Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Глобальні зміни в житті. Три історії бізнесменів, які не планували відкривати власну справу

Опубліковано

Відомі в Україні підприємці – Ольга Роєнко, Юлія Шум і Альона Калібаба розказали про те, як відкрили свій бізнес і стали успішними

Не всі успішні підприємці заздалегідь планували відкривати свою справу. Деякі розпочинають свій бізнес неочікувано, під впливом певних життєвих обставин. Це може бути власний спортзал або маркетинговая агенція або навіть коворкінг. 

ШоТам публікує розповідь трьох бізнесменів про те, що їх підштовхнуло почати свою справу

Ольга Роєнко
Ольга Роєнко

Креативна підприємиця, СЕО Royenko Marketing Agency, партнерка hep.partners

Я, як то кажуть, стала підприємицею «внєзапно». Я навіть жартую, що запустила свій бізнес назло татові. Він підприємець з тридцятирічним досвідом. І завжди мені казав: «Доню, я тебе прошу, вчися. Будеш викладачкою або дипломатом. Вчися. Бо свій бізнес – мороки купа, грошей – дуля. Кожен хоче зробити якусь пакость. Я тебе прошу». І в принципі, це така класна мотивація запустити власний бізнес.

Але насправді все відбулося раптово. Наша компанія будувала мультифункціональні арени для Євробаскету, це був масштабний проєкт, де я була маркетинг-директоркою. Ми проводили переговори в Лондоні, з представниками Disney, Cirque du Soleil. Це була казка і пісня, а не проєкт.

Читайте також: Податкова перевірка. Що робити, якщо підприємець не згоден з її результатами

В 2014-2015 роках проєкт згорнувся і в нас не було більше мультифункціональних арен. Я була в розпачі, однак планувала розвиватися в корпоративному секторі. Ходила на співбесіди і мені було так дико нудно. Я не могла бачити себя частиною того, що і так добре працює, чогось, що не треба було будувати з нуля. Тому що на своїй попередній роботі ми будували подібну інфраструктуру першими. І все закінчилося. Я подумала, що найбільшим викликом буде запуск нової справи. Хоча раніше ніколи не думала, що стану підприємицею. Я не розробляла щось нове, не пішла в нову для себе індустрію. За плечима у мене було 12-15 років досвіду роботи в маркетингу та комунікаціях. Мене підтримали близькі, крім тата, і вже п’ятий рік я займаюся підприємництвом. Досі не нудить.

Альона Калібаба
Альона Калібаба

Керуюча партнерка креативного та коворкінгового простору “Часопис“, співзасновниця Selab – акселератора для соціальних підприємців

Я не збиралася ставати підприємицею. Десять років я пропрацювала в благодійній сфері та розвивала в Україні систему приймального виховання. За цей час вдалося влаштувати в сім’ї 280 дітей, які зараз вже самі стали батьками.

Але я згоріла на цій роботі, тому що багато доводилося працювати з інтернатами. Зараз ситуація змінилася. Мене радує, що система приймального виховання і прийомні батьки не викликають дивної незрозумілої реакції. Кожен раз, коли я вигорала, я народжувала дитину. У мене двоє дітей і після появи другої дитини я вже не змогла повернутися в цю сферу.

До цього часу стало зрозуміло, що моє покликання – допомагати іншим людям. Це робить мене щасливою. У мене є сильна сторона – я дуже добре пояснюю навіть ті теми, які не дуже добре розумію. Я можу розібратися, докопатися, а потім описати таким чином, щоб людина спалахнула. Мене запросили в корпорацію, де я збиралася розробляти корпоративну академію Юркевича. Він створив перший в Україні американо-український бізнес-інкубатор для технологічних стартапів.

Я була фахівчинею, яка спільно з американцями розробляла програму розвитку українських підприємців. Вони повинні були «порвати» світ і виходити на глобальні ринки. Я вчилася разом з хлопцями, це було дуже цікаво. У нашій команді було 29 чоловіків, одна жінка і всі ми жили за містом в селі Щасливе. Я дуже переживала за кожен стартап, намагалася допомогти кожному підприємцю.

Наша компанія надавала підприємцям інвестиції. Але особисто у мене не було підприємницького досвіду. Дуже часто всі нові проєкти – це було про гроші. Я ж намагалася більше говорити про сенс. Гроші заради грошей не мають ніякого сенсу.

Згодом було прийняте рішення перевести Happy Farm в Казахстан і я змушена була піти з компанії. З особистих причин переїзд в іншу країну не підходив. Я запустила свій стартап, привернула інвестиції і, не витративши їх, закрила проєкт.

Засновник Часописа Макс Яковер запросив мене в свою команду. Я відмовилася. Він запросив знову, я відмовилася, оскільки не вірю в багатофункціональність. Людина не може робити свій проєкт і працювати десь ще. Але Макс вміє переконувати. Я стала працювати community manager, тобто людиною, яка розвиває стартапи і створює контакти. Коли Макс Яковер пішов розвивати ВДНХ, я стала керівницею Часописа, а потім – партнеркою.

Юлія Шум
Юлія Шум

Співзасновник та головний тренер мережі спортхабів ЕБШ

Відкриття власного бізнесу відбулося спонтанно. У спорті я з самого дитинства, спочатку батьки водили мене на заняття силою, щоб загартувати характер і подбати про фізичну форму. Потім це переросло у велику любов, і я навіть хотіла зробити спорт своєю професією. Але батьки сказали, що це несерйозно. Потрібно вступати до університету і вчитися на економіста, як це було популярним на той час. А спорт зробити своїм хобі. Так і вийшло. Після закінчення університету я влаштувалася на роботу в консалтинг – продавала офшорні компанії і працювала з міжнародними банками.

В один прекрасний день я захотіла відкрити свій спортзал. Надворі стояло літо, і я зважилася на експеримент – проводити тренування для всіх своїх знайомих. Тоді такого формату, як це робили ми, не існувало. Я хотіла довести, що спорт – це теж реальний бізнес. Всі мої знайомі тренери говорили, що я роблю дурість. Мовляв, нема чого вчити людей всьому, що я вмію – правильно присідати, віджиматися та інше. Клієнти навчаться і більше до мене не повернуться. Але я вирішила спробувати.

Пам’ятаю, як прийшла до свого начальника і повідомила про те, що хочу відкрити свій спортзал. Він подивився на мене і запропонував повернутися на роботу восени. Але більше ми з ним так і не зустрілися. Прогнози тренерів, до речі, не справдились.

Читайте також: Основи бухобліку. Що потрібно знати підприємцю

Поради підприємцям-початківцям

– Залучення партнерів допомагає розвивати бізнес швидше. Одному підприємцю набагато складніше виконати весь обсяг робіт, аніж декількам людям

-Ідеально залучати в компанію кілька людей, більша їх кількість може зашкодити бізнесу. Партнери повинні доповнювати підприємця, тобто володіти зовсім іншими від нього навичками.

-Успішні керівники великих корпорацій – це не підприємці. І не обов’язково вони зможуть відкрити успішний бізнес. Підприємництво і робота в корпораціях – це різні речі

-Не треба боятися ставити питання. Найчастіше підприємці – відкриті люди і до них можна підійти і познайомитися без будь-яких рекомендацій

-Проблеми у всіх підприємців однакові: де взяти гроші, як управляти коштами, як приймати людей на роботу, як їх утримати. Не потрібно турбуватися, якщо не відразу виходить вирішити усі проблеми.

Суспільство

Асистенти вчителя та ресурсна кімната: як в Україні працює інклюзивна освіта під час війни

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

«Ми були в окупації, в оточенні. У цей час дитина пережила дуже багато страхів», – ділиться мама 8-річного Всеволода. Такий досвід негативно вплинув на психіку дитини: хлопчик перестав комунікувати з людьми, почав погано їсти та спати. Допомогу для нього батьки знайшли в інклюзивному центрі в Бучі, що на Київщині.

Під час воєнного стану в Україні відновили свою роботу більшість інклюзивно-ресурсних центрів. Там з дітьми працюють фахівці, які визначають, як на малечу вплинули травми, та знаходять шляхи для відновлення. Бучанський досвід інклюзивної освіти під час війни – у матеріалі ШоТам.

Інклюзивної освіти потребують понад 50 тисяч дітей

Попри воєнний стан, в Україні продовжують працювати спеціальні заклади освіти й інклюзивні класи. За інформацією Міносвіти, нині працюють понад 6 тисяч інклюзивних груп у дитсадках і 29,3 тисячі класів у школах, а також 690 інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ).

З 2022 року в таких закладах фахівці можуть проводити комплексну оцінку дітей, які отримали психологічні травми, та в разі потреби надавати їм психолого-педагогічний супровід під час навчання.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Дитина займається у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

За останні п’ять років кількість учнів, які мають особливі освітні потреби, зросла більш ніж удвічі. На кінець 2023 року особливі освітні потреби мали 11 тисяч дітей у садках,  40 тисяч школярів, а також 7 тисяч діток різного віку, які перебували на обліку в ІРЦ.

Війна не відкинула інклюзію на задній план

Один із закладів, який нині, в умовах війни, продовжує роботу з дітками, які мають особливі освітні потреби – Бучанський ліцей №3. Там навчаються ті, хто мають інтелектуальні, навчальні чи мовленнєві труднощі.

Зі школярами в класі працюють асистенти вчителя. Також для них організовують додаткові заняття: корекційні й розвиткові. У школі є практичний психолог, логопед і дефектолог, які працюють з дітьми.

інклюзивна освіта, Бучанський ліцей №3
Будівля Бучанського ліцею №3. Фото: ШоТам

Заступниця директорки Наталія Харченко розповідає, що на базі ліцею є «ресурсна кімната» – спеціально облаштоване приміщення, де проводять групові психолого-педагогічні заняття для діток з особливими освітніми потребами. Її постійно поповнюють корисними матеріалами, які потрібні для занять.

«На базі ліцею громада відкрила інклюзивно-ресурсний центр, на обліку в якому перебувають приблизно 600 дітей. Він ставить за мету надати право діткам з особливими освітніми потребами здобути якісну освіту», – каже директорка закладу Альона Комінко. Тут проводять комплексну оцінку, яка визначає освітні потреби дитини, а також надають рекомендації для закладів освіти щодо супроводу такої дитини на інклюзії надалі в її навчанні.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Дитина грається у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

«Основна наша мета – якомога більшою мірою сприяти соціалізації й адаптації дітей у суспільстві й навчальних закладах, зокрема», – розповіла директорка центру.

Замкнувся в собі й перестав говорити

Чимало дітей внаслідок війни зазнали травм, що вплинули на їхнє життя, зокрема, й на освітній процес. «Ми чуємо від батьків про «відкат» у розвитку дітей, погіршення їхнього стану, – каже Альона Комінко. – Це ті виклики, які фахівці центру приймають щодня».

Вплив війни відчула на собі, зокрема, родина Костяченків. Стан здоровʼя Всеволода з початком повномасштабної війни дуже погіршився. Як каже мама хлопчика Олена, він став більш замкнутим, роздратованим, перестав комунікувати з іншими та будь-що робити. Всеволод погано їв і спав. 

«Ми родиною виїхали з Маріуполя: були в окупації, в оточенні. У цей час дитина пережила дуже багато страхів. Нам вдалося виїхати, ніхто не постраждав фізично, але всі дуже постраждали морально. У дитини залишилося все, що вона мала – іграшки, друзі – в окупованому Маріуполі», – ділиться Олена.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Ресурсна кімната у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

Впоратися з цим самотужки батьки не змогли, тому звернулися по допомогу до фахівців. Зараз Всеволод за порадою психіатра має індивідуальне навчання, тобто вчителі приходять до нього додому проводити уроки. Також він відвідує інклюзивний центр, який уже допоміг хлопчику знову заговорити з іншими. Його мама ділиться, що Всеволод усе частіше почав перемикатися з думок про минуле на те, де він зараз і що має. Улюблені дні тижня Всеволода – вівторок і пʼятниця, бо саме тоді хлопчик приходить у свій улюблений центр.

Дбати про себе потрібно й дітям, і дорослим

«Через війну серед дітей почастішали випадки заїкань, погіршилася памʼять, зросла тривожність», – ділиться шкільна психологиня Ольга Ващенко. Каже, це почалося після переходу дітей на дистанційне навчання. Вдома з батьками такі діти можуть розмовляти й поводитися нормально, та щойно буде потреба виступити перед усім класом і вчителем, зʼявляться проблеми, яких раніше не було.

Ольга Ващенко
Дитяча психологиня Бучанського ліцею №3 Ольга Ващенко. Фото: ШоТам

Психологиня радить батькам дітей, які повертаються на навчання після травм, обовʼязково поговорити на тему безпеки, щоб школярі не боялися. Діткам, зокрема, слід розповісти, що в навчальному закладі є укриття, куди можна буде спуститися на випадок повітряної тривоги. Якщо страх не зникає, то варто відвести дитину до психолога.

А ще батькам варто стежити за власним психологічним станом. Згідно з результатами дослідження, опублікованого в Американському журналі психіатрії, ризики тривожних розладів, депресії та вживання психоактивних речовин були вищими в дітей тих батьків, які мали депресію, ніж у дітей тих батьків, які жили без депресії.

Альона Комінко
Директорка Бучанського інклюзивного центру Альона Комінко. Фото: ШоТам

Про це каже й директорка Бучанського інклюзивного центру Альона Комінко. Вона переконана: розвиток дітей насамперед залежить від внутрішньої стабільності дорослих, які перебувають поруч з ними. Тому дуже важливо, щоб батьки турбувалися й про себе та не боялися в разі потреби звернутися по психологічну допомогу.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Діти граються у дворі Бучанського інклюзивного центру. Фото: ШоТам

Щоб дорослі могли краще допомагати дітям, UNDP організувала тренінг з сенсорної інтеграції. 44 особи, серед яких фахівці ресурсних центрів, психологи, педагоги, логопеди та батьки дітей, які отримали травми та порушення внаслідок війни в Україні отримали нові знання як працювати та спілкуватися з такими дітками. 

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили пілотний проєкт зубопротезування ветеранів

Опубліковано

Уряд запустив пілотний проєкт щодо зубопротезування ветеранів.

Про це повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Зазначається, що учасники бойових дій, люди з інвалідністю внаслідок війни та інші категорії військовослужбовців зможуть безкоштовно отримати ці послуги в лікарнях, незалежно від їхньої форми власності.

Держава компенсує медзакладам витрати на лікування через Національну службу здоров’я України.

Загалом планують спрямувати на цю програму 750 млн грн, які вже закладені в державному бюджеті.

Читайте також: «Наші клієнти – люди з титановим стрижнем». Стоматолог з Краматорська перевіз свою клініку до Чернівців

Читайте також: «Військові теж бояться стоматологів». Як лікар з Одещини Анатолій Стодола рятує зуби українських бійців на передовій

Нагадаємо, у Львові подружжя стоматологів безкоштовно лікує зуби захисникам.

Фото: Урядовий портал.

Читати далі

Суспільство

Лікарню на Львівщині обладнали сонячною електростанцією

Опубліковано

У Львівській області на Бориславській центральній міській лікарні встановили сонячні панелі з системами збереження енергії. Гібридну сонячну станцію встановлено на будівлі поліклінічного та терапевтичного відділень медичного закладу.

Про це повідомили у Міністерстві охорони здоров’я України.

Зазначається, що загальна потужність станції – 30 кВт. Крім значної економії енергоносіїв, таке обладнання дозволяє накопичувати енергію і може використовуватися як резервне джерело живлення. Запас акумуляторного модуля становить 40 кВт.

Чому це важливо?

Сонячна електростанція здатна згенерувати до 25000 кВт електричної енергії на рік, що дасть можливість економити до 35% електричної енергії, необхідної для функціонування будівлі. Так, близько 160 тис. грн на рік лікарня зможе зекономити на оплаті комунальних послуг.

Сонячна станція складається з 52 фольтаічних елементів, потужністю 540 Вт кожен, інвертора, блоку управління, 8 акумуляторів місткістю по 5 кВт та системи захисту.

Читайте також: «Не підходь, не чіпай, дзвони 101»: як у громаді на Київщині місцевих навчають ризикам вибухонебезпечних предметів

Для монтажу та встановлення сонячних панелей на даху лікарні був проведений ремонт перекриття будівлі коштом місцевого бюджету. Загальна вартість перекриття даху на 750 м² склала 294 тис. грн.

Про лікарню

Центральна міська лікарня м. Борислава надає послуги з первинно-медико-санітарної допомоги та багатопрофільного амбулаторного й стаціонарного лікування. Лікарня має поліклінічне, терапевтичне, дитяче, акушерсько-гінекологічне відділення та відділення хірургічних патологій лікарні, що розташовані за різними адресами. Зараз медзаклад обслуговує населення Бориславської громади та сусідніх громад Дрогобицького району Львівської області – понад 40 тисяч осіб.

«В умовах щоденних обстрілів та атак з боку російської армії на енергетичну систему України встановлення сонячного енергетичного обладнання дозволить забезпечити безперебійну роботу лікарень за будь-яких критичних умов, у тому числі у випадку аварійних відключень електроенергії», — йдеться у повідомленні.

Нагадаємо, в Ірпені на Київщині сонячні панелі встановили у дитячому садочку.

Окрім того, на даху трамвайного депо Вінниці встановили сонячну електростанцію.

Фото: МОЗ України.

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство11 години тому

Асистенти вчителя та ресурсна кімната: як в Україні працює інклюзивна освіта під час війни

«Ми були в окупації, в оточенні. У цей час дитина пережила дуже багато страхів», –...

Суспільство14 години тому

«Не підходь, не чіпай, дзвони 101»: як у громаді на Київщині місцевих навчають ризикам вибухонебезпечних предметів

На городах, дорогах, у лісах та інших місцях на прифронтових територіях українці продовжують знаходити вибухонебезпечні...

Суспільство2 дні тому

Інклюзивні парки для дітей в Україні: як працюють та як створити у своїй громаді

В Україні ідея створення інклюзивних парків не нова – до повномасштабного вторгнення Росії в Україну...

Суспільство7 днів тому

Працевлаштування після мінно-вибухової травми: що потрібно знати роботодавцям і працівникам

Жителька Ірпеня Наталія Німченко отримала мінно-вибухову травму внаслідок російського обстрілу, коли евакуювалася разом з дітьми...

РЕКЛАМА: