Суспільство
Медреформа в дії. Як Дмитрівська ОТГ купила собі лікаря, як клуби купують футболістів
Футбольні клуби купують спортсменів, а Дмитрівська ОТГ… лікаря. У місцевій амбулаторії була величезна проблема з кадрами, адже молоді спеціалісти не хотіли працювати в селі. І на всю громаду був один лікар поважного віку, якому несила обслуговувати величезну кількість пацієнтів. Лікарку Юлію Ягодінову директор знайшов у Фейсбуці і за рік вмовлянь жінка погодилась на пропозицію. І не пошкодувала, адже громада була готова платити лікарю подвійну зарплату, забезпечити житлом та всіма необхідними умовами. Сьогодні Юлія успішно працює у Дмитрівській амбулаторії та за кілька місяців підписала декларації вже з 700 пацієнтами!
Юлія Ягодінова
Лікар-терапевт
Навчалась в Українській медичній стоматологічній академії м. Полтава. Після закінчення університету проходила інтернатуру в лікарні в м. Кривий Ріг. Далі працювати не стала, адже одразу після інтернатури пішла у декретну відпустку. З 1 квітня 2020 року працює терапевтом у Дмитрівській амбулаторії (Кіровоградська область).
Довідка. Перший етап медреформи розпочався 1 липня 2018 року. На цьому етапі змінили модель фінансування первинної (амбулаторної) ланки української медицини. Створена в часи реформи Національна служба здоров’я України оплачує надані медзакладом послуги за кількістю підписаних з пацієнтами декларацій. Тобто: є пацієнт — є гроші, нема пацієнта — нема грошей. Тариф на надання послуг первинної ланки медицини єдиний для всієї країни — близько 500 гривень на рік. А всі фінансові потреби медичного закладу — тепер у віданні місцевих рад.
Що це дає? Пацієнт тепер може сам обирати медзаклад, в якому лікується. Набридли черги чи непрофесіоналізм лікаря — розриваєш контракт і підписуєш з іншим лікарем чи лікарнею. А лікарі зацікавлені в тому, аби надавати кращу якість своїх послуг, щоб утримати пацієнта. Також лікар має право працювати як ФОП, а не найманий працівник у держлікарні.
Лікаря в амбулаторію знайшли у…. Фейсбуці
Більшість моїх колег не хочуть працювати в селі, адже вважають, що тут немає ніякого кар’єрного зросту. Така проблема була у Дмитрівській амбулаторії, яка входить до складу КНП (комунальне некомерційне підприємство, – авт.) “Знам’янський районний центр первинної медико-санітарної допомоги”. Медична сфера була величезною проблемою для громади. Я знаю, що раніше в амбулаторії працювало два лікарі, але одна передчасно пішла з життя. Відтоді залишився один лікар поважного віку, але йому було просто несила обслуговувати величезну кількість пацієнтів.
“Ми почали шукати лікаря всіма можливими способами: давали оголошення на сайтах, писали у спеціалізовані групи, запрошували телебачення. Все марно. З місцевою владою підписали соціальні гарантії, які пропонували лікарю. Мова йшла про забезпечення житлом, оплату комунальних послуг і т.д. Крім того, лікарю пропонували гідну зарплатню”
Руслан Пушкаренко
директор КНП “Знам’янський районний центр первинної медико-санітарної допомоги”
Саме Руслан Володимирович і знайшов мене в Фейсбуці. В моєму профілі було зазначено, що я закінчила медичну академію. Але лікарем я не працювала, бо відразу після інтернатури пішла у декретну відпустку і щоб не сидіти без роботи, то займалась випічкою на замовлення.
Читайте також: Медреформа на Львівщині. Як із сільського сараю зробити сучасну амбулаторію
“Я зв’язався з Юлією і уточнив, що справді вона є лікарем, пройшла інтернатуру і навіть була у мене на практиці, коли я працював у міській лікарні. Вона одразу відмовилась, адже не могла залишити маленьку донечку саму вдома. Я не здавався і телефонував їй кожного місяця. І лише через рік Юлія погодилась! Але була головна умова — влаштувати доньку до Дмитрівського дитячого садочку. Громада пішла на зустріч і ми виконали цю умову”
Руслан Пушкаренко
директор КНП “Знам’янський районний центр первинної медико-санітарної допомоги”
Пропонували житло і зарплату 15 000
Чомусь є хибне уявлення, що сільські лікарні – це стара техніка та приміщення без ремонту. Але це точно не про Дмитрівську амбулаторію. Ще у 2017 році тут зробили капітальний ремонт, закупили всю необхідну оргтехніку та меблі. На це громада виділила близько півмільйона гривень. Тобто амбулаторія у Дмитрівці є сучасною, але працював тут лише один лікар на 7000 населення. Уявіть як людині похилого віку було то тяжко. Ніхто з молодих не хотів працювати в селі, тому запрошували і більш старших лікарів з районної лікарні. І їм доводилось їздити з району за півставки, а старшим людям то дуже тяжко. Подвоєну зарплату амбулаторія готова була платити лише тому лікарю, який прийде в штат. І ніхто з цих фахівців старшого віку не наважився кинути своє місце роботи і житло.
Читайте також: Школа пацієнтів, QR-коди і електронні картки. Чому сімейним лікарям потрібно брати приклад з Вознесенська
От і мені запропонували подвійний оклад, який складав понад 7 тис. гривень. Крім цього, обіцяли заплатити 20 тис. “підйомних”. Все це кошти громади. Громада була готова придбати лікарю квартиру чи будинок, якщо той підпише договір про співпрацю на 10 років. І комунальні послуги оплачувати пропонували і забезпечувати транспортом. Все, що говорили – правда.
Я відмовилась від житла, бо вже мала будинок у сусідньому селищі Знам’янка, що за 15 км від Дмитрівки. У мене було лише дві умови: влаштувати дитину в дитячий садок та організувати транспорт, який би доставляв мене на роботу. Бо з дитиною їздити на автобусі щодня важко. Громада та керівництво погодилось на все це. З 1 квітня цього року я вийшла на роботу.
Тепер в амбулаторії немає 2-годинних черг
У амбулаторії я працюю лікарем-терапевтом, тобто обслуговую тільки доросле населення. Сьогодні в мене є 700 підписаних декларацій з пацієнтами. От спочатку людей мало було, бо знаєте як воно, поки не заболить — ніхто не прийде. Зараз вже активніше звертаються, бо всі направлення даються тільки через сімейного лікаря.
Як змінилась амбулаторія? Я знаю, що раніше були просто величезні черги, бо сидів один лікар, а пацієнтів багато. Люди могли очікувати свого прийому і дві години, і більше. А зараз пацієнти розраховують свій час, мають змогу записатись на прийом. А ще, лікар має право підписати тільки 2000 декларацій, а населення – 7000. Тобто багато людей були не задекларовані. А зараз, у зв’язку з реформою, всіх людей, які не задекларовані, вузькі спеціалісти можуть не приймати.
“Звичайно, робота амбулаторії з приходом Юлії значно покращилась. Вона активно приймає людей, підписує декларації і минулого місяця я призначив її виконуючою обов’язки завідувача амбулаторії. Про її роботу лише позитивні відгуки у пацієнтів і колег, тому я задоволений”.
Руслан Пушкаренко
директор КНП “Знам’янський районний центр первинної медико-санітарної допомоги”
Та й мені комфортно тут працювати. Амбулаторія забезпечена всім необхідним обладнанням, згідно з табелем оснащення НСЗУ. Тут є два аналізатори, електрокардіограф, УЗД-апарат, але для роботи на ньому потрібно пройти відповідне навчання. Саме цим я і планую зайнятись найближчим часом.
“Минулого року ми виграли конкурсний відбір у регіоні і отримали 6 автомобілів. І ще в нас було збудовано торік дві амбулаторії за програмою президента”.
Руслан Пушкаренко
директор КНП “Знам’янський районний центр первинної медико-санітарної допомоги”
Взяла під опіку Будинок ветеранів
Я повністю супроводжую свого пацієнта, що стосується первинної ланки. Часто доводиться їздити додому до пацієнтів, бо вони не можуть прийти через невідкладний стан. Є певні години викликів додому.
Читайте також: “Пішла з медицини через низьку зарплату, але повернулась”. Як працює медреформа на Вінниччині
Крім того, я повністю взяла під опіку стаціонар для самотніх людей, у якому мешкають близько 30 жителів. Керівництво цього Будинку ветеранів запропонувало, щоб я задекларувала людей похилого віку і я не відмовилась, а підтримала цю ініціативу. Там живуть люди, за якими можуть доглянути хіба що працівники, тому дуже хотілось їм допомогти. Тепер я кожного місяця йду до них на плановий прийом. Навіть під час карантину з більшістю пацієнтів спілкувалась онлайн, а до них їздила особисто з дотриманням всіх засобів безпеки.
Телемедицина і складнощі роботи
У Дмитрівській амбулаторії налагоджена навіть телемедицина і ми можемо, за потреби, проконсультуватись з вузькими спеціалістами з лікарень Знам’янки та Кропивницького. Але я не дуже часто користуюсь цим, бо кардіограму можу прочитати і сама, а відповідь від лікарів доводиться довго чекати, адже у них і так дуже багато пацієнтів.
Але є й інші проблеми з лікарями вузьких спеціальностей. Наприклад, вони не завжди готові приймати пацієнта, якого ми направляємо, бо не хочуть брати відповідальність на себе. Особливо це стосується людей похилого віку, які нікому не потрібні, тому ми їх лікуємо самі.
А от з пацієнтами комунікацію налагодили. Під час карантину з більшістю спілкувались телефоном чи онлайн. Але були випадки, коли люди з гострими станами могли приходити під амбулаторію, а ми не мали права їх пускати. А їм потрібно швидку викликати, а не в амбулаторію йти. Та люди боялись викликати лікарів, бо вважали, що кожна їх скарга — коронавірус. І приходили під амбулаторію, кричали, що ми їх не приймаємо. Це все на нервах було, адже люди піддавалися загальній паніці. Та загалом, спілкування з пацієнтами проходить на позитивній ноті. Ми намагаємось завжди йти їм на зустріч та допомагати.
Матеріал створено в рамках проєкту «Медична реформа: успішні кейси спростовують міфи», який впроваджується #ШоТам за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради Дітей» Ксенія Костюченко та її син Юрчик. Вони підготували для ШоТам відповіді на найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектра (РАС), з якими зіштовхуються постійно. Усі фрази, які ви побачите тут, Ксенія часто чула від інших людей. Тепер вона розповідає, що з ними не так.
1. «Ви ж його лікуєте? Треба лікувати, обовʼязково!»
Міф: Аутизм — це хвороба, яку можна вилікувати.
Насправді РАС — це нейровідмінність, а не хвороба. Це вроджена особливість розвитку мозку, яка залишається з людиною на все життя.
Ксенія
У нас немає показів для прийому жодних препаратів. Єдине, що «показано» — це створення умов для гармонійного розвитку та соціалізації, тобто інклюзія.
Юрчик
Я відвідую спеціалістів, з якими вчуся краще розмовляти та спілкуватися, спокійніше реагувати на звуки, контролювати свої рухи та бажання. Якщо чогось не вмію, то я або вже в процесі навчання, або воно в мене на черзі.
2. «У Юрчика талант до музики — напевно, через те, що в нього РАС»
Міф: Усі люди з аутизмом — генії або мають унікальні здібності.
Цей міф популярний завдяки фільмам і серіалам. Насправді лише частина людей з аутизмом має так звані «острівці геніальності», але більшість перебувають на різних рівнях інтелектуальних здібностей, як і нейротипові люди.
Юрчик
У музичній школі кажуть, що я дійсно дуже здібний. Але в нас уся сімʼя музикальна — всі грають на музичних інструментах і співають, — тому батьки вчасно це помітили та намагаються розвивати. Я граю на флейті, співаю дискантом (високим хлопчачим голосом — ред.) і можу підібрати будь-яку мелодію на фортепіано. Але значно більше люблю грати в планшет.
3. «Ви що, робили йому щеплення?»
Міф: Вакцинація спричиняє аутизм.
Цей міф спростували численні наукові дослідження. Первинну статтю, що пов’язувала аутизм з вакцинами, визнали фальсифікацією, а її автора позбавили ліцензії.
Ксенія
У нас зроблені всі щеплення за календарем, адже син не має жодних протипоказань.
4. «О, в нашому класі був хлопчик з РАС — я знаю, що це таке!»
Міф: Усі люди з РАС однакові.
Аутизм — це спектр, а не однакова характеристика для всіх. Деякі люди в спектрі можуть бути надзвичайно комунікабельними, інші — навпаки потребують більше простору. Хтось має виражену сенсорну (доторкову) чутливість, а хтось ні. Дехто може вражати феноменальною пам’яттю або глибокими знаннями в певній галузі, а інші потребують значної підтримки в повсякденному житті.
Юрчик
Я маю гіперчутливість до емоцій, зчитую навіть найнепомітніші. Якщо хтось свариться, мені стає дуже страшно й незатишно.
Ксенія
А один мій учень з РАС міг звернути увагу на чужі емоції, тільки якщо йому про них чітко сказати.
5. «Ти — героїня, якщо виховуєш дитину з аутизмом»
Міф: Щоб виховувати дитину з РАС, потрібні героїчні зусилля.
Це один з тих міфів, який звучить ніби з повагою, але насправді може бути дуже шкідливим. Батьки дітей з РАС часто живуть звичайним життям: піклуються про дітей, підтримують, водять на гуртки, сперечаються про виконання домашніх завдань, купують улюблені іграшки. Так, у їхньому житті можуть бути виклики, але, зрештою, виховання дітей — непроста справа для всіх батьків.
Ксенія
Коли суспільство автоматично записує всіх батьків дітей з РАС у «герої», це створює хибне уявлення, що такі діти — обов’язково «тягар», що з ними завжди складно. Хоча реальність різна: комусь складно, а комусь абсолютно нормально. Для нашої сімʼї, наприклад, виховання дитини з РАС — це просто наше життя, ми не вважаємо його подвигом.
Так, бувають дуже тяжкі випадки, але не лише в сімʼях, де є дитина з РАС. Тому важливо не узагальнювати.
6. «Ми не можемо ризикувати навчальними досягненнями 30 дітей в класі»
Міф: Присутність дітей з аутизмом у класі може негативно впливати на навчання нейротипових учнів.
На жаль, ця думка популярна в школах. І це не дивно, бо є упередження, що дитина з РАС обовʼязково заважатиме, і з нею неможливо буде впоратись, якщо ти не супергерой. Це хибна та шкідлива думка, яка позбавляє учнів можливості підготуватись до реального життя у світі, де різні люди взаємодіють між собою.
Ксенія
На щастя, численні дослідження спростовують цей стереотип і показують переваги інклюзивної освіти для всіх учнів. Це, зокрема, формування толерантності та поваги до різноманітності.
Це розвиває соціальні навички: співпрацю, емпатію та взаємодопомогу. І головне, в інклюзивних класах безперечно було зафіксоване покращення академічних результатів — учні мають вищий рівень успішності, бо там використовують різноманітні педагогічні методики та більше індивідуалізованого підходу.
Я постійно працювала в інклюзивних класах, бо бачу переваги й для себе — я розширюю свої педагогічні компетенції, які приносять користь усім учням.
«Укрзалізниця» додала на платформі Видубичі-Трипільські в Києві зупинки для двох потягів далекого сполучення. З 10 квітня ці потяги зупинятимуться на платформі в обох напрямках.
Про це повідомили в компанії.
На зупинці зупинятимуться такі потяги:
- №79/80 «Січеслав» Дніпро – Львів;
- №793/794 Черкаси – Київ.
Читайте також: Що робити, якщо з додатку «Укрзалізниці» після кібератаки зникли квитки
Платформа Видубичі-Трипільські розташована поруч із Південним мостом та транспортною розв’язкою, що робить її зручною для пересадки. Вона входить до транспортного вузла «Видубичі», який об’єднує:
- станцію метро «Видубичі»;
- приміську платформу «Видубичі» та кільцеву електричку;
- автостанцію «Видубичі».
Як зазначили в УЗ, ця зупинка дозволить мешканцям лівобережних районів Києва швидше та зручніше добиратися до Черкащини, Кіровоградщини та Придніпров’я.
Нагадаємо, що «Укрзалізниця» впровадила безплатні пропозиції для пасажирів.
Фото обкладинки: RailGallery
Активісти руху «Жовта стрічка» до початку другого місяця весни розповсюдили у Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті та Армянську символи спротиву.
Про це повідомили у «Жовтій стрічці».
«Квітень вступає у свої права, а рух спротиву продовжує невтомно доводити, що Крим — це Україна. Бо спротив триває. Бо українці борються. Бо кожного дня на Кримському півострові тривають акції спротиву, і сьогоднішній день не виключення. Бо КРИМ — ЦЕ УКРАЇНА!» — написали у русі.
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
Нагадаємо, що рух активісти «Жовтої стрічки» до 24 лютого провели акцію в окупованих містах (ФОТО).
Раніше ми писали, що у Криму на вершині Пахкал-Кая встановили українські прапори (ФОТО).
Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»
