувати текст, фото чи відео і поділитися закодованою інформацією з ким завгодно із допомогою додатків-зчитувачів.
“Далі буде цікавіше”
Микола каже, що два роки – термін його директорства – це дуже маленький проміжок часу для великих змін. Тому обережно каже про плани, аби не бути голослівним.
“Далі буде цікавіше. Але все ж планую впроваджувати нові – поки секрет, які – проекти, продовжуватиму традиції школи, думаю, буду згуртовувати учителів і батьків. У моєму баченні, школа – це місце, куди дітям хочеться йти за новими знаннями, а вчителі, батьки, і учні – це повноцінні учасники і творці освітнього процесу”.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
