«Луганські» на крутих автівках та «мовне питання»: як виникають стереотипи про переселенців та чому їх варто позбутися

Вісім років тому я відвідала один із заходів, що мав на меті подолати стереотипи про переселенців. Тренінг проводився для місцевих журналістів, а мене запросили як «три в одному»: журналістку (моя перша вища освіта – журналістика), переселенку та громадську діячку, яка допомагає внутрішньо переміщеним особам. На жаль чи на щастя, але майже весь тренінговий день мені довелося коментувати купу несправедливих, недоречних та помилкових висловлювань. Наприклад про те, що всі, хто живуть на Сході України, хочуть «відколотися» до росії. Проте наприкінці заходу організатори подякували мені за кожен коментар й визнали, що самі мали певні стереотипи стосовно «східняків». 

Як з’являються стереотипи

Звісно, уникнути стереотипів повністю не вдасться ніколи, бо так працює мозок у кожної людини, де б вона не народилась – на Сході, Заході, Півночі чи Півдні. Проте стереотипне мислення може нашкодити конкретним людям, вам та суспільству в цілому. Бо стереотипи є основою маніпулятивних технологій, якими користуються й автори української пропаганди (так, вона є!), й наш спільний ворог – російська федерація. Саме «переселенські» кліше наразі є одними з найшкідливіших для України, бо мають на меті розділити суспільство та підвищити градус конфлікту. 

Темп життя змінюється, люди надшвидко вимушені ухвалювати певні рішення, якось реагувати на події навколо них. Поведінкові стереотипи значно спрощують ці процеси, бо ми намагаємося економити найцінніший зараз ресурс – час. При цьому упередження, які будуються на емоціях, раптовій зміні ситуації, обстрілах, страху, розгубленості або браку інформації – «прекрасний» фон для розквіту маніпуляцій. Зручно, коли є хтось, на кого можна спрямовувати свої негативні емоції.

Коли ми використовуємо стереотипи про переселенців, то забуваємо, що кожну людину варто розглядати індивідуально, а не вішати ярлики «луганських» чи «донецьких».

Цікаво, що під час повномасштабного вторгнення люди поїхали також з південних регіонів, з півночі України та Київської області, але досі в публічному просторі, коли треба підняти маніпулятивну хвилю, посилаються переважно на вихідців зі східних областей.

Як правило, це твердження «донбаські не воюють в ЗСУ» та про переселенців, які «лише хочуть отримати гуманітарку», «не прагнуть шукати роботу», «їздять на крутих машинах», «жахливо ставляться до орендованого житла».

Найпопулярніше – «мовне питання» від «яка чиста українська, не може бути, що ви зі Сходу» до «понаїхали російськомовні – тепер росія прийде до нас». Та й автівка з номерним знаком Луганської області для поліціянтів залишається «більш підозрілою» ніж та, що має харківські чи херсонські або запорізькі номери, хоча в усіх цих регіонах є окуповані громади.

Як подолати стереотипне ставлення до переселенців

1. Дивитися на людину, а не на її статус або місце народження.

2. Пам’ятати, що переселенцям також потрібні гроші. Деякі з них змогли зберегти роботу, бо працюють онлайн. Ті, хто не мав такої можливості насамперед намагаються працевлаштуватися, щоб мати гідний рівень життя для себе та родини. Щодо людей, які не працюють, то погодьтеся – серед мешканців приймаючих громад також є чимало безробітних.

3. Зрозуміти, що люди найбільше сумують не за матеріальними речами, а за рідним краєм. А ще за оточенням, мріями та планами, які вони мали. За можливістю здійснювати особистий вибір, а не той, що змушені робити внаслідок жахливої агресії росії. 

4. Прийняти те, що залишити в поганому стані орендоване житло може й місцевий мешканець.

5. Знати, що на фронті зараз чимало людей, які також є переселенцями та вже втратили рідний дім, але не хочуть втратити країну. 

6. Зрозуміти, що крута автівка – це, можливо, єдине, що має ця родина, в якої вже знищили будинок.

7. Пам’ятати, що російськомовні місцеві є в усіх регіонах – такі вже наші реалії. 

8. Погодитись, що переселенці є ресурсом для громад. Вони не тільки можуть замінити тих, хто з початком активної фази війни поїхав за кордон, а й перевозять свій бізнес, створюють нові робочі місця, вкладають у приймаючі громади свої сили та енергію, волонтерять. А ще організовують свої ініціативні групи та залучають проєкти з розвитку саме на місцях, бо знаходяться у фокусі уваги міжнародних організацій.

Для чого варто протистояти стереотипам

1. Щоб не дозволити маніпулювати та розділяти країну на шматки. 
2. Для повноцінних інтеграційних процесів, які зміцнюють громади та дають їм поштовх до розвитку навіть в складних умовах воєнного часу. 

Про залучення переселенців до змін на місцевому рівні ми вже згадували в цьому тексті.

Повномасштабна війна стала значним потрясінням для багатьох. Періодичні обстріли навіть у відносно безпечних регіонах вводять людей в стан стресу, тож їм стає складно спілкуватися й адекватно реагувати на прості ситуації. Не завжди можна спрогнозувати, що саме для цієї людини стане спусковим гачком: які слово, фраза, жест чи ситуація викликає певну реакцію. 

 

Іноді достатньо банального оголошення про видачу гуманітарної допомоги для ВПО, як під ним розгорається запекла дискусія про доцільність та необхідність підтримки й жителів приймаючої громади. 

 

Водночас далеко не всі, хто виїхав із зони бойових дій чи пережив сильні потрясіння загалом, будуть психологічно травмовані. Вони зростають, зміцнюються та ніби загартовуються пережитим. Тож звертати увагу на використання стереотипів та провокації з власного боку треба усім. 

Звісно, відмовлятися від них дуже важко. Ще важче відстежувати свій процес мислення, відверто зізнаватися собі в тому, що ви керуєтесь стереотипами, що ця думка не є вашою, а нав’язана зі сторони. Але якщо спробувати та дозволити собі це розуміння, тоді руйнується звичка, розвінчуються стереотипи про переселенців, і власним мисленням ми починаємо відбудовувати свою свідомість.

Як боротися зі стереотипами

Тож, які можуть бути рекомендації у цій складній темі як для переселенців, так і для мешканців приймаючих громад? Щоб зайвий раз не розпалювати стереотипні упередження:

• працюйте над особистим критичним мисленням;
• розвінчуйте стереотипи власними аргументами та конкретними прикладами;
• слідкуйте за роботою ЗМІ та акцентуйте на дискримінаційних висловлюваннях, які є недоречними;
• гуртуйте нових мешканців громад над суспільно важливими темами розвитку на місцевому рівні;
• розповідайте історії військових-переселенців;
• висвітлюйте позитивні приклади тих, хто почав своє життя з початку в іншому регіоні.
  

Громадським організаціям при написанні проєктів варто звертати увагу на підтримку не тільки переселенців, а ще й місцевих мешканців. А також використовувати ресурсність активних ВПО, щоб допомогти громаді. 

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Це авторська колонка Наталії Єсіної. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.