Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Інколи час іде на хвилини, а ви вже врятували людині життя». Співзасновник ГО «Волонтер» про те, як в Україні навчають добровольців

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Уявіть, що дорогою на роботу, в метро чи на подвір’ї в сусідів ви можете врятувати чиєсь життя. А випускникам курсів рятувальників і уявляти не треба: два тижні навчання, і вони мають базові навички допомоги іншим у надзвичайних ситуаціях. Наприклад, уже наступного дня після отримання сертифіката виїжджають на пожежу у своїй громаді чи збирають команду небайдужих і рятують життя в Херсоні після підриву дамби.

Дмитро Дорошок з ГО Центру «Волонтер» впевнений: що більше людей вміють надавати допомогу, то безпечніше нам усім жити в суспільстві. ШоТам поговорили з Дмитром про його досвід у волонтерстві, важливість не лише бажання допомогти, а й навичок, та відчуття себе причетними й потрібними, навіть якщо ви не на фронті.

Дмитро Дорошок

заступник голови ради Всеукраїнського громадського Центру «Волонтер».

Ходили з друзями на Майдан Незалежності в часи розвалу СРСР

Я народився в Маріуполі, але майже все життя прожив у Києві. У школі був активним і серед тих, хто організовував дискотеки, концерти чи походи. Якраз у той час була Революція на граніті (студентські протести в 1990 році в Києві на Майдані Незалежності). Ми ходили туди з друзями, хоч і були школярами, а не студентами. Пам’ятаю нас із прапорами, потім Акт Злуки, протести під Верховною Радою і Незалежність. Ми теж у всьому цьому брали участь.

Ще в школі я приєднався до скаутської організації — вони їздили на таборування. Звідти все почалося. Пізніше я став інструктором спілки й сам проводив тематичні скаутські ігри, тож уже студентом мене запросили працювати в соціальній службі. Для проєктів треба було набирати волонтерів і працювати з ними. Щоб соціальні проєкти мали вплив по всій території країни, ми створили громадську організацію — так у 1998 році я став співзасновником ВГЦ «Волонтер».

У новій організації я одразу почав займатися саме великими заходами із залученням багатьох волонтерів. У мене вже був досвід — мені легко й цікаво спілкуватися з людьми.

Ми навчали волонтерів на тренінгах, які вони потім проводили для своїх знайомих у школах, селах, містах. 

Рятувальники-добровольці проходять двотижневу програму підготовки. Фото з архіву Дмитра

Євробачення, футбол та евакуація людей закордон

Коли визначили, що Україна та Польща прийматимуть Чемпіонат світу з футболу в 2012 році, я вже знав, що буду там волонтерити. Не знав як саме, але знав, що буду — так і сталося. Я керував людьми в Києві, адже наша ГО організовувала волонтерську частину події. Також серед великих заходів, які ми проводили, було Євробачення у Києві, чемпіонати з художньої гімнастики, боксу. Для організації подій такого масштабу потрібна чітка система: до самого заходу ми тільки пів року розробляли програму управління волонтерами, готували лідерів волонтерських груп.

Після початку повномасштабного вторгнення наша організація включилася в роботу одразу — ми долучилися до Міжнародного штабу допомоги українцям, куди ввійшли всі громадські організації країни. Працювали за трьома напрямками: евакуація людей, допомога закордоном, допомога всередині України. Кожна організація та людина для себе визначала, де саме вона може бути корисною — ми переорієнтувалися на допомогу постраждалим в Україні. Насамперед організували евакуацію на пунктах пропуску, бо в перші дні це було дуже важко. Працювали вздовж кордону на Закарпатті й допомагали людям перетнути його. 

Потім возили необхідне для сил київської ТрО: люди на заході країни збирали їжу, амуніцію, а ми вантажили машини та їхали на Київ. Почали організовувати й психологічну допомогу: залучали волонтерів для точок «Спільно» від ЮНІСЕФу, проводили табори для ВПО. Нові виклики чекали на країну, тому утворилися й нові виклики для нас.

Будь-яка людина з натовпу не завжди знає, що робити — треба навчити її

У 2023 році ми створили проєкт підготовки добровольців рятувально-пожежної служби в межах Програми «Спільнодія», яку реалізує Фонд Східна Європа. Ідея створення курсів з ДСНС виникла через реальну потребу: людей не вистачало. Треба було розбирати завали, коли росіян вигнали з Київщини, адже окупанти залишили після себе зруйновані міста й села.

Коли на місце приїжджали підготовлені працівники ДСНС, то знали як розібрати завали, знали, куди можна заходити, а куди не варто, де треба залучити спецтехніку, а вже після неї людей. Охочих допомогти рятувальникам було багато

Хтось із великим бажанням допомогти ломиться на місце події, а над його головою висить плита й у будь-який момент може впасти та придавити ще когось. Охочі розбирають завали, але не знають, чи хтось під ними є, — це небезпечно. Тож проблема була в тому, що будь-яка людина з натовпу не завжди може кваліфіковано надати допомогу. 

Тому в ДСНС вирішили так: вони навчать усіх охочих, і ті зможуть допомагати більш професійно. На сайті ДСНС було дуже багато заявок від людей, які хотіли допомагати — заповнювали форму люди зі всієї України. Ми ж обрали учасників з Київської області, бо наш навчальний центр у Києві. Ми телефонували цим людям і пропонували прийти на курси.

Домедична допомога — важлива складова курсів для добровольців. Фото з архіву Дмитра

Протягом шести місяців навчання пройшли 250 людей. Для кожної групи воно тривало два тижні. Серед тем — пожежогасіння, пошукові та рятувальні роботи, надання першої домедичної допомоги, ідентифікація вибухонебезпечних предметів. Фонд Східна Європа разом з ДСНС розробили додаток «Розмінування України» — в ньому позначені небезпечні території, забруднені вибуховими речовинами. Людина, яка пройшла навчання, знає, якими бувають ці предмети. Звісно, не зможе знешкодити їх сама, але позначить у цьому додатку місце як потенційно небезпечне, тоді зателефонує до ДСНС, і спеціалісти приїдуть та розмінують територію.

Наприкінці курсів учасники отримували сертифікати державного зразка — вони можуть доєднуватися до громадських організацій чи бути рятувальниками-волонтерами в громадах. 

У нас на курсах були люди, які отримали посвідчення й наступного дня одразу поїхали на пожежі. Були ті, які за кілька годин організувалися, взяли власний транспорт і поїхали в Херсон після підриву дамби. І досі їздять допомагати.

Зараз курси не проводять, але таке навчання можна дублювати і в інших регіонах. Поки думаємо, як це організувати й розширити мережу.

Читайте також: «Кажуть, держава має все дати. А держава — то хто? То є ми». Доброволець із Львівщини створив пожежну команду в селі

Що більше людей знають домедичну допомогу, то безпечніше в такій країні жити

Надзвичайні ситуації або ті, де є ризик, виникають постійно і в мирний час. Професійні рятувальники не завжди можуть виїхати, а для пошуку зниклої дитини, наприклад, потрібна дуже велика кількість людей, яка може охопити великі площі. Тож потреба в людях, які можуть кваліфіковано щось робити, є завжди й усюди. 

Ми рухаємося до реформи ДСНС, щоб у територіальних громадах були підготовлені рятувальники-волонтери. Щойно стається пожежа, на місце виїжджають насамперед ті, хто найближче. У них є екіпірування, необхідні навички й спорядження, щоб загасити пожежу чи провести рятувальну роботу. 

Це неоплачувана робота, але якщо хтось із волонтерів протягом року матиме 40-50 виїздів, то може отримати грошову винагороду. Але це все одно дешевше, ніж подолати наслідки пожежі, якщо пожежникам добиратися занадто далеко. Особливо це стосується віддалених громад і сіл. 

Наприкінці курсів учасники отримували сертифікати державного зразка й могли одразу починати роботу. Фото з архіву Дмитра

У Польщі така реформа є. Звісно, було б добре, якби й у нас втілили. Чому? По-перше, це ефективніше. По-друге, що більше людей знають домедичну допомогу й можуть кваліфіковано її надати, то безпечніше в такій країні жити. Особливо враховуючи нашу ситуацію та наших сусідів. Тож це вагомий елемент безпеки для всього суспільства. Це стосується й мирного часу.

Уявіть ситуацію: ви їдете на авто, бачите, що попереду щось сталося. Ви пройшли курси, тому зупиняєте машину й надаєте допомогу. Прямо тут. Інколи час іде на хвилини — а ви вже врятували людині життя.

Кожен має робити те, що вміє, і на своєму місці. У мене є досвід роботи в цій сфері — я можу писати проєкти та реалізовувати їх. Мене надихають люди. Я бачив багатьох, які не на фронті, але готові щось робити й допомагати. Саме їх треба залучати, щоб люди не відчували себе зараз непотрібними. Знаю — є ті, що виїжджають з окупації й хочуть бути корисними. Хтось іде на фронт, а хтось хоче волонтерити. Таких дуже багато, і їм треба запропонувати реалізацію. 

Матеріал підготовлено у межах спецпроєкту «Добровольці: працюємо заради миру». Він передбачає низку історій добровольців – пожежників, медиків, рятувальників.

Спецпроєкт реалізується у межах програми «Спільнодія», яка виконується Фондом Східна Європа у партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень і ГО «Разом проти корупції» коштом Європейського Союзу.

Суспільство

У Харкові відкрили перший адаптаційний простір для ВПО

Опубліковано

В Харкові відкрили перший центр адаптації “Свій” для внутрішньо переміщених осіб. Розташований він за адресою вулиця Серпова, 4-Б. Тут переселенці можуть отримати підтримку від різних фахівців, а також навчатися на курсах перепідготовки з популярних професій.

Про це повідомляє Мінреінтеграції.

Про роботу простора

Простір діятиме за принципом “єдиного вікна”. Тобто для допомоги ВПО під одним дахом спільно працюватимуть муніципальні служби, фахівці центру зайнятості, представники міжнародних організацій, психологи та юристи. Крім того, у спеціальному приміщенні проводитимуть тренінги, групові консультації та семінари.

Читати також: Prometheus та robota.ua створили сервіс для зручного пошуку роботи

Мета – підтримати адаптацію ВПО до їхньої нової громади та допомогти побудувати нові зв’язки.

Відвідати адаптаційний простір можна за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4-б.

Графік роботи: з понеділка до четверга з 09:00 до 18:00. У п’ятницю осередок працює із 09:00 до 17:00.

Нагадаємо, що розробники анонсували створення сервісу, який мінімізує ризики користування Telegram.

Також ми повідомляли, що 24-річна дівчина відкрила пекарню та годує цілу 9-поверхівку у Харкові.

Фото: простір “Свій”.

Читати далі

Суспільство

Дядя Гриша вже 5 місяців збирає донати Україною

Опубліковано

Волонтер дядя Гриша з Херсона вже 5 місяців їздить містами України та збирає донати на ЗСУ! Його всюди впізнають і підходять сфотографуватися. І звісно, підтримують гривнею.

Історія дяді Гріши

Григорію Янченку, відомому як дядя Гриша, 76 років. Ще під час служби в радянській армії він отримав поранення, що призвело до ампутації ніг. У мирний час продавав газети на ринку. Коли ж у 2014 росія напала на Україну, почав волонтерити.

Повномасштабне вторгнення

А у 2022 в уже окупованому Херсоні збирав донати на ЗСУ прямо на вулицях міста. Та й чималі донати! Евакуювавшись, він вивіз із собою для Збройних сил 600 000 гривень. Поки ці гроші робили свою справу, Григорій продовжив волонтерити — тепер мандруючи Україною.

Читати також: Cuibono створили шахи, які рефлексують досвід переміщених через війну українців

“Я вирішив для себе, що буду мандрувати україною та зупинятися в кожному міст на тиждень. Це буде ефективніше”, – каже він.

Він встиг побувати в Запоріжжі, Миколаєві, Чернівцях, Луцьку, Рівному та ще низці українських міст. З 2014 року зібрав уже 8 мільйонів гривень! 3 них 3,5 – під час повномасштабної війни. За зібрані кошти купує дрони, старлінки, генератори та медикаменти.

Хто зна, можливо, невдовзі ви побачите дядю Гришу й у своєму місті?

Нагадаємо, що в Україні створять мережу ветеранських просторів для реабілітації та консультації військових.

Читати далі

Суспільство

Як переселенка з Енергодара відкрила власну сувенірну справу в Запоріжжі

Опубліковано

Перед російським вторгненням Яна проживала в місті Енергодар, займалася ручною виготовленням сувенірів і виробів із дерева. Після окупації міста разом із чоловіком переїхала до Запоріжжя.

Про це розповідає Мінреінтеграції.

Історія відновлення

Пані Яна швидко освоїлася на новому місці: волонтерство, соціальні проєкти, а також навчання у школі підприємництва. Написала бізнес-план, взяла участь у конкурсі та отримала мікрогрант – 1,5 тисячі євро.

Читати також: В Україні створять мережу ветеранських просторів для реабілітації та консультації військових

За отримані кошти придбала лазерний станок для роботи з деревом. За словами майстрині, цей інструмент дозволяє виконувати замовлення більш швидко та ефективно.

Наразі Яна вже повноцінно відновила роботу виробництва та продовжує займатися улюбленою справою.

“Важливо ніколи не сумніватися в собі та своїх силах, бо при будь-якій поразці треба завжди йти далі”, – каже жінка.

Нагадаємо, що в Бучі відкриють оновлену школу бойових мистецтв.

Фото: Мінреінтеграції

Читати далі