Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Дорослі зазвичай кажуть, що ми повернули їх у дитинство». На Дніпропетровщині працює козина ферма, яка веде (не)сімейний бізнес

Опубліковано

«Оферма» на Дніпропетровщині є місцем, де виготовляють органічні продукти з козиного молока, та домом для понад двох сотень кіз. З початку повномасштабного вторгнення з ферми возили молоко для військових та для дітей в дитячих будинках. А ще в перші місяці великої війни на ферму безкоштовно могли прийти всі охочі, аби перезавантажитись та провести час з тваринами.

За півтора року ферма стала популярним місцем серед відвідувачів, а кози – їхніми особистими терапевтами. Маркетингова директорка «Оферми» Анастасія Бондарєва розповіла ШоТам про роботу господарства під час повномасштабної війни, який запах має козине молоко насправді та чому відвідувачі вважають цей бізнес сімейним, хоча це не так.

Анастасія Бондарєва

Маркетингова директорка «Оферми».

Смачно, органічно та без ГМО 

Я працюю на фермі з кінця 2021 року, коли змінилось керівництво і відбувся ребрендинг. Сама «Оферма» була створена 2016 року, але не було розвитку маркетингу, тому мали проблеми зі збутом продукції, хоча об’єми виробництва вже були великі. Тоді на фермі було майже 200 кіз різних порід – нубійської, альпійської та зааненської.

Головне завдання нашої ферми – просувати локальний продукт, який має бути якісним, органічним та не поступатись магазинній молочці за смаковими характеристиками та пакуванням. Ми за сучасне фермерство – виробляємо органічний продукт і впевнені в його користі та безпечності, адже маємо сертифікації та не додаємо консервантів, барвників чи ГМО. В наших продуктах є натуральне козине молоко, закваска та сіль. Вони в красивому пакуванні, приємні за текстурою та дуже смачні.

В складі продуктів: натуральне козине молоко, закваска та сіль. Фото: ШоТам.

Після 24 лютого віддавали молоко військовим та дітям

Коли почалось повномасштабне вторгнення, це стало для нас шоком, як і для всіх інших. Зазвичай ми приймаємо замовлення до вівторка, у середу і четвер готуємо сири, а щоп’ятниці розвозимо кур’єрською доставкою по Дніпру та надсилаємо Новою Поштою. Такий цикл роботи дозволяє нам завжди надсилати клієнтам свіжий готовий продукт, бо ми його готуємо фактично перед замовленням

24 лютого вранці, а це був четвер, ми скасували всі замовлення на той та наступний тиждень, адже не були впевнені, що зможемо їх виконати. Ми тоді були в стані шоку, морально занепали і ніхто не знав, що далі, все було ніби в тумані. Потім почали думати про те, як можемо допомагати. 

Спочатку ми віддавали молоко військовим, а потім почали шукати контакти дитячих будинків, щоб передавати продукцію їм, адже козине молоко дуже корисне для дітей. Ми привозили молоко в кілька притулків, але вже через кілька днів нам дзвонили з проханнями не возити більше продукції, бо всього є вдосталь.

Читайте також: «62 тонни печериць ми віддали безкоштовно». Сімейна ферма на Київщині працює попри війну та продовжує грибну справу

Через два тижні ми з керівницею вирішили відновити роботу ферми, аби забезпечувати наших працівників заробітком та продовжувати доглядати за нашим стадом. Ми вирішили залишатися в Україні та потрохи налагоджувати процеси роботи. 

Так на другий тиждень повномасштабної війни зробили першу доставку, хоча обсяги виробництва продукції були невеликими. Нас рятувало те, що ще до початку великої війни ми зрозуміли, що маємо робити ставку на продажі онлайн і були на прямому зв’язку з нашими споживачами, а не залежали від посередників. А ще тоді був період окотів, тому мусили доглядати за маленькими козенятами.

Відновили роботу ферми, щоб доглядати за стадом. Фото: ШоТам.

Наші екскурсії відвідало понад 600 туристів

У 2021 році ми планували запустити екотуризм, адже в нас дуже красива територія на фермі, тому бачили в цьому потенціал. Зробити туристичний сезон хотіли навесні 2022 року. Повномасштабна війна внесла свої корективи, ми не мали моральних сил налаштовувати процеси як планували, але відкрили ферму для безкоштовного відвідування і запрошували людей приїхати, побути з тваринами та перезавантажитись. 

Через пів року, коли приїжджало все більше туристів, ми почали брати символічні кошти за вхід на територію ферми. Взимку почали готуватись до літнього туристичного сезону, який повноцінно запустили цього року. Відвідувачі можуть бути на фермі скільки бажають та контактувати з тваринами. За цей час ферму відвідали понад 600 людей, які замовляли екскурсії, але ще були люди, які приїжджали та гуляли самостійно чи робили фотосесії. 

Прогулянки на «Офермі» мають терапевтичний ефект для відвідувачів

Екскурсії на фермі проводжу я. Спершу знайомлю гостей з усіма тваринами, які досить контактні та люблять, коли їх чухають за вушком. Я показую відвідувачам всіх тварин, деякі породи люди можуть погодувати самостійно, а я розповідаю про ведення господарства, виготовлення сиру, збирання молока. Потім робимо дегустацію всієї продукції, яка в нас є, – просто неба на сіні. Його заготовляємо самі з наших полів. Під час дегустації я розповідаю про особливі характеристики козиного молока та наголошую, що воно не має тхнути та мати специфічний запах, якщо коза здорова та добре харчується. Часто для людей це несподіванка. 

Молоко не має тхнути та мати специфічний запах, якщо коза здорова та добре харчується. Фото: ШоТам.

Далі у вільний час можна повернутись до тварин чи піти на пасовище, яке є в нас позаду ферми. Ми створили таку програму, аби не перевантажувати людей і не перетворювати екскурсію в лекцію. Основний наш задум в тому, щоб люди провели час з тваринами та якісно відпочили.

За весь час, відколи в нас є відвідувачі, ми не отримали жодного негативного відгуку. Люди часто зауважують, що ми дуже любимо те, що робимо. Дорослі зазвичай кажуть, що ми повернули їх у дитинство, адже в багатьох бабусі та дідусі жили в селах та мали своє господарство. Ми переконані, що прогулянки на «Офермі» мають для гостей терапевтичний ефект, можна трохи вимкнути думки та подихати свіжим повітрям на повні груди.

Прогулянки на «Офермі» мають для гостей терапевтичний ефект. Фото: ШоТам.

Господарство – це те, чим дихає наша країна

Зараз в нас працює десять людей. Є двоє сироварів, які виготовляють всю продукцію з козиного молока. Другого фахівця ми взяли на роботу вже під час повномасштабної війни, адже значно збільшилась кількість сировини. Ще в нас працюють двоє чоловіків, які доглядають за фермою та дві жінки, що піклуються про самих кізочок. Зараз на фермі маємо 228 кіз! За їхнім здоров’ям слідкує наш лікар, який ще виконує обов’язки тракториста. В нас велика проблема з кадрами, особливо на полі, тому іноді мені здається, що наступного року сама їздитиму на тракторі. В нас є директорка Оксана, а також маю колегу, яка допомагає розвивати маркетинг ферми. І ще в нас працює зоотехнік, який, щоправда, зараз на фронті захищає нас всіх.

Ми плануємо масштабуватись, підвищувати збут та знаходити нових клієнтів. Паралельно ведемо перемовини і, можливо, в майбутньому з’явимось на полицях супермаркетів. Але більше орієнтуємось на продажі онлайн, бо тоді ми ні від кого не залежимо та є ближчими до споживачів. Також хочемо проводити наші екскурсії взимку з трохи видозміненою програмою. В майбутньому плануємо запустити в продаж сир з пліснявою. Зараз технологи над цим ретельно працюють, адже ми хочемо бути абсолютно впевненими в смаку та якості продукту. Хочемо продовжувати розвивати нашу ферму, аби отримувати стабільний якісний продукт, а також робимо все для того, аби нашим кізочками було максимально комфортно.

Цей бізнес відображає повернення до витоків. Фото: ШоТам.

«Оферма» є моєю душею. Цей бізнес відображає повернення до витоків, адже я завжди хотіла займатись чимось таким, що пов’язане з сільським господарством. Для мене хліборобство та фермерство – це те, чим дихає наша країна. Ми розвиваємо сучасний органічний продукт, який є корисним і відповідаємо за високий рівень якості. «Оферма» є для мене дуже рідним місцем і часто наші відвідувачі думають, що це в нас сімейний бізнес, тому ми про нього так дбаємо. Але між нами нема родинних зв’язків, ми всі є найманими працівниками, але дуже любимо це місце та працюємо заради наших кізочок, заради кожного з нас та країни загалом.

Коментарі

Суспільство

Як біотехнологиня та вчителька мотивують жінок змінювати професії (ВІДЕО)

Опубліковано

Біотехнологиня та вчителька пішли зі своїх робіт, щоби розвивати прифронтове Запоріжжя. А тепер попри обстріли навчають молодь урбаністики, а жінок — робототехніки. Повну історію героїнь ми розказали на ютуб-каналі ШоТам.

Історія героїнь випуску

Світлана Мамай готувала дітей до успішного складання ЗНО у приватній школі. Та її цілі змінилися, коли на Запоріжжя полетіли ракети, а на околицях точилися бої. Тоді одразу зупинили навчання, а Світлана бачила себе лише у волонтерстві.

«Усе було досить сумбурно — невідомо, що далі. Розгублені діти, розгублена певною мірою я, втрата соціальних напрацювань, які в мене були. Тобто те, що в мене було важливим у викладанні — взаємодія з людьми, це енергетика, яку ти можеш отримувати, — воно повністю зникло», — поділилася культурна менеджерка ГО «Молодь Онлайн» Світлана Мамай.

Читайте також: Підприємець із Вінниці відкрив енергонезалежну реберню на воді (ВІДЕО)

Фото: ютуб-канал ШоТам

У волонтерському штабі вона зустріла Анастасію Торянік, яка полишила роботу в біотехнологічній кампанії, аби надавати гуманітарну допомогу. Світлана та Анастасія спрацювалися і скоро опікувалися волонтерськими групами.

Та невдовзі ГО, яка координувала штаб, припинила роботу. Колежанки опинилися перед вибором: повертатися до звичних справ чи повністю йти в активізм. Тож вони долучилися до ГО «Молодь Онлайн», якій саме бракувало лідерок.

Тепер Анастасія організовує навчання для молоді Запоріжжя, а Світлана займається урбаністикою.

Відео: ютуб-канал ШоТам

Про те, як активістки розвивають громадське життя у власному місті, дивіться повне відео на ютуб-каналі ШоТам. Це відео створили завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Голос жінок і лідерство Україна», що впроваджує Український Жіночий Фонд.

Раніше ми писали, як режисерка відкрила власну кіностудію: 17 років до мрії (ВІДЕО).

Фото: ютуб-канал ШоТам

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні презентували стрічку «Сімейний альбом» про родинну історію Голодомору й війни (ВІДЕО)

Опубліковано

У столичному кінотеатрі «Жовтень» 21 листопада презентували документальну стрічку «Сімейний альбом». Його зняла режисерка Марина Ткачук у партнерстві з Музеєм Голодомору та Українським культурним фондом.

Про це повідомили у Міністерстві культури та стратегічних комунікацій.

У фільмі досліджують історичні паралелі, які є між геноцидом росії під час Голодомору 1932–1933 років і в період повномасштабної війни.

Фото: пресслужба МКСК

Читайте також: У Сикстинській капелі та Папських апартаментах створили вісім українських аудіогідів (ФОТО)

«Прем’єра відбулася за участі творчої команди та головної героїні стрічки — британської фотохудожниці Самари Пірс. Її прадід, австрійський інженер Александр Вінербергер став випадковим свідком Голодомору в Харкові 1933 року. Йому вдалося таємно сфотографувати жертв трагедії і передати ці світлини за кордон. Вінербергер прагнув донести світу правду про геноцид українців і зупинити його», — написали в МКСК. 

Коли Самара віднайшла камеру свого прадіда та альбом із фотографіями з України, вона переосмислила свій творчий шлях. Жінка вирушила на Харківщину через 90 років після Голодомору, аби засвідчити сучасні прояви геноциду проти українського народу. 

Відео: ютуб-канал Планети кіно

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

У міністерстві зазначають, що фільм «Сімейний альбом» уперше представили у світі на ювілейному Варшавському міжнародному кінофестивалі 13 жовтня 2024 року. 

Цей фільм уже озвучили п’ятьма мовами:

  • англійською;
  • польською;
  • німецькою;
  • французькою;
  • іспанською.

Фільм «Сімейний альбом» здобув перемогу на Мистецькому конкурсі державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» у 2023 році. Стрічку створила компанія «Гуд Монінг Дістрібьюшн».

Нагадаємо, що орган із труб і уламків ракет звучатиме на вокзалі у Львові.

Фото обкладинки: ютуб-канал Планети кіно

Коментарі

Читати далі

Суспільство

8 фото Марка Залізняка, які розкривають Голодомор та інші злочини «совєтів» проти українців

Опубліковано

В об’єктив фотографа з Донеччини Марка Залізняка потрапила національна трагедія українського народу, а сам митець, даючи настанови своєму синові-фотографу, казав: «Сину, не міняй цю хорошу справу на рублі. Знімай: те, що сьогодні — рядовий знімок, то завтра буде історією»… І сьогодні його світлини дійсно стали історією, яку тепер неможливо замовчати.

Редакція ШоТам створила добірку фотографій 1930-х років від Марка Залізняка, яка варта вашої уваги.

Біографія фотографа

Марко Залізняк — фотоаматор з хутора Романівка на Донеччині, залишив фотолітопис руйнування українського села Вдале наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років. На його знімках увічнено моменти колективізації, розкуркулювання, знищення майна селян, відбирання хліба та виселення до Сибіру.

Фото: архів Покровського історичного музею

Залізняк вже з 12-річного віку захоплювався фотографією. Під час Голодомору йому пропонували стати фотографом у НКВС, але він відмовився. Щоб врятувати сім’ю від голоду, він обміняв свої нагороди з Першої світової війни на два пуди хліба та вивіз їх з Романівки. Пізніше він працював на будівництві заводу у Гришиному, але змушений був повернутися до Романівки внаслідок конфлікту з головою сільської ради.

У 1934 році Залізняк був засуджений за руйнування та крадіжку колгоспної пасіки, але справу закрито після апеляції та зняття звинувачення.

Фотографії Марка Залізняк стали основою для створення документальних фільмів про Голодомор, таких як «Миттєвість нашого життя», «Симфонія Донбасу», «Голодомор» та інших. Ці знімки мають велике значення у збереженні історичної правди про Голодомор, їх використовують у підручниках, монографіях та інших джерелах.

8 фото, що доводять злочини «совєтів»

  1. Розкуркулена сім’я біля свого будинку в с. Удачне Донецької області. 30-ті рр. ХХ століття
Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

2. Розкуркулювання селянина П. Масюка. Село Удачне Донецької області. 1934 рік

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

3. Члени товариства зі спільного обробітку землі перевозять комору розкуркуленого селянина П. Ємця до загальної комори. 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

4. Збирання замерзлої картоплі на Донеччині. 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

5. Розкулачені селяни села Вдале Червоноармійського району Донецької області, 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

6. Доставка майна розкуркулених селян на бригадний двір у селі Удачне Гришинського району Донецької області, 1932 рік

фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

7. Народне гуляння біля гойдалок у селі Гришине Донецької області, 1930-і роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

8. Збір зернових за допомогою лобогрійки на хуторі Романівському Гришинського району Донецької області. На передньому плані — Марія Леонтьєвна Воробйова, 1930 рік

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

Коментарі

Читати далі