Медреформа в дії. Як Дмитрівська ОТГ купила собі лікаря, як клуби купують футболістів

Футбольні клуби купують спортсменів, а Дмитрівська ОТГ… лікаря. У місцевій амбулаторії була величезна проблема з кадрами, адже молоді спеціалісти не хотіли працювати в селі. І на всю громаду був один лікар поважного віку, якому несила обслуговувати величезну кількість пацієнтів. Лікарку Юлію Ягодінову директор знайшов у Фейсбуці і за рік вмовлянь жінка погодилась на пропозицію. І не пошкодувала, адже громада була готова платити лікарю подвійну зарплату, забезпечити житлом та всіма необхідними умовами. Сьогодні Юлія успішно працює у Дмитрівській амбулаторії та за кілька місяців підписала декларації вже з 700 пацієнтами!

Довідка. Перший етап медреформи розпочався 1 липня 2018 року. На цьому етапі змінили модель фінансування первинної (амбулаторної) ланки української медицини. Створена в часи реформи Національна служба здоров’я України оплачує надані медзакладом послуги за кількістю підписаних з пацієнтами декларацій. Тобто: є пацієнт — є гроші, нема пацієнта — нема грошей. Тариф на надання послуг первинної ланки медицини єдиний для всієї країни — близько 500 гривень на рік. А всі фінансові потреби медичного закладу — тепер у віданні місцевих рад. 

Що це дає? Пацієнт тепер може сам обирати медзаклад, в якому лікується. Набридли черги чи непрофесіоналізм лікаря — розриваєш контракт і підписуєш з іншим лікарем чи лікарнею. А лікарі зацікавлені в тому, аби надавати кращу якість своїх послуг, щоб утримати пацієнта. Також лікар має право працювати як ФОП, а не найманий працівник у держлікарні.

Лікаря в амбулаторію знайшли у…. Фейсбуці

Більшість моїх колег не хочуть працювати в селі, адже вважають, що тут немає ніякого кар’єрного зросту. Така проблема була у Дмитрівській амбулаторії, яка входить до складу КНП (комунальне некомерційне підприємство, – авт.) “Знам’янський районний центр первинної медико-санітарної допомоги”. Медична сфера була величезною проблемою для громади. Я знаю, що раніше в амбулаторії працювало два лікарі, але одна передчасно пішла з життя. Відтоді залишився один лікар поважного віку, але йому було просто несила обслуговувати величезну кількість пацієнтів.

Саме Руслан Володимирович і знайшов мене в Фейсбуці. В моєму профілі було зазначено, що я закінчила медичну академію. Але лікарем я не працювала, бо відразу після інтернатури пішла у декретну відпустку і щоб не сидіти без роботи, то займалась випічкою на замовлення.

Читайте також: Медреформа на Львівщині. Як із сільського сараю зробити сучасну амбулаторію

Пропонували житло і зарплату 15 000

Чомусь є хибне уявлення, що сільські лікарні – це стара техніка та приміщення без ремонту. Але це точно не про Дмитрівську амбулаторію. Ще у 2017 році тут зробили капітальний ремонт, закупили всю необхідну оргтехніку та меблі. На це громада виділила близько півмільйона гривень. Тобто амбулаторія у Дмитрівці є сучасною, але працював тут лише один лікар на 7000 населення. Уявіть як людині похилого віку було то тяжко. Ніхто з молодих не хотів працювати в селі, тому запрошували і більш старших лікарів з районної лікарні. І їм доводилось їздити з району за півставки, а старшим людям то дуже тяжко. Подвоєну зарплату амбулаторія готова була платити лише тому лікарю, який прийде в штат. І ніхто з цих фахівців старшого віку не наважився кинути своє місце роботи і житло.

Читайте також: Школа пацієнтів, QR-коди і електронні картки. Чому сімейним лікарям потрібно брати приклад з Вознесенська

От і мені запропонували подвійний оклад, який складав понад 7 тис. гривень. Крім цього, обіцяли заплатити 20 тис. “підйомних”. Все це кошти громади. Громада була готова придбати лікарю квартиру чи будинок, якщо той підпише договір про співпрацю на 10 років. І комунальні послуги оплачувати пропонували і забезпечувати транспортом. Все, що говорили – правда.

Я відмовилась від житла, бо вже мала будинок у сусідньому селищі Знам’янка, що за 15 км від Дмитрівки. У мене було лише дві умови: влаштувати дитину в дитячий садок та організувати транспорт, який би доставляв мене на роботу. Бо з дитиною їздити на автобусі щодня важко. Громада та керівництво погодилось на все це. З 1 квітня цього року я вийшла на роботу.

Тепер в амбулаторії немає 2-годинних черг

У амбулаторії я працюю лікарем-терапевтом, тобто обслуговую тільки доросле населення. Сьогодні в мене є 700 підписаних декларацій з пацієнтами. От спочатку людей мало було, бо знаєте як воно, поки не заболить — ніхто не прийде. Зараз вже активніше звертаються, бо всі направлення даються тільки через сімейного лікаря.

Як змінилась амбулаторія? Я знаю, що раніше були просто величезні черги, бо сидів один лікар, а пацієнтів багато. Люди могли очікувати свого прийому і дві години, і більше. А зараз пацієнти розраховують свій час, мають змогу записатись на прийом. А ще, лікар має право підписати тільки 2000 декларацій, а населення – 7000. Тобто багато людей були не задекларовані. А зараз, у зв’язку з реформою, всіх людей, які не задекларовані, вузькі спеціалісти можуть не приймати.

Та й мені комфортно тут працювати. Амбулаторія забезпечена всім необхідним обладнанням, згідно з табелем оснащення НСЗУ. Тут є два аналізатори, електрокардіограф, УЗД-апарат, але для роботи на ньому потрібно пройти відповідне навчання. Саме цим я і планую зайнятись найближчим часом.

Взяла під опіку Будинок ветеранів

Я повністю супроводжую свого пацієнта, що стосується первинної ланки. Часто доводиться їздити додому до пацієнтів, бо вони не можуть прийти через невідкладний стан. Є певні години викликів додому.

Читайте також: “Пішла з медицини через низьку зарплату, але повернулась”. Як працює медреформа на Вінниччині

Крім того, я повністю взяла під опіку стаціонар для самотніх людей, у якому мешкають близько 30 жителів. Керівництво цього Будинку ветеранів запропонувало, щоб я задекларувала людей похилого віку і я не відмовилась, а підтримала цю ініціативу. Там живуть люди, за якими можуть доглянути хіба що працівники, тому дуже хотілось їм допомогти. Тепер я кожного місяця йду до них на плановий прийом. Навіть під час карантину з більшістю пацієнтів спілкувалась онлайн, а до них їздила особисто з дотриманням всіх засобів безпеки.

Телемедицина і складнощі роботи

У Дмитрівській амбулаторії налагоджена навіть телемедицина і ми можемо, за потреби, проконсультуватись з вузькими спеціалістами з лікарень Знам’янки та Кропивницького. Але я не дуже часто користуюсь цим, бо кардіограму можу прочитати і сама, а відповідь від лікарів доводиться довго чекати, адже у них і так дуже багато пацієнтів. 

Але є й інші проблеми з лікарями вузьких спеціальностей. Наприклад, вони не завжди готові приймати пацієнта, якого ми направляємо, бо не хочуть брати відповідальність на себе. Особливо це стосується людей похилого віку, які нікому не потрібні, тому ми їх лікуємо самі.

А от з пацієнтами комунікацію налагодили. Під час карантину з більшістю спілкувались телефоном чи онлайн. Але були випадки, коли люди з гострими станами могли приходити під амбулаторію, а ми не мали права їх пускати. А їм потрібно швидку викликати, а не в амбулаторію йти. Та люди боялись викликати лікарів, бо вважали, що кожна їх скарга — коронавірус. І приходили під амбулаторію, кричали, що ми їх не приймаємо. Це все на нервах було, адже люди піддавалися загальній паніці. Та загалом, спілкування з пацієнтами проходить на позитивній ноті. Ми намагаємось завжди йти їм на зустріч та допомагати.

Матеріал створено в рамках проєкту «Медична реформа: успішні кейси спростовують міфи», який впроваджується #ШоТам за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.