Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Берці, одяг та притулок. Як український бізнес підтримує армію та цивільних під час війни

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Про більшість з цих людей ви точно знаєте з сюжетів і текстів ШоТам. Український бізнес, який щодня допомагає розвиватись нашій країні. У складні часи війни вони стали тими, хто підтримує українську армію фінансово, шукає житло для переселенців, шиє для наших хлопців спорядження та одяг, забезпечує їжею, а хтось і сам пішов захищати країну.  Розповідаємо про 10 бізнесів, які не залишилися осторонь і допомагають під час війни. 

1. Берці для військових від українського бренду Kachorovska

Український взуттєвий бренд Kachorovska раніше створював стильне жіноче взуття. А зараз бренд  спрямував сили свого виробництва для допомоги українській армії. На своїй сторінці команда повідомила, що тепер шиє берці. 

«Ми спрямували всі можливі потужності виробництва на пошив берців для наших бійців. Відшито і відправлено на потреби вже 500 пар! Наша ціль: зібрати кошти на комплектуючі і матеріали, мінімум 500 тисяч гривень (орієнтовно на 500 пар)», – пишуть на сторінці Kachorovska.  

Готові берці бренд відправляє на потреби територіальних оборон. Крім того, тут готові обробляти запити з інших регіонів.

Якщо ви хочете долучитись до ініціативи бренду – можете переказати кошти за посиланням

2. Купи шкарпетки Dodo Socks – підтримай армію

Ще на початку лютого популярний український бренд шкарпеток та білизни Dodo Socks організував благодійний аукціон на підтримку наших військових. 

Минулого тижня бренд передав всі зароблені кошти в сумі 800 000 гривень до фонду «Повернись живим». А також додав послугу «Підвішені шкарпетки» – ви можете придбати будь-яку продукцію Dodo Socks, оплатити та залишити в крамниці, а бренд подбає  про те, аби вона потрапила до людей, які її потребують. Але і на цьому не зупинились!

Читайте також: Як допомогти українській армії? Реквізити, волонтерство та інші способи

Dodo Socks оголосили передпродаж нової колекції «До перемоги!» — шість пар, що висвітлюють події перших днів війни. Тут можна замовити передпродажем шкарпетки на сайті і отримати їх через два тижні. 

Лише за три дні бренду вдалось зібрати 1 100 000₴ на підтримку української армії! Всі кошти перераховані у фонд «Повернись живим». 

Якщо ви хочете долучитись до ініціативи – переходьте за посиланням

3. Ярослав Гаврилюк – з бургерної на війну

Всі ж пам’ятають наш сторіс-серіал про порятунок бургерної BurgerMakers ветерана Ярослава Гаврилюка?

Так от, Ярослав вирішив не просто допомагати армії, а й сам знову пішов захищати нашу країну! 

А ще показує новенькі Джавеліни, які надіслали закордонні партнери для допомоги українській армії!

4. Дмитро Дзюба – замість дримб знову на фронт

У 2014 році Дмитро Дзюба пішов в АТО добровольцем. Після повернення з фронту чоловік взявся за майстрування дримб. Саме цей незвичний інструмент допомагав йому вгамувати неспокій та хоча б трохи розважитись. 

Після повномасштабного вторгнення російських окупантів на Україну Дмитро знову пішов захищати нашу країну. 

«Моє мирне життя знову змінилося на військове. Але після нього я обов’язково знову буду робити дримби. Слава Україні!», – написав він на своїй сторінці у Фейсбук. 

5. Термобілизна та жилети для військових від одеського дизайнера 

Одеський дизайнер Віталій Узун перепрофілював своє виробництво і тепер шиє одяг для українських військових, тероборони та прикордонників. За словами дизайнера, щойно в Одесі почулися перші вибухи, він одразу ухвалив таке рішення. 

Дизайнер разом зі своїми майстрами шиє для військових спортивні костюми, термобілизну та спецжилети. Першу партію тканин надали підприємці, які працюють на 7-му кілометрі. Але дизайнер каже, що матеріал швидко закінчується. 

Крім того, Віталій домовляється про відкриття додаткових фабрик, тому можуть знадобитись фахівці. 

«Я закликаю дизайнерів з усієї України приєднатися до цієї ініціативи, об’єднатися та потримати нашу армію», – додав Віталій Узун.

Якщо ви хочете допомогти, звертайтесь до дизайнера за посиланням

6. Збір коштів для військової амуніції разом з Etnodim

Український бренд етнічного одягу Etnodim не залишився осторонь подій в країні і зараз збирає кошти на покупку амуніції для територіальної оборони Києва. А саме на бронежилети, шоломи, аптечки. 

«Що ми придумали? У нас є сайт, на якому ми створили товар, який ви можете придбати за комфортну вам суму. Його можна оплатити онлайн прямо через сайт (в кошику, в пункті доставка обирайте спосіб доставки – “самовивіз”, щоб не зіткнутись з складнощами при покупці)», – кажуть на сторінці бренду.

Усі кошти будуть витрачені на військову амуніцію, яку передадуть до територіальної оборони столиці. 

«А як тільки переможемо, всім роздамо подяку у вигляді знижок та промокодів на наші товари Без зайвих слів. Хто нас знає і довіряє, гуртуймося! Друзі бренди, давайте об’єднуватися!», – додають в Etnodim.

Якщо хочете долучитись – переходьте за посиланням. 

7. Impact – від стильних худі до одягу для військових

Наші друзі, бренд спортивного одягу Impact з Вінниччини, перепрофілювали своє виробництво і тепер створюють чоловічі труси-боксери, бафи та одяг для українських військових. 

«Зараз частина нашої команди працює у підвальному приміщенні, ми вивезли частину техніки. За один день навчились робити чоловічі труси-боксери та бафи», – каже співзасновник бренду Андрій Шулик.  

Читайте також: Даємо відсіч. Як приготувати коктейль Молотова для захисту від окупантів? (ІНСТРУКЦІЯ)

Андрій розказав, що зараз підприємство потребує матеріалів: 

  • тканина, кулір або стрейч-кулір. 95-100% бавовна.
  • резинки шириною 3 см, ідеально — резинки для білизни.

Для бафів:

  • утеплена трьохнитка (бажано темних кольорів)
  • шнурки

«Потрібна допомога з постачальниками, що працюють зараз. Багато наших контактів зараз не актуальні. Наші потужності сильно зменшились. В день робимо близько 100-200 одиниць чогось: або білизна, або бафи, або футболки», – кажуть у Impact.

Всю продукцію віддають безкоштовно або за добровільні пожертви волонтерам, військовим, теробороні і госпіталям. За словами Андрія, багато людей намагаються донатити бренду. Усі кошти витрачають на тканини, пальне та продукти.  

Для підтримки бренду переходьте за посиланням

8. Бабусі Vbrani, які в’яжуть шкарпетки для військових

Зовсім нещодавно ми розповідали про команду проєкту «Старість на радість», яка заснувала бренд Vbrani та об’єднала п’ятьох мешканок Львівського геріатричного пансіонату. Відтоді пенсіонерки поєднують хобі з бізнесом та створюють в’язані речі, наповнені любов’ю й турботою. 

Навіть під час війни бабусі трудяться та в’яжуть шкарпетки для наших захисників.

«У нас усіх сьогодні лише одна мрія. Одна ціль. Одне завдання, на фоні якого усі інші зовсім не мають значення. Нам потрібна перемога. Якомога швидше, щоб зберегти якомога більше життів. Наші бабусі теж трудяться – весняне сонечко не поспішає, тож зайве тепло нашим мужнім воїнам точно не завадить. В‘яжемо для них шкарпеточки. Молимось. І віримо в перемогу», –  кажуть у Vbrani.

9. Маскувальні сітки та допомога населенню від Vereta 

Завдяки українському бренду Vereta тонни текстилю замість сміттєзвалища опиняються в руках турботливих майстринь зі Стіни й перетворюються на стильні й сучасні вироби. Сьогодні команда Vereta збирає тканину та створює маскувальні сітки для військових. 

«Якщо у Вас є залишки тканин і вільні руки приходьте у волонтерські центри – можна плести маскувальні сітки (у майже кожному місті такі є). Розвезли майже всю тканину потрібних кольорів в такі центри. Беріть з собою старий одяг і ножиці. Слава Україні!» – кажуть у Vereta.

Засновники бренду розповідали нам, що мріють відкрити в селі центр ткацтва, аби не лише зберегти стародавню традицію, а й розповісти про неї всій країні. Про те зараз вирішили всі кошти, які збирали на його створення, передати на соціальні потреби в заблокованих містах для порятунку людей.

10. Тимчасова ночівля у бренду Horondi

Український бренд Horondi, який створює рюкзаки, відомий не тільки в Україні, а й за кордоном. 

У теперішніх умовах бренд не може працювати у звичайному режимі, тому облаштували у своїй львівській майстерні тимчасову ночівлю для всіх охочих, хто залишився без даху над головою. Там є їжа, вода, туалети, чайник, мікрохвильовка і все необхідне для тимчасового ночування. 

Контактна особа для заселення в майстерню – 098 064 76 06. Також можете звернутися  в районні адміністрації.

«Зараз вся Україна об’єднана як ніколи і кожен робить все що може, на своїх місцях. Сподіваємося ви всі у безпеці та не втрачаєте віри в нашу перемогу!» – кажуть у Horondi.

Крім того, у Horondi кажуть, що розглядають деякі варіанти шиття потрібних речей для армії. 

Відео дня

Суспільство

ЗСУ збили ворожий гелікоптер Ка-52 на підльоті до Зміїного

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

 Українські військові у середу, 29 червня, збили над Чорним морем російський гелікоптер Ка-52, що підлітав до острова Зміїний.

Про це повідомило Оперативне командування «Південь» на фейсбук-сторінці

«Напередодні один із чотирьох гелікоптерів Ка-52, що увечері підлітав до Зміїного, дістав пошкодження та впав у море між островом Зміїним та Одеським газоконденсатним родовищем. Рашисти намагалися організувати пошуково-рятувальну операцію. Але гелікоптер запросив посадку на борту «Москви»», – ідеться в повідомленні.

Зазначається, що намагаючись знизити інтенсивність ракетно-артилерійського вогню Збройних сил України по острову Зміїний, росіяни двічі вночі атакували чорноморське узбережжя на півдні Одещини винищувачами Су-35. Ворожі літаки випустили три ракети Х-31Д. Втрат та руйнувань не зафіксовано.

Читайте також«Мрію повернутися на службу». Історія морпіха Гліба Стрижка, який потрапив у полон, захищаючи Маріуполь

Нагадаємо, внаслідок вдалої операції ЗСУ, росіяни поспіхом евакуювали залишки гарнізону з острова Зміїний двома швидкісними катерами і залишили його. Наразі Зміїний димить, лунають вибухи. Остаточні результати операції дорозвідуються.

Також Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний показав, як ЗСУ звільняли острів Зміїний.

Фото: pixabay.

Відео дня
Читати далі

Суспільство

Підрозділ Аеророзвідки «Карлсон» знищив ворожу базу на Херсонщині (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Аеророзвідка «Карлсон» на Херсонщині знищила базу російських окупантів, на якій розміщували вантажні авто.

Відео опублікували на ютуб-каналі Аеророзвідки «Карлсон».

«Рідні, милі краєвиди. А ще миліше бачити, як знищуються орківські бази. Сумісна та якісна праця, і ніякої магії», — йдеться у повідомленні.

Читайте також: «Мрію повернутися на службу». Історія морпіха Гліба Стрижка, який потрапив у полон, захищаючи Маріуполь

Про підрозділ

Спецпідрозділ «Карлсон» — формування добровольців, частина з яких до війні не знала армійської справи. Від 24 лютого вони об’єдналися заради перемоги. За цей час бійці стали асами сучасної війни, спецами нових технологій, а також – кращим розвідувальним підрозділом на Херсонщині.

Нагадаємо, ССО України показали унікальні кадри роботи снайперів на війні.

Як ми повідомляли раніше, вийшов документальний фільм про підрозділ аеророзвідки «Карлсон».

Фото: скриншот із відео.

Відео дня
Читати далі

Суспільство

«Я не можу сказати: наберіть завтра, подумаємо». Як киянин на байку став Святим Миколаєм для наших бійців

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Максим – киянин, який захоплюється мотоциклами й присвятив цій справі частину свого життя. До повномасштабного вторгнення він займався продажем та ремонтом байків, а після 24-го лютого став волонтером.

Оскільки за кермом автівки хлопець бував всього кілька разів, улюблений мотоцикл став єдиним і головним способом доставляти допомогу нашим захисникам. На байку Максиму навіть вдалося заїхати під Гостомель, коли там намагався висадитися російський десант.

Сьогодні він продовжує волонтерити, адже війна пішла з Києва, але не з усієї України. Максим закриває запити бійців і вигадує, як доставити необхідне спорядження туди, де не замовкають снаряди окупантів. Каже, поки українські бійці стоять – не має права опускати руки.

Мотоцикл і я – одне ціле 

За свої 30 років на машині я їздив двічі. По парковці. Решту свого життя я провів на двох колесах. Спершу це були велосипеди, потім мопеди, а вже зараз це мотоцикли. У авто я почуваюся невпевнено: ним не можна маневрувати. А от з мотоциклом – я одне ціле. Я точно знаю, що у відповідальний момент на нього можна покластися. 

Початок повномасштабної війни я проспав. Прокинувся на енний дзвінок коханої. Вже за 20 хвилин був у неї під будинком. На вулицях Києва був хаос: люди йшли групами, з сумками та котами у руках, на заправках водії мало не билися за бензин, а дороги були забиті в усіх напрямках. Але для мотоцикла – це не проблема. І поки усі стояли в заторах – я швидесенько доїхав. 

волонтер на байку

Перший і другий день я не знав, що краще, який варіант обрати: найголовнішим завданням було зберегти життя своїй дівчині. Тож я знайшов бензин, вивіз кохану до Білої Церкви і разом з іншими волонтерами попросив її їхати на захід. Сам повернувся до Києва. 

Від кухаря морпіхів до волонтера – один крок 

До 24-го лютого я продавав мотоцикли, екіпірування до них і займався ремонтом цих залізних коней. Звісно, що з початком повномасштабного вторгнення робота зупинилася миттєво. Що робити і як допомогти? Ці питання, як і в кожного з нас, вирували в моїй голові. 

Довго думати не довелося – подзвонив знайомий, сказав, що потрібні кухарі: годувати морських піхотинців. Я погодився одразу, бо досвід готувати на сотні людей був. Три дні разом з командою я годував щонайменше 200 військовослужбовців, які боронили столицю від ворога. 

На щастя, продукти нам привозили і шукати їх необхідності не було. Але я знав, що армійцям бракує військового оснащення, і взяв на себе цю відповідальність. Спальники, каремати, наколінники, дрібне оснащення, яке зміг – дістав. А от де взяти ті ж шоломи чи бронежилети – навіть не здогадувався. 

Магазини для автоматів

На четвертий день ранок почався з дзвінків до волонтерів. Я зателефонував кожному, кого знав і чий номер був у мене в телефоні. Я забирав все, що давали волонтери і віз у частину морських піхотинців. Тягати речі довелося на собі, брав велетенський рюкзак, запаковував так, що він мало не тріщав. А те, що не влазило у наплічник, – кріпив до мотоцикла. Скотчем чи просто прив’язував мотузками. І віз. 

Так минуло кілька днів, у частині зрозуміли, що я потрібен їм, як волонтер, а не кухар. Адже, як з’ясувалося, домовлятися про різноманітні та необхідні речі для військових я вмію не гірше, ніж кермувати залізним конем. 

Перша поїздка на позиції 

Буквально за тиждень у нас сформувалася команда з 4 людей: я, моя дівчина і її дві подруги. Вони у Львові, я – в Києві. У соцмережах дівчата збирали гроші, аби придбати необхідне. Почали з дріб’язку: трошки наколінників, трошки плитоносок, трошки шкарпеток. Вони закуповувалися на заході, поки столиця стояла порожньою, і відправляли до мене через інших волонтерів.

Перша поїздка на позиції до бійців запам’яталася найдужче. Ранок і дощ стіною. Хлопці вже виїхали з частини. У них не було ані дощовиків, ані навіть рукавичок. Купити, щоб передати їм, я вже не встигав. І раптово, ніби той грім, мені доїхала посилка зі Львова від дівчат. Я не знав, що в ній, думав, може, ще наколінники. Але ні. Це були такі потрібні рукавички і дощовики. 

Читайте також: ЗСУ б’ють окупантів, а ми – тату. Як Саша Енімал організував благодійну тусовку тату-майстрів і зібрав ₴500 тис. на армію

Я не думав, просто зібрав все, що було у рюкзак, ще трохи причепив до мотоциклу і поїхав. Відверто, я не знав, де точно розташовані позиції наших військових. Але втрачати час – було би безвідповідально. Найбільший бонус мотоциклу – оперативність. З одного кінця міста в інший я доїхав дуже швидко, настільки, що мало не загубився і не поїхав далі. Зупинився вчасно, щоби спробувати подзвонити і дізнатися куди далі. 

Бійці зорієнтували мене і вже чекали, коли я під’їжджав. Кажуть, що почули здалеку. Бо мінус мотоциклу – його гучність. І ці щасливі очі військових, коли я почав витягати з рюкзака дощовики і рукавички. Ніби малі діти, розбирали все одразу з рук, натягали на себе і дякували. Здавалося б, просто рукавички, а скільки слів подяки я почув.

Страшно їхати не до військових, а повертатися від них

Вдячність військових і розуміння, що є можливість їм допомогти – підбадьорили до наступних поїздок. Їхати до найближчого блокпосту біля зони бойових дій чи позицій не страшно. Чесно. Пам’ятаю, як завіз посилку під Гостомель. Там гатили з артилерії так, що мотоцикл ніхто не чув, але і страшно не було. Бо є розуміння: я їду до тих, хто мене захищає. Я знаю, що зобов’язаний доїхати, бо везу важливі речі. 

Це можуть бути плити для бронежилетів (і від надважкого рюкзаку спина відмовляється вирівнюватися), це можуть бути дорогі тепловізори (і ти не маєш права впасти, бо ніхто міняти на нові не буде). А ще бійці завжди чекають з чаєм і намагаються нагодувати, бо хочуть віддячити. Звісно, якщо дозволяє ситуація довкола. А от їхати геть завжди неприємно. Здавалося, наче залишаю їх сам на сам з ворогом.

Військовий поруч з байком

Понад 10 підрозділів підопічних 

За місяць наша маленька команда почала забезпечувати більш як 10 підрозділів. Тих, хто увесь березень захищав столицю. Я шукав і знаходив те, що було потрібно найбільше: від баулів (великих сумок) та магазинів для набоїв до коптерів. Тут і знадобилися мої робочі навички: знайти, перевірити якість і ще й про знижку домовитися.

Пам’ятаю своє здивування, коли дівчата за три години зібрали 100 тисяч гривень і вже зранку я забрав новенький тепловізор. А на позиціях він з’явився через півгодини з того моменту, як я вперше взяв його до рук. 

Волонтерська допомога для ЗСУ

Щодня від ранку й до вечора я не випускав телефон із рук. А у перервах мотався по місту. Бо волонтерство – це про вічні телефонні дзвінки, повідомлення і про десятки коробок. У руках, або примотаних до мотоциклу. 

Дозволяв собі відпочити тільки вже пізно ввечері, коли нарешті повертався додому. Я колекціоную вінілові платівки, тож слухав музику і дивився спалахи війни у столиці з вікна 24-го поверху. 

Бійці кажуть, я для них, як Святий Миколай: з бородою і подарунками

Окупантів відбили від столиці подалі. Це означало, що й бійці, яких ми забезпечували, будуть переміщатися вглиб країни. Тож наша маленька команда почала працювати на випередження. Я дізнавався, коли орієнтовно той чи інший підрозділ буде вирушати на схід, і що з нагального їм потрібно. 

Дівчата почали закуповувати амуніцію партіями, а моя квартира перетворилася на справжнісінький склад. 

Коробки стояли в коридорі, біля ліжка, за ліжком, навіть на підземному паркінгу, поруч з мотоциклом – всюди, де я міг їх поставити. Крім військового оснащення, вдома почали з’являтися «сувеніри» від бійців. Хлопці передавали гільзи від набоїв, уламки російських літаків і консерви. Без жартів, консерви з м’ясом та рибою, казали, щоб я не голодував. 

За час повномасштабного вторгнення я проїхав близько 6 тис. км 

За чотири місяці мого волонтерства з’явилася невелика, але злагоджена система. Працює періодично зі збоями, але ж працює! Я знайшов підрядників майже під кожен запит військових. 

Максим на байку

Вже точно знаю, якої якості мають бути підсумки під гранати, де спробувати на міцність плити для бронежилетів і як доставити посилки під самий Бахмут мало не в руки бійцям. Так, це складно і трохи втомлює, але поки стоять українські бійці – я не можу опустити руки і сказати: «Наберіть завтра, подумаємо». 

Відео дня
Читати далі