Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Медреформа на Львівщині. Як із сільського сараю зробити сучасну амбулаторію

Працювати в лікарні, де дах зносить вітром, а температура повітря -5 °C. Саме з цим зіштовхнувся Ігор Заставний

Опубліковано

Працювати в лікарні, де дах зносить вітром, а температура повітря -5 °C. Саме з цим зіштовхнувся Ігор Заставний, коли приїхав у село Краковець після закінчення навчання за направленням. Проте, миритись з такими умовами чоловік не збирався і тому став справжнім революціонером сільської амбулаторії – знайшов фінансування, підтримку та відродив приміщення. Коли Ігор побачив зміни у фінансуванні первинки державою, то вирішив відкрити власну медичну практику разом з однодумцями. Так з’явилась мережа сімейних амбулаторій “Вулик” у містах Львів та Винники.

Ігор Заставний розповів нам, чому пропагує доказову медицину і вакцинацію, як відкрити власну практику та як пацієнту знайти свого сімейного лікаря.

Ігор Заставний

Ігор Заставний

Лікар загальної практики – сімейної медицини, кандидат медичних наук.

Закінчив Львівський національний медичний університет.
Співзасновник та Член Правління ГО “Академія сімейної медицини України”, співзасновник та сімейний лікар мережі Сімейна амбулаторія “Вулик”. Проходив медичні стажування у Хорватії, Чеській Республіці, Угорщині, Нідерландах та Канаді.

Перший етап медреформи розпочався 1 липня 2018 року. На цьому етапі змінили модель фінансування первинної (амбулаторної) ланки української медицини. Створена в часи реформи Національна служба здоров’я України оплачує надані медзакладом послуги за кількістю підписаних з пацієнтами декларацій. Тобто: є пацієнт — є гроші, нема пацієнта — нема грошей. Тариф на надання послуг первинної ланки медицини єдиний для всієї країни — близько 500 гривень на рік. А всі фінансові потреби медичного закладу — тепер у віданні місцевих рад. 

Що це дає? Пацієнт тепер може сам обирати медзаклад, в якому лікується. Набридли черги чи непрофесіоналізм лікаря — розриваєш контракт і підписуєш з іншим лікарем чи лікарнею. А лікарі зацікавлені в тому, аби надавати кращу якість своїх послуг, щоб утримати пацієнта. Також лікар має право працювати як ФОП, а не найманий працівник у держлікарні.

Прийшов працювати в аварійну будівлю

Мій шлях у сімейній медицині почався з роботи у Краковецькій амбулаторії, куди мене направили після закінчення університету. Це було майже 5 років тому. І те, що я побачив в амбулаторії мене просто шокували. Стара будівля, дах просто зносило вітром, а пацієнтів доводилось приймати при мінусовій температурі в куртках.

Через місяць я не витримав і вирішив, що пора щось змінювати. За відновлення амбулаторії взялись всією командою. Виграли два мікропроєкти, зробили ремонт, закупили обладнання. Коштами також допомогли місцева та районна влада. Загалом витратили майже 1,5 млн грн. За три роки нам вдалось зробити нове опалення, вікна, дах, а також оновити фасад і територію. Це все зробила наша медична команда, а я просто дав поштовх для цих змін. Я писав гранти, але один у полі – не воїн. Коли ми згуртувались, обрали свій курс руху, окреслили, що хочемо і куди ми рухаємось, чого очікуємо, тоді і виграли два мікропроєкти.

Амбулаторія у Краковці: до та після

Крім цього, ми розв’язали проблеми з комп’ютеризацією. І тоді ми були єдиною амбулаторією в районі, яка мала комп’ютер для кожного лікаря.

Та головне – ми змінили підхід до власної праці, залучили багато пацієнтів та звернули увагу на медицину і показали, що інші теж повинні і можуть допомагати.

Ще у той час ми почали рекламували себе та створювати імідж. В такий спосіб було легше популяризувати свої цілі. Ми хотіли долучати до змін та допомагати іншим сільським амбулаторіям. Вже тоді трохи говорили про реформу, і ми зрозуміли, що в нас почнуть з’являтися конкуренти, тому стали запускати рекламу. І про нас почали дізнаватись люди, приїжджало багато журналістів. Ми з колегами вважаємо, що частково своєю працею вплинули на розвиток інших сільських амбулаторій.

“Вулик” – це про родину

Я сам родом з Винників і завжди хотів працювати біля дому. Тому минулого року разом з однодумцями заснували сімейну амбулаторію “Вулик” у Винниках та Львові. Мої партнерки по “Вулику” – дружина, сімейна лікарка Настя Ходан та наша колега, педіатр Ярина Пікулицька, давно мріяли створити власний бренд. Настя та Ярина ще раніше заснували громадську організацію Evidence factory. Вони займались навчанням лікарів і медсестер доказовим методам. І в якийсь момент вирішили, що від теорії потрібно перейти до практики і показувати приклад успішної і якісної медицини. Сімейна медицина – це завжди родина, щось сімейне. Тому вирішили зробити логотип у вигляді великої та маленької бджіл, що символізують сім’ю.

Кожен з нас відкрив ФОП, підписав договір з НСЗУ та почав укладати декларації з пацієнтами. Я з Настею працюю у Винниках, а Ярина – у Львові. Всі наші пацієнти отримують гарантований державною пакет послуг на первинці безоплатно, включно із вакцинацією державними вакцинами. Ми приймаємо і незадекларованих пацієнтів. Але отримуючи сервіс та якісну послугу, кількість пацієнтів, що готові укласти декларацію, постійно зростає.

Читайте також: “Пішла з медицини через низьку зарплату, але повернулась”. Як працює медреформа на Вінниччині

Сьогодні у мене є 150 пацієнтів, а у Краковці було 1600. Так, зараз підписаних декларацій значно менше, але ми працюємо всього 7 місяців і поки не давали навіть ніякої реклами. Хочемо, щоб люди самі до нас йшли, розділяли наші цінності і принципи роботи.

Пацієнт – це не тільки про хворобу

Наша амбулаторія сповідує підходи Всесвітньої організації сімейних лікарів (WONCA). Тобто цілісний підхід до людини. Ми не розглядаємо наших пацієнтів як хворобу, а дивимось на неї, як на людину з великої літери. Та й не обмежуємось тільки фізіологічним лікуванням, а займаємось психологічним здоров’ям та розв’язуємо проблеми комплексним підходом. Ще після першої поїздки за кордон на навчання я почав застосовувати пацієнтоорієнтовану медицину.

Медична реформа дала багато не тільки для лікаря, а й для пацієнта. І це не тільки про гроші. З’явилось багато можливостей.

От раніше лікарі отримували мізерну зарплату і не могли забезпечувати базові потреби. А якщо в тебе ледве вистачає коштів на прожиття, то про який розвиток може йти мова. Зараз все змінилось і сімейні лікарі почали рухатись вперед. Завдяки реформі з’явилась можливість надавати якісну медичну допомогу на первинному рівні, а лікарі відчули себе більш залученими до процесів і почали змінювати підходи до сімейної медицини. Пацієнта більше цінують – це головне.

Читайте також: Як працює медреформа на Львівщині: приватна клініка може бути безкоштовною. Приклад Сколе

А ще, ми з дружиною є співзасновниками Академії Сімейної Медицини. Організація має вже понад 500 членів. Ми просуваємо ідеї сімейної медицини, такі як: постійне навчання, науково-дослідна робота, участь у грантових програмах, залучення до проєктів та просто спілкування й обмін досвідом.

Вакцинація та доказовість

Ще під час роботи у Краковці я став пропагувати вакцинацію та доказову медицину. Ефективність багатьох ліків з тих, які приймають люди, є не доказаною. А от доказові ліки мають пізніший ефект, але стійкіший. Людям часто це не подобається. Але якщо пацієнт довіряє лікарю, то довіриться і його методам лікування.

Ми зробили багато кроків для того, щоб залучати людей до вакцинації. Була ціла програма популяризації, де ми читали лекції для батьків, писали у Фейсбуці, а для дітей читали казки про вакцинацію. Ще у Краковці ми стали першою амбулаторією, яка отримала вакцини від раку шийки матки на сільському рівні. Ми були другими в районі за плановими щепленнями.

Читайте також: Школа пацієнтів, QR-коди і електронні картки. Чому сімейним лікарям потрібно брати приклад з Вознесенська

У “Вулику” ми теж залучаємо людей до вакцинації. Повторюсь, що важлива довіра. Якщо лікар є прихильником вакцинації, то логічно, що людина в той чи інший період в житті в процесі укріплення цієї довіри погоджується на вакцинацію.

Сімейна амбулаторія “Вулик” у Винниках

Сімейні лікарі є менеджерами людини в системі охорони здоров’я. Тому дуже важливо налагодити комунікацію з пацієнтом. Насамперед, виберіть через які месенджери будете спілкуватись. Дайте людям чіткі настанови. Наприклад, що вони можуть написати ввечері у вайбері, а лікар вже сам визначить – чи потрібно відразу відповідати, чи проблема зачекає до ранку. І не варто забувати про роль медичної сестри, адже вона є напарником лікаря у медичній практиці. Тому, при великій кількості пацієнтів, частина звернень може відбуватись саме через неї. А ще у нас є спільні групи, де ми ділимось інформацією з пацієнтами.

Хочете відкрити власну практику? Ось кілька порад

Якщо ви хочете відкрити власну практику, то насамперед, запитайте себе для чого це потрібно. Потрібно визначити ціль. Оцініть можливості. Насамперед, проаналізуйте те, скільки потрібно витратити на оренду приміщення, знайти місце, розрахувати витрати на ремонт на облаштування робочого простору.

Лікар, який хоче заснувати власну практику, повинен запастись терпінням. Бо це не така легка справа. А ще потрібно мати хороші організаторські здібності, бо вам самостійно доведеться налагоджувати всі процеси з нуля – листки непрацездатності, державні і приватні вакцини, керування роботи з пацієнтами, набір персоналу. Лікар повинен бути лідером та налаштовувати свій персонал на хорошу роботу.

Величезним плюсом буде, якщо лікар пройде бізнес-курси. Бо у цій справі важливі фінансові здібності, адже на початку ви будете виконувати роль бухгалтера самостійно, розбиратись з документами і звітувати перед податковою.

І найголовніше – ви повинні любити сімейну медицину. Якщо цього немає, то не витрачайте не час, ні гроші. Сімейна медицина – це значно більше, ніж просто заробіток. Це відчуття того, що ти робиш корисну справу і можеш стати прикладом для інших.

Як знайти свого сімейного лікаря?

Сімейний лікар є менеджером людини в системі охорони здоров’я. Він може зробити для сім’ї набагато більше, ніж просто оглядати і видавати довідки. Якщо ви ще досі не знайшли свого сімейного лікаря і не підписали декларацію, то ось вам кілька порад.

Читайте також: Продав квартиру, щоб відкрити кабінет. Як працює медреформа на Тернопільщині

Насамперед, потрібно познайомитись з сімейним лікарем, який вас обслуговував до того. У всіх нас були дільничні лікарі, до яких ми були прикріплені. Познайомтесь з цим лікарем, дізнайтесь що він рекомендує, а що ні, як лікує і чи збігаються ваші світогляди й т.д. Або ви можете знайти в інтернеті базу сімейних лікарів з короткою інформацією.

Критерії відбору для кожної людини індивідуальні. Для мене важливо, щоб лікар дотримувався правил доказової медицини. Головне – розумів мене і викликав довіру. Бо саме на довірі повинні будуватись відносини сімейного лікаря і пацієнта.

Лікар повинен надихати людей на те, щоб всі рішення стосовно вашого лікування приймались спільно. Він повинен бути доброю людиною та показувати приклад іншим.

Пацієнт, зі свого боку, повинен відповідально поставитись до вибору. Бо лікар – саме та людина, яка буде проводити з вами найбільшу частину часу у медичному плані і у майбутньому вирішувати більшість ваших проблем.

Матеріал створено в рамках проєкту «Медична реформа: успішні кейси спростовують міфи», який впроваджується #ШоТам за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.

Суспільство

«Ви ж його лікуєте?»: учителька Ксенія та її син Юрчик спростовують міфи про аутизм

Опубліковано

2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради Дітей» Ксенія Костюченко та її син Юрчик. Вони підготували для ШоТам відповіді на найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектра (РАС), з якими зіштовхуються постійно. Усі фрази, які ви побачите тут, Ксенія часто чула від інших людей. Тепер вона розповідає, що з ними не так.

1. «Ви ж його лікуєте? Треба лікувати, обовʼязково!»

Міф: Аутизм — це хвороба, яку можна вилікувати.

Насправді РАС — це нейровідмінність, а не хвороба. Це вроджена особливість розвитку мозку, яка залишається з людиною на все життя.

Ксенія

У нас немає показів для прийому жодних препаратів. Єдине, що «показано» — це створення умов для гармонійного розвитку та соціалізації, тобто інклюзія.

Юрчик

Я відвідую спеціалістів, з якими вчуся краще розмовляти та спілкуватися, спокійніше реагувати на звуки, контролювати свої рухи та бажання. Якщо чогось не вмію, то я або вже в процесі навчання, або воно в мене на черзі.

2. «У Юрчика талант до музики — напевно, через те, що в нього РАС»

Міф: Усі люди з аутизмом — генії або мають унікальні здібності.

Цей міф популярний завдяки фільмам і серіалам. Насправді лише частина людей з аутизмом має так звані «острівці геніальності», але більшість перебувають на різних рівнях інтелектуальних здібностей, як і нейротипові люди.

Юрчик

У музичній школі кажуть, що я дійсно дуже здібний. Але в нас уся сімʼя музикальна — всі грають на музичних інструментах і співають, — тому батьки вчасно це помітили та намагаються розвивати. Я граю на флейті, співаю дискантом (високим хлопчачим голосом — ред.) і можу підібрати будь-яку мелодію на фортепіано. Але значно більше люблю грати в планшет.

3. «Ви що, робили йому щеплення?» 

Міф: Вакцинація спричиняє аутизм.

Цей міф спростували численні наукові дослідження. Первинну статтю, що пов’язувала аутизм з вакцинами, визнали фальсифікацією, а її автора позбавили ліцензії.

Ксенія

У нас зроблені всі щеплення за календарем, адже син не має жодних протипоказань. 

4. «О, в нашому класі був хлопчик з РАС — я знаю, що це таке!»

Міф: Усі люди з РАС однакові.

Аутизм — це спектр, а не однакова характеристика для всіх. Деякі люди в спектрі можуть бути надзвичайно комунікабельними, інші — навпаки потребують більше простору. Хтось має виражену сенсорну (доторкову) чутливість, а хтось ні. Дехто може вражати феноменальною пам’яттю або глибокими знаннями в певній галузі, а інші потребують значної підтримки в повсякденному житті.

Юрчик

Я маю гіперчутливість до емоцій, зчитую навіть найнепомітніші. Якщо хтось свариться, мені стає дуже страшно й незатишно. 

Ксенія

А один мій учень з РАС міг звернути увагу на чужі емоції, тільки якщо йому про них чітко сказати. 

5. «Ти — героїня, якщо виховуєш дитину з аутизмом»

Міф: Щоб виховувати дитину з РАС, потрібні героїчні зусилля.  

Це один з тих міфів, який звучить ніби з повагою, але насправді може бути дуже шкідливим. Батьки дітей з РАС часто живуть звичайним життям: піклуються про дітей, підтримують, водять на гуртки, сперечаються про виконання домашніх завдань, купують улюблені іграшки. Так, у їхньому житті можуть бути виклики, але, зрештою, виховання дітей — непроста справа для всіх батьків. 

Ксенія

Коли суспільство автоматично записує всіх батьків дітей з РАС у «герої», це створює хибне уявлення, що такі діти — обов’язково «тягар», що з ними завжди складно. Хоча реальність різна: комусь складно, а комусь абсолютно нормально. Для нашої сімʼї, наприклад, виховання дитини з РАС — це просто наше життя, ми не вважаємо його подвигом.

Так, бувають дуже тяжкі випадки, але не лише в сімʼях, де є дитина з РАС. Тому важливо не узагальнювати. 

 

6. «Ми не можемо ризикувати навчальними досягненнями 30 дітей в класі»

Міф: Присутність дітей з аутизмом у класі може негативно впливати на навчання нейротипових учнів. 

На жаль, ця думка популярна в школах. І це не дивно, бо є упередження, що дитина з РАС обовʼязково заважатиме, і з нею неможливо буде впоратись, якщо ти не супергерой. Це хибна та шкідлива думка, яка позбавляє учнів можливості підготуватись до реального життя у світі, де різні люди взаємодіють між собою. 

Ксенія

На щастя, численні дослідження спростовують цей стереотип і показують переваги інклюзивної освіти для всіх учнів. Це, зокрема, формування толерантності та поваги до різноманітності.

Це розвиває соціальні навички: співпрацю, емпатію та взаємодопомогу. І головне, в інклюзивних класах безперечно було зафіксоване покращення академічних результатів — учні мають вищий рівень успішності, бо там використовують різноманітні педагогічні методики та більше індивідуалізованого підходу.

Я постійно працювала в інклюзивних класах, бо бачу переваги й для себе — я розширюю свої педагогічні компетенції, які приносять користь усім учням. 

Читати далі

Суспільство

«Укрзалізниця» додала в Києві нову зупинку для двох потягів

Опубліковано

«Укрзалізниця» додала на платформі Видубичі-Трипільські в Києві зупинки для двох потягів далекого сполучення. З 10 квітня ці потяги зупинятимуться на платформі в обох напрямках.

Про це повідомили в компанії.

На зупинці зупинятимуться такі потяги:

  • №79/80 «Січеслав» Дніпро – Львів;
  • №793/794 Черкаси – Київ.

Читайте також: Що робити, якщо з додатку «Укрзалізниці» після кібератаки зникли квитки

Платформа Видубичі-Трипільські розташована поруч із Південним мостом та транспортною розв’язкою, що робить її зручною для пересадки. Вона входить до транспортного вузла «Видубичі», який об’єднує:

  • станцію метро «Видубичі»;
  • приміську платформу «Видубичі» та кільцеву електричку;
  • автостанцію «Видубичі».

Як зазначили в УЗ, ця зупинка дозволить мешканцям лівобережних районів Києва швидше та зручніше добиратися до Черкащини, Кіровоградщини та Придніпров’я.

Нагадаємо, що «Укрзалізниця» впровадила безплатні пропозиції для пасажирів.

Фото обкладинки: RailGallery

Читати далі

Суспільство

«Спротив триває»: активісти «Жовтої стрічки» провели нову акцію у Криму (ФОТО)

Опубліковано

Активісти руху «Жовта стрічка» до початку другого місяця весни розповсюдили у Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті та Армянську символи спротиву.

Про це повідомили у «Жовтій стрічці».

«Квітень вступає у свої права, а рух спротиву продовжує невтомно доводити, що Крим — це Україна. Бо спротив триває. Бо українці борються. Бо кожного дня на Кримському півострові тривають акції спротиву, і сьогоднішній день не виключення. Бо КРИМ — ЦЕ УКРАЇНА!» — написали у русі.

Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)

Нагадаємо, що рух активісти «Жовтої стрічки» до 24 лютого провели акцію в окупованих містах (ФОТО).

Раніше ми писали, що у Криму на вершині Пахкал-Кая встановили українські прапори (ФОТО).

Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»

Читати далі