Рідна хата, яку можна взяти з собою. Олександра Меленчук виготовляє з полімерної глини копії українських осель. Людям, які вимушено покинули свої домівки, припала до душі ідея з копією рідної хати.
Про майстриню розповідає ШоТам.
Кожен її будинок — це унікальна історія та частинка чийогось життя. Саша раніше майструвала дитячі вігвами та буди для собак. Тепер вона тішить українців, виготовляючи для них затишні домівки в мініатюрі.
Читайте також: Бджоляр зі смартфоном? Це ноу-хау від українських інженерів. Яка вона – перша у світі IT-пасіка
«Моя вища освіта — промислове і цивільне будівництво. То я мала проєктувати й будувати справжні будівлі. Таки не дарма здобула, будую. Але маленькі», — Саша Меленчук, майстриня.
Усе почалося з бажання Саші потішити свого тата. Він часто їздить на Волинь навідатися до бабусиної хати. Нині будинок порожній, але саме там пройшли найкращі роки його дитинства.
«Їздить кожного літа, возить мене, возить маму, зараз возить онуків. І хата та вже давно пуста і напіврозвалена. Але його тягне туди, мов магніт», — Саша Меленчук, майстриня.
Саша спробувала відтворити цей будиночок якомога ближче до оригіналу. Копія їй здалася кривенькою, але батькові неабияк припала до серця.
Читайте також: «Ми осучаснили технології пращурів». Дім із соломи? Чому б і ні! Як українці створюють унікальні екобудинки
Стріха, віконечка, а всередині наче грубка горить: ця хатинка навіювала найтепліші спогади.
«Він був вражений, він радів, як дитина. Він досі вважає, що ця перша хатка — вона найбільше схожа на сільську. Хоча вона така вийшла і кривенька, й маленька, і стріха нечісана, але він каже, що до сільської ця найбільш подібна», — Саша Меленчук, майстриня.
Далі почалася велика війна. Сашин батько пішов добровольцем захищати Київ. Люди покидали країну, переживали та сумували за рідними домівками. І до Саші почали писати охочі замовити мініатюри власних хатин.
Для людей це стало можливістю бути трошки ближче до рідного дому та навіть обійняти його.
«Знайомі, котрі зараз за кордоном, мені написали, що пам’ятають, що я колись робила для тата. І вони написали, що теж хочуть мати собі. Потім інші знайомі написали», — Саша Меленчук, майстриня.
Читайте також: «Знести? Маємо кращу ідею». Як старий завод у Франківську перетворився на центр інновацій? Кейс проєкту «Промприлад.Реновація»
Хатки Саша робить із полімерної глини, а розписує акрилом. Іноді замовники надсилають фото розпису своїх хатин, і майстриня теж відтворює їх у мініатюрі.
На початку квітня ЗСУ відстояли Київщину. З татом усе добре. Його демобілізували за віком. Тепер він на пенсії і має більше часу навідуватися до батьківської хати. А до Саші шикуються черги охочих замовити свою мініхатину.
Майстриня охоче відгукується на замовлення, однак працює сама і нікуди не поспішає. Для Саші це не бізнес, а можливість відпочити душею, нічого не плануючи на майбутнє.
«Планів немає і ніколи не було. А мрія є. Мрія у нас одна спільна для всіх українців. Не буду казати, щоб точно здійснилася», — Саша Меленчук, майстриня.
Нагадаємо, у Вінниці відкрилась майстерня брилярства, де навчатимуть давньому ремеслу.
Також ми розповідали, як волонтер виготовив мобільний душ для ЗСУ на базі автомобільного причепа.
