Ворожий снаряд позбавив його зору, але не віри в себе та Перемогу.
Про воїна, який не здався, розповідає ШОТАМ.
«Воюємо ми за свою Батьківщину, за своїх дівчат, за своїх жінок і батьків. Ось така, на жаль, важка ціна. Але треба бути бійцем. Жартуйте більше, смійтеся, і воно вам допоможе, чесно», — Роман, боєць 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ.
Відео Роман зняв за кілька хвилин до того, як осколок влучив йому просто в очі. Та воїна це не зламало. І єдине, про що він шкодує, що не може допомогти побратимам у цій війні.
Для мене на першому місці серед мрій стоїть наша Перемога. А вже потім мій зір, — Роман, боєць 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ.
Роман на позивний Хмара — боєць 3-ї штурмової бригади ЗСУ. З самого початку великої війни він вирушив на фронт добровольцем.
«До 8–9 ранку в мене вже був зібраний рюкзак, так як в мене після військової кафедри були базові речі: рюкзак, спальний мішок, каремат, форма, сухпай», — Роман, боєць 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ.
Спочатку Роман боронив Київщину. А в травні його взвод став на захист Запоріжжя. Того дня ворог почав масований артилерійський обстріл: снаряд розірвався поруч з побратимами.
Там була пилюка, дим після вибуху. Я просто не міг побачити, що там відбувається. Мною було прийняте рішення: «Зараз я підриваюся, перескакую через цей паркан, біжу до них, надаю їм допомогу», — Роман, боєць 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ.
Але побратимів Роман побачити не встиг: у цей час міна розірвалася вже біля нього.
«Я рукою провів собі до потилиці і до цього місця. Далі мені було лячно лізти, бо якщо там пів обличчя немає, то краще туди не лізти», — Роман, боєць 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ.
Читайте також: «Перші два роки на врожай не чекайте». Як заробити на лохині? Кейс сімейного бізнесу, який 5 років йшов до своєї мети
Романа знайшли військові. Він лежав під деревом і ще не знав, що міна пошкодила йому очі.
«Піднімаю я такий голову, і він такий: “Ух, йо!”. Я такий: “Що таке, старий?”. Він каже: “Друже, будеш піратом”. Я такий: “Нічого страшного, якось переживем”», — Роман, боєць 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ.
Каже: очі наче засипало глиною, і темрява. Одне око осколок розбив вщент, інше — важко травмував.
Першу допомогу Хмарі надали в медпункті, відтак відправили до Дніпра, де йому витягли осколок. Весь цей час поруч була його кохана Іра. Найважчий період вони проходили разом.
«Я сіла, пам’ятаю, біля нього. І мене почало так трясти, я не хотіла виду подавати, але це ніяк не виходило», — Ірина, дівчина Романа.
Разом вони звикали до нового життя. Вона стала його очима, а тепер він і сам добре орієнтується. Воїн не втрачає жаги до життя: відвідує побратимів, грає в шахи та опановує гітару.
Попри те, що осколок майже знищив і друге око, зоровий нерв лишився неушкодженим.
Якимось сканером там їздили і сказали, що картинка виглядає доволі оптимістично, що ніби там щось збереглося, — Роман, боєць 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ.
Хмара не здається. І хоче, аби його історія вчила побратимів вірити в себе і не нехтувати власною безпекою.
Наразі Роман проходить реабілітацію ока з надією на одужання. Ви теж можете допомогти, підтримавши воїна фінансово за посиланням. Хмара обов‘язково має ПОБАЧИТИ нашу Перемогу!
Нагадаємо, ШОТАМ розповідав, історію захисника, який надихнув лікарів на створення реабілітаційного центру.
