Починати заново вчетверте? Досвід незламної жінки, яка на Херсонщині відкрила козину ферму

На кордоні з Румунією пасажирським перевізникам буде доступна можливість обирати час перетину кордону. Для цього у рамках послуги єЧерга міжнародні перевізники зможуть обирати час перетину кордону для автобусу. Йдеться як про регулярні, так і нерегулярні маршрути.

Про це повідомляє Міністерство відновлення України.

З 10 травня послуга реєстрація на конкретний час перетину кордону відповідно до розкладу руху стане доступною на чотирьох пунктах пропуску з Румунією. А саме: «Дякове – Халмеу», «Красноїльск – Вікову де Сус», «Дяківці – Раковець», «Орлівка – Ісакча».

Читайте також: На українсько-молдавському кордоні запрацювала «єЧерга» для автобусів: що треба знати перевізникам

Реєстрація у новий тип черги, яка має назву «За розкладом» для вказаних пунктів пропуску починається з 10 травня о 12:00. Безпосередньо рух автобусів за новим записом стартує 11 травня о 12:00.

Нагадаємо, українці можуть «купити» страховий стаж.

Фото: Мінвідновлення

Їхні учні отримують високі оцінки за сортування сміття, знімають документальні ролики про рідне село та створюють туристичні маршрути свого рідного містечка. А самі вчителі показують, що школа — це не просто уроки, а можливість проявити себе та займатися тим, що захоплює.

Таку мету мають учасники організації «Навчай для України», яка з 2017 року розвиває освіту в малих громадах. Активні випускники їдуть на рік чи два в маленькі села та містечка, аби стати для учнів не просто вчителями, але й наставниками та «стабільними дорослими, до яких завжди можна звернутися за порадою».

Рік тому ми вже писали про «Навчай для України», а тепер ШоТам розповідає історії трьох учасників організації, які руйнують стереотипи про шкільну освіту.

Світлана та документальні ролики про рідний край 

Світлана Соловйова родом з Одещини. З вересня 2023 року дівчина як учасниця організації «Навчай для України» працює вчителькою історії Вільнянської гімназії Фастівського району, що на Київщині. Історичним просвітництвом дівчина займається давно — в особистих соцмережах завжди розповідала читачам цікавинки про історію та знімала тіктоки на історичні теми. 

«Коли прийшла вчителювати в цю школу, то хотіла, щоб молодь теж долучалася до популяризації історії. А ще хотіла, аби всі зрозуміли, що історія маленького села чи містечка — це історія цілої країни», — каже Світлана.

Світлана зі своїми учнями гімназії у селі Вільне. Фото надала Світлана

Так з учнями вона почала поширювати інформацію про їхній рідний край та маловідомих постатей в історії. Важливо, що це не з примусу, учні долучаються до роботи за власним бажанням, адже їм цікаво дізнатися більше про своє село та його історію. «Від початку вторгнення я багато думала про те, чим я можу бути корисна. Тому вирішила робити те, що вмію — навчати історії та займатися історичним просвітництвом, аби знайомити молодь з нашою історією», — ділиться Світлана.

Зараз Світлана з учнями вже створили три ролики — про Петра Болбочана, якого лише нещодавно почали вивчати у шкільній програмі, про історію Фастівщини та про історію Вільного, де працює Світлана. 

Світлана з ученицями 6 класу Вільнянської гімназії після зйомки ролика про рідний край. Фото надала Світлана

«Я завжди кажу, що Фастів — це місце, яке двічі об’єднало Україну. Адже на початку 18 століття Мазепа придушив повстання Семена Палія і приєднав Правобережжя до Лівобережжя. А потім у 20 столітті перед тим як проголосити Акт Злуки у Києві, його спершу підписали саме у Фастові», — каже Світлана.

Відеоролики знімають окремо з кожним класом, спільно шукають матеріали, готують текст та проводять зйомки в шкільному музеї. Ролики розміщують у соцмережах школи, але планують поширити і в Ютубі.

Світлана хоче бути для учнів не лише вчителькою, але й другом, тому проводить з ними багато часу. Фото надала Світлана

Світлана розповідає, що нещодавно надіслала учням гугл-форму, аби дізнатися, що їм зараз цікаво та над чим хочуть працювати далі. Хоча в селі, де вона працює, часто зникає мобільний зв’язок і курсує лише один автобус, але їй тут дуже подобається і навіть сама назва села є дуже символічною для дівчини. 

«Я працюю у селі Вільне, але хочу, щоб таким було кожне село та містечко в Україні. А ще я живу на вулиці Миру і дуже хочу, щоб на кожній вулиці в Україні був мир», — підсумовує дівчина.

Юрій та екологічна Гребінківщина

Юрій Красніков з вересня 2023 року працює вчителем географії в Гребінківському ліцеї на Київщині. Хлопець родом з тимчасово окупованого Бердянська, звідки виїхав у квітні 2022 року після обшуків вдома. Спершу жив на заході України та працював онлайн у Бердянській школі, а згодом подав заявку до «Навчай для України».

Разом зі своїми учнями хлопець створив ініціативу «ГрЕко» (Гребінківщина екологічна), аби сортувати сміття, проводити толоки й поширювати ідеї захисту довкілля. 

Юрій каже, що до початку його роботи в школі там вже сортували макулатуру та пляшки, а ще тут був ручний прес. Крім цього, разом з учнями Юрій проводить толоки, зокрема біля берегів річки Протока. Перший такий захід вже організували на початку травня. Аби висвітлювати свою роботу, учні з Юрієм створили Instagram, присвячений екологічній діяльності.

Юрій з учнями організували толоку 3 травня та прибрали території біля річки Протоки в селищі Гребінки. Фото надав Юрій

«Також ми плануємо організували великий екофестиваль, аби привернути увагу до проблеми засмічення довкілля та наочно показати, що сміття, яке можна переробити, є важливим ресурсом. Хочемо проводити для учнів майстер-класи, наприклад, про те, як створити крісло-мішок зі старих джинсів і упаковки від круп. А ще на фестиваль запрошуватимемо спікерів, які будують екобудинки, виготовляють унікальні речі зі сміття», — ділиться хлопець. 

Юрій вирішив поєднати приємне з корисним, тому на своїх уроках географії увів «зелену оцінку» за долучення до сортування сміття — за кожну пляшку чи алюмінієву бляшанку учні можуть отримати частинку балу. А за 20 пластикових пляшок, 15 алюмінієвих бляшанок і 2 кілограми макулатури можна отримати 12 балів. Хлопець ділиться, що вже є учень, який тричі приніс повний набір. 

Учні Гребінківського ліцею прибирають сміття в рідному селищі. Фото надав Юрій

Юрій та його учні мріють залучити кошти для проведення екофестивалю і облаштування сортувальної станції. А Юрій з учнями мріє про молодіжний простір у школі. Для цього він створив монобанку, аби зібрати на проєктор і зараз вже зібрали понад 6 000 гривень з 25 575 необхідних. 

Учні Юрія переробляють сміття на сортувальній станції. Фото надав Юрій

Юрій каже, шо хочуть зробити ремонт приміщення, тому шукають спонсорську та грантову підтримку. А ще хочуть використати сміття для потреб майбутнього молодіжного центру — сортувати його, здавати, а за кошти купувати чай, каву, смаколики та матеріали для майстер-класів.

«В школі в мене багато самоосвіти і я навчаюся чомусь у самих дітей — і цікавих фактів з географії, і молодіжного сленгу тощо. Уроки в школі для мене дають можливість бути дослідником і вийти за рамки написаного в підручнику. Це про причинно-наслідкові зв’язки, власний потенціал та формування свідомих громадян. Наша екологічна діяльність дозволяє побачити учнів з іншої сторони, якими вони є в повсякденному житті. Я відчуваю, як підвищується рівень екосвідомості моїх учнів і як це впливає на їхніх рідних, друзів та знайомих», — каже Юрій. 

Надія та туристична Буча від учнів

Після університету Надія Найда працювала вчителькою історії у Харкові. Дівчина сама родом з невеликого села, тому їй відразу сподобалася ідея розвивати освіту в малих громадах. У 2022 році дівчина нарешті наважилася та подала заявку у «Навчай для України». Дівчині випала можливість працювати вчителькою історії у Бучі.

Крім уроків, Надя дуже хотіла організувати цікаве дозвілля для дітей. Спершу зацікавилася ідеєю створити в Бучі музей, проте згодом вирішила більше розворушити дітей, аби Буча була для них не місцем трагедії, а місцем життя. «Я зараз живу та викладаю на вулиці, на якій два роки тому був бій, проте зараз її не впізнати через те, що тут дуже сильна громада, яка змогла все змінити», — каже Надія.

На початку викладання в школі дівчина запитала в учнів, чим би їм було цікаво займатися поза уроками. Багато учнів сказали, що їм боляче згадувати період окупації, адже вони бачили багато страшних речей на власні очі. Спершу дівчині було важко слухати спогади дітей, проте каже, що ці розмови про пережитий досвід їх зблизили. Згодом учні поділилися, що хочуть дізнаватися про щось цікаве, тому вирішили знайти щось таке про рідну Бучу. 

Надія зі своїми учнями обговорюють туристичні маршрути в Бучі. Фото надала Надія

Надія каже, що в Бучу зараз приїжджає багато людей, проте вони не знають, куди піти відпочити та гарно провести час. Тому для них вирішили розробляти туристичні маршрути, зокрема парками. 

«Буча дуже зелена, тут дуже багато парків. Ми вирішили розповідати про парки, що тут є цікавого, хто тут бував з відомих історичних постатей. Це має бути культурна карта Бучі, яка буде корисною для місцевих та гостей міста. А учні здружилися, спілкуються між собою та приносять користь всій громаді», — каже Надя.

Учні Бучанської школи відпочивають та спілкуються про майбутні проєкти у міському парку. Фото надала Надія

Зараз Надя працює з 23 своїми учнями. Вони не чекають на допомогу дорослих, а хочуть робити щось цікаве самі. Учні ходять в парки, фотографують територію, шукають цікавинки, про які варто розповісти. Хтось бере своїх молодших братів чи сестер та перевіряють парки на наявність дитячих майданчиків, хтось гуляє з собаками, аби перевірити, чи буде це зручно іншим у цих парках. Надя ж формує план, модерує процес та збирає учнів для звітності на пікніках. 

Тепер учні Надії надолужують спільні зустрічі, які у них забрали пандемія та повномасштабне вторгнення. Фото надала Надія

«Коли мені кажуть, що відчувають мене не лише їхньою вчителькою, але й другом, то я дуже щаслива. Я стала для них стабільним дорослим, до якого можна звернутися за порадою», — ділиться Надія.

Дві дівчинки почали вести Instagram, де висвітлюють свою діяльність поза уроками. А ще планують створити маршрути пам’яті, аби закарбувати події повномасштабної війни та інклюзивності, аби перевірити містечко на доступність. Юних активістів підтримують організація «Я бучанець» та медіа The Buchacity. Часто Надя організовує спільні зустрічі молоді з активістами міста та журналістами.

«Я вважаю себе щасливою людиною, бо поєднала тут те, що дуже люблю. Я цікавлюся історією, мені подобається спілкуватися з учнями, тому я почуваюсь енергійною та відчуваю, що роблю щось корисне для громади. Я змогла створити команду учнів, яким разом цікаво і які створюють цікавий проєкт для рідної Бучі», — підсумовує дівчина.

АТ «Укрпошта» продає невручені посилки на аукціоні. В «Укрпошті» розповіли, що такі посилки вони не викидають і не знищують, а продають на Prozorro.Sale. 

Про це повідомили в пресслужбі компанії.

«Трапляється, коли клієнти не забирають свої посилки два тижні, і ми вимушені відправити їх на склад. А ще трапляється, що посилки цілих пів року вилежуються на складі й про них ніхто не згадує», – зазначили у відомстві.

За словами пресслужби, все це законно, прозоро, а ще компенсує витрати на логістику та зберігання.

Читайте також: Швеція виділила 28 млн євро на підтримку оборонного потенціалу України

«Шкода, звісно, що першою це почала не «Укрпошта», а інші світові логістичні компанії. Проте ми спробували й вийшло гарно – на аукціоні отримали у 25 разів дорожче, ніж очікували. Не лишайте свої посилки без нагляду, бо тепер ви самі знаєте що», – підсумували в «Укрпошті».

Нагадаємо, в Україні запускають гарячу лінію психологічної підтримки для військовослужбовиць.

Фото: Укрпошта