Хто створює робочі місця для ВІЛ-позитивних та колишніх ув’язнених? Кейс майстерні «Оверсайз», що шиє форму для ЗСУ

Ким можуть працювати ВІЛ-позитивні люди та колишні ув’язнені? Насправді будь-ким. Це доводить соціальне швейне підприємство «Оверсайз», яке руйнує суспільні стереотипи, працевлаштовуючи представників вразливих груп населення.

Ба більше, проєкт не лише пропонує роботу, а й допомагає українському війську. Команда майстерні відшиває унікальну зимову форму за стандартами НАТО і дбає про наших захисниць, створюючи комплекти жіночої форми та білизни. Сьогодні «Оверсайз» об’єднав вже 20 людей, однак у планах засновників – розширення виробництва й запуск ще одного соціального підприємства. Цього разу – для ветеранів та ветеранок.

Дмитро Тигач

 голова правління львівського осередку БФ «100% життя», ініціатор створення соціального швейного підприємства «Оверсайз»

Повноцінно запустили швейне підприємство пів року тому

Ідея створити соціальне швейне підприємство виникла ще 3-4 роки тому. Ми розуміли, що клієнти організації «100% життя» – це вразливі до ВІЛ люди, які завжди мають проблеми з працевлаштуванням через дискримінацію та стигматизацію в суспільстві. А отже, не всі з них можуть реалізуватися та гідно забезпечити власне життя. Крім того, ми усвідомлювали, що ці люди потребують навчання певній справі. А оскільки це прямо не вирішено на рівні законодавства, ми спробували самостійно владнати цю проблему. Так виникла ідея створити соціальний проєкт для жінок, які зможуть навчитися швейної справи або вже мали відповідний досвід – наприклад, шили одяг в місцях позбавлення волі.

Далі з цим кейсом ми пішли в обласну державну адміністрацію та отримали фінансування. Вийшла така собі синергія між коштами донорів, приватного сектору і місцевого бюджету. Щоправда, нашим планам дещо завадила пандемія коронавірусу: довелося відкласти запуск майстерні та спрямовувати кошти донорів на ковідні програми з профілактики та лікування ковіду. Наші клієнти є дуже вразливими до легеневих захворювань, і це могло призвести до фатальних наслідків. 

Проте під час повномасштабної війни знайти кошти на відкриття підприємства виявилося ще простіше. Зрештою у вересні 2022 року наша майстерня офіційно запустилася. Важливо, що ми не лише залучаємо людей до роботи та навчання, а й закриваємо потребу держави у військових речах.

Працевлаштовуємо людей з вразливих соціальних груп

Зараз ми працевлаштували двадцять людей. Наші працівники – це люди, які є схильними до ВІЛ, перехворіли на туберкульоз, вийшли з місць позбавлення волі чи постраждали від насильства. Тобто всі вони належать до вразливих соціальних категорій. Крім того, ми працевлаштовуємо людей, які покинули свою домівку через російське вторгнення.

Аби підтримати переселенців, ми облаштували шелтер та забезпечуємо людей безкоштовним житлом, харчуванням та гуманітарною допомогою. Я б навіть сказав, що ми створили таку собі територію добра. Можу спробувати уявити, але не можу достеменно відчувати, що переживають люди, які втрачають все – житло, роботу, свої напрацювання за все життя, а потім їдуть в інше місто та шукають допомоги. 

Читайте також: «Нам просто хотілося жити». Як благодійна організація «100% життя» вже 20 років рятує ВІЛ-позитивних українців

На глобальному рівні цифра двадцять – це дуже мало, але ми розуміємо, що добро множитиметься. Також плануємо запустити навчання зі швейної справи, куди будемо запрошувати і жінок, і чоловіків. Після проходження курсів ми даватимемо відгук про фах наших студентів та допомагатимемо їм працевлаштуватись на інші підприємства.  

Мотивація важливіша за досвід

Усі наші працівники офіційно працевлаштовані. Ми платимо податки в бюджет країни, і це було для нас принциповою позицією. Адже все має бути прозоро, а люди – захищеними.

На нашому підприємстві є технолог, який перевіряє фаховість людини, яка хоче працевлаштуватися. Далі відбувається співбесіда, офіційне оформлення тощо. Звісно, щоб працювати потрібно мати певні навички і розуміти, що таке швейна машинка. Але значно більше ми цінуємо бажання навчатися та мотивацію людини. Якщо мати це, то можна опанувати практично все.

Шиємо форму для жінок в та зимові комплекти за стандартами НАТО

Усе, що ми зараз шиємо, надсилаємо для військових потреб. Скажімо, в Україні не існує військової форми для жінок згідно стандартів. А ми разом із волонтерськими ініціативами та Міністерством оборони вже проходимо етап сертифікації такої форми. Тобто ми відшили зразки жіночої форми відповідно до стандартів та надіслали у військові частини, де їх тестують захисниці. 

Сподіваємось, що після тестування наша розробка буде прийнята як стандарт жіночої форми в Україні. А оскільки наразі захисницям видають сімейні труси, ми шиємо не лише форму, а й білизну. В одязі мають бути конструктивні особливості, щоб жінки почувалися комфортно. І ми намагаємося цього досягнути.

Читайте також: «Години крові, болю та єднання». Як це – рятувати людей зі зруйнованого ракетним ударом будинку. Історія Антона Зіміна з Дніпра

Також за кошти донорів ми шиємо бронежилети для МОЗ і надсилаємо їх медикам, які працюють в екстреній службі. А ще виробляємо термобілизну для бійців, які воюють на передовій. Крім того, відшиваємо спеціалізований одяг осінньо-зимової форми для спецпідрозділів. Це комплекти згідно стандартів НАТО – одяг на гортексі з фірмовими підкладками, в якому можна пересуватись при 35-градусному морозі та не мерзнути. Першу таку партію вже відправили під Бахмут. 

Наші працівники відчувають свою важливість

Головна мета, яку я бачив від початку роботи над проєктом соціального швейного бізнесу, – якість життя та комфорт для людей. Робота має дарувати усмішку, задоволення та самореалізацію. На жаль, досі збереглася ця радянська традиція, що ми маємо страждати на робочому місці. І це мене дуже гнітило. Тому в нашій роботі для мене важливі кілька засад: має бути чисто, світло, якісне обладнання, офіційне працевлаштування та загалом якісні умови праці. 

Завдяки соціальному швейному підприємству «Оверсайз» ми вирішуємо ряд важливих проблем, які турбують людей з вразливих груп. Насамперед – проблему навчання та працевлаштування. Ми даємо таким людям можливість самозайнятості і водночас зменшуємо рівень безробіття.

Коли я заходжу в приміщення «Оверсайз», то бачу, що працівники на робочих місцях усміхаються. Ось це для мене – найголовніше. Сама атмосфера вражає – люди розуміють, що наближають нашу перемогу, що їхня робота є корисною. Хтось із колег сказав, що наші працівники впевнені, що завтра їх ніхто не звільнить. Для мене дуже важливо, аби вони відчували, що комусь потрібні. 

Іноді в мене складається враження, що до швей люди ставляться дещо зневажливо, ніби це не надто інтелектуальна професія. А це зовсім не так. Я хотів створити командне середовище і дати людям розуміння, що вони тут не лише заради заробітку, а й для хорошої справи. 

А ще мене дуже тішить, коли я бачу, що працівники можуть вільно піти випити кави, пообідати, мають перерву, нікого не бояться. Звісно, в нас є вимоги та дедлайни, але ми поважаємо членів команди, тому їм комфортно. Це підтверджує відсутність плинності кадрів у нашому підприємстві.

Вразливі групи населення? Насправді це всі ми

Напевно, у кожного в житті трапляються ситуації, в яких необхідна стороння допомога. І зовсім не важливо, успішній людині чи комусь із вразливих груп населення. Я взагалі думаю, що всі ми належимо до вразливих груп, якщо дивитись на це в глобальному плані. Проте не всі про це пам’ятають, не всі розуміють, що саме завдяки допомозі вдалось пройти труднощі. Для нашої організації завжди було важливо, щоб така допомога була постійно.

Часто клієнти приходять до нас із подякою, і ми бачимо якісні зміни в їхньому житті. Чуємо, що були корисними для них та змогли підтримати в складних ситуаціях. І найважливіше – це навіть не слова вдячності, а здатність створювати ті самі можливості, які допомагають змінити життя на краще. Я знаю багато прикладів, коли люди були відкинуті всім суспільством, а зараз стали дуже успішними й працюють на користь держави.

Найскладніше у соціальному бізнесі – знайти на це кошти

Під час створення соціального підприємства найскладнішим було знайти на це гроші. Світ побудований так, що якою б крутою не була ідея, скільки добра вона б не робила для інших – для неї все одно потрібні кошти. Я вдячний Богу та людям, які трапились нам та допомогли залучити кошти й не звернути на середині шляху. 

Взагалі ми збирали гроші скрізь, де тільки можливо, і залучали до цього всіх. Наприклад, нам дуже допомогла компанія ОККО, коли клієнти заправок певну суму перераховували на наше підприємство. Наше приміщення було зруйнованим, а тепер там сучасний ремонт й тепло. Траплялися моменти, коли з ресурсами було складно, але ми були впевнені, що все вдасться. Всесвіт дав нам ресурси, організації та потрібних людей. Зробив так, що наше підприємство відкрилося саме в цей час, коли країна потребує підтримки.

Після перемоги запустимо проєкт для ветеранів і ветеранок

Зараз швейне підприємство працює на перемогу. А вже після війни у нас буде розвиток менеджменту, команди, дирекції та піару. Працюватимемо над стратегією та операційним планом, аби стати конкурентними. 

Ще я хочу створити соціальний автомобільний сервіс з шиномонтажем, де працюватимуть захисники та захисниці, які повернулися з війни з пораненнями. Мрію, щоб на цьому підприємстві вони відчували себе потрібними та мали можливість реалізуватися. 

Друга складова цього проєкту – організувати постійне надходження авто для ЗСУ. Я розумію, що з таким сусідом новий напад може відбутися вже за кілька років після нашої перемоги, тож до цього потрібно бути готовими. Сподіваюсь, усе свідоме населення країни розуміє, що військо слід поважати та розвивати.

Найголовніше у соціальному бізнесі – люди, які його наповнюють

Для мене соціальні підприємства, які працюють під час війни, – це відкрите серце та рука допомоги людям, яким надто складно. Я хочу зруйнувати міф про «бандерівців», які ненавидять «східняків», та «східняків», які бояться «бандерівців». Тому ми працевлаштовуємо і місцевих мешканців, і переселенців з усієї країни. Ми не відокремлені, проте різні в певних моментах. Мусимо навчитися розуміти це і жити разом. 

У мене в житті було багато складних моментів, і я розумію, наскільки важливі допомога та підтримка. Соціальне підприємство – це не тільки про роботу, а й про допомогу, добро та любов. Якщо вкладати такі принципи в бізнес, він завжди працюватиме і знаходитиме відгук серед людей. І коли не буде мене чи когось іншого, ці соціальні підприємства все одно існуватимуть. Бо будь-який бізнес створюють та наповнюють люди. І саме вони є його основою.