«Кажуть, держава має все дати. А держава — то хто? То є ми». Доброволець із Львівщини створив пожежну команду в селі

Стару пожежну машину, яка вже нікому не була потрібна, і надії на її відновлення не було, залишили на вулиці. Але на неї чекало нове життя: Ігор Панчишин з командою її відремонтували, підкрутили, докупили потрібні деталі й тепер їздять на пожежі у своєму селі Зав’язанці, а також у сусідніх селах на Львівщині. Пожежники-добровольці приносять користь усій окрузі, тож на них як на приклад уже заглядаються й інші громади. 

ШоТам поговорили з Ігорем про добровільну команду, пожежну машину й станцію, переобладнану зі старої лікарні. 

Ігор Панчишин

учасник добровільної пожежної команди села Зав’язанці.

Локомотив пожежної команди 

Колись, на початку нульових, у мене на подвір’ї була пожежа — горів сарай. Людей у селі було трохи більше, то збіглися й допомогли загасити. А зараз людей поменшало — навіть рідко кого на вулиці зустрінеш. 

Я живу в селі. Від наших Зав’язанців до Мостиськ — 22 кілометри, до Самбора — ще 30 кілометрів, до Судової Вишні — 18. У кожному з цих населених пунктів є пожежна станція. Але поки машина приїде гасити пожежу в нас, то може бути пізно, тому мати пожежну команду тут — необхідність.

Про такі добровільні команди дізнався від мого хорошого друга з ДСНС Юрія: він бачив такі команди закордоном, наприклад, у Польщі, та мав друзів-добровольців, з якими й мене познайомив. 

У 2021 році місцева влада схвалила ідею — у Зав’язанцях з’явилася ДПК! Ми одразу взяли участь у проєкті «Вогнеборці. Вдосконалення цивільного захисту в Україні на місцевому рівні». Його реалізує Фонд міжнародної солідарності та програма польської співпраці Міністерства закордонних справ Польщі. Так ми отримали 12 комплектів пожежної форми, чоботи, шоломи, помпи, генератор, обладнання.

У нашій пожежній команді беру активну участь. Можна сказати, що я її «локомотив», бо почав цю ідею просувати серед людей. 

Читайте також: «Якщо всі зроблять як я, чи стане світ кращим?». Три історії волонтерів ДСНС: медика, рятувальника та пожежниці

Стару машину з чергової частини відремонтували, то вона вже на ходу

У ДПК від початку було 12 людей. Зараз менше: один чоловік помер, деяких мобілізували з початком повномасштабного вторгнення, як і мого брата Андрія — заступника голови команди. 

Взагалі у мене 8 братів — я наймолодший. Усі вони роз’їхалися: хто закордон, хто до Львова чи Києва. У Зав’язанцях лишилися ми з Андрієм, то я його в пожежну команду й запросив. Він старший за мене на два роки. Зараз я в нашій добровільній пожежній команді заступник заступника, а головує Володя Добровольський.

Наша ДПК розміщена майже в мене на подвір’ї — за кілька метрів моя хата, поруч дім Володі. Колись там була лікарня двоповерхова й підсобне приміщення для неї зі столовою, душовою. Тож вирішили переробити це під свої потреби, а оскільки я і Володя — активні учасники ДПК, то підійшло й те, що станція близько до нас, до того ж поруч є ставок.

Міська рада схвалила нашу ідею, тож почали готуватися: облаштували гараж, підсобне приміщення й кімнату для відпочинку. Хочемо її ще покращити, але зараз війна, тож це поки не на часі.

Машину ми отримали з чергової частини — в них вона під плотом стояла. Казали, що ми можемо її забрати. Вона старенька була, але ми її підремонтували, дещо докупили, акумулятори нові поставили, підкрутили — все своїми силами — то машина вже на ходу! Міська рада взяла наш транспорт на баланс, пальним допомагає.

Тож ми можемо швидко реагувати: от нещодавно був виклик об 11 годині вечора, то ми за три хвилини біля машини вже. Заскочили в неї, поїхали й впоралися з вогнем. Тоді під’їхали державні пожежники й уже розбирали залишки, виносили. 

Виїжджали на пожежі будинків, сараїв, клубу й навіть лісу

Минулого року наша ДПК мала багато виїздів. Наприклад, горіла машина — не дотрималися техніки безпеки — а ми приїхали й загасили. Виїжджали на пожежі будинків, сараїв — і в наше село, і в сусідні. От буквально нещодавно за кілометрів сім від нас горів клуб, то нас викликали теж.

Особливо в перші дні війни в нас люди активно почали весною сухостій спалювати. Також ми їздили гасити лісову пожежу — там підпалили листя. Загалом виїздів 20 у нас уже було.

Люди зрозуміли, що пожежна машина під рукою — це доволі корисно. Так, ми її використовуємо, щоб долати пожежі, але стаються й інші складні ситуації. Наприклад, взимку автобус застряг. Ми їздили його витягувати зі снігу — маємо спеціальну лебідку, чіпляємо її спереду. Тож допомагаємо, як можемо.

Наша пожежна станція — це ще й місце зустрічі: у суботу та неділю після обіду збираємося, спілкуємося. Машину оглядаємо — чи на ходу, чи нема поломок. І радіємо, що в будь-який час можна допомогти людям. Ми постійно розвиваємося й багато чого хочемо, але ж треба «стукати», а не мовчати й чекати. 

Діти хотіли продовження табору: 5 днів — замало

Цього року Зав’язанська ДПК подалася на програму «Акселерація потенціалу новостворених добровільних пожежних команд» від ГО «Добровольці-вогнеборці» за підтримки Фонду Східна Європа. У межах проєкту пройшли домедичну підготовку та організували табір для дітей. 

Думаю, таку добровольчу роботу краще починати з молодшими, тож у серпні в нас був 5-денний табір — з понеділка по п’ятницю. Ми учасників у державну пожежно-рятувальну частину возили в сусіднє місто — там машини ще більші, ніж наша, тому їм цікаво було. Ігри різні проводили для них, домедичну підготовку. Оскільки табір ми організували в межах проєкту, то Фонд Східна Європа оплатив харчування для дітей, матеріали для занять. Заняття проводила Дарія Костецька — завідувачка Народного дому в селі.

А вже в суботу та неділю до неї на подвір’я прийшли діти — хотіли продовження табору. Вони були в захваті від навчань. Батьки теж задоволені, що діти зайняті й так зацікавлені. 

Дорослі учасники мали навчання з домедичної допомоги та з імітацій різних ситуацій: порятунок на зруйнованій будівлі, в задимлених приміщеннях тощо. 

Навчання проходили не лише члени нашої добровільної команди, а й молодші жителі села — 15-18 років. Після завершення тренінгів я побачив, що вони собі зробили окрему групу у Вайбері — «Молодіжна добровільна команда села Зав’язанці». Кажу Володі: «Бачиш, уже люди потихеньку підтягуються».

Розумію, що за кожну роботу люди б хотіли отримати винагороду, але під час воєнного стану достатньо й непогано орієнтуватися в таких складних ситуаціях, адже будь-де може щось статися — а ми вже навчені.

Держава — то є хто? То ми!

У нас у селі, звісно, люди в будні працюють, а вже в неділю можемо потренуватися. Тож ми продовжуємо заняття й запрошуємо всіх охочих. Досвіду ми вже трошки маємо, бажання — ще більше, тож будемо й іншим показувати. У нас лишилися матеріали з інших імітацій, тож будемо вчитися надавати допомогу, носити поранених, перев’язувати рани.

Бачу, що хоч спочатку люди трохи з недовірою ставилися до нашої затії з ДПК, то зараз зрозуміли, що пожежна команда в селі — це добре. Навіть нові люди хочуть доєднатися. 

А ще ми хочемо юридично оформити нашу добровільну пожежну команду як громадську, щоб не чекати на рішення щодо нас і мати власний рахунок. Думаю, ми до цього дійдемо — можливо, вже після перемоги.

У мене невеличкий сімейний бізнес із квітами, займаюся цим ще з 90-х. Колись мій найстарший брат теж цим займався, але йому стало нецікаво, а я був молодий і втягнувся. Оскільки тримаю теплиці, то можу й власні кошти вкласти в команду. На початках ми не мали нічого, а зараз потроху зібрали. Закуповуємо самі дещо, у проєктах беремо участь. 

Бачу, що на нашу Зав’язанську добровільну команду задивляються як на приклад. Я ж кажу: «Ви хочете таке мати? То прийдеться і час свій витратити, і гроші теж». Кажуть: «А то ж держава має все дати». А держава — то є хто? То є ми! Тому робіть і будете мати. Не буває такого, щоб отримати все без докладених зусиль. 

Коли почалася повномасштабна війна, пожежна команда стала ще більш потрібною, адже навчання, яке люди проходять, дає корисні навички. Бо навіть у далеких від лінії фронту місцях стаються вибухи, і варто знати про небезпеки. 

Матеріал підготовлено у межах спецпроєкту «Добровольці: працюємо заради миру». Він передбачає низку історій добровольців – пожежників, медиків, рятувальників.

Спецпроєкт реалізується у межах програми «Спільнодія», яка виконується Фондом Східна Європа у партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень і ГО «Разом проти корупції» коштом Європейського Союзу.