«Тисячі туристів з усієї країни». Як одна родина популяризує село на Франківщині? Історія сімейного бізнесу «Опільські олії»

До появи цього бізнесу Чесники на Франківщині у багатьох асоціювалися хіба що із церквою-пам’яткою та завжди зачиненим клубом. Сюди не поспішали їхати туристи, а місцеві, можливо, й не вірили, що їхнє село може перетворитися на справжній бренд.

Усе змінили «Опільські олії» – сімейний бізнес, який перезавантажив життя Чесників та перетворив невеличкий населений пункт на нову туристичну візитівку Прикарпаття. Про розвиток власної справи, батьків, які стали бізнес-партнерами, та специфіку виробництва ШоТам розповіла Роксолана Росоловська.

Роксолана Росоловська

співзасновниця сімейного бізнесу «Опільські олії»

Виробництво олії було віддушиною для батька-ветерана

За кілька років до пандемії ми з батьками жили в різних містах. Тато працював на Харківській ТЕЦ-3, мама – у Верховній Раді, а я жила та працювала в Карлових Варах, що в Чехії. У 2015 році тата мобілізували, а мама переїхала на Рогатинщину – у рідне село Чесники – аби доглядати за моєю бабусею. 

Після трьох років на фронті батько був у дуже складному стані – як фізичному, так і моральному. Ми вирішили, що йому потрібен спокій, свіже повітря, прогулянки у власному садку. До того ж, я купила породистих собак і була впевнена, що завдяки цьому тато відійде, а його стан покращиться.

Крім того, з’явилися проблеми зі шлунком, через які батько схуд на 13 кілограмів. Хтось тоді порадив нам спробувати олію з льону, мовляв, вона покращує травлення. І це дійсно спрацювало. Однак нам не завжди вдавалося придбати саме свіжу олію, а від іншої жодної користі не було. Тоді я запропонувала купити побутовий прес і самостійно витискати олію. 

Власне, з цього все й почалося. Ми замовили прес із Німеччини, тато купив кілька кілограмів льону й невдовзі витиснув перші 50 грамів олії. Смак був неймовірним, але, що важливіше, батько захопився цим процесом й нарешті зміг відволіктися від думок про війну. Згодом ми почали експериментувати: тиснули з кунжуту, гарбуза та гірчиці. А потім почали пригощати олією рідних та друзів.

Перші замовлення надійшли від наших знайомих. З часом таких звернень лише більшало. Я відкрила ФОП, а тато почав ретельніше досліджувати цю справу. А ще я пам’ятала, що колись у нашому селі було конопляне поле, тож мріяла виготовляти ще один різновид олії. Відтак ми закупили коноплі в Інституті луб’яних культур Глухова та витиснули першу партію. Вона виявилась темно-зеленою та мала дуже цікавий насичений смак. Так наш асортимент почав поступово розширюватися.

Опілля – це не лише про пиво

Ми захопилися цією справою, хоча ніколи не мали досвіду ремісничої роботи. Знайшли пляшки, корки, придумали дизайн етикеток. Сімейний бізнес назвали «Опільські олії» – аби популяризувати рідний край. Адже всі знають, що на Прикарпатті живуть бойки та гуцули, а коли згадуєш про Опілля, то чи не єдина асоціація – пиво. Ми вирішили це змінити і зробити Рогатинщину відомою через наш сімейний бізнес.

Коли все більш-менш налагодилось і ми вийшли на певний рівень, почалась пандемія коронавірусу. Я була шокована, оскільки працювала у великій чеській компанії в Карлових Варах, де завжди було багато туристів. Тоді всі готелі та магазини зачинилися, люди повернулися додому, а я вирішила поїхати до батьків. Перші тижні були невідомістю, а тато засмучувався через скасування фестивалів, на яких ми планували презентувати свою продукцію. 

Тоді я запропонувала запрошувати людей до нас, щоб вони на власні очі побачили процес виготовлення олії. До того ж ми співпрацювали з місцевим сироваром, який також прагнув продавати свою продукцію. Тато відреагував скептично, але ми спробували. 

Наші олії залучили до села перших туристів

Я розуміла, що люди багато знають про європейські туристичні містечка та пам’ятки, як от Вавельський замок в Польщі чи термали Угорщини. Натомість про Рогатин та Чесники навіть у Львові практично нічого не чули. То чому б не запросити усіх до нас? Я вирішила організувати тур вихідного дня, показати нашу прекрасну церкву, провести на дегустацію олій та сиру. А водночас – розповісти туристам історію нашого села. 

Першими приїхали сім’ї з дітьми, для яких ми організували дегустацію олій і спекли домашній хліб. А для малечі придумали особливу цікавинку. Колись у Відні ми з мамою куштували морозиво з гарбузовою олією та шротом, що лишається від насіння після тиснення і містить багато клітковини. Тож для маленьких туристів ми зробили схоже морозиво. 

Пізніше наша родина розробила повноцінне дегустаційне меню. І чим більше ми продавали товар через інтернет, тим більше людей хотіли до нас завітати. Вони прагнули побачити, як саме ми тиснемо ці олії. 

Гірчить олія? У нас такого точно не трапиться

Наш метод холодного тиснення відрізняється від технології на великих заводах. Наприклад, там насіння можуть підсмажувати заради збільшення обсягу олії. Це дозволяє отримати на 10% більше готового продукту, що вкрай суттєво для великих об’ємів. Натомість «Опільські олії» виготовляються із сирого та необсмаженого насіння. Ми жертвуємо об’ємом заради якості.

Крім того, великі підприємства витискають олію на розігрітих пресах при температурі більше 100 градусів. Через це олія втрачає корисні властивості й може гірчити. Ми ж тиснемо при низьких температурах – близько 40 градусів, аби зберегти і смак, і користь.

Але гірчити олія може не лише через перегрів. Так само смак лляної олії може зіпсуватися через елементарний бруд у насінні льону. Наприклад, якщо туди потрапляє трохи пороху чи насіння бур’яну. Ще один варіант – неправильне зберігання, адже олію не можна залишати в теплі чи під прямим сонячним світлом. 

Також на великих заводах не тиснуть конопляну чи гарбузову олії. Причина цілком зрозуміла: там дуже малий вихід рідини. Для великого бізнесу це просто збитково. 

«Опільські олії» багаті на вітаміни та корисні для здоров’я

Ми намагаємося щодня тиснути невелику кількість нової олії, аби наші клієнти мали виключно свіжий продукт. Наша родина на власному досвіді зрозуміла, наскільки це важливо. А тому робимо все відповідально та якісно.

Можу сказати, що всі наші олії мають користь для здоров’я. Скажімо, олія з льону багата на вітаміни Омега-3. А в складі олії з волоського горіха чимало вітамінів А, Е, С, К, Р і групи В. Ця олія допомагає зміцнити судини, зменшує рівень холестерину, знімає подразнення, нормалізує рівень цукру у крові та підтримує роботу суглобів. 

Гарбузова олія лікує при застудах та бронхіті, олія з розторопші допомагає з проблемами печінки та нормалізацією процесів травлення, а кунжутна – містить велику кількість кальцію. Але мій особистий фаворит – гірчична, яка відрізняється бурштиновим кольором та насиченим смаком. До того ж вона підвищує еластичність судин, покращує зір та допомагає циркуляції крові. Звісно, олії не вилікують всіх хвороб, для цього потрібно консультуватися з лікарем. Але вони точно покращать самопочуття. І наша родина особисто переконалась у цьому.

Найкраще насіння вирощували на Херсонщині

До повномасштабної війни ми закуповували сировину на Херсонщині, де є прекрасні фермери, родюча земля і багато сонця. Ми замовляли звідти все насіння, крім кунжуту – його купували в Індії. Важливо, що херсонські фермери мали сепаратори – спеціальні апарати, які відфільтровують неякісне насіння – тому ми отримували ідеально чисту сировину. З початком вторгнення деякі наші партнери змогли виїхати та врятуватись, доля ще кількох фермерів нам досі невідома. 

Звісно, наша справа постраждала від окупації Херсонщини та замінування полів, бо такого якісного насіння більше ніде не знайдеш. Так само ми залежали й від Харківщини, адже до 24 лютого реалізовували продукцію на вже знищеному окупантами ринку Барабашова. Пандемія і повномасштабна війна стали великими викликами для бізнесу, фактично, нам довелося починати все заново. Проте багато наших харківських клієнтів переїхали на захід країни і продовжують купувати нашу продукцію.

Наш бізнес «привів» до села тисячі туристів з усієї країни

Ми маємо власну садибу, у якій приймаємо туристів. А якщо до нас прямують великі групи відвідувачів, то винаймаємо зали в місцевих кав’ярнях. За перший активний рік розвитку туризму ми прийняли понад дві тисячі людей. За час цьогорічних зимових свят – ще 750 людей. Якщо чесно, якоїсь миті ми перестали рахувати відвідувачів – сьогодні їхня загальна кількість вже перевищила п’ять тисяч, а щовихідних до нас приїжджають нові гості.

Нашому сімейному бізнесу вдалося стати туристичною візитівкою рідного села. Нещодавно я відзначала день народження, і у привітаннях гіди та працівники туристичних компаній зазначали, що без нашої родини Чесники б і надалі асоціювалися хіба що з напів розваленою церквою та завжди зачиненим клубом. Розумієте, до нас тут ніхто не проводив екскурсій, ніхто так сильно не цікавився історією села. Та й коли ми лише починали, всі ставилися до цієї ідеї скептично. Усе змінилося з часом, коли місцеві побачили перші результати.

«Совєти» знищили локальних виробників у малих селах

Зараз в селах залишаються переважно старші люди і діти, молодь виїжджає на заробітки. Я є прикладом того, що можна приїхати в село та добре заробляти. Але важливо знайти та розвивати власну ідею. Мені сумно, що на Рогатинщині немає локальних виробників. Колись наше село було ремісничим, тут працювали ткалі, ковалі, виробники шкіряного взуття. Також був молочний кооператив. Але все це знищила та зіпсувала радянська влада, яка ще й депортувала чимало талановитих людей. Через «совєтів» люди просто відвикли працювати на себе. 

Ми з батьками  дуже хочемо, щоб кожна людина популяризувала свій край. Село – це основа всього, хоча в радянський час це й було знецінено. Наше покоління не живе в «союзі», ми маємо керуватись європейськими цінностями і проводити просвіту серед людей. У старших людей життя пройшло у важкій праці, тому ми маємо подбати і про щасливу старість людей в селах.

Батьки – мої партнери у бізнесі, і я цим пишаюся

У травні ми плануємо розширити наш асортимент і виготовляти макову та кокосову олії, а також з чорного кмину. Хочемо розвиватися, тому думаємо про запуск маленької пекарні. А ще будуємо дегустаційну залу, аби приймати гостей в більш комфортних умовах. 

Найбільше я пишаюсь тим, що працюю разом зі своїми батьками. Я завжди кажу: якщо хочете відкрити власну справу, поділіться ідеєю передусім із батьками. Це найрідніші люди, які вас люблять просто за те, що ви є. Тому вони зроблять все можливе, аби допомогти. І точно будуть надійними партнерами.

Пишаюсь, що ми одні з небагатьох локальних виробників, які роблять промоцію саме для родини. Знаю багато крафтових бізнесів, які засновують подружні пари. Натомість я дуже горда, що працюю з батьками і завжди кажу, вони – це два крила, які мене тримають. А ще я дуже рада, що наша сімейна справа є для них можливістю реалізації. А вони є яскравим прикладом активних людей, які горять справою та вкладають в неї всю душу.