Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Алло, це лінія підтримки?» Як Acoustic UA допомагає незрячим ставати операторами кол-центру

Опубліковано

Понад півтора мільйона людей в Україні є безробітними, заявляли у Держстатистиці. Чималу долю з них займають люди з інвалідністю, які готові йти працювати, але роботу вони знаходять доволі рідко. Особливо, коли йдеться про людей з порушеннями зору, яким досить важко знайти для себе місце праці. Щоб допомогти таким людям, колишній будівельник Вячеслав Овсєєнко рік тому запустив курси Acoustic UA, на яких готують операторів кол-центрів.

Засновник ініціативи сам частково втратив зір через попадання в очі камінця, тож на собі відчув усю можливу важкість працевлаштування людей з інвалідністю. Наразі його школа вже випустила 80 операторів, 45 з яких завершили практику на лінії «STOP COVID-19». Вони опанували нову сферу й готові працювати нарівні з іншими. 

Вячеслав Овсєєнко,
Вячеслав Овсєєнко,

Засновник соціального проєкту «Acoustic UA» у Харкові
Раніше працював підсобником, промисловим альпіністом та директором будівельної фірми

Втрата зору стала викликом

Порушення зору у мене були з дитинства. Справжню причину діагнозу лікарі змогли визначити лише після мого 25-ліття. Зір я мав тоді хоч і не ідеальний, але він був. Перші гроші я заробляв підсобником. Згодом став промисловим альпіністом. Хоча питання безпеки там стояло гостро, фактично я віддав цій професії 20 років. Далі ще десять років я провів у кріслі директора будівельної фірми. У своїй роботі ми співпрацювали з великими компаніями, як от Adidas та «Сушія».

Я б і зараз працював там, якби не один життєвий випадок, який усе змінив. Більш як два роки тому у центрі Харкова я пив каву на тротуарі, коли раптом в очі залетів якийсь камінець. Тоді я на 15 хвилин втратив зір повністю. Я подумав, що у житті на мене чекає суцільне виживання — як і багатьох людей з інвалідністю по зору, — особливо важко буде з пошуком роботи. На попередньому місці роботи я вже бути не міг, і мене це дуже пригнічувало. Почав думати над тим, що треба терміново шукати професію, на якій можна гідно заробляти гроші, не виходячи з дому.

І незрячі можуть подружитися з комп’ютером

Я почав думати над створенням власного проєкту для незрячих та людей із порушеннями опорно-рухової системи. Я уявляв це хорошою можливістю для тих, кому важко виходити з квартири. Щоб знайти ідеї, я чотири місяці провів у харківській школі-інтернаті, де дізнавався у дітей з порушеннями зору, які професії їм подобаються. І хтось тоді згадав роботу оператора кол-центру. Це стало справжнім відкриттям, адже ця професія цілком може бути конкурентоспроможною на ринку. Людина здатна працювати вдома, просто налаштувавши техніку.

Учасниця проєкту Acoustic UA Ірина Сукач

Хоча навчання незрячої людини — це як робота з громадянами похилого віку. Однак останні хоча б бачать щось на екрані. А незрячі й гадки не мають, що там. Однак у пригоді став віртуальний помічник з озвученням. Це працює скрізь, навіть, скоріш за все, на вашому телефоні. Наприклад, я собі на Android налаштував, що при одночасному натисканні двох кнопок гучності запрацьовує «озвучка», яка у всьому допомагає. Тому я вирішив, що подібне можна організувати й на комп’ютерах, і дати можливість людям з порушеннями зору працювати.

Але насправді багатьох учасників цей проєкт справді змінив. Є таке поняття, як споживче сприйняття світу. У нашому випадку, це коли людина з інвалідністю вважає, що їй всі щось винні. Вони скаржаться, що їм погано, потрібна допомога тощо. Але коли у всіх однакова ситуація, це не проявляється. Тут вже почалася командна гра, коли учасники один одного підстраховували, давали зворотний зв’язок. Таким чином у нас сформувалася прекрасна команда однодумців, яким потрібен був ковток свіжого повітря у їхнє складне життя. 

Бізнес в Україні поки не готовий сприймати нас серйозно

Відтоді я пройшов три школи соціального підприємництва та згодом започаткував свій проєкт «Acoustic UA». Його основним завданням було пропонувати кол-центрам спочатку навчати таких людей, готувати їх до роботи, а потім надавати можливість працювати.

Однак реальність виявилася інакшою. Бізнес в Україні ще не до кінця розуміє, як комунікувати з людьми з інвалідністю, боїться довіряти їм відповідальну роботу спілкування з клієнтами. Далеко не всі підприємства готові адаптувати свій формат під громадян із порушеннями зору. Та й щоб навчити людину, їм потрібно вкласти певні кошти. Про великі компанії взагалі мовчу: вони хвилюються за іміджеві ризики, можливі навіть у випадку маленької помилки оператора.

Учасники проєкту Acoustic UA разом із засновником Вячеславом Овсєєнком

Все як у школі: домашні завдання та іспити

Так на початку 2020 року я зрозумів, що потрібно розпочинати власні курси. Й от 10 квітня я запустив першу групу, у якій навчалися до 30 людей, яких шукав через знайомих. Курси частково профінансував Міжнародний фонд «Відродження». Навчали ми протягом двох місяців п’ять днів на тиждень, після кожного заняття задавали домашнє завдання. У підсумку влаштовували практичний іспит: як приймати дзвінок, правильно комунікувати з людиною, швидко знаходити відповіді на питання.

Тренерами у нас виступають харківська психологиня Ольга Луб’яна і сертифікований коуч Руслана Орловська, залучаємо також фрилансерів. Для учнів викладали лекції, зокрема, з емоційного інтелекту, досягнення власних цілей, спілкування з різними людьми та професійне володіння українською мовою. За десять місяців ми провели навчання для чотирьох груп. Починаючи з другої деякі курси вели наші учні. Команда складається з десяти людей та ще чотирьох фахівців.

Учасник проєкту Acoustic UA Сергій Пінцеш

Практикувалися з користю для харків’ян

За кілька тижнів до запуску курсів дізнався, що волонтери відкривають центр допомоги «STOP COVID-19» по Харківській області. Це ще було до першого локдауну, коли люди хвилювалися за можливість продуктової катастрофи, мовляв, усі магазини закриють, не буде де купити навіть їжу. Досить швидко зібрався штаб із приблизно 150 людей. Вони налаштували сервіс автоматизації бізнесу «Бітрікс24» та запустили IP-телефонію. Я з ними познайомився і попросив: «А можна буде моїм учням вийти на цю лінію, спробувати попрацювати з людьми? Дайте нам таку можливість». Вони без жодних коливань сказали, що будемо пробувати.

І ми почали виходити з ними на лінію. Довго шукали варіанти, як подавати інформацію, щоб незрячі теж могли з нею працювати. Необхідного матеріалу для вивчення на той час було приблизно 70 листів А4. І це при тому, що дані стосовно коронавірусу щодня змінювалися, влада вносила зміни у законодавство тощо. «Бітрікс», з яким ми працювали, лише частково був озвучений для людей з порушеннями зору. Але ми знайшли технічні можливості, як його обійти. Система працює з мобільних телефонів, на яких можна налаштувати «озвучку». Ми зробили спеціальні чохли на дисплей із виїмки на місцях екрану, куди потрібно натиснути, щоб прийняти чи збити дзвінок. Також у середовищі «Бітрікс24» є можливості голосового зв’язку з оператором.

Як Acoustic UA налаштував систему «Бітрікс24» для незрячих операторів

Лінія «ковіду» — у нашому розпорядженні

В один момент через перенавантаження ліній до нас навіть почали скеровувати громадян, котрі телефонують на номери Міністерства охорони здоров’я. Як розповідають нам люди, там їм відповідають: «Подзвоніть у Харківську область». Перенаправляють до нас і прикордонники, якщо не знають відповідь на якесь питання. Ми ж надаємо комплексну покрокову відповідь, даємо співрозмовнику розуміння того, що йому потрібно робити. 

Через півтора місяця від запуску лінії нам подзвонили з комерційного кол-центру, котрий надав своїх операторів для «STOP COVID-19», і сказали, що вони з неї йдуть. Мовляв, тепер ведіть лінію самі або її закриють. Й от лише 1 березня 2021 року вона закрилася, тобто ми самі обслуговували її ще 10 місяців. Відповідали за всі процеси: аналітику, вивчення інформації, складання скриптів та навчання персоналу. Вважаємо, що ми з цим завданням впоралися.

Поговоріть із нашими операторами

Паралельно ми запустили ще одну лінію. В операторів основне завдання — надавати швидку відповідь усім, хто телефонує. Коли вони розуміли, що людина у панічному настрої або засмучена, їй потрібно виговоритися, то перенаправляли на другого оператора так званої теплої лінії «Бачити розмовою». Він спеціально чекав таких дзвінків, щоб вислухати та підтримати громадян. З цією лінією ми працюємо й досі. Ви можете зателефонувати на безкоштовний номер 0800-31-80-31 й поговорити з нашими операторами. Люди, котрі телефонують на лінію, не знають, що спілкуються з операторами з порушеннями зору.

Читайте також: Екотовари руками незрячих. Історія вінницького підприємства «КлубОк»

Від співрозмовників оператори чули різні історії: як сумні, так і кумедні. Наприклад, нещодавно до нас зателефонував хлопець, яких запропонував подарувати куплені медикаменти, які були необхідні його батькам для лікування COVID-19 — вони не змогли побороти хворобу. Однак жінка розповідала, що вдарила чоловіка сковорідкою по лобу, бо він поклав медичну маску на стіл — викликала йому «швидку».

Бізнесе, приймай операторів із досвідом

Поки що на лінії наші оператори працюють на волонтерських засадах, у межах навчання проєкту «Acoustic UA». Важливо добре навчити їх дослухатися до співрозмовників, вміти підтримати людей. Також ми ще навчаємо більш професійним речам, щоб наші учні вміли адаптуватися під роботу для бізнесу. 

Наразі курс навчання вже пройшли 80 людей, 45 з яких завершили й практику на лінії. Ще приблизно 15-20 людей незабаром повністю завершать нашу операторську школу. У підсумку вони виходять фаховими спеціалістами з досвідом роботи і йдуть шукати нове місце праці. Приблизно 20 випускників курсів уже залучені в процеси навчання своїх наступників та введення «теплої лінії». Зараз наша команда веде комунікацію з різними бізнесами, які після карантину, ймовірно, зможуть запропонувати роботу нашим операторам.

Завершення навчання у проєкті Acoustic UA

Готуємося до нового семестру

Зараз ми склали новий план програми, найближчим часом розпочинаємо навчання п’ятої групи. Плануємо далі рухатися в напрямку розвитку соціального підприємництва. Зокрема, хочемо створити свій інтернет-магазин, де б могли тренуватися, а згодом працювати наші учні. Для цього ми вже шукаємо фінансування. 

Також хочем масштабуватися і навчати людей таких категорій і в інших регіонах, окрім Харківської області. Ми таким чином зможемо соціалізувати, адаптувати до життя багатьох людей з інвалідністю в Україні. Нещодавно ми відкрили свою громадську організацію «Бачення розмовою», на базі якої будемо надалі реалізовувати наші проєкти. Деякі наші учні вчаться в Українській соціальній академії, де готуються втілювати в життя вже свої ініціативи.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі