Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Бізнес на пенсії. У Львові бабусі з будинку для літніх людей об’єдналися під брендом Vbrani та в’яжуть на замовлення

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Чим займаються люди в будинках для літніх людей? Спілкуються, дивляться телевізор та читають? Облиште ці стереотипи, адже сучасні бабусі доводять: займатися улюбленою справою й навіть заробляти на цьому можна в будь-якому віці. Рік тому команда проєкту «Старість на радість» заснувала бренд Vbrani та об’єднала п’ятьох мешканок Львівського геріатричного пансіонату. Відтоді пенсіонерки поєднують хобі з бізнесом та створюють в’язані речі, наповнені любов’ю й турботою. 

Оксана Бриндзак

Громадська діячка, психологиня, засновниця та керівниця ГО «Старість на радість», співзасновниця соціального підприємства Vbrani 

Проєкт «Старість на радість» став для мене викликом

Я вже понад 20 років живу у Львові, хоча народилася поблизу Тернополя. Усе своє життя провела у двох протилежних середовищах. Перше – село, де досі мешкають мої бабуся й дідусь. А друге – Львів, який став повноцінною домівкою, тож сьогодні я вважаю себе львів’янкою. За першою освітою я соціологиня, за другою – клінічна психологиня. Зараз працюю в напрямку employee relations і викладаю в Українському Католицькому Університеті. У вільний час, проводжу консультації з когнітивно-поведінкової терапії.

Паралельно вже понад п’ять років займаюся волонтерською діяльністю. У жовтні 2017 року заснувала організацію «Старість на радість», яка допомагає декільком будинкам літніх людей у Львові та області. Основне завдання – урізноманітнення дозвілля. Ми проводимо різноманітні заходи, кінопокази, чайні церемонії. Також надаємо більш гуманітарну та технічну допомогу, зокрема, привозимо необхідну техніку та проводимо ремонти.

Проєкт «Старість на радість» став для мене викликом. Я дуже психологічно й емоційно прив’язана до бабусі й дідуся. Мені завжди бракувало їх у Львові, бо вони живуть за 120 кілометрів, і я не завжди маю час на дорогу. Тому вирішила, що не лише кровні родичі потребують нашої уваги й можуть поділитися своєю мудрістю.

Фото: Oksanka Bryndzak / Facebook

Ламаю стереотипи про будинки для літніх людей

Коли я була студенткою, написала дипломну роботу про причини, через які люди опиняються у геріатричних пансіонатах. Досліджувала історії літніх людей з трьох будинків: поблизу Перемишля (Польща), смт Підбуж (поруч із Дрогобичем) й у Львові. Як виявилося, є три фактори, чому так відбувається: вимушено, примусово і за власним бажанням. Щодо останнього, є багато людей, які вирішують за краще провести старість у геріатричній установі, де дбатимуть про їхнє здоров’я, дозвілля, і де можна провести час з однодумцями.

Але потрапити до будинку літніх людей пенсіонер може й вимушено – через різні соціально-економічні чи життєві обставини. Наприклад, бабуся проживає в невеличкій квартирі, де їй дуже тісно з родичами. А ще може бути примусово – це різні обставини, наприклад, конфлікти в сім’ї. Буває, що родичі, які перебувають за кордоном, вирішують долю літньої людини замість неї. 

Фото: Соціальне підприємство Vbrani / Facebook

Я вирішила зруйнувати стереотипи щодо геріатричних пансіонатів. За кордоном до них ставляться позитивно, а в нас є така стигма, що це “найгірше місце на землі”. Але це не так! Є люди, зокрема, волонтери, які хочуть усе це змінити.

Подарунок від бабусі наштовхнув на власну справу

Vbrani на рівні ідеї з’явилися приблизно два роки тому. До нас звернулася бабуся Надія – мешканка будинку для літніх людей – і сказала, що хоче подарувати шапки. Ми запитали, чи вона самостійно їх в’яже. Виявилося, що так, це були її вироби. Моя колега, яка приїхала до бабусі на каву, аби поспілкуватися, сказала, що пані Надія дійсно в’яже класні головні убори. Це наштовхнуло нас на ідею соціального підприємництва, де старенькі люди своїми руками в’язатимуть речі. З любов’ю і турботою про кожну петельку.

Ми зібрали невеличку команду, і ми почали працювати над цим задумом, розробляти концепцію. Усе сталося саме по собі: волонтерка, яка стежить за нашим проєктом, написала, що хоче подарувати нам нитки. Звичайно, ми з радістю їх забрали. Згодом я попросила свою подругу Наталю Дубан, яка займається в’язанням, провести для бабусі майстер-клас. Нині Наталя стала серцем проєкту. Вона щосуботи об 11:00 приходить до бабусь і понад три години в’яже разом із ними. Я також намагаюся приїздити, аби емоційно підтримати майстринь, бо відчуваю між нами зв’язок.

Фото: Oksanka Bryndzak / Facebook

Моя бабуся і дідусь завжди кажуть: «Ти добре вбралась?», «Ти вбраний?». Так вони цікавляться, чи тепло ти одягнений, і чи ти часом не змерз. Іноді фрази бабусі та дідуся дуже важливо записувати, щоб запам’ятати. Тому Vbrani – це як «одягнені добре і тепло». Так з’явилася назва нашого підприємства.

Мешканці будинку для літніх людей завжди раді гостям

Як не парадоксально, але перша бабуся, яка звернулася до нас, вже не входить у «кістяк» майстринь. Часом Надія долучається і щось в’яже, а ми це продаємо. Та вона відійшла від справ, оскільки їй не дуже подобається колективна робота. Наразі у складі майстринь Vbrani – п’ять мешканок Львівського геріатричного пансіонату.

Читайте також: За партою в 50+. Як Університет третього віку вчить пенсіонерів цифровій грамотності

Цей будинок для літніх людей розміщений на затишній, приємній території – майже на краю Львова, на вулиці Медової Печери. Там гарне лісове середовище. Усього в будівлі мешкають 280 людей: приблизно порівну чоловіків і жінок. Старенькі люблять концерти, особливо в період зимових свят, і дуже тішаться, коли їх навідують. А ще вони обожнюють тварин: мають на території декілька котів і собак. 

Vbrani тримаються на десяти чарівницях

Коли ми шукали охочих долучитися до в’язання, розмістили оголошення і запросили пенсіонерів на майстер-клас. Прийшло багато різних людей. Більшість вже вміли в’язати, а двох бабусь ми навчили з нуля. Але всі вони наразі в’яжуть якісь дрібні речі, тому поки ми умовно не включаємо їх до «ядра» команди. А ось наша основна п’ятірка – це активні бабусі, які створюють одяг на постійній основі. 

Фото: Соціальне підприємство Vbrani / Facebook

Також у нас є командна п’ятірка: Наталя Дубан, яка в’яже зі старенькими та мотивує їх, Марічка Оринчак – відповідає за зовнішню комунікацію та чудові дописи, Марта Харук – відповідає за роботу зі замовленнями та покупцями, Наталя Скоробогатих – займається співпрацею щодо майбутніх корпоративних замовлень та генеруванням ідей для нових колекцій і я – займаюся пошуком бабусь, партнерів і додатковими формальними питаннями.

Такі різні, але всі творчі та натхненні

Кожна із наших майстринь – особлива. Пані Богдана дуже медійна. Коли ми знімали кулінарне шоу разом із Радіо «Сковорода», вона стала його учасницею. Бабуся добре тримається в кадрі, впевнено говорить без підготовки. А ще читає багато романів, завжди приходить на наші зустрічі й щоразу виглядає дуже натхненною. Вона досить прагматична і завжди до всього ставиться по-філософськи.

Пані Оля зібрана, але дуже щира. Вона ніколи не попросить зайвого. Якось до Дня Святого Миколая ми збирали листи із побажаннями від бабусь і дідусів. Оля відмовилася писати. Лише підійшла і тихо на вушко сказала, чого вона хоче. Бабуся дуже стримана, зібрана, певною мірою серйозна.

Фото: Соціальне підприємство Vbrani / Facebook

Щодо пані Дарки, то вона, на жаль, має схильність до деменції. Я не впевнена, чи в неї хвороба Альцгеймера, бо ми її не діагностували. Але вона забуває. Вона може йти на заняття з в’язання і забути, куди йшла. А вже на занятті може забути, що вона в’язала. Але бабуся дуже потребує цієї участі, залучення та спілкування з іншими людьми. Тепер сусідка Дарки щоразу приводить її до нас і каже: «Давай, в’яжи, тобі це подобається».

А пані Леся дуже мовчазна. Коли всі в’яжуть, і хтось починає щось дуже інтенсивно розказувати, вона так дивиться на всіх і каже: «Ви мене знову збили!». Не знаю, що для неї переважає: бажання контакту з іншими чи фінансовий інтерес. Проте вона ніколи не піде в кімнату в’язати наодинці.

Наша веселунка, сміхотинка – це пані Марія. Вона в’яже наодинці та не завжди любить приходити на заняття. А коли прийде, то візьме моток ниток, подивиться, що роблять інші, й піде. Вона дуже затишно облаштувала свою кімнату і працює здебільшого там.

Зігрівають діток своєю любов’ю

Більшість бабусь із любов’ю ставляться до кожного свого виробу. Це особливо відчувається, коли вони підписують листівки для покупців. Помітно, що для них це дуже трепетний момент, і вони чекають на нього з великою приємністю.

Була ситуація, яка мене дуже розчулила. Одна компанія замовила у нас 40 рукавичок для будинку-інтернату, де мешкають діти з розладами центральної нервової системи та ДЦП. І бабусі з великими сентиментами складали ці рукавички, казали: «Давайте ми вам допоможемо, хай тим дітям буде тепло». Відчувалося, що їм особливо приємно, коли вони знають, для кого в’яжуть.

Фото: Oksanka Bryndzak / Facebook

А ще була історія, коли ми долучилися до акції, у межах якої в’язали медузок для передчасно народжених діток. Це були іграшки, щупальця яких діти сприймають як мамину пуповину, і тягнуть їх. Здавалося, що наші майстрині увімкнули «турборежим» і почали в’язати з надзвичайною швидкістю й шаленою любов’ю. Коли я приходила поглянути на процес, було відчуття, наче заходила в якусь святиню. Не хотілося там сказати нічого зайвого, аби нікого не образити та не сполохати.

Vbrani – можливість заробітку для стареньких

В’язані шкарпетки Vbrani коштують 275 гривень, рукавички – 350. З кожного виробу 60% від суми отримує майстриня, 20-25% – витрати на матеріали та їхню закупівлю, ще 15% – на оплату праці фахівчині, яка щотижня проводить майстер-класи. Замовити вироби можна у Facebook та Instagram.

Фото: Соціальне підприємство Vbrani / Facebook

Пакуванням та прийманням замовлень займаються наші волонтери. Мені невимовно пощастило з командою крутих ідейних людей. Звісно, хочеться, щоб цей проєкт мав фінансову винагороду і для дівчат, адже це їхній час і зусилля. Та інколи важливо знати цю межу. Особисто для себе я вирішила, що Vbrani – це мій прояв соціальної відповідальності. Мені не важко інколи приїхати в суботу, щоб спакувати вироби чи відправити їх. Ми це робимо, тому що розуміємо: бабцям справді важлива участь, і вони відчувають свою приналежність до суспільства.

Наповнимо теплом ваші домівки

Більшість наших покупців – приблизно 60% – замовляють товари для когось. Окрім речей у дитбудинок, ми ще в’язали речі для дитячого садочка та корпоративні новорічні подарунки. Зараз готуємо домашню колекцію «Vbrani Vdoma». Це будуть різноманітні підставки під горнятка та тарілки, красиві килимки для домашнього декору. Ми інколи сміємося, що є Zara home, а у нас буде «Vbrani Vdoma». 

У нас є борд, на якому ми поквартально розписали наші мрії. Маємо три важливі цілі, які стосуються промоції проєкту серед бабусь, збільшення кількості майстринь, урізноманітнення товарів і розширення на різні області. Наразі у нас замовляють не лише зі Львова. Ми представлені у благодійній крамниці «Ясна річ» (Львів, Харків). І все ж, звісно, хочеться виходити на нові ринки.

Насправді Vbrani – не перше соціальне підприємництво, яке ми намагаємося реалізувати. У нас ще є квіткова справа, у межах якої ми саджаємо лаванду, гортензії та піони, щоб люди купували квіти й так допомагали бабусям. Ми не закидаємо цю ідею, але сьогодні Vbrani – пріоритетний проєкт. І ми бачимо свій розвиток саме в цьому напрямі. 

Улюблена справа допомагає бабусям почуватися потрібними, а ваші донати допомагають ШоТам розповідати нові історії про Україну та українців.

Суспільство

Українські дитячі книги потрапили до списку найкращих видань у Японії 

Опубліковано

У Японії було опубліковано список дитячих ілюстрованих книжок, відомий як “Ehon 50”, де були включені дві українські книги: “Куди і звідки” від Романи Романишина та Андрія Лесіва та “Жовтий метелик” Олександра Шатохіна.

Список з’явився на сайті японської Національної шкільної бібліотечної асоціації.

Про книгу “Жовтий метелик”

На веб-сайті видавництва “Видавництво Старого Лева” у примітці до книги “Жовтий метелик” Олександра Шатохіна зазначено, що це “тиха книжка”, яка розповідає про життя після війни, про страх і обмежені можливості у такій ситуації.

Уперше книжка вийшла у “Видавництві Старого Лева” у 2022 році. В Японії її надрукувало видавництво Kodansha LTD.

У 2023 році книжка увійшла до переліку 100 найкращих книжок-картинок зі всього світу.

Читати також: Цим їдальням було 50 років. Як у громаді на Волині реформували застарілу систему харчування в школах і садочках

Про книгу “Куди і звідки”

У 2020 році видання від творчої майстерні “Аґрафка” вийшло вперше у друк від видавництва “Старого Лева”. В Японії воно було опубліковане завдяки видавництву Bronze Publishing у перекладі Юкіко Хіромацу. Це видання розповідає про рух та подорожі не лише людей, а й тварин, рослин, вітру, води та планет. Загалом книгу переклали на 15 мов.

Також ми повідомляли, що Нацбанк випустив монету до роковин Чорнобильської трагедії.

Фото: книга “Куди і звідки”

Читати далі

Суспільство

У Києві вперше пройде фестиваль феміністичного кіно: що про нього відомо

Опубліковано

У травні в Києві відбудеться перший феміністичний кінофестиваль “Гаккебуш”, на якому будуть демонструватися фільми, створені жінками. Крім показів фільмів, у програмі передбачені зустрічі з авторськими стрічками та лекціями.

Про це повідомляється на сайті фестивалю.

Про фестиваль

Організатори зазначають, що мета фестивалю феміністичного кіно “Гаккебуш” – надихнути українських режисерок та операторок, що тільки розпочинають свій шлях у кіноіндустрії. Вони прагнуть допомогти їм бути відважними у своїй творчості та знаходити аудиторію, яка їх почує.

Головною метою є створення платформи для нетворкінгу та формування спільноти для постійного творчого процесу.

Події відбуватимуться 11 та 12 травня у Будинку кіно.

Читати також: На честь Дмитра Капранова перейменували вулицю в Конотопі

Програма фестивалю

У програмі фестивалю буде представлено 10 короткометражних фільмів. Крім цього, існує можливість подати заявку на показ ігрового або документального короткометражного фільму, проте це можна зробити лише до 30 квітня.

Фільми можуть брати участь у фестивалі, навіть якщо вже мали національну прем’єру, але вони не повинні бути вільно доступними в інтернеті або розміщені на стримінгових платформах.

Умови участі:

  • жінка є режисеркою та/або операторкою та/або головною героїнею фільму;
  • тривалість не перевищує 30 хвилин;
  • знято після 1 січня 2022 року.

Фестиваль організовує кіноорганізація “Гаккебуш” за підтримки Національної спілки кінематографістів України й Projector Foundation.

Нагадаємо, що Нацбанк випустив монету до роковин Чорнобильської трагедії.

Також ми повідомляли, що в Польщі в прокат вийде український фільм “Я, Побєда і Берлін”.

Фото: сайт фестивалю

Читати далі

Суспільство

У Львові відкрилася бібліотека , яка об’єднує літературу про моду та майстерню для шиття

Опубліковано

ProFashion-бібліотеку запустили у Львові на базі муніципальної бібліотеки. Тут облаштували безкоштовну фотостудію, майстерню для шиття і бібліотеку з літературою про кравецьку майстерність, історію костюму та моди.

Про це повідомляють в Львівській міській раді.

фото: Львівська міська рада

Про простір

У відновленій бібліотечній філії у Львові створено зони для читання та роботи, організовуються творчі майстер-класи та захопливі зустрічі, проводяться освітні лекції та дискусії на тему моди. Додатково у всіх створені зони для навчання та відпочинку мешканців, а також внутрішньо переселених українців.

фото: Львівська міська рада

У бібліотеці ProFashion працює швейний коворкінг, де можна пройти курси кравецької майстерності та вивчити навички шиття та перешивання речей, а також є фотостудія з необхідним обладнанням. Особливо увага приділяється дітям: в кімнаті є окрема дитяча кімната та багато цікавої дитячої літератури.

Читати також: Цим їдальням було 50 років. Як у громаді на Волині реформували застарілу систему харчування в школах і садочках

фото: Львівська міська рада

Як потрапити в простір?

Адреса: місто Львів, вулиця Мулярська, 2-А;

Графік роботи:

  • 10:00–18:00 (понеділок-п’ятниця);
  • 10:00–17:00 (неділя);
  • вихідний – субота.

З питаннями можна звернутися на Facebook-сторінку бібліотеки.

Нагадаємо, що за рік існування кластеру Brave1 на ньому зареєстрували 1600 оборонних розробок.

Також ми повідомляли, що в Києві відновили купол Будинку вчителя.

Фото: Львівська міська рада

Читати далі