Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Страшно красиво: 9 містичних місць в Україні

Опубліковано

Всі звикли до комфортних подорожей з гарними краєвидами, смачними ресторанами та яскравими емоціями. О, а ще ж і фото на фоні пейзажів. А як щодо страшної краси. Україна – країна не лише з гарною природою, а й давньої історією, тому роками у нас накопилось немало моторошних та містичних місць.

Одразу на думку спадає Чорнобиль. Але крім цього, є чимало страхітливих об’єктів, де стине кров у жилах. Пропонуємо любителям незвичайного відпочинку трохи більше дізнатись про ці місця та заглянути туди.

Тараканівський форт

Де: с. Тараканів, Рівненська область

Про це місце не прочитаєш в журналах-каталогах для мандрівників та не знайдеш серед маршрутів туристів. Саме тут є тунель, розташований під зовнішніми стінами довжиною близько 100 метрів. Проте сьогодні від фортеці залишилися лише руїни.

Форт давно оповитий містикою та загадками. Деякі легенди стверджують, що німці тут проводили випробування нової секретної зброї, начебто навіть ядерної.

За словами місцевих, саме тут дуже сильний енергетичний центр. А ще, це місце є справжньою домівкою привидів. За два роки тут зафіксовано 13 випадків, коли туристи познайомились з “господарями”.

Розповідають, що на початку ХХ століття тут заблукав загін НКВС і безслідно зник. Місцеві не раз чули тут голоси, постріли зброї та бачать тіні.

Олеський замок

Де: смт Олесько, Львівська область

Цей замок один з найдавніших в Україні. Колись за привласнення цього кам’яного палацу боролись правителі Польщі і Литви, адже він знаходився якраз на кордоні. 

У 50-х роках в замок влучила блискавка, через що розпочалась величезна пожежа. Будівля вціліла, хоча з роками почала руйнуватись. Замок відновили з руїн лише кілька десятків років тому. 

За словами місцевих, у цьому замку щоночі відбуваються якісь дивні речі. Охоронці, з настанням темряви, регулярно відчувають присутність невідомих явищ. За однією з версій, у замку оселився привид Адама Жолкєвського (син коронного гетьмана Речі Посполитої). Колись він був закоханий у доньку власника кам’яного палацу, але отримав відмову у шлюбі.

Так з горя прямо на тому місці хлопець встромив собі ніж в серце. Поховали його не на цвинтарі, а просто скинули у болото поруч з замком. З тих пір, дух чоловіка не покидає замок і блукає кам’яними коридорами, лякаючи місцевих.

Вінницька психіатрична лікарня

Де: м. Вінниця

У кінці 19 століття у Вінниці з’явилась психіатрична лікарня. Її історія наповнена страшним  подіями та фактами, що робить це місце моторошним. Вражають методи, якими тут намагались лікувати хворих: кровоспускання, п’явки, опіки, проносні засоби, оцет, голодування, водолікування. Людей зв’язували ременями та, навіть, застосовували кайдани. 

Через такі методи лікування люди гинули один за одним. Під час радянської окупації сюди потрапляли здорові люди, але які не догодили режиму уряду. Над ними тут проводились жорстокі експерименти.  Тому, знаючи ці страшні історії, від прогулянки біля цієї будівлі справді стигне в жилах кров.

Галявина Громовище

Де: село Купище, Житомирська область

На цій галявині вам краще не прогулюватись у негоду. А все тому, що це місце як магніт притягує до себе грозові блискавки. Місцеві обходять галявину десятою дорогою, аби лише не стати жертвою удару струмом з неба. До всього, на цьому місці загинуло вже кілька десятків людей, саме від блискавки. Вночі галявина дивно світиться і в небо піднімається яскравий промінь світла.

Вчені пояснюють таку аномалію заниженим електричним опором певних ділянок земної кулі. Тут раніше будували капища, поклонялись богам, приносили жертви та бачили чудеса.

Око Несамовитого

Де: Надвірнянський район,  Івано-Франківська область 

На одній з вершин Чорногірського хребта талий сніг та підземні води утворили невеличке озеро. Тамтешні гуцули з навколишніх сіл називають його Несамовитим. Кажуть. що на його дні народжуються грози та гради, які нищать сусідні поля і пасовиська, б’ють дахи та збивають з ніг мандрівників. 

Довжина – 88 метрів, а ширина – 45 метрів.  Холодна темна вода не нагрівається влітку, взимку перетворюється в лід, частинки якого плавають на поверхні, навіть у червні. Кажуть, що на дні озера є глибинний вирій – Око, яке сполучене з підземним морем, яке ще існує у базальтовому серці Карпатських гір. Гуцули розповідають, що якщо щось впустити в колодязь за десятки кілометрів від озера, потім це можна знайти на його берегах. 

Є ще одна версія місцевих, що до Несамовитого потрапляють душі грішників. Втім, озеро приваблює не лише своєю історією, а й красою навколо.

Дім з привидами

Де: Тернопіль

Цей будинок з містичними “жителями” розташований у приватному секторі мікрорайону Дружба. Його побудували на місці кладовища.

Кажуть, що як тільки побудували будинок, в ньому оселилась нечисть. Звідти доносились страшні крики, виття. А також було чути чийсь плач, а меблі пересувались по кімнатах самі. У будинку навіть світло мерехтіло ще тоді, коли на вулиці не було електроенергії.

Власник будинку спочатку поселився у будинок зі своєю сім’єю. але страшні звуки і присутність нечисті змусило їх виїхати. Будинок довго стояв пустим. А зараз там ніби-то живе жінка, яка знайшла спільну мову з привидами. Місцина справді моторошна.

Замкова гора

Де: Київ

З замкової гори відкриваються прекрасні краєвиди на Воздвиженку, але крім цього – це одне із моторошних місць у столиці. У 1840 році тут побудували Фролівський монастир, з цих пір і почались перші поховання.

Тому вся територія Замкової гори перетворилась на елітне кладовище, де хоронили тогочасну аристократію.

З часом біля цього місця витало все більше легенд та пліток, адже ці могили в центрі міста. Зараз ця гора стала притулком для сатаністів та прихильників інших культур. Нещодавно тут з’явилось дві дивні скульптури, які черниці назвали “вівтарем” сатаністів, які проводять на горі обряди. 

Кам’яне Село

Де: село Рудня-Замисловицька, Житомирська область

Це село є одним із таємничих місць в Україні. Гігантські кам’яні брили, розкидані по лісі і мальовничо порослі мохом, протягом багатьох років хвилюють уяву місцевих жителів. З їх походженням пов’язано багато переказів і легенд. Кажуть, що тут один із жителів відмовився дати хліба жебраку. А насправді то був Бог, який і покарав ціле село за це.

Інші ж легенди говорять, що тут була битва між Богом і темними силами. І ці кам’яні брили все, що від неї залишилось. На каменях залишились сліди від кігтів Сатани. А Бог ступив по брилах кілька кроків, через що там залишились його відбитки. Місцеві кажуть, що якщо ступити у воду, яка наповнює відбиток, то у людини зникнуть всі хвороби.

Вчені ж називають це “казочками”, і вважають, що ці брили залишились від льодовика, який рухався з півночі.

Кам’яна Могила

Де: с. Терпіння, Запорізька область

Це пам’ятка давньої культури світового значення, що розкинулась на правому березі річки Молочної. Але крім цього, це ще й містична місцина.

Кам’яна Могила виконувала функції храму і для мисливців епохи міді й бронзи, і для кіммерійців, скіфів, сарматів, гунів, готів, печенігів, хазар та половців. Є дані, що нацисти не пішли звідси з порожніми руками, а все ж таки прихопили з собою кількадесят знайдених табличок із найдавнішими письменами.

Це місце відзначається ще й особливою енергетикою,  бо випромінює радіоумпульси частотою 5 гц. Біля кам’яної могили часто виходить з ладу відеопаратура, яка вмикається та вимикається сама по собі і це ще не всі загадки цієї місцини. 

Коментарі

Суспільство

Укрзалізниця пришвидшить 38 рейсів та додасть вісім нових: які зміни чекати

Опубліковано

З 15 грудня українці зможуть їздити у гори п’ятьма новими маршрутами, а до Харкова створять три нових рейси. Укрзалізниця також зменшить час у дорозі для 38 потягів.

Про це повідомили в компанії.

Нові рейси до Карпат

Як повідомили у пресслужбі Укрзалізниці, до українських гір з’являться нові маршрути, серед яких:

  • поїзд № 33/34 Кривий Ріг — Ясіня: це нове додатково сполучення між Кривим Рогом, Львовом та популярними туристичними напрямками в Карпатах;
  • поїзд № 61/62 Дніпро — Рахів (через день): нове сполучення для людей, які подорожують із Придніпров’я до Львова та Карпат;
  • поїзд № 83/84 Київ — Солотвино (через день): на цьому напрямку збільшать кількість квитків на 50%;
  • поїзд № 125/126-129/130 Полтава, Кременчук — Ужгород (через день): рейс поєднає Полтавщину зі Славськом та Закарпаттям;
  • поїзд № 85/86 Запоріжжя — Львів — Рахів: маршрут продовжили до станції Рахів;
  • поїзд № 145/146 Харків — Чернівці (через день): це сполучення дозволить жителям Слобожанщини дістатися Буковини.

Читайте також: Прапор України в космосі: у перший туристичний вихід взяли синьо-жовтий стяг (ФОТО)

Потяги до Харкова

Компанія додасть потяг № 823/824 Харків – Дніпро: цей рейс стане новим способом доїзду між двома містами.

Поїзд № 165/166 Харків — Черкаси (через день): сполучення створили для пасажирів із Харкова, Дніпра, Черкас та низки інших станцій нового маршруту.

Маршрут поїзда № 105/106 (205/206) Одеса — Київ можуть продовжувати до Харкова у пікові періоди.

Читайте також: Урбаністичний трилер з Гордієнком та Вітовською-Ванца: вийшов трейлер «Дому за склом» (ВІДЕО)

Покращення маршрутів

Поїзд № 39/40 Запоріжжя — Солотвино відправлятиметься із Запоріжжя о 16:17, раніше він починав рух о 7:12.

«Це дозволить мешканцям міста проводити більше часу в дорозі вночі, вивільняючи день для інших важливих задач», — написали в Укрзалізниці.

Тепер потяг №113/114 Львів — Харків їздитиме щоденно. Також його продовжуватимуть у пікові періоди до Івано-Франківська.

Поїзд № 133/134 Київ — Рахів також курсуватиме щоденно.

Скорочення рейсів

Завдяки ремонтам залізниці, компанія пришвидшить такі потяги:

  • Поїзд №13/14 Київ — Солотвино на 1 годину 9 хвилин;
  • Поїзд №55/56 Київ — Рахів на 57 хвилин з Києва до Рахова;
  • Поїзд №45/46 Ужгород — Харків на 51 хвилин із Ужгородадо Харкова;
  • Поїзд №39/40 Запоріжжя — Солотвино на 45 хвилин із Запоріжжя до Солотвина та на 42 хвилин із Солотвина до Запоріжжя;
  • Поїзд № 3/4 Запоріжжя — Ужгород на 41 хвилин із Ужгорода до Запоріжжя.

Нагадаємо, що Укрзалізниця запускає пряме щоденне сполучення Київ — Будапешт: графік руху.

Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Укрзалізниці

Коментарі

Читати далі

Суспільство

На Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО)

Опубліковано

Гуртожиток відкрили у селі Дорогинка, що знаходиться у Фастівському районі. У ньому житимуть сім родин.

Про це повідомили на сайті Київської обласної військової адміністрації.

Родини житимуть у п’яти двокімнатних помешканнях, одному трикімнатному та одному однокімнатному. Їх обладнали меблями та побутовою технікою. У гуртожитку збудували два санвузли, кухню та зону відпочинку.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: На Київщині побудували міст за сучасними технологіями, який має сонячні панелі (ФОТО)

У нових квартирах житимуть сім’ї з таких областей:

  • Запорізької;
  • Дніпропетровської;
  • Донецької;
  • Сумської;
  • Херсонської.

У КОВА додали, що це житло надали без будь-яких термінів проживання.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

Підтримка ВПО на Київщині

Цей проєкт реалізовували за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійної організації «Благодійний фонд РОКАДА».

Також у Київській області вже реалізували кілька спільних проєктів для розміщення тих, хто покинув свій дім через війну. В Ірпені, Богуславі та Сквирі реконструювали гуртожитки, а в селах Бориспільського, Бучанського та Фастівських районів переобладнали помешкання для проживання родин. На сьогодні створили 500 нових місць для поселення ВПО.

Нагадаємо, що в чотирьох громадах Київщини запрацювали соціальні хаби: що отримають відвідувачі.

Фото обкладинки: Pixabay

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі