Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Бізнес на пенсії. У Львові бабусі з будинку для літніх людей об’єдналися під брендом Vbrani та в’яжуть на замовлення

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Чим займаються люди в будинках для літніх людей? Спілкуються, дивляться телевізор та читають? Облиште ці стереотипи, адже сучасні бабусі доводять: займатися улюбленою справою й навіть заробляти на цьому можна в будь-якому віці. Рік тому команда проєкту «Старість на радість» заснувала бренд Vbrani та об’єднала п’ятьох мешканок Львівського геріатричного пансіонату. Відтоді пенсіонерки поєднують хобі з бізнесом та створюють в’язані речі, наповнені любов’ю й турботою. 

Оксана Бриндзак

Громадська діячка, психологиня, засновниця та керівниця ГО «Старість на радість», співзасновниця соціального підприємства Vbrani 

Проєкт «Старість на радість» став для мене викликом

Я вже понад 20 років живу у Львові, хоча народилася поблизу Тернополя. Усе своє життя провела у двох протилежних середовищах. Перше – село, де досі мешкають мої бабуся й дідусь. А друге – Львів, який став повноцінною домівкою, тож сьогодні я вважаю себе львів’янкою. За першою освітою я соціологиня, за другою – клінічна психологиня. Зараз працюю в напрямку employee relations і викладаю в Українському Католицькому Університеті. У вільний час, проводжу консультації з когнітивно-поведінкової терапії.

Паралельно вже понад п’ять років займаюся волонтерською діяльністю. У жовтні 2017 року заснувала організацію «Старість на радість», яка допомагає декільком будинкам літніх людей у Львові та області. Основне завдання – урізноманітнення дозвілля. Ми проводимо різноманітні заходи, кінопокази, чайні церемонії. Також надаємо більш гуманітарну та технічну допомогу, зокрема, привозимо необхідну техніку та проводимо ремонти.

Проєкт «Старість на радість» став для мене викликом. Я дуже психологічно й емоційно прив’язана до бабусі й дідуся. Мені завжди бракувало їх у Львові, бо вони живуть за 120 кілометрів, і я не завжди маю час на дорогу. Тому вирішила, що не лише кровні родичі потребують нашої уваги й можуть поділитися своєю мудрістю.

Фото: Oksanka Bryndzak / Facebook

Ламаю стереотипи про будинки для літніх людей

Коли я була студенткою, написала дипломну роботу про причини, через які люди опиняються у геріатричних пансіонатах. Досліджувала історії літніх людей з трьох будинків: поблизу Перемишля (Польща), смт Підбуж (поруч із Дрогобичем) й у Львові. Як виявилося, є три фактори, чому так відбувається: вимушено, примусово і за власним бажанням. Щодо останнього, є багато людей, які вирішують за краще провести старість у геріатричній установі, де дбатимуть про їхнє здоров’я, дозвілля, і де можна провести час з однодумцями.

Але потрапити до будинку літніх людей пенсіонер може й вимушено – через різні соціально-економічні чи життєві обставини. Наприклад, бабуся проживає в невеличкій квартирі, де їй дуже тісно з родичами. А ще може бути примусово – це різні обставини, наприклад, конфлікти в сім’ї. Буває, що родичі, які перебувають за кордоном, вирішують долю літньої людини замість неї. 

Фото: Соціальне підприємство Vbrani / Facebook

Я вирішила зруйнувати стереотипи щодо геріатричних пансіонатів. За кордоном до них ставляться позитивно, а в нас є така стигма, що це “найгірше місце на землі”. Але це не так! Є люди, зокрема, волонтери, які хочуть усе це змінити.

Подарунок від бабусі наштовхнув на власну справу

Vbrani на рівні ідеї з’явилися приблизно два роки тому. До нас звернулася бабуся Надія – мешканка будинку для літніх людей – і сказала, що хоче подарувати шапки. Ми запитали, чи вона самостійно їх в’яже. Виявилося, що так, це були її вироби. Моя колега, яка приїхала до бабусі на каву, аби поспілкуватися, сказала, що пані Надія дійсно в’яже класні головні убори. Це наштовхнуло нас на ідею соціального підприємництва, де старенькі люди своїми руками в’язатимуть речі. З любов’ю і турботою про кожну петельку.

Ми зібрали невеличку команду, і ми почали працювати над цим задумом, розробляти концепцію. Усе сталося саме по собі: волонтерка, яка стежить за нашим проєктом, написала, що хоче подарувати нам нитки. Звичайно, ми з радістю їх забрали. Згодом я попросила свою подругу Наталю Дубан, яка займається в’язанням, провести для бабусі майстер-клас. Нині Наталя стала серцем проєкту. Вона щосуботи об 11:00 приходить до бабусь і понад три години в’яже разом із ними. Я також намагаюся приїздити, аби емоційно підтримати майстринь, бо відчуваю між нами зв’язок.

Фото: Oksanka Bryndzak / Facebook

Моя бабуся і дідусь завжди кажуть: «Ти добре вбралась?», «Ти вбраний?». Так вони цікавляться, чи тепло ти одягнений, і чи ти часом не змерз. Іноді фрази бабусі та дідуся дуже важливо записувати, щоб запам’ятати. Тому Vbrani – це як «одягнені добре і тепло». Так з’явилася назва нашого підприємства.

Мешканці будинку для літніх людей завжди раді гостям

Як не парадоксально, але перша бабуся, яка звернулася до нас, вже не входить у «кістяк» майстринь. Часом Надія долучається і щось в’яже, а ми це продаємо. Та вона відійшла від справ, оскільки їй не дуже подобається колективна робота. Наразі у складі майстринь Vbrani – п’ять мешканок Львівського геріатричного пансіонату.

Читайте також: За партою в 50+. Як Університет третього віку вчить пенсіонерів цифровій грамотності

Цей будинок для літніх людей розміщений на затишній, приємній території – майже на краю Львова, на вулиці Медової Печери. Там гарне лісове середовище. Усього в будівлі мешкають 280 людей: приблизно порівну чоловіків і жінок. Старенькі люблять концерти, особливо в період зимових свят, і дуже тішаться, коли їх навідують. А ще вони обожнюють тварин: мають на території декілька котів і собак. 

Vbrani тримаються на десяти чарівницях

Коли ми шукали охочих долучитися до в’язання, розмістили оголошення і запросили пенсіонерів на майстер-клас. Прийшло багато різних людей. Більшість вже вміли в’язати, а двох бабусь ми навчили з нуля. Але всі вони наразі в’яжуть якісь дрібні речі, тому поки ми умовно не включаємо їх до «ядра» команди. А ось наша основна п’ятірка – це активні бабусі, які створюють одяг на постійній основі. 

Фото: Соціальне підприємство Vbrani / Facebook

Також у нас є командна п’ятірка: Наталя Дубан, яка в’яже зі старенькими та мотивує їх, Марічка Оринчак – відповідає за зовнішню комунікацію та чудові дописи, Марта Харук – відповідає за роботу зі замовленнями та покупцями, Наталя Скоробогатих – займається співпрацею щодо майбутніх корпоративних замовлень та генеруванням ідей для нових колекцій і я – займаюся пошуком бабусь, партнерів і додатковими формальними питаннями.

Такі різні, але всі творчі та натхненні

Кожна із наших майстринь – особлива. Пані Богдана дуже медійна. Коли ми знімали кулінарне шоу разом із Радіо «Сковорода», вона стала його учасницею. Бабуся добре тримається в кадрі, впевнено говорить без підготовки. А ще читає багато романів, завжди приходить на наші зустрічі й щоразу виглядає дуже натхненною. Вона досить прагматична і завжди до всього ставиться по-філософськи.

Пані Оля зібрана, але дуже щира. Вона ніколи не попросить зайвого. Якось до Дня Святого Миколая ми збирали листи із побажаннями від бабусь і дідусів. Оля відмовилася писати. Лише підійшла і тихо на вушко сказала, чого вона хоче. Бабуся дуже стримана, зібрана, певною мірою серйозна.

Фото: Соціальне підприємство Vbrani / Facebook

Щодо пані Дарки, то вона, на жаль, має схильність до деменції. Я не впевнена, чи в неї хвороба Альцгеймера, бо ми її не діагностували. Але вона забуває. Вона може йти на заняття з в’язання і забути, куди йшла. А вже на занятті може забути, що вона в’язала. Але бабуся дуже потребує цієї участі, залучення та спілкування з іншими людьми. Тепер сусідка Дарки щоразу приводить її до нас і каже: «Давай, в’яжи, тобі це подобається».

А пані Леся дуже мовчазна. Коли всі в’яжуть, і хтось починає щось дуже інтенсивно розказувати, вона так дивиться на всіх і каже: «Ви мене знову збили!». Не знаю, що для неї переважає: бажання контакту з іншими чи фінансовий інтерес. Проте вона ніколи не піде в кімнату в’язати наодинці.

Наша веселунка, сміхотинка – це пані Марія. Вона в’яже наодинці та не завжди любить приходити на заняття. А коли прийде, то візьме моток ниток, подивиться, що роблять інші, й піде. Вона дуже затишно облаштувала свою кімнату і працює здебільшого там.

Зігрівають діток своєю любов’ю

Більшість бабусь із любов’ю ставляться до кожного свого виробу. Це особливо відчувається, коли вони підписують листівки для покупців. Помітно, що для них це дуже трепетний момент, і вони чекають на нього з великою приємністю.

Була ситуація, яка мене дуже розчулила. Одна компанія замовила у нас 40 рукавичок для будинку-інтернату, де мешкають діти з розладами центральної нервової системи та ДЦП. І бабусі з великими сентиментами складали ці рукавички, казали: «Давайте ми вам допоможемо, хай тим дітям буде тепло». Відчувалося, що їм особливо приємно, коли вони знають, для кого в’яжуть.

Фото: Oksanka Bryndzak / Facebook

А ще була історія, коли ми долучилися до акції, у межах якої в’язали медузок для передчасно народжених діток. Це були іграшки, щупальця яких діти сприймають як мамину пуповину, і тягнуть їх. Здавалося, що наші майстрині увімкнули «турборежим» і почали в’язати з надзвичайною швидкістю й шаленою любов’ю. Коли я приходила поглянути на процес, було відчуття, наче заходила в якусь святиню. Не хотілося там сказати нічого зайвого, аби нікого не образити та не сполохати.

Vbrani – можливість заробітку для стареньких

В’язані шкарпетки Vbrani коштують 275 гривень, рукавички – 350. З кожного виробу 60% від суми отримує майстриня, 20-25% – витрати на матеріали та їхню закупівлю, ще 15% – на оплату праці фахівчині, яка щотижня проводить майстер-класи. Замовити вироби можна у Facebook та Instagram.

Фото: Соціальне підприємство Vbrani / Facebook

Пакуванням та прийманням замовлень займаються наші волонтери. Мені невимовно пощастило з командою крутих ідейних людей. Звісно, хочеться, щоб цей проєкт мав фінансову винагороду і для дівчат, адже це їхній час і зусилля. Та інколи важливо знати цю межу. Особисто для себе я вирішила, що Vbrani – це мій прояв соціальної відповідальності. Мені не важко інколи приїхати в суботу, щоб спакувати вироби чи відправити їх. Ми це робимо, тому що розуміємо: бабцям справді важлива участь, і вони відчувають свою приналежність до суспільства.

Наповнимо теплом ваші домівки

Більшість наших покупців – приблизно 60% – замовляють товари для когось. Окрім речей у дитбудинок, ми ще в’язали речі для дитячого садочка та корпоративні новорічні подарунки. Зараз готуємо домашню колекцію «Vbrani Vdoma». Це будуть різноманітні підставки під горнятка та тарілки, красиві килимки для домашнього декору. Ми інколи сміємося, що є Zara home, а у нас буде «Vbrani Vdoma». 

У нас є борд, на якому ми поквартально розписали наші мрії. Маємо три важливі цілі, які стосуються промоції проєкту серед бабусь, збільшення кількості майстринь, урізноманітнення товарів і розширення на різні області. Наразі у нас замовляють не лише зі Львова. Ми представлені у благодійній крамниці «Ясна річ» (Львів, Харків). І все ж, звісно, хочеться виходити на нові ринки.

Насправді Vbrani – не перше соціальне підприємництво, яке ми намагаємося реалізувати. У нас ще є квіткова справа, у межах якої ми саджаємо лаванду, гортензії та піони, щоб люди купували квіти й так допомагали бабусям. Ми не закидаємо цю ідею, але сьогодні Vbrani – пріоритетний проєкт. І ми бачимо свій розвиток саме в цьому напрямі. 

Улюблена справа допомагає бабусям почуватися потрібними, а ваші донати допомагають ШоТам розповідати нові історії про Україну та українців.

Суспільство

В новій серії “Доктор Хто” звучав український “Щедрик”

Опубліковано

У одному з останніх епізодів британського науково-фантастичного серіалу “Доктор Хто” шанувальники звернули увагу на використання популярної різдвяної колядки Carol of the Bells, яка має українське коріння. Пісня, в основі якої лежить “Щедрик” Миколи Леонтовича, прозвучала у другому епізоді 14 сезону під назвою “Акорд диявола” (The Devil’s Chord), що вийшов на екрани 11 травня 2024 року.

Сюжет серії

За сюжетом, Доктор і Рубі вирушають у 1963 рік на концерт легендарного британського гурту The Beatles. Проте вони виявляють, що світ втратив інтерес до музики. Причиною цього стало те, що у 1925 році один вчитель музики зіграв “диявольський акорд”, який викликав істоту на ім’я Маестро.

Внаслідок захопливих сюжетних перипетій Маестро нападає на Рубі, але зупиняється, коли починає грати Carol of the Bells і починає падати сніг. Здивований Маестро вигукує: “Як пісня може мати таку силу”.

Читати також: “Мапа Ренновації” разом з Varvar Brew анонсували пиво до Дня Києва

Про пісню

Carol of the Bells — це відома різдвяна колядка, мелодія якої базується на українській пісні “Щедрик”. Музику до “Щедрика” створив український композитор Микола Леонтович у 1914 році. У 1936 році Пітер Вільховський написав англійський текст, і відтоді пісня стала невід’ємною частиною різдвяних свят у багатьох країнах світу.

Нагадаємо, що квитки в театр Франка можна буде купити через “Дію”.

Фото: скриншот із серіалу

Читати далі

Суспільство

“Мапа Ренновації” разом з Varvar Brew анонсували пиво до Дня Києва

Опубліковано

До Дня Києва пивоварня Varvar Brew та проєкт “Мапа Реновації” випустили спеціальне пиво Peanut & Vanilla Imperial Stout. Напій варять вже втретє, але цьогоріч його вперше розлили в лімітовані бляшанки.

Про це повідомляють в Instagram.

Кожна бляшанка має QR-код, який веде до матеріалів “Мапи Реновації” про старовинні та закинуті київські броварні.

“Як завжди, він міцний, тягучий, дуже горіховий, солодкуватий, з дрібкою солі”, – розповідають у команді.

Пиво вже можна придбати за ціною 144 гривні. Частина коштів від продажу буде передана волонтерському руху “Мапа Реновації”.

Читати також: Українці підтримують видавництво Vivat: як долучитися до флеш-мобу

Дегустація

У неділю, 26 травня, о 17:00 запрошуємо на прогулянку від Золотих Воріт до бару Varvar. Поговоримо про історію та архітектуру міста, а завершимо дегустацією нового пива в барі.

Нагадаємо, що Нацбанк випустив памʼятні монети кримськотатарського орнаменту.

Фото: Мапа Реновації

Читати далі

Суспільство

“Nova Post” запустила послугу доставки документів в ЄС

Опубліковано

Nova Post розширює свої міжнародні послуги, запровадивши нову можливість доставки документів, посилок та вантажів вагою до 100 кілограмів між європейськими країнами, де є її відділення.

Про це повідомляють в пресслужбі компанії.

Деталі нової послуги

  • Послуга доступна в усіх європейських країнах з відділеннями Nova Post, за винятком Молдови, Румунії та Сполученого Королівства.
  • Термін доставки: Від двох днів.
  • Варіанти доставки: Замовлення можна оформити на доставку у відділення, на адресу, у поштомат або в пункт видачі посилок.
  • Вартість послуг: Ціна залежить від ваги відправлення та відстані між країнами. Наприклад, посилка вагою 2 кілограми з Польщі до Німеччини коштуватиме 43 злотих (приблизно 430 гривень), а до Іспанії — 65 злотих. Доставка посилки на адресу курʼєром коштує додатково 10 злотих.

Читати також: Мами в декреті роблять торбинки з вишивкою. Як переселенка створила бренд MAMARADA та двічі виграла грант

Раніше Nova Post надавала послуги доставки лише між Україною та закордонними відділеннями. Тепер клієнти компанії можуть скористатися новими можливостями для швидкого та зручного пересилання вантажів всередині Європи.

Нагадаємо, що квитки в театр Франка можна буде купити через “Дію”.

Фото: Nova Post

Читати далі