Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Для вас – сміття, для мене – скарб». Як волонтер на візку створює окопні свічки для бійців ЗСУ

Опубліковано

12 років тому життя Вадима Базюка змінилося докорінно. Через невдалий стрибок у воду чоловік пошкодив хребет і опинився в інвалідному візку. Попри депресію та апатію Вадим все ж знайшов сили боротися за повноцінне життя. 

Повномасштабну війну чоловік зустрів на Львівщині, разом із родиною. Попри можливість покинути країну він вирішив залишатися та допомагати ЗСУ. Сьогодні Вадим створює для бійців окопні свічки, які дозволяють не лише зігрітися, а й навіть приготувати обід.

Вадим Базюк

Волонтер, виготовляє окопні свічки для бійців ЗСУ

Невдало пірнув – й опинився на візку

Я навчався у Тернопільській області на столяра. Згодом переїхав працювати до Києва. Та 12 років тому невдало пірнув у воду й отримав перелом шийного відділу хребта, відтоді пересуваюся на візку. Крім того, мене взагалі не працюють пальці рук та ноги.

Перші роки після травми я страждав від депресії. Однак згодом поступово почав працювати над собою, проходив реабілітацію в спеціалізованих центрах, курси масажів. Намагався щось самостійно робити.

У 2013 році я поїхав в український Крим, де познайомився з майбутньою дружиною – вона теж на візку. Ми зустрічалися на відстані, тому що я жив під Києвом, у Боярці, а вона – на Львівщині. Та через кілька років я переїхав до неї, ми влаштували невелике весілля. Два роки тому в нас народилася донечка.

Фото: Instagram Вадима Базюка

Я намагаюся працювати за будь-якої нагоди та постійно пробую себе в чомусь новому. Завжди запитую: «А чи зможу я це зробити?». Пробував займатися столяркою – те, на що я навчався. Роблю дощечки для кухонних меблів. Також люблю риболовлю.

Залишилися в Україні, бо віримо в ЗСУ

Ми не збирали тривожну сумку, але я вірив, що буде повномасштабне вторгнення. Хоча думав, що лише зі сторони Луганщини та Донеччини, а аж ніяк не з Білорусі. Про початок великої війни дізнався зранку 24 лютого, коли ми з родиною увімкнули телевізор.

Спершу ми були шоковані. Оскільки ми з дружиною маємо право на виїзд, упродовж першого тижня були думки про виїзд за кордон. Ми розуміли, що в нашій ситуації, коли ми на візках, пережити війну буде дуже складно. 

Читайте також: «Ми стали людьми з підручників історії». П’ять історій про молодь з прифронтових міст, яка наближає нашу перемогу

Щонайменше, нереально знайти бомбосховище, пристосоване для людей з інвалідністю. Та попри все ми вирішили залишитися. Чому? Чесно кажучи, не знаю. Просто віримо в Збройні сили України.

Перетворив сміття на допомогу ЗСУ

З перших днів війни ми перекидали для фронту кошти різним благодійним організаціям. Більше нічим допомогти не могли. Та півтора місяця тому  я прочитав статтю, у якій розповідали, що бійці потребують окопних свічок для обігріву. Трохи погуглив – виявилося, їх доволі просто робити.

Я зрозумів, що в мене є основний компонент для окопних свічок. Улітку я ходив на риболовлю й весь час брав із собою консервовану кукурудзу, а додому приносив порожні баночки. Їх у мене назбиралося багацько. Я не викидав, аби не засмічувати ставок. Тепер виходить, що те, що інші вважали сміттям, для мене перетворилося на скарб.

Фото: Instagram Вадима Базюка

Мене зацікавило, чи зможу я сам зробити окопну свічку, без сторонньої допомоги. Родина підтримала, сказали, аби я пробував та старався.

Я назбирав цих баночок, відмочив їх, почав знімати етикетки. Потім нарізав картон. У мене все вийшло, єдине, що в першій партії я не міг залити банки парафіном чи воском, тому що посудина була гарячою. Але з цим допоміг племінник. Готову свічку ми підпалили й дивилися, як вона горить, перевіряли, чи немає неприємного запаху.

Окопна свічка дозволяє приготувати обід

Окопна свічка не лише світить, а й зігріває. З її допомогою бійці можуть зварити їжу, розігріти воду на чай тощо. Функціонал залежить від об’єму свічки. Якщо це баночка з-під кукурудзи, то її достатньо, щоб готувати їжу. А якщо баночка з-під котячого корму на 80 грамів, то вона може зігріти руки та ноги.

Серед переваг окопних свічок – мобільність: зі свічками легко переміщатися з позиції на позицію. Вони відразу готові до використання, швидко загоряються без додаткового часу та зусиль. Горять попри вітер, вологу та дощ.

Фото: Instagram Вадима Базюка

Я тестував, скільки горить моя окопна свічка. Банка обʼємом 80 грамів – приблизно дві години, а 300 грамів – 5-6 годин. Тому на них можна приготувати навіть борщ. До того ж їх можна затушити, а згодом використати знову.

Наростив потужності завдяки TikTok

Коли я лише замислювався над виготовленням окопних свічок, то сконтактував із волонтером, який живе неподалік. Запитав, чи є взагалі у  бійців така потреба. Він відповів, що раніше треба було, а зараз – хіба що трохи. Та все ж я передав свічки. Перша партія налічувала 13 свічок, а друга – 73. Бійці вже незабаром мають їх отримати.

Також у мене є сторінка у TikTok, де я розповідаю людям про свою діяльність. Думаю, можливо, хтось зголоситься допомогти. Також хочу своїм прикладом закликати інших людей виготовляти окопні свічки.

Фото: Instagram Вадима Базюка

Після того, як мої відео набули популярності, люди надіслали купу банок і різну сировину, а ще донатили на мої рахунки. Завдяки цьому ми змогли закупити все необхідне та продовжувати роботу.

Багато людей писали, що вони теж цим займаються, питали, де я купую матеріали. Крім того, отримав багато листів подяки, зокрема й від бійців із передової. Військові писали, що окопні свічки дуже стають їм у пригоді.

Технологія проста, головне – бажання

Технологія створення окопної свічки доволі проста, треба просто мати бажання це робити та допомагати ЗСУ. В основі – бляшанка. Важливо, щоб вона була не вищою восьми сантиметрів. А от завширшки може бути будь-якою. Підійдуть, наприклад, баночки від горошку чи кукурудзи. Утім варто пам’ятати: якщо тара зависока, свічка починає затухати.

Банку треба обов’язково відмити, аби від неї не тхнуло чимось неприємним під час використання. Далі слід зняти етикетку, висушити та вкласти всередину картон. Найкращий варіант – тришаровий.

Далі слід розтопити парафін із воском у пропорції 50 на 50. Також може бути виключно парафін або лише віск. Я, наприклад, купував харчовий очищений парафін. Його розхід – 300 грамів на одну баночку з-під кукурудзи та приблизно 110-120 грамів на банку з-під котячого корму. Заливаємо його у банку, чекаємо, поки застигне, – і свічка готова.

Парафін для окопних свічок. Фото: Instagram Вадима Базюка

Окопну свічку можна виготовляти й у польових умовах, якщо є сировина та матеріали. Але важливо мати сухий картон, тому що вологий буде тріскотіти під час горіння.

Допоможіть зігріти бійців

Зараз ми виготовляємо свічки вдвох із племінником, тому що об’єми дуже великі для однієї людини. Я пристосувався, як нарізати картон, коли пальці не працюють. Для цього використовую затиск, на якому фіксую ножиці під час роботи.

Фото: Скриншот з відео в Instagram Вадима Базюка

На зібрані кошти ми закупили нову партію банок – 540 штук. Не маємо часу чекати, поки окрема людина надішле нам чи принесе кілька штук. До того ж із пересилкою це вийде значно дорожче, ніж купити окремо.

Водночас я розумію, що незабаром попит на окопні свічки закінчиться. А оскільки в нас ще залишилися кошти від донатів, планую придбати за них щось інше. Найімовірніше, термобілизну та енергетичні батончики.

Та поки що ми продовжуємо гріти наших захисників, а для цього потребуємо вашої підтримки. Реквізити є у моїх соцмережах. Також закликаю інших наслідувати мій приклад. Коли закриємо цей запит, будемо допомагати з іншими напрямами. Робити все, що нам під силу.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі