Зірки Бродвею у райцентрі: як Тульчин став українською столицею опери

Як містечко Тульчин (Вінниччина) з розбитими дорогами, депресивними кварталами та маленьким бюджетом перетворилось на оперну столицю країни?

Чому місто завжди у виграші від фестивалю?

Як заманити натовпи туристів та бродвейських зірок до містечка, якому, на перший погляд, нічим похизуватись?   

Про це арт-продюсерка міжнародного оперного open air фестивалю Operafest Tulchyn та директорка Українського центру культурних досліджень Ірина Френкель розповіла журналістці “ШоТам”.

Дев’ять гектарів опери і майже 70 тисяч глядачів

12 грандіозних постановок просто неба, 757 оркестрантів та хористів, 54 солісти з України, Польщі, Німеччини та США – таким був третій Operafest Tulchyn-2019, який у червні пройшов просто неба на території легендарного «Подільського Версалю» – палацу Потоцьких у містечку Тульчин Вінницької області.

Читайте також: Як це бути першим хостелом, де сортують сміття? Розповідають DREAM Hostel

За 5 днів фестиваль зібрав понад 68 тисяч глядачів, у тому числі 17 тисяч дітей, які стали глядачами першого у Європі дитячого оперного open air фестивалю KIDS OPERAFEST.

Загалом за три роки на сцені фестивалю виступили бродвейські актори та зірки Disney Entertainment, кращі солісти з Німеччини та Австрії, відбувся унікальний для України показ культових мюзиклів «Танець вампірів» Джима Стейнмана та «Чикаго» Джона Кандера, була представлена перекладена на українську опера Чайковського «Мазепа» і вперше в Україні виступила легендарна Польська Королівська опера.

Виступи світових зірок мали змогу відвідати усі бажаючі, адже вхід на Operafest Tulchyn для глядачів безкоштовний.

Не менше за відвідувачів та організаторів, щороку на фестиваль чекає тульчинська громада: на час Operafest Tulchyn багато закладів міста обзавелися спеціальним оперним меню, дороги були приведені до ладу, перед фестивалем тульчинці самостійно організували кілька толок, аби привести до ладу територію.

Проте три роки тому на самому початку до ідеї багато хто ставилися скептично, розповідає Ірина Френкель.  

Як витягнути громаду з депресивного стану

З радянських часів життя маленьких міст будувалось навколо одного-двох найбільших підприємств – і Тульчин не був виключенням. Після розпаду Радянського Союзу підприємства, на яких трималися бюджети містечок, у більшості своїй були зруйновані. Роботи у малих містах зараз обмаль, молодь виїжджає до великих міст. Як у таких умовах не зникнути на фоні мегаполісів, не перетворитись у маргінальні поселення?

Рецепт виходу з цього замкненого кола – поєднання культури та економіки. Він і перетворив депресивний Тульчин на провінційну столицю опери, – каже Ірина.

Саме під час проекту «Plan Z» у 2016 році експерти вперше зібрали голів малих міст України з пропозицією продумати культурні ідеї, які б стали поштовхом для культурного та економічного розвитку малих територій.

Тоді ж, у недалекому 2016 році до Ірини Френкель звернувся голова Вінницької ОДА Валерій Коровій з пропозицією за допомогою культурної ідеї «качнути Тульчин» та привернути увагу до занедбаного легендарного «Подільського Версалю» – палацу Потоцьких.

Вона погодилась і почала шукати «центрову» ідею для розвитку новоствореної об’єднаної територіальної громади Тульчина. З чотирьох ідей вибрали оперу.

Із ряду ідей ця була серед останніх – бо її неймовірно важко було реалізувати. Але Валерій Коровій серед усіх пропозицій обрав саме її,- каже Ірина Френкель.

Проведення оперного фестивалю просто неба на території парку палацу Потоцьких, де свого часу у 1787 році був відкритий другий у країні оперний театр (перший було відкрито у Харкові – авт.), було спрямовано не на популяризацію оперного мистецтва, а на інтеграцію «Подільського Версалю» у життя області.

Фестивальні труднощі

Починали на тлі несприйняття місцевою громадою ідеї фестивалю. Але коли запустили анонси й рекламу, тільки лінивий не зателефонував до інформаційного центру фестивалю і не запитав: «Що там у вас у Тульчині?».

Організатори зраділи першим успіхам, але коли поїхали оглянути територію для фестивалю, виявилось – там немає ні освітлення, ні комунікацій.

Уявіть: на календарі 9 травня, до фестивалю – місяць. Але ввечері, коли повинна починатись концертна програма фестивалю, на палац Потоцьких спускається суцільний морок.

Відразу на наступний день відбулась термінова нарада. Обласна влада здійснила неможливе, каже Ірина: за 3 тижні до палацу провели електроживлення, водопостачання, були відреставровані фасади і Золота та Блакитна зали.

На другий рік Operafest Tulchyn курйози траплялись уже зі співаками. Так, минулого року виконавиця ролі мами Мортон, наглядачки в’язниці у мюзиклі «Чикаго», приїхала на фестиваль без голосу.

Я намагаюсь уявити мюзикл без мами Мортон – і в мене все життя перед очима, – згадує Ірина Френкель.

Але американську діву все-таки вилікували і за 30 хвилин до початку мюзиклу – о 20.30 вона вже співала.

Все пройшло просто відмінно! Щоправда, посивів наш технічний директор. Він жартує, що «опера красить». Це дійсно так – адже тоді наша команда цілих два місяці працювала у режимі «нон-стоп».

Від неприйняття до очікування

«У нас дороги погані, палац Потоцьких руйнується, а ви тут із фестивалем», – чули організатори, коли починали організовувати перший фестиваль.

Читайте також: Як варення врятує Карпати. Підприємиця придумала дієве ноу-хау

Але ближче до дати проведення фестивалю дороги таки почали будувати – причому «по-дорослому». За тиждень до початку оперного фестивалю організатори потрапили за хештегом #OperafestTulchyn на 19 світлин нової дороги з підписом: «Ти все ще не любиш оперу»?

Я зрозуміла, що ми можемо працювати з цим містом. Ми бачили їх очі після першого фестивалю – Тульчин отримав друге дихання.

Що отримала громада Тульчина від Operafest

Окрім відремонтованих доріг, причепуреного палацу Потоцьких та слова «Тульчин» на устах усієї культурної спільноти країни, місто отримало ще багато профітів.

До другого оперного фестивалю розробили проект «Леонтович Арт Квартал» – адже саме тут композитор Микола Леонтович написав мелодію «Щедрика».

Подавали проект на конкурс від Мінкульту «Малі міста – великі враження» вже самі тульчинці.

Вони перетворили центр міста на галерею сучасного мистецтва під відкритим небом.  Туристично привабливу зону, яку зараз відвідує десь 80 тисяч осіб на рік, – каже Валя.

Арт-квартал має 8 муралів на музичну тематику, які прикрасили будівлі міста, інтерактивну просторову інсталяцію «Щедрику» Леонтовича і ще багато інших цікавих арт-об’єктів.

Цьогоріч тульчинський бізнес точно так же чекав фестивалю, як і любителі опери – багато кафе та ресторанів навколо палацу Потоцьких розробили своє оперне меню. Це було єдиною вимогою акредитації для бізнесу на фестивалі. Як сказала одна з директорок ресторану: «Табличка «Рекомендовано OPERAFEST TULCHYN» – це більш вагома відзнака для закладу, ніж від Фреймут».

Навіть паркан навколо палацу Потоцьких став арт-об’єктом. Це був продуманий хід, аби любителі спиртного не проносили алкоголь на територію палацу Потоцьких – на минулих фестивалях примудрялись передавати через паркан.

А тульчинці у 2019 році вже самі займалися своїми туристами.

“Усі минулі роки інформаційний центр був у Вінниці. Цього ж року Вінниця займалась вінницькими туристами, а основний масив дзвінків приходився на тульчинський інформаційний центр”, – каже Ірина.

Міська рада забезпечувала порядок, магазини та ресторани знову готувались до великого напливу людей – скільки не закуповували, все-одно продукти закінчились у перший же день.

Громада не сприймала перший фестиваль, а ми просто взяли й зробили. Тепер маємо проект, який змінює пульс цілого міста, – зазначає Ірина Френкель.

Привезти фестиваль у місто. Складові успіху

Далі – зі слів Ірини Френкель

Культурний компонент –  це 80% світового туризму. Часто чую таку думку, що культура має заробляти. Ні, культура має створювати передумови для того, щоби заробляв сервісний бізнес.

Читайте також: 7 неймовірних озер в Україні, про які ви не чули

І тоді вже ми з вами поговоримо про креативну економіку – коли бізнес починає працювати на основі креативної ідеї, а вже потім крок за кроком можуть з’являтись додаткові послуги безпосередньо на фестивалі.

Це розробка ідеї, на яку працюють всі групи: від людей креативних професій до бізнесу та влади. Багато прикладів таких міст нині існує у Європі та на Американському континенті. Тепер уже можемо говорити про початок таких процесів і в Україні, а Тульчин – найяскравіший приклад цього.

Що робити місту, аби стати культурним стартапом?

• Має бути людина, яка понесе відповідальність за інтелектуальні ризики. У випадку Operafest нас троє:  голова Вінницької ОДА, я і головний режисер Павло Третьяков.

• Життєздатна ідея, яку можна створити тільки з професіоналами. Коли ви робите такі речі, треба мати експертів ззовні, які мають досвід у реалізації проектів. Це мають бути проектні менеджери зі знаннями з маркетингу, менеджменту, історії культури, психології.

• Думайте, чим зацікавити тих, хто приймає рішення у місті. Депутати просто так коштів не дадуть. У нашому випадку була зацікавлена обласна влада, місцева ж приєдналась ідейно вже на другий фестиваль.

• Наразі ми думаємо, як примусити територію працювати на культурну ідею цілий рік. Раджу продумати і цей аспект також – аби місто постійно отримувало дивіденди у вигляді туристів від вашої ідеї.