Медична реформа на Франківщині: Історія першої приватної практики в Коломиї

Житловий мікрорайон неподалік середмістя Коломиї. На стіні видніється вивіска — розповідає про те, що тут можна обрати свою сімейну лікарку. З іншого боку стіни — “Медичний центр “Здорова сім’я”. 

Довідка

Перший етап медреформи розпочався 1 липня 2018 року. На цьому етапі змінили модель фінансування первинної (амбулаторної) ланки української медицини. Створена в часи реформи Національна служба здоров’я України оплачує надані медзакладом послуги за кількістю підписаних з пацієнтами декларацій. Тобто: є пацієнт — є гроші, нема пацієнта — нема грошей. Тариф на надання послуг первинної ланки медицини єдиний для всієї країни — близько 500 гривень на рік. А всі фінансові потреби медичного закладу — тепер у віданні місцевих рад. 

Що це дає? Пацієнт тепер може сам обирати медзаклад, в якому лікується. Набридли черги чи непрофесіоналізм лікаря — розриваєш контракт і підписуєш з іншим лікарем чи лікарнею. А лікарі зацікавлені в тому, аби надавати кращу якість своїх послуг, щоб утримати пацієнта. Також лікар має право працювати як ФОП, а не найманий працівник у держлікарні.

“Зацінили вивіску? Не лікаря, а лікарку! Це наш креатив, як тільки прийняли новий правопис, вирішили вжити фемінітив. По-перше, тому, що сімейні лікарі в нас жінки, а по-друге, це повага до них” —  зустрічає Олег Токарчук —  він тут співзасновник.  

Разом із дружиною два роки тому вирішили ризикнути та створити клініку, хоча зізнаюсь, спочатку ставився до такого скептично.

Для нас приватна практика до реформи виглядала, як звичайне заробітчанство. Думав так само буде із відкриттям перших приватних кабінетів:  будуть гнатися за великою кількістю пацієнтів, бо за ними прийдуть гроші, а про якісне лікування цих людей ніхто не дбатиме.  І це не дозволило б вести чесну гру. 

Спочатку не повірили, що це можливо

Але коли заговорили про реформу люди, які її впроваджували та яких знав особисто, повірив та зрозумів що це саме те. 

Більше того,  вирішив прийняти виклик та почав волонтерити: їздив по селах, амбулаторіях, ФАПах, зустрічався з громадами, колективами та розповідав людям про медичну реформу.  Для них це виглядало страшно, а для мене чимось новим: готувався, робив презентації, відповідав на запитання людей.

А потім ми якось із дружиною прогулювалися нашим мікрорайоном. Я розповідав їй про реформу. Ми багато говорили про це, а потім вирішили – чому б нам не спробувати теж? А раптом наш приклад доведе, що в Україні лікар може бути успішним, а пацієнт — здоровим”

Початок всього

“Нам пішло десь два місяці, поки ми все переварили, обдумали і наважились”, — в розмову вступає Оксана, засновниця клініки, лікарка-терапевтка та дружина  Олега. У нас вже увійшло у звичку гуляти і дивитися за приміщеннями, примірюватись чи буде під”їзд зручним для пацієнтів, чи не далеко від центру. Так і знайшли у сусідньому будинку те, що треба було.

 Нам пощастило —  тут вже були мінімальні ремонти, тому багато змінювати не довелось. Якщо говорити про суму вкладень, то модернізація коштувала так, як вживана іномарка на польських “бляхах”: близько 3-5 тисяч доларів.

“Ми були першими, хто створив приватну практику в місті та одними з перших, хто підписав договір з НСЗУ. Та недовіри пацієнтів не відчували: ті практично одразу почали укладати декларації”, —  каже Оксана.

До того я працювала дільничою лікаркою  Пацієнти мене самі наштовхували на такий крок, питали – коли ми вже відкриємо власну клініку? Здається, вірили в нас більше, аніж ми самі.

“Майже всі колишні пацієнти Оксани  підписали декларацію. Пам’ятаю, був товариш, який жартував — нарешті ми узаконимо наші стосунки”, — сміється Олег. 

 В день відкриття клініки, місцеве телебачення зробило про нас сюжет, адже для невеличкого міста — це незвичайна подія. Друзі і знайомі теж приходили: від бажаючих відбою не було. У нас з самого початку була ціла армія підтримки.

“Вже в перші місяці я  набрала перших 500 пацієнтів, — каже Оксана,  а лікарка-педіатр — 200. На початку це дозволило покрити оренду приміщення та заробітну плату для працівників”.

А що зараз?

Запустили процес. Починали із приміщення площею у 40 квадратів, зараз же маємо 140 м2. Є також два окремі входи: для найменших гостей і для дорослих й  окремі кабінети, де приймають різні спеціалісти: педіатр, ревматолог, дитячий ортопед-травматолог, гінеколог та терапевт.

Для тих, з ким не маємо підписаної декларації – ці послуги платні, для наших пацієнтів консультації  педіатра та терапевта – безкоштовно, інших спеціалістів – зі знижкою, а до прикладу профілактичні огляди дитячого ортопеда – безкоштовно. Зовсім нещодавно з’явився масажист, він має власний кабінет. Також у нас є кімната, де персонал п’є каву та відпочиває, коли це необхідно.

Зараз у клініці працюють 11 людей, а контракт з НСЗУ на 2020 рік складає більше мільйона гривень.

Та ми не приховуємо скільки заробляємо, бо вся інформація є у вільному доступі на сайті Національної служби здоров’я України. За минулий рік отримали близько мільйона. Зараз у нас є приріст пацієнтів, то за 2020 буде більше.

Якщо говорити про витрати, то більше 50% з суми йде на зарплати і нарахування на них. Ми вважаємо, що мотивування працівників гідними зарплатами це правильно, сплачуємо усі податки, забезпечуємо достатню кількість якісних витратних матеріалів (рукавички, ліки, засоби для обробки і прибирання, канцтовари, всі необхідні бланки). Майже всі прибутки сьогодні вкладаємо у розвиток клініки: оснастили кабінет гінеколога, масажиста та лікувальної фізкультури та маємо ще багато планів.

Всього пацієнтів, у котрих є підписані декларації майже три тисячі, та ця цифра постійно коливається. Є й ті, котрі розривають договір — і ми дуже поважаємо їхній вибір, бо медичними реформами держава забезпечила людям право вільно обирати лікаря. Хтось знайшов сімейника, що ближче до душі, хтось переїхав і підписав із тим, хто ближче від дому — в кожного свої причини.

Та кількість пацієнтів постійно збільшується, бо ми дбаємо про якість послуг.

Вибір свого сімейного лікаря — це відповідальність і пацієнтів теж. Часом розмовляємо з людьми, котрі мають сімейних лікарів, але не ходять до них, бо ті — погані спеціалісти. Завжди питаю: вам подобається ваш телефон? Вони відповідають, що так, адже самі його обирали. Тоді ж я питаю чому вони обрали свого лікаря і тепер бідкаються, адже це їхній вибір. Можливо, він не був досконалий, але держава забезпечила вам таке право, то користуйтеся ним”

“Ми любимо наших маленьких відвідувачів, і майже всіх їх знаємо по іменах, —  каже Оксана, —   робимо все, аби вони йшли від нас із посмішкою”. Медики мають бути друзями, а не людьми, що роблять боляче, бо так потім виробляється страх йти до лікаря. Маємо цукерки для дітей, а нещодавно  запросили художницю, котра розмалювала стіни сценами з мультфільмів. Дітям цікаво їх розглядати і нам веселіше. Наша клініка це місце де люди допомагають людям.

Пацієнти — найбільша цінність 

Наприклад, був вибір: купити обладнання, яке робить аналіз крові й сечі і виділити гроші на зарплату людині, котра буде цим займатися, або підписати договір з лабораторією.

Проаналізували можливі варіанти: це могли робити в державному закладі і в приватному. Обрали останній. Там гарантували якість та зручність: пацієнти можуть отримати результати на електронну адресу та не стояти в черзі. Для людей це безкоштовно і для нас дешевше вийшло.

А від нового року в клініці працює лікар-гінеколог.  Два місяці тому з’явилася можливість укладати договір на ведення вагітності і ця послуга теж користується популярністю. Цю послугу нам не оплачує НСЗУ, тому вона є платною для пацієнтів.

Ми напрацювали декілька пакетів ведення вагітності, куди входили огляди, необхідні аналізи та підрахували – вийшло від 4 до 7 тисяч гривень за ведення вагітності. Це не враховуючи тих, що перетікають важко, бо зрозуміло, що у таких випадках потрібні додаткові обстеження. Порівняв із сумами, що витрачали друзі і виходить набагато менше: дехто втрачає від 10 тисяч”

Ділитись досвідом важливо 

Поступово про нас почали дізнаватися люди з інших регіонів: їздили в гості, щоб побачити на власні очі. Наші дівчата жартують що за екскурсії вже  можемо брати гроші. 

Було в нас багато колег. Хтось потім створив в Івано-Франківську свій кабінет. Більшість – в регіонах. Одна з них — Анна Володимирівна, котра створила свою клініку в селі Підгайчики. Я вважаю, що вона надзвичайно крута.  І це дуже гарно, бо чим більше буде якісних спеціалістів, тим здоровіша конкуренція.

Більше того, ми кооперуємося — коли я створюю необхідні документи, то поширюю у групу, де є всі, хто має приватну практику. Це полегшує їм бюрократію. Якщо потрібно мені допомога —  теж звертаюся. 

Зараз ми проводимо презентації: розповідаємо про медичну реформу та показуємо на власному прикладі як відкрити клініку і  заробляти. 

Починати варто зі збору необхідних документів — на сайті Regulation.gov увівши необхідні критерії, можна отримати перелік документів та установ, де їх приймають, дізнатися терміни та вартість.

Дуже зручно через сайт збирати все, так робили ми. Та найщиріша моя порада стосується того, щоб відкинути страх і просто робити. Довіряти реформі та намагатися стати кращими для своїх пацієнтів. Я завжди використовую слова Кена Хакута – японського лікаря та дослідника: не бійтесь відсутності грошей, а бійтесь відсутності ідей.

Ростислава Мартинюк

Матеріал створено в рамках проєкту «Медична реформа: успішні кейси спростовують міфи», який впроваджується #ШоТам за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.