Домашній затишок — частина лікування: як Сімейна кімната підтримує родини дітей, які хворіють

«Це дуже страшно, коли ти бачиш, як за ними зачиняються двері “Відділення онкології”. І ти не знаєш, коли знову обіймеш свою дружину і дитину», — пригадує Михайло Мельник.

Півтора року тому родина Мельників зі Львова мала навчитися жити в новій реальності: між домом та «Охматдитом», між потягами та обстеженнями. Тоді маяком посеред темряви для них стала Сімейна кімната — простір, облаштований БО «Дім Рональда МакДональда Україна» для родин важкохворих дітей.

Дивовижну історію родини Мельників, для яких Сімейна кімната стала не лише місцем відпочинку між виснажливими процедурами, а й радісного очікування, розповідає #ШОТАМ. 

Як випадкове фото привело родину до «Охматдиту»  

Життя родини Мельників зі Львова було розміреним і наповненим простими радощами: робота, школа, спільні вечори з казками та іграми, прогулянки на велосипедах на вихідних. Все змінилося восени 2024 року.

Вдома почали гуглити — і знайшли інформацію, яка насторожила. Налякані батьки вирішили не зволікати і відразу звернулися до фахівців. На жаль, після ретельних обстежень лікарі діагностували у маленької Юстини ретинобластому — рідкісну злоякісну пухлину ока. Сім’ю скерували до Києва, в «Охматдит».

Кімната, де можна знову бути з сім’єю

Михайло та Марія дуже добре пам’ятають день госпіталізації у відділення онкології «Охматдиту», адже це вперше родина мала розлучитися, а попереду — невідомість і важка боротьба за здоров’я Юстини. Саме тоді лікарка розповіла їм, що на території лікарні є місце, де родина зможе не просто бачитися, а разом снідати, гратися чи навіть засинати — як удома.

Це Сімейна кімната, облаштована благодійною організацією «Дім Рональда МакДональда Україна», аби батьки дітей, які проходять тривале лікування, могли бути з ними поруч. Тут Мельники могли повернути собі відчуття звичного життя: прийняти душ, разом поїсти, відпочити чи переночувати. Наразі в Україні облаштовано вже шість таких просторів. 

Для батьків важкохворих дітей Сімейні кімнати стають точкою опори.

Позитивні емоції — важлива частина лікування

Лікування Юстини тривало майже рік. Дівчинка перенесла складну операцію з видалення ока та місяці інтенсивної терапії, згодом їй встановили очний імплант. Попри все, родина намагалася регулярно проводити час разом.

Щоб частіше їздити до Києва, Михайло перейшов на дистанційний формат роботи. Він каже: дуже швидко зрозумів, як важливо для Юстинки бути у колі родини, коли поруч і мама, і тато, і сестра. Саме позитивні емоції від перебування з родиною додавали сил їхній дівчинці, переконані Мельники.

Сімейна кімната Дому Рональда Макдональда стала для родини місцем перепочинку від виснажливого марафону крапельниць і перев’язок.

Марія переконана, що саме завдяки Сімейній кімнаті їм із чоловіком вдалося все організувати так, що кожна з доньок відчувала увагу обох батьків: старша Юля привозила з дому свої поробки і записувала поруч з мамою озвучку для улюблених мультиків, як вони робили це вдома; маленька Юстинка могла часто гратися з татом і сестрою, тож майже не відчувала розлуки з ними. Бували моменти, розповідає жінка, коли діти навіть забували, що вони зараз не вдома.

Весна, Великдень і нове життя 

Подружжя Мельників цінує можливість не лише побути родиною у приватному просторі, а й поспілкуватися в невимушеній обстановці з іншими сімʼями, які переживали подібний досвід. Поки діти разом освоювали нові настолки в ігровій, дорослі сідали разом пити чай та розмовляли годинами.

У сімейній кімнаті Мельники разом відсвяткували Вербну неділю та Великдень — улюблені свята родини. У ті весняні дні подружжя дізналося новину, яка наповнила сімейні зустрічі ще більшим трепетом: вони стануть батьками втретє. Ця звістка ніби відкрила друге дихання у втомлених батьків, але лікування Юстинки тривало й лікарі не давали жодних прогнозів, коли Мельники зможуть поїхати додому.

Тим часом потреба вагітної Марії у якісному перепочинку зростала з кожним тижнем. І знову острівцем підзарядки стала Сімейна кімната. Коли Михайла не було поруч, адміністратори простору брали на себе ігри з Юстиною, аби Марія могла відпочити у тиші.

З «Охматдиту» ­— в пологовий

Боротьба за здоров’я Юстинки тривала майже рік. Пройти це випробування хворобою та відстанню Мельникам допомогла шалена підтримка сторонніх людей.

Наприкінці жовтня 2025 року лікарі нарешті виписали Юстинку — загроза позаду. Марія, сміючись, розповідає, що ледве встигла перепакувати валізи: вже у грудні тато зі старшими доньками поїхав до пологового по третю сестричку.

«Ця кімната знімає колосальне навантаження з родини»

Зараз родина продовжує привозити Юстину на планові обстеження до Києва. Тепер Сімейна кімната Дому Рональда МакДональда дає затишний прихисток уже п’ятьом Мельникам.

Після нічних переїздів навіть кілька годин у спокої стають для родини справжнім порятунком. 

Сьогодні Мельники стали справжніми амбасадорами цього проєкту: коли знайомляться з новими родинами у приймальні лікарні, одразу радять їм обов’язково скористатись можливостями Сімейної кімнати.

Адже Михайло та Марія вже добре знають, як багато значить можливість обійняти свою дитину не в лікарняному коридорі, а за спільним сніданком чи за казкою у м’якому кріслі. І як це додає сил — і дитині, і батькам.

Кожен може простягнути руку допомоги й «Долоньку Щастя»

Аби батьки могли бути поруч із дітьми під час їх лікування, щороку компанія «МакДональдз» проводить благодійну акцію «Долонька щастя». Це наймасштабніша благодійна ініціатива компанії в Україні: лише у 2025 році вона допомогла зібрати понад 17,6 мільйона гривень. Цьогоріч усі зібрані кошти знову спрямують на будівництво першого в Україні Дому Рональда Макдональда поруч із Національною дитячою спеціалізованою лікарнею «Охматдит» у Києві.

За проєктом, це буде великий родинний простір із 50 окремими кімнатами, сучасною кухнею, вітальнею, бібліотекою та ігровими зонами. Тут сім’ї з інших міст та сіл зможуть жити стільки, скільки триватиме лікування їхніх дітей.

Долучитися до ініціативи можна з 27 травня по 5 липня. У цей період у всіх ресторанах мережі можна придбати символічну паперову долоньку-стікер чи лімітований благодійний «МакПиріг Яблуко». Також можна додати ваш благодійний внесок до будь-якого замовлення чи зробити донат на сайті БО «Дім Рональда МакДональда Україна» — і так підтримати родини важкохворих дітей.

А щоб цей символічний стікер уже працював як емоційна підтримка, наклейте його на видному місці: на кришку ноутбука або робочий блокнот. Можливо, для більшості це буде просто мила наліпка. Але для мами після безсонної ночі в палаті чи тата, який живе між потягами та лікарнею, «Долонька щастя» стане нагадуванням: у цей непростий період вони не одні.