Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Один вінок — це 1000 дрібних елементів»: на Одещині майстриня відроджує забуті весільні традиції

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

До 71-річної Ольги Гогулінської в село Ясенове Перше, що на Одещині, по воскові віночки приїздять наречені з різних куточків України. А познайомившись із майстринею, кожна гостя несміливо додає ще одне прохання — поділитися секретом щасливого подружнього життя.  

Адже поки Ольга чаклує з воском і показує варіанти квіточок та пацьорок, її чоловік Володимир незмінно поруч — попереджує кожен рух дружини, аби вона зайвий раз не навантажувала єдину здорову ногу. А цей погляд! Здається, що цей погляд такий же як 54 роки тому в день весілля. 

Як бажання відтворити втрачену родинну реліквію переросло у відродження забутої весільної моди, пані Ольга розповіла ШоТам.

Ольга Гогулінська

майстриня воскових віночків

Лиш на пенсії я змогла спробувати те, про що мріяла

Мені 71 рік, з 27 років я маю інвалідність — потрапила в автомобільну аварію і втратила одну ногу. Але це не завадило мені бути господинею, мамою, коханою дружиною. Мій чоловік та мої діти стали для мене найміцнішою опорою.

До рукоділля мене тягнуло завжди. З дитинства я мріяла робити ляльки-мотанки. Але доросле життя якось закрутило мене у свій вир, і все було не до того: навчання, заміжжя, діти, робота… Лиш на пенсії я змогла спробувати те, про що мріяла малою. Почала робити мотанки, розписні прянички-«лялечки». Вабило не просто рукоділля, а саме те, що перегукується з нашими традиціями. Мене почали запрошувати з моїми виробами на різні фестивалі, і скрізь мене незмінно супроводжував мій Володимир. Він мене у всьому підтримував і допомагав усе життя. Мабуть, нещаслива в шлюбі людина не візьметься робити весільні прикраси, тож завдячую йому натхненням до цієї справи.

Ольга з чоловіком Володимиром на родинному подвір’ї в селі Ясенове Перше, що на Одещині. Листопад 2023 року. Фото: ШоТам

Мій вінок коштував 30 карбованців, а зарплата була 60

Перший вінок з воску я зробила у 2018 році. Наближалася наша особлива дата — 50 років у шлюбі. Я задумала відтворити той віночок, у якому була на нашому весіллі. Це був білий вінок з воскових та паперових квітів — найбажаніша прикраса наречених того часу. Мода на таку оздобу прийшла до нас із Європи в кінці ХІХ століття, але кожен регіон додав до віночка щось своє: десь вплітали гілочки барвінку, десь пір’я, десь робили кольоровим.

Я пам’ятаю в деталях, як ми з Володимиром купували мій вінок та його бутоньєрку на наше весілля. Це була осінь 1969 року. Ми поїхали в село Гольма — нині це Подільський район. Там дві сестри виготовляли воскові весільні оздоби. Ми замовили вінок, букетики для жениха й дружби та литі свічки для церемонії. Вінок коштував 30 карбованців, свічки — 25, а букетики — по 2,5 карбованці. Це було дорого: до прикладу, моя місячна зарплата тоді складала 60 карбованців. Але ми з Володимиром таки замовили все це, бо дуже хотіли, щоб у наш день все було ошатно.

Володимир та Ольга Гогулінські в день свого весілля 9 листопада 1969 року. Фото надала Ольга

Прикраси з воску та паперу дуже крихкі, тому зазвичай наречена після весілля вкладала свій віночок під скло в ікону, і він ставав своєрідним оберегом родини. На жаль, мій весільний вінок не зберігся — лише вельон чи як зараз кажуть «фата». Сукня теж не вціліла: як і багато мам того часу, я її пустила на пошиття костюмів «сніжинок» для доньок.

І от я сиділа й думала: як же мені відродити мою втрачену реліквію? Є лише весільне фото та мої власні спогади: які квіточки були, які висюльки. Ніхто мені не розповідав, не показував, як взагалі працювати з воском. Робила все інтуїтивно. Спробувала зробити одну восковичку — це така ніби краплинка з воску на лісці чи дротику — і вийшло. Спробувала зробити квіточку, і так крок за кроком відтворила свій весільний вінок.

Один віночок — це два тижні праці

Уже пізніше я знайшла таки давній взірець воскового вінка у своєї тітки. Він був іншої форми, ніж мій, більше схожий на корону, але я змогла хоча б роздивитися, як влаштована конструкція, які елементи є. Це мені знадобилося в подальшій творчості.

Свої віночки я показую в мережі, знімати й викладати допомагають дочки та онука. Раніше весільний вінок був таким собі показником достатку: якщо наречена з бідної родини — 1 ярус, із багатої — 4. На щастя, нині ми живемо в інший час, і я рада, що кожна наречена може собі дозволити цю неймовірно красиву оздобу. Ціна залежить від розмірів віночка: в середньому від 1500 гривень за вінок. На один віночок іде від 2 тижнів до місяця роботи — це десь 1000 різних дрібних елементів. Дуже тонка й кропітка робота. 

Майстриня Ольга Гогулінська показує восковий весільний віночок, над яким працювала кілька тижнів. Фото: ШоТам

Коли я роблю вінок на замовлення, я знаю імена молодят і в кожну квіточку вкладаю молитву, аби Бог подарував їм щасливе й довге спільне життя. Дівчата, які приїжджають до нас і бачать, як ми з чоловіком спілкуємося, часто мене запитують, у чому наш секрет. Перше — це кохання й повага, друге — вміння поступитися, а найголовніше — забути слова «ти повинен, ти повинна», бо все тільки разом. Ну і вміння розділити не лише хороше, але й погане.

Володимир та Ольга Гогулінські на зйомках сюжету для ШоТам. Юні односельці прийшли підтримати майстриню та попозувати з традиційними весільними прикрасами. Фото: ШоТам

Мені так захотілося побути нареченою в рожевому

Зараз я маю колекцію з двох десятків воскових віночків. Тут є і копії давніх, і вже мої власні моделі. Мені захотілося зробити такі віночки не лише в білому кольорі, але й у рожевому, лавандовому, бузковому. Це нетрадиційні кольори, але я хотіла підкреслити ними квіткову ніжність цих прикрас.

На наше золоте весілля мені захотілося побути нареченою в рожевому: рожева сукня, рожевий вельон, рожевий віночок. Володимир теж був ошатно вбраний та з восковим букетиком на грудях як і 50 років тому. 

Ольга та Володимир позують на одній з локацій садиби «Медові роси» в селі Ясенове Перше на Одещині в день 50-тої річниці свого шлюбу 9 листопада 2019 року. Фото надала Ольга

Діти влаштували нам поїздку до Одеси. Ми гуляли Приморським бульваром, зайшли до оперного театру. Скрізь люди робили нам компліменти й фотографували. А коли ми йшли містом уже надвечір, вуличний музикант присвятив нам пісню, і ми станцювали весільний вальс. Це незабутні спогади, і я дуже рада, що здійснила цю свою рожеву задумку. Ці відчуття ні з чим не порівняти — коли ти в центрі уваги, поруч кохана людина, рідні, і танець під світлом ліхтарів та пісня від незнайомця.

Рік працювала на волонтерській кухні, але не витримала нога

У нас є своя пасіка, тож мені є де брати натуральний віск. Чоловік займається бджільництвом, а старша донька Алла ще й практикує апітерапію — оздоровлення з допомогою бджіл. Разом з дітьми ми облаштували на нашому обійсті етносадибу «Медові роси». Це хата чоловікових батьків, їй більше 130 років. Ми все зберегли в максимально автентичному вигляді, оздобили з українським колоритом і почали запрошувати до себе туристів. Люди приїздили до нас відчути атмосферу, посмакувати стравами з печі та оздоровитися, відпочити. Ну і, звісно, всі дівчатка — і діти, і дорослі — коли бачили мої віночки, завжди просили приміряти.

Це все було до вторгнення, звісно. Тоді, 24 лютого 2022 року, ми були шоковані, як і весь світ. Ми до останнього не могли повірити в те, що росія бомбить українські міста. Але коли я побачила ці кадри по телевізору, я не змогла всидіти вдома. Ми з чоловіком взяли причеп до нашого «Жигуля» і поїхали по селу збирати для наших воїнів продукти. Чоловікові 80 було, мені 70, я на протезі, але як можна було нічого не робити? І знаєте, навіть бабці, які не мали грошей, щоб дати, виносили хоча би жменьку квасольки, аби хоч якось пришвидшити Перемогу, чим могли. 

Жінки в селі згуртувалися, аби щось готувати із зібраних продуктів. Громада виділила нам приміщення колишньої колгоспної контори, і ми там почали куховарити: варили борщі та закривали під кришки в банки, пекли різні смаколики. Я вдома в печі пекла хліб, пекли вертути з дочкою. Відправляли все те на Одесу, Київ. Херсон. Потім хлопці-бійці навіть одного разу до нас приїздили, подарували нам прапор зі своїми підписами. Наш онук з першого дня вторгнення став до оборони країни.

Ольга Гогулінська місить тісто, щоб напекти хліба для військових з Одеси та Херсона. Фото надала Ольга

Ми з Аллою особисто розвозили наші свіжі пиріжки на місцеві блокпости. Люди старалися робити хто і що може. Наша волонтерська кухня працювала дуже потужно: смажили, пекли, варили, консервували, фасували. Хтось ловив рибу й робив тушонки, хто мав вдома свиней — приносив м’ясо. Але десь за рік такої роботи моя здорова нога не витримала темпу, і я мусила взяти милиці, аби розвантажити ногу. А на милицях уже все, не попрацюєш.  

9 листопада цього року ми з Володимиром відзначили вже 54 роки в шлюбі. Була святкова вечеря — це для всієї нашої родини дуже важливе свято. Але віночок, вельон я цього разу не вдягала, бо на душі тривога. От повернеться онук з Перемогою, тоді й влаштуємо найгучніше свято.

Майстриня Ольга Гогулінська дивиться, як діти роблять селфі, приміряючи традиційні воскові весільні прикраси: віночки та нагрудні букетики. Фото: ШоТам

Знаєте, у мене є така мрія, аби всі хлопці й дівчата, які зараз боронять нашу країну від ворога, поскоріше повернулися додому, до мирного життя. Щоб вони мали обирати весільні віночки, а не захисні каски чи бронежилети. А я працюватиму днями й  ночами, аби зробити найкращі, найщасливіші віночки для них усіх.

Суспільство

На Каннському кінофестивалі покажуть українські фільми «Назавжди Назавжди» та «Ля Палісіада»

Опубліковано

В рамках 77-го Каннського кінофестивалю відбудуться закриті покази фільмів створених за підтримки Державного агентства з питань кіно “Назавжди Назавжди” та “Ля Палісіада”.

Про це повідомляє Державне агентство з питань кіно.

В рамках 77-го Каннського кінофестивалю продовжує роботу Український національний павільйон.

На кіноринку Marché du Film – Festival de Cannes відбудуться закриті покази фільмів створених за підтримки Державного агентства з питань кіно.

Читайте також: Про втрачений Маріуполь: проєкт «KRYLATI» руйнує стереотипи про схід і захід

Покажуть українські стрічки “Назавжди Назавжди” режисерки Анни Бурячкової та “Ля Палісіада” Філіпа Сотниченка.

Нагадаємо, стрічка «Назавжди-назавжди» режисерки Анни Бурячкової отримала головний приз «Золотий тюльпан» за найкращий фільм на Міжнародному кінофестивалі у Стамбулі в межах програми International Competition.

Фото: Державне агентство з питань кіно

Читати далі

Суспільство

Лікарі поставили на ноги нерухомого хлопчика (ВІДЕО)

Опубліковано

Приїхав до лікарні цілком не рухомий, а повернувся на своїх ногах! Завдяки львівським лікарям Микола долає перші сотні метрів після року знерухомлення.

“Від зали, де проходять заняття, пройшов до палати, з трапецією, з опорою, але не у візочку – а своїми ногами”, – розповідає мама хлопчика Валентина.

Торік наприкінці весни хлопчик їхав на велосипеді в рідному селі, і його збив мотоцикліст. Отримавши важкі множинні травми, три місяці перебував у комі на межі життя та смерті. А коли опритомнів – то постала наступна проблема: малий не міг рухатися. Єдине, що він міг робити – це тримати голову. Лікарі скерували хлопчика на реабілітацію до Дитячої лікарні Святого Миколая у Львові.

Читайте також: У Львові побудують соціальне житло для ВПО та людей, які проходять реабілітацію

“У нього була трахістома, гастростома. Він не міг ковтати, ні жувати, ні пити воду. За ходьбу мова не стояла, навіть”, – каже фізичний терапевт Сергій Худа.

Команда лікарів поставила завдання – повернути самостійність у побуті. Попереду Миколу очікували 3 курси реабілітації з невеликими перервами.

За короткий термін вдалося побороти частину наслідків, зокрема, обмеження руху у суглобах. Диво ж сталося після майже 3 місяців занять із спеціалістами лікарні.

Микола нарешті може їсти, сидіти та одягатися самостійно! А також ходити зі спеціалістами та допоміжним засобом – трапецією.

Нині Микола повернувся додому, але його реабілітація ще триває!

Нагадаємо, раніше ми писали, як отримати виплати на усиновлених дітей.

Фото: ШоТам!

Читати далі

Суспільство

У Дії нагадали, як при відключенні світла не залишитися без інтернету

Опубліковано

Ворог продовжує обстрілювати енергетичну інфраструктуру, тому в енергосистемі України значний дефіцит. А доступ до інтернету має бути завжди, щоб перебувати на звʼязку й продовжувати працювати та вчитися.

У “Дії” нагадали, як при відключенні світла не залишитися без інтернету.

Мобільний інтернет

Щоб не залишити українців зовсім без зв’язку, ще 2022 року було запущено національний роумінг. Це безкоштовна опція, яка дозволяє абонентам користуватись послугами інших операторів у зоні покриття.

Щоб скористатися цією опцією, треба на смартфоні вимкнути автовибір мережі. На Android – перейти в «Налаштування» – «Мобільна мережа» (або «Підключення») – «Оператор». На iOS: «Параметри» – «Мобільні дані» – «Вибір мережі».

Потім треба знайти та вибрати доступну мережу – VODAFONE UA, UA-KYIVSTAR або LIFECELL. Якщо не вдалося зареєструватися, спробуйте знову або виберіть іншого оператора. Після цього можна дзвонити, приймати дзвінки, надсилати та отримувати смс-повідомлення.

Щодо мобільного інтернету, то навряд чи його використання в національному роумінгу буде комфортним. Оператори дають доступ до мережі 2G/3G на швидкості до 512 Кбіт/с. Цього може вистачити на обмін повідомленнями в месенджерах чи пошук інформації в інтернеті.

Читайте також: В Київській області відкрилась перша мобільна аптека: де саме

Домашній інтернет

Якщо ви хочете залишатися з домашнім інтернетом при відключеннях світла, слід заздалегідь потурбуватися про це. Для цього треба уточнити у свого провайдера, чи він перейшов на енергоефективні інтернет мережі за технологією xPON.

PON (passive optical network або «пасивна мережа») – це технологія, яка забезпечує доступ до інтернету в будинках з проведеними оптичними комунікаціями. У таких випадках оптика заводиться безпосередньо у квартиру.

Особливістю PON є деревоподібна архітектура, яка не потребує електропостачання для периферійних вузлів. Це дозволяє отримувати доступ до мережі навіть при локальних перебоях зі світлом за наявності резервного живлення у ваших девайсів. Швидкість залишається високою, достатньою для перегляду онлайн-ТБ.

Якщо ваш провайдер не надає доступу до інтернету через оптику, можна знайти найближчого провайдера з xPON-мережею і подати заявку на підключення. Щоб прискорити процес, радять об’єднатися із сусідами. Зазначимо, у Києві така послуга доступна у більшості великих провайдерів.

Якщо домашній інтернет роздається по Wi-Fi, то, крім джерел живлення для ноутбука або комп’ютера, потрібне альтернативне джерело живлення для роутера. Це можуть бути як зарядні станції чи безперебійники, так і павербанки. В останньому випадку потрібна батарея, здатна видавати необхідний вольтаж, і кабель з відповідними роз’ємами.

У разі дотримання всіх умов можна залишатися вдома онлайн не лише під час віялових відключень, а й за тривалих блекаутів.

Пункт незламності

Якщо національний роумінг не працює і зник домашній інтернет, можна прийти до одного з Пунктів незламності. Достатньо завантажити мапу в застосунку «Дія», щоб у декілька кліків знайти найближчий пункт і перевірити, чи є в ньому все необхідне.

Через додаток можна перевірити, чи працює пункт, чи доступний для людей з інвалідністю, а також чи є там зв’язок, інтернет, генератор, вода, тепло, аптечка та можливість підзарядити гаджети.

Нагадаємо, “Укрзалізниця” переобладнала ще два вагони для евакуації поранених.

Фото: Укренерго

Читати далі