Суспільство
Чому так багато їжі викидають на смітник? (ВІДЕО)
Уявіть собі безкрайнє поле, що займає площу Індійського субконтиненту. На ньому поміститься одна з найбільших країн світу – Індія. А також Пакистан, Бангладеш і ще кілька країн. На цьому полі вирощуються мільйони тонн зерна, овочів олійних та інших культур. Але потім – весь цей урожай викидається у смітник!
Це не вигадка і не дивне перебільшення. Щороку кількість їжі, яку можна зібрати з поля розміром із субконтинент, опиняється просто в смітнику. Ми розкажемо, чому втрачена і викинута їжа – це вугілля в топку глобального потепління, бомба швидкої дії для природи та отрута для питної води.
Упродовж багатьох тисяч років більшість людей тяжко працювали і навіть ризикували життям, щоб забезпечити їжу собі та родині, а потім зберегти її від шкідників чи ворогів. На тих, кому це не вдавалося зробити, чекали голод і смерть. Про те, щоб викидати їжу, міг думати лише навіжений.
Читайте також: Почни з органіки Що таке компостування та чому воно рятує нашу планету
Але в наш час, коли від зайвої ваги потерпає більше людей, ніж від голоду – все перевернулося з ніг на голову. Щороку людство фактично викидає у смітник два з половиною мільярди тонн продовольства. Це понад 400 великих пірамід Хеопса. Про це свідчать результати нещодавнього дослідження, проведеного Всесвітнім фондом природи і корпорацією Tesco. Це майже удвічі більше, ніж вважалося донедавна.
На перший погляд може здатися, це ознака того, що людство нарешті живе дуже добре. Але насправді, це велика проблема для всього світу і далі ми розкажемо чому.
Їжу викидають, а голод залишився
Людство досі не позбавилося голоду. В цьому світі, де викидаються мільярди тонн продовольства, все ще є мільйони людей, які потерпають від недоїдання. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, упродовж останніх років понад 100 мільйонів людей в десятках країн відчували гостру нестачу їжі. Але це ще не все. Викинута і втрачена на різних етапах їжа сама перетворюється на проблему.
Щоб виростити урожай потрібно витратити ресурси – зокрема гроші, воду, мінеральні добрива і, звісно, людські зусилля й час. Наприклад, щоб виростити урожай на нашому уявному полі, що займає Індійський субконтинент, потрібно витратити 760 кубічних кілометрів води. Її вистачить для того, щоб наповнити понад 300 мільйонів олімпійських басейнів.
Коли ми викидаємо їжу – ми викидаємо воду та інші дорогоцінні ресурси. Це відбуваються в той час, коли понад два мільярди людей у світі не мають доступу до чистої питної води, а через це хворіють і помирають.
«Ми здійснюємо дуже великий тиск на планету. І коли ми говоримо про те, що ми цей тиск збільшуємо, але при цьому не використовуємо всі здобутки, які отримуємо, ми говоримо про те, що цей тиск фактично є марним», – керівниця з комунікацій і партнерства Всесвітнього фонду природи WWF-Україна Тетяна Рябоконь.
Та на цьому проблеми не завершуються. Продовольство, втрачене на різних етапах потрапляє на сміттєзвалища. І тут вже починається небезпека.
Результати українського дослідження
Дослідження, проведене у двох українських містах – Києві та Львові показало, що від 20 до 55 відсотків відходів на сміттєзвалищах – це залишки їжі. Вони поступового розкладаються і виділяють в атмосферу парникові гази, що призводять до зміни клімату. За попередніми розрахунками 10 відсотків усіх парникових газів утворюються із продовольчих відходів. Це майже удвічі перевищує об’єм викидів від транспорту в США та Європі.
Читайте також: Солодка пам’ять. Історія кондитерки із Закарпаття, яка відроджує рецепти легендарного Йозефа Шнайдгена
Отже, викинута або втрачена їжа – це змарнована праця та інвестиції, даремно витрачена вода, знищена заради полів дика природа, додаткове забруднення довкілля і посилення парникового ефекту.
Іншими словами, коли ми викидаємо їжу, ми створємо ще одну проблему для планети, на якій живемо. І не так важливо де саме викидається їжа – в Європі, Америці, Азії чи іншому куточку світу. Адже парникові гази не знають кордонів і від глобальної зміни клімату страждають усі.
Хто винен у тому, що продовольство викидають?
Втрати відбувається на різних ланках. Значна частина врожаю залишається на полях, губиться на етапі транспортування, або під час зберігання. Супермаркети й ресторани викидають продукти, які не встигли продати, або використати. І багато хто з нас також викидає їжу.
Середньостатистичний українець щороку викидає до 300 кілограмів сміття, із якого 60 відсотків – це органіка, включно із харчовими відходами. Ми марнуємо їжу з різних причин, але в більшості випадків цього нескладно уникнути.
«У п’ятницю замовити піцу як на сто людей, коли в компанії сидить п’ять, це теж історія про те, що ми не використовуємо ту їжу, яка є», – керівниця з комунікацій і партнерства Всесвітнього фонду природи WWF-Україна Тетяна Рябоконь.
Як вирішити проблему?
То що ж слід робити для того, щоб зменшити обсяги втраченої їжі і тим самим заощадити ресурси та зменшити навантаження на довкілля? На різних етапах життєвого циклу їжі проблема вирішується по-різному.
Наприклад, супермаркети мають потурбуватися про те, щоб продати товар, який скоро зіпсується. Зазвичай для цього запроваджуються знижки.
«Особливо це видно на прикладі кулінарії, яка кожного дня в нас готується і щоб вона не зіпсувалася, ввечері у нас діють знижкі і таким чином ми зменшуємо втрати продуктів, які швидко псуються», – менеджерка проєктів компанії Fozzy Group Тетяна Карпюк.
Читайте також: Екоактивістка відкрила перший в Одесі магазин «без упаковки» (ВІДЕО)
Ще одна проблема, полягає в тому, що люди не хочуть купувати овочі або фрукти, які на їхню думку виглядають не так ідеально, як могли б.
«За статистикою, мало людей купляють «поодинокі» банани, тому на стійках з фруктами можна знайти заклик «врятуй банан», як-раз щоб привернути увагу до цієї проблеми», – менеджерка проєктів компанії Fozzy Group Тетяна Карпюк.
Але правда в тому, що поодинокі банани не поступаються смаком іншим плодам.
«Не всі яблука мають бути абсолютно однакового розміру і абсолютно в одному відтінку, як в поліграфії», – керівниця з комунікацій і партнерства Всесвітнього фонду природи WWF-Україна Тетяна Рябоконь.
Якщо після вечірки у вас залишилася їжа і ви не впевнені, що з’їсте її наступного дня – роздайте гостям, або заморозьте, якщо це можливо.
«Крім того, дуже радимо складати попереднє меню. Наприклад, якщо ви знаєте, що хочете зробити сьогодні вареники, то вам не потрібно купляти кефір або сир з найдовшим терміном придатності. Таким чином, ви зможете зменшити свої витрати, свої зіпсовані продукти вдома і не лише в магазинах», – менеджерка проєктів компанії Fozzy Group Тетяна Карпюк.
Деякі відомі національні страви з’явилися на світ тому, що люди не хотіли викидати залишки їжі. І сьогодні в інтернеті можна знайти безліч рецептів страв із залишків їжі. Більшість із цих порад прості й не потребують жодних витрат. Натомість дозволяють кожному з нас долучитися до порятунку планети.
Нагадаємо, активісти розробили проєкт, що із супутника показує сміттєзвалища на Сході України.
Як ми повідомляли раніше, неподалік Сєверодонецька на Луганщині відновили унікальне озеро.
Суспільство
Під час дорожніх робіт поблизу Львівської площі в Києві комунальники натрапили на фрагмент трамвайної рейки, яка пролягала тут понад сто років тому.
Про це повідомив активіст Дмитро Перов.
За словами Дмитра, перші згадки про трамвайний рух на сучасній вулиці Січових Стрільців, яка наприкінці 19 століття мала назву Львівська, датуються 1894 роком.
На початку 20 століття цією ділянкою проходили трамвайні маршрути №4 і №20 (до Лук’янівки) та №9, що з’єднував центр із залізничним вокзалом через вулицю Бульварно-Кудрявську.
Читайте також: Студенти з Києва передали «Довженко-Центру» дві німі стрічки, що вважали втраченими (ФОТО)
У цьому ж районі зберігся ще один елемент трамвайної інфраструктури — диспетчерський пункт, зведений у 1982 році за проєктом архітектора Яноша Віга. У 2021 році споруду планували демонтувати, однак завдяки ініціативі підприємця Алєкса Купера її вдалося зберегти.
Нагадаємо, що у Києві вперше за сто років виготовили автентичну цеглу для відбудови історичних будівель.
Фото: фейсбук-сторінка Дмитра Перова
На Центральному залізничному вокзалі Києва відкрили скульптуру «Воля» українського художника Олексія Сая. Артоб’єкт виготовили із залишків вітального знака села Любимівка Херсонської області, яке перебувало під тимчасовою окупацією у 2022 році.
Про це повідомили в «Укрзалізниці».
Символізм артоб’єкта
Скульптуру створили у межах співпраці УЗ та PinchukArtCentre. Раніше її демонстрували виключно на міжнародних заходах, зокрема під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Тепер робота доступна для широкої публіки у столиці — на другому поверсі вокзалу біля ескалатора.
«Ця скульптура утворює слово “Воля”, яке несе в собі значення як “свобода”, так і “волевиявлення”. Це подвійне значення захоплює українську душу. Воно відображає те, що свобода не є пасивним станом. Це стан, який може бути досягнутий і підтриманий лише завдяки вольовим зусиллям. Ці два поняття онтологічно переплетені. Свобода вимагає волі до боротьби, терпіння і захисту. Саме через наполегливе волевиявлення свобода стає живою реальністю», — написали в УЗ.
Читайте також: «Внесок у мирне майбутнє»: німецький дизайнер закликав донатити українським медикам
Артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф додав, що скульптура «є монументом для всіх українців, який наголошує на нерозривному зв’язку між свободою і волею».
Також скульптура відсилає до роботи «LOVE» американського художника Роберта Індіани, створеної у 1960-х роках.
Нагадаємо, що пасажири УЗ зібрали понад 6,5 млн гривень на кейсеваки, коли купували чай у потягах.
Фото: фейсбук-сторінка УЗ
21-річному військовому Роману, який отримав важке осколкове поранення голови, хірурги з України, Канади та США провели унікальну реконструктивну операцію — йому встановили титановий імплант замість зруйнованих кісток чола. Операцію виконала міжнародна місія «Face the Future Ukraine», яка вже вп’яте приїжджає в Україну допомагати пораненим.
Про це повідомили в БФ «Пацієнти України».
Роман пішов на війну у 18 років і своє 19-річчя зустрів у Бахмуті. Під час боїв на Курщині поруч із його позицією розірвались чотири авіабомби. Хлопець опинився під завалами, отримав понад 20 поранень, зокрема й уламкове в голову, що зруйнувало кістки чола. Три місяці Роман не міг рухатися, проходив кілька складних операцій, а частина його мозку лишалась незахищеною.
«Ми провели операцію та встановили на місце знищених лобних кісток індивідуальний імплант з титану, який захистив мозок хлопця від ушкоджень та вирівняв чоло. Окрім імпланту ми пересадили сполучну тканину, аби титан не пошкоджував шкіру. Втручання тривало чотири години та дозволила захистити мозок від інфекцій, які знаходяться в носі і пазусі», — розповідає хірургиня з США українського походження Наталія Біскуп, яка вже втретє оперує поранених в Україні.
Читайте також: 13-річного хлопця із Сум відзначили за порятунок людей після ракетної атаки (ФОТО)
Роман став наймолодшим пацієнтом у цій місії. Загалом цього разу прооперували 25 поранених: проводили реконструкції носа, щелеп, орбіт очей, встановлювали індивідуальні імпланти. Усього — 83 операції.
За словами координаторки Наталії Комашко, за п’ять місій лікарі допомогли 160 пацієнтам. Деякі з них проходять багатоетапне лікування. Наступну місію запланували на осінь. Записатися можна за посиланням.
Нагадаємо, що канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО).
Фото обкладинки: БФ «Пацієнти України»
Взяли управління у свої руки. Ці українські громади перетворюють біовідходи на добриво
Біовідходи, як-от скошена трава, опале листя й залишки фруктів та овочів часто викидають на звалища...
Навколо — вибухи, а вдома — весна: подружжя з Сумщини вирощує тюльпани на другому поверсі будинку
Коли втрачаєш роботу під час війни, а навколо — вибухи, сирени й постійна тривога, то...
Які з цих традицій збереглися дотепер? Фольклористка про давні святкування українського Великодня
Уже в неділю українці святкуватимуть Великдень, до якого ми готуємося кілька днів. Зазвичай до четверга...
Єдині в Україні сирні кульки за технологією NASA: історія бізнесу братів з Харкова
Вони ще й хрусткі!Ага, пахнуть сиром!Це ж сирні снеки! У нас в Україні таких немає....