Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Колонки

Український ЛГБТІК-рух у російській пропаганді зображують як «західних агентів». Як війна вплинула на виклики спільноти

Опубліковано

Повномасштабна російсько-українська війна змінила життя мільйонів українців та українок. За даними ООН, близько 6 мільйонів людей були змушені виїхати за межі України через постійні обстріли та окупацію своїх міст, ще 7 мільйонів стали внутрішньо переміщеними особами. Мільйони українців та українок стали до лав Збройних Сил України та долучилися до волонтерства для допомоги військовим та постраждалим від наслідків війни. 

Як ЛГБТІК-спільнота стала частиною національного опору 

Не є винятком і українська ЛГБТІК-спільнота. Попри війну, активістки та активісти ЛГБТІК-руху організовують благодійні збори на потреби військових, вимагають посилення підтримки для України на міжнародних правозахисних конференціях та іноземних Прайд-маршах, адвокатують за рівні права для ЛГБТІК-військових та допомагають постраждалим від наслідків війни.

«Наш напрям квір-руху в Україні – це не тільки боротьба за демократичні цінності, права людини, це за свободу – свободу України й всієї Європи від імперіалістів», – пояснює виконавча директорка ГО «Gender Stream» Ольга Полякова. 

Повномасштабна війна створила також нові виклики для української спільноти. Ще у 2014 році ЛГБТІК-люди, так само як й інші українці та українки, зіткнулися з окупацією Криму та початком бойових дій на Сході України, а правозахисні організації почали працювати з темами воєнних злочинів та допомагати ВПО з тимчасовим житлом і гуманітарною допомогою. Однак, з 24 лютого 2022 року ризики постраждати чи втратити дім внаслідок обстрілів, опинитися в окупації або в умовах ведення бойових дій навколо міста стали набагато масовішими та охопили майже всю територію України. 

«Традиційні цінності» й інші наративи росії щодо ЛГБТІК-людей

По-перше, це загрози в умовах російської окупації. Російська пропаганда створила наративи про «західну пропаганду через ЛГБТІК-людей» та «загрозу з боку ЛГБТІК-людей для традиційних цінностей», які просувалися в росії ще з початку 2000-х років, і, зрештою, у 2013 році трансформувався у закон про так звану «заборону ЛГБТІК-пропаганди». Загалом він є частиною концепції так званого «русского мира», якій характерна ксенофобія, показна релігійність, агресивне протиставлення росії країнам Заходу через наратив про «вищість та обраність росії», імперіалізм щодо сусідніх країн, а також акцент на важливості збереження так званих «традиційних» гендерних ролей. 

Український ЛГБТІК-рух у російській пропаганді зображували та досі продовжують зображувати як своєрідних «західних агентів» та антиросійську силу. З іншого боку, російські пропагандисти намагалися грати на упередженнях серед самих українців та українок. 6 березня 2022 року, коли російські війська обстрілювали українські міста та чинили воєнні злочини проти цивільного населення на окупованих територіях, патріарх російської православної церкви виступив з проповіддю, в якій, фактично, виправдовував війну росії проти України словами про те, що «на Донбасі не приймали нові цінності» та «не хотіли бачити гей-парадів». Схожі наративи були знайдені і в методичках, які роздавали російським військовим на Київщині: для посилення твердження про те, що українці та росіяни є так званими «братніми народами» російським окупантам пропонували говорити про неприйняття Маршів Рівності. 

Фото: InformNapalm

Російські військові вдиралися до приміщень ЛГБТІК-організацій та проводили обшуки

Як наслідок, в умовах окупації, ЛГБТІК-люди стали ще однією мішенню для переслідувань з боку російських військових. Особливо тарґетувалися саме ЛГБТІК-організації та звичайні волонтерські ініціативи, які займалися темами просування прав людини та демократичних цінностей за свідченнями активістів та активісток з Херсона та Маріуполя, російські військові просто вдиралися до приміщень організацій, проводили обшуки. Особлива увага приділялась пошуку баз контактів, за якими потім могли шукати людей. Листівки та книжки про права людини і недискримінацію ставали частиною пропагандистських сюжетів про «нав’язування ЛГБТ-пропаганди з боку країн Заходу». 

Однак, навіть ЛГБТІК-люди, які не належали до організацій та не займалися активізмом, могли зіткнутися з катуваннями, незаконними затриманнями, психологічним, фізичним і сексуальним насильством з боку окупантів через «негетеронормативний» зовнішній вигляд, проживання з особою однієї статі чи наявність з собою ліків проти ВІЛ. Попри те, що росія, фактично, повністю заблокувала доступ до окупованих територій, українські ЛГБТІК-організації знаходили можливості допомогти людям з релокацією, а також прямою гуманітарною допомогою. 

«Дуже складно було з організацією релокації звідти. Нам, які знаходилися тут, не в Херсоні, ще й в умовах обмеженого зв’язку, знайти машину чи маршрутку було нереально. Ми пішли іншим шляхом – знайшли там волонтера, який цим займався, і через нього це організовували. Але це не було дуже довго, бо ситуація там ставала гіршою і гіршою. Після закриття цього “вікна можливостей”, ми перейшли на пряму фінансову допомогу спільноті в Херсоні, Одесі та Миколаєві. На початку повномасштабного вторгнення змогли допомогти людям такою прямою допомогою на понад два мільйони гривень. Ці кошти отримувачі витрачали на необхідне – переїзд, продукти, ліки», – зазначає керівник ВП ГО «ЛІГА» в Одесі Іван Терещук.

Іншими викликами, з якими зіткнулися ЛГБТІК-люди, стала втрата житла та необхідність залишити свій дім через бойові дії, фінансова нестабільність і соціальна ізоляція в новому місті. Особливо ситуація була та є складною у регіонах, які перебувають під постійними обстрілами.

«Ми приїхали в Миколаїв дивитися офіс якраз, і нам каже ком’юніті-менеджерка місцева, що там тихий район, і все спокійно… Ми ніч ночуємо, вранці йдемо дивитися офіс. Приїжджаємо, подивилися офіс, все влаштовує.  Але відходимо, і  я бачу багато скла. Питаю в рієлторки, чи приліт був, а вона відповідає “Не тут, а за кутом”. Вибило дерев’яні вікна в тій самій будівлі, а метрів за 200 звідти, знесло пів будинку», згадує волонтерка ГО «Гей-Альянс Україна» Євгенія Квасневська. З початку повномасштабної війни організація допомагає ВПО в Одесі.

Фото: Євгенія Квасневська

Активісти та активістки з різних регіонів України допомагають як ЛГБТІК-людям, так і ВПО загалом, надаючи гуманітарну, фінансову, психологічну допомогу, а також організовують спеціальні програми з ресоціалізації та профорієнтації, спрямовані на допомогу з адаптацією у новому місті. 

ЛГБТІК-люди мають мати рівні права з іншими громадянами

Насамкінець, українська ЛГБТІК-спільнота досі, фактично, невидима для національного законодавства, а тисячі людей не мають можливості укласти шлюб і мати рівні права з гетеросексуальними сім’ями. У той час, як у 2022 році кількість шлюбів зросла порівняно з 2021 роком, ЛГБТІК-люди в Україні досі залишаються юридично «ніким» через неможливість одружитися. Зокрема, це стосується і ЛГБТІК-військових. Ця проблема вкотре підняла суспільну дискусію щодо важливості шлюбної рівності в Україні. Водночас петиція на сайт Президента України щодо запровадження цивільних партнерств, набрала необхідні 25 000 підписів. Наразі відповідний законопроєкт перебуває на розгляді комітетів Верховної Ради України. 

Попри всі виклики та проблеми, українські ЛГБТІК-люди є частиною національного спротиву російській військовій агресії волонтерського руху, Збройних cил України, руху опору в умовах окупації. На світових Маршах Рівності можна побачити українські колони з жовто-блакитними прапорами та закликами підтримувати Україну. Навіть в Україні, в умовах регулярних обстрілів, у вересні 2022 року в Харкові пройшов Марш Рівності в метро. 
За даними опитування КМІС, 67% респондентів погоджуються з тим, що ЛГБТІК-люди мають мати рівні права з іншими громадянами. Україна зробила і щодня робить свій вибір на користь демократичних цінностей, поваги до прав людини і людської гідності та незалежності. У цьому майбутньому мають бути безпека і рівні права для ЛГБТІК-людей, адже гомофобія і нетерпимість це те, що намагається нав’язати росія, зокрема і на окупованих українських територіях.

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Це авторська колонка Дзенислави Щерби. Публікація відображає особисті думки автора, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам. 

Колонки

Діти у війні: історії дитинства, знівеченого росією

Опубліковано

В Україні опублікували збірку “недитячих” історій дітей, чиє дитинство було знівечене росією. В рамках плану дій Bring Kids Back UA, створеного у 2023 році за ініціативою Президента України Володимира Зеленського, випустили книгу про життя дітей у війні – “Living the War: Children during the Russian war against Ukraine”.

Робота над проєктом видання “Living the War” про дітей розпочалася у 2023 році і тривала протягом півроку. Команда авторів, редакторів, видавців та експертів української гуманітарної програми Bring Kids Back UA задокументували та спробували викласти на сторінках книги жахливі історії тих, хто найменше мав би знати, що таке війна. Дитячі свідчення про недитячі втрати батьків, рідних та близьких, родин та друзів, домівок та шкіл, можливостей освіти та дозвілля, про фізичні та психологічні травми збиралися авторським колективом за підтримки психолога. Адже найголовнішим для авторів, нарівні з бажанням та потребою розповісти всьому світові про жахи, що їх переживають українські діти від рук агресорів, було уникнути повторного травмування цих дітей.

Недитячі історії: про російські злочини вустами дітей

Однією з історій є доля 12-річного Сашка з Новогригорівки, який під час окупації свого села переховувався в підвалах, а згодом був змушений евакуюватися з родиною. Повернувшись додому після звільнення села, він побачив свій зруйнований дім. Ця історія привернула увагу гурту Imagine Dragons, які випустили кліп на пісню Crushed з Сашком в головній ролі. Відтак, Сашку відбудували його дім, і про історію цього хлопцю почув цілий світ. 

Ще одна історія – історія 16-річного Владислава, який провів 90 днів у російському полоні. Після смерті дідуся в окупованому Мелітополі, Владислав намагався евакуюватися, але був затриманий російськими силами і відправлений у фільтраційний табір, а потім — у СІЗО. Підлітку пощастило вийти з полону живим, але з неймовірно тяжким багажем спогадів – залиті кровʼю камери для допитів, вибиті зуби, крики та спроба самогубства сусіда по камері. З допомогою українців, які евакуювалися до Запоріжжя, він зміг доїхати додому і воззʼєднатися з сімʼєю.

Історія 9-річного Іллі є не менш травмуючою. Хлопець майже два тижні на початку великої війни прожив з мамою в окупованому Маріуполі. Його мама під час обстрілу отримала смертельне поранення в голову і за кілька години загинула, а він сам отримав складне поранення. Російські військові вивезли Іллю до окупованого Донецька. Окупанти чинили психологічний тиск і планували депортувати його далі у Москву. Вони говорили, що його ніхто не шукає, він нікому не потрібен, і що йому знайдуть нову родину в росії. Бабуся Іллі, яка в той час жила на Заході України, зробила все, щоб знайти і повернути онука. У квітні 2022 року, коли вона приїхала на окуповану територію, хлопцю вже встигли знайти російську опікунку. Лише завдяки великій команді урядових та неурядових організацій Ілля зміг повернутися до рідних. 

Видавець збірки Володимир Кадигроб ділиться: “Коли я спілкувався з дітьми, я не міг повірити, що ті. хто розповідає ці історії – це діти. Вони швидко подорослішали. Деякі з них не могли зупинитися, розповідаючи про пережите. Вони хотіли, щоб їх почули”. 

Чому саме англійською?

Ця книга допомагає зрозуміти масштаб подій і контекст долі українських дітей під час війни. До неї також входить колекція фотоісторій, які є наочним свідченням впливу війни на життя дітей. Серед авторів світлин – українські фотографи Саша Маслов, Михайло Палінчак, Назар Фурик, Роман Пилипей, Роман Пашковський та Сергій Моргунов. 

Кремлівська пропагандистська машина намагається стерти правду та підмінити її фейковою реальністю. Цей том – про збереження колективної пам’яті. Але що ще важливіше – випустивши цю книгу, Україна закликає всіх небайдужих діяти спільно, аби захистити майбутнє кожної дитини світу.

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Читати далі

Колонки

Якби у кожного українця вдома стояв 3D-принтер, наша перемога була б швидшою

Опубліковано

Катерина Головко (Маліневська) – журналіст і волонтер. З початку повномасштабного вторгнення займалася формуванням бази фото й відео-матеріалів подій для міжнародних ЗМІ та судів в рамках ініціативної групи Володимира Бородянського (екс-міністр культури і екс-директор StarLightMedia). Також займалася закупівлею бронежилетів і касок для військових. Наразі Катерина є волонтером Навчального центру “ДГВ” (Дарницька громадська варта) ДФТГ при 112-й бригаді і благодійного фонду на базі Центру. У 2023-му році отримала нагороду від Міністерства оборони “За сприяння Збройним Силам України”.

Наразі Катерина займається розвитком майстерні 3D-принтингу. Ми розпитали, чим важливий для волонтерства і армії 3D-принтинг, і чому про нього всі говорять. А також про діяльність волонтерки в рамках цієї ініцативи.

“Наші хлопці військові із Навчального Центру “ДГВ” вирішили відкрити майстерню 3D-принтинтерів. На це їх надихнула команда знайомих айтівців, які вже займалися цим, і допомагали нашому Центру і військовим бригади. Це видалося нашим хлопцям дуже корисним і перспективним ділом, і вони подумали – а чому б самим не спробувати і не розвивати цей напрямок? Назвалися так само, як і Центр – Майстерня “ДГВ”. За добу зібрали донати на перший принтер, і все понеслося. Я долучилася допомагати із розвитком Майстерні, бо вважаю, що це дуже важлива справа. А ще це реально цікаво.”

На таких принтерах можна друкувати будь-які вироби із пластику, які є необхідними і корисними для ЗСУ. В першу чергу, це корпуси і деталі для дронів, системи скидів для дронів, хвостовики для ВОГ, магазини для автоматів, перископи, запчастини для Старлінків, різні аксесуари, що полегшують життя військових: лоудери (заряджалки для магазинів автоматів, що допомагають робити це набагато швидше ніж вручну, і іноді це може врятувати життя), павербанки, підставки для дронів тощо. 

“Уявіть, що ви можете надрукувати будь-що, що можете змоделювати в комп’ютерній програмі. Це відкриває величезні перспективи в різних галузях. 3D-принтинг можна використовувати, приміром, в протезуванні, що є нагальною суспільною потребою. Можна виготовляти деталі для автомобілів, що також супер-актуально для військових. Принтинг робить більш доступним виготовлення БПЛА, може допомагати в навчальних цілях – приміром, наша Майстерня друкує навчальні міни для підготовки військових в справі розмінування.”

На сьогоднішній день вже існують великі ініціативи з 3D-принтингу, такі як ДрукАрмія, які курують виробництво тисяч принтерів на потреби армії. Більшість з цих принтерів – це домашні особисті принтери людей, які мали їх вдома для інших потреб, і долучилися до ініціативи як волонтери, або ті хто цілеспрямовано придбали принтер(и) під цей проєкт.

“Вже існує така практика масового домашнього виробництва, приміром, дронів, і вона стає все більш популярною. Є спеціальні відео-курси для усіх охочих громадян нашої країни робити своїми руками дрони і допомагати армії, є цілі програми. І з 3D-принтингом має бути так само – популяризація на державному рівні, навчальні матеріали, можливо льготні умови придбання обладнання для волонтерів, тобто, розповсюдження цієї важливої справи на рівні звичайних громадян. Якби у кожного українця вдома стояв 3D-принтер, наша перемога була б швидшою. Ми б за секунду закривали усі потреби в продукції, яка може друкуватися і потрібна армії, і піднімали б цілі сфери виробництва.”

Катерина допомагає Майстерні із залученням донатів, партнерів, фондів, масштабуванням. Каже, що Майстерня “ДГВ” друкує на потреби ЗСУ на безкоштовній основі і для різних військових підрозділів. Головне – щоб вистачало пластику. Саме для цього і залучаються донати. Тому організація відкрита для підтримки, співпраці і спів-волонтерства. Планують також розширятися – докупати принтери, залучати команду, бо запити від військових тільки зростають. Також мають потребу в волонтерах-інженерах, які знаються на подібній техніці і процесах. 

“Хлопці з нашої майстерні дуже відповідально підійшли до питання виробництва – вони обирали найякісніший пластик, оптимізовували процеси, залучали спеціалістів, відточували якість і оптимальність використання матеріалів, систему виробництва. Видно, що ця справа надихає їх і викликає у відчуття важливості процесу. Та головне це те, що військові дзвонять з передової, дякують, це найліпша нагорода. Я вірю в те, що ця справа може перерости в масштабне виробництво для різних потреб і на довгу перспективу. Дай бог, щоб ми якнайшвидше перейшли до виробництва мирного часу – починаючи від протезів для людей, які мають таку потребу, продовжуючи допомогою у відбудовах і облаштуваннях будинків, приміщень, виготовленні техніки, електроніки тощо. Адже все, що ми робимо зараз – заради перемоги, миру, майбутнього, яке сьогодні ми творимо разом.”

На сьогоднішній день існує багато матеріалів і інформації про налагодження домашнього виробництва на 3D-принтерах у відкритому доступі – поради, які принтери під які потреби обрати, гайди по видам пластику, інформація, де брати файли з 3D-моделями для друку, як співпрацювати з ЗСУ або організаціями, що займаються даною логістикою. Адже українці – нація, яка здатна впоратися з будь-якими викликами і задачами, взяти до своїх рук ініціативу, і, згуртувавшись, дійти до перемоги. 

Читати далі

Колонки

10 правил доброчесності, яких має (або може) дотримуватися кожен в повсякденному житті 

Опубліковано

«Доброчесність — це чинити правильно, навіть коли ніхто не бачить». Це не єдине та не вичерпне визначення, але найбільш універсальне. Саме ним послуговується команда Національного агентства із запобігання корупції. 

Вітаю, я Ірина Чаговець, керівниця Офісу доброчесності НАЗК. Це окремий підрозділ, який навчає доброчесній поведінці не тільки публічних службовців і антикорупційних уповноважених. В зоні нашої уваги ще й школярі, студенти, освітяни. І не тільки. Ким би ми не були – вчиняти доброчесно можемо і маємо. Тому разом вчимо і вчимося чинити правильно. Бо певні: доброчесність — не просто красиве слово, а нова норма поведінки. 

Чи складно це впровадити в свою буденність? Думаю, ні. Усього 10 простих правил на щодень — і країна почне змінюватись з кожного з нас.  

  1. Не беріть та не давайте хабарів

Якщо є побутова корупція, то має бути і побутова доброчесність. Віддячити грошима лікарю чи презентувати щось коштовне вчительці — давно не ОК у сучасному світі. Кожен, хто робить свою роботу і отримує за це оплату від держави, не має вимагати за це додаткової винагороди. Не купуйте особливого ставлення до себе хабарями чи дарунками. Натомість, справжньою подякою вихователькам буде поважати їхню працю та активно брати участь у житті дитини.

Велика корупція подекуди починається з маленьких неочевидних вчинків. Не підживлюйте її.

  1. Навчайтесь без шпаргалок, списування чи плагіату

В школі, а потім і в університеті, часом, від дітей вимагають гарних оцінок та успішності. Врешті, дитина починає шукати обхідні шляхи. Списувати, купувати реферати, дипломні роботи тощо. Але ж ми вчимося для себе. Всотуйте знання, перевіряйте, як запам’ятали інформацію, оцінюйте засвоєне — так ваше навчання буде максимально корисним. А от купувати дипломи в інтернеті, видавати чужі реферати за свої чи присвоювати собі чужі заслуги — однозначні “червоні прапорці” в доброчесній освіті. Туди ж — підтасовування результатів тестів чи просто списування у когось. Не треба так. 

Доброчесність вимагає більше зусиль. Але і повага до себе, і справжні, а не куплені, знання — безцінні. 

  1. Будьте доброчесними не тільки в реалі, а й у віртуалі 

Здається, що та одна картинка з гуглу важить? Візьму її до презентації. Проте у кожного зображення чи тексту є автор (навіть якщо це ШІ). І використовувати чужі фото або копіювати дописи без зазначення авторства – не можна. Доброчесно — пошукати оригінал, запитати у автора дозвіл, врешті, підписати при публікації. 

Подекуди анонімність та вільний доступ до контенту у мережі вабить вдаваною безкарністю, але ж пам’ятаємо: доброчесність понад усе! 

  1. Залиште піратство в минулому 

Слухати музику на офіційних стрімінгах, купувати фільми в онлайн-кінотеатрах, не шерити електронні книжки та навчальні курси поміж друзями –  нескладно, правда? Споживати контент доброчесно — це про підтримку контентотворців та повагу до себе. Тож, беремо за правило  насолоджуватися улюбленою творчістю свідомо! 

  1. Будьте доброчесними в роботі та кар`єрі 

Чи може бути доброчесними в дрібних вчинках? Однозначно! Поміняти воду в кулері, якщо вона скінчилась на вас, не засмічувати місця чи предмети загального користування, допомогти колезі чи колежанці подужати Excel-табличку. Ми проводимо на роботі більшу частину дня, тож доброчесна поведінка в колективі допоможе зробити його комфортнішим для всіх. Додаємо нетоксичну робочу комунікацію та дотримання особистих кордонів колег — готово, ви неперевершені! 

Команда НАЗК обрала для себе доброчесність, як одну з цінностей організації і це допомагає щодня обирати світлу сторону 😉 

  1. Виконуйте обіцянки

Це одне з найочевидніших правил: якщо даєте комусь слово — дотримайте його. Якщо порушили обіцянку — перепросіть та намагайтесь уникати таких ситуацій надалі. Досвід показує, що доброчесна поведінка часто стає фундаментом для взаємовигідних партнерств. Всі хочуть мати справу з людиною слова. Тож, будьте нею! В першу чергу, стосовно самого себе. Обіцянки собі – це теж важливо. Дати собі відпочинок після важкої справи, зайнятися нарешті спортом – зробіть для себе те, що обіцяли. 

  1. Уникайте людей, яким бракує доброчесності

Оточення завжди формує наші погляди та враження про нас. Маєте справи з корупціонерами? Будьте готові пожертвувати власною репутацією. Толерування корупції неприпустиме у будь-якому вигляді, це аксіома. Не виправдовуйте тих, хто вчиняє недоброчесно та уникайте асоціацій з ними. Воно вам не треба. 

Не толерувати корупцію можна в різних сферах. Навіть, у побутових дрібницях. Подумайте, що зробите, якщо ваш родич придбає за гроші водійське посвідчення? Або за хабарі отримає диплом лікаря. Чи довірите йому себе оперувати?  

  1. Постійно розвивайте свої навички доброчесності 

Навчання антикорупції та доброчесності може бути простим та неочевидним способом розвинути ці навички. Але це працює. І, найперше, звісно радимо проходити онлайн-курси на навчальній платформі Study.nazk. Наша команда робить їх простими, доступними та інтерактивними. На платформі зареєстровані вже понад 145 тисяч користувачів. Приєднуйтесь і ви!  

Дізнайтесь про історичні передумови корупції та яка вона взагалі буває на безкоштовному курсі “Основи антикорупції для всіх і кожного”. А також спробуйте себе в ролі новачка на публічній службі  — в режимі інтерактивного симулятора здогадайтесь в якому випадку можна приймати подарунки чи “винагороди”, чи можна бути керівником невістки і що можна розповідати друзям про державні таємниці. Буде захопливо. 

Також знаходьте надихаючі історії доброчесності на сторінках книжок. Наприклад, раджу до прочитання: 

  • “Справедливість. Як вчиняти правильно?” Майкла Сендера
  • “Людина в пошуках справжнього сенсу” Віктора Франкла
  • “Кобзар” Тараса Шевченка
  • “Сад Гетсиманський” Івана Багряного
  1. Підтримуйте справедливість і рівність у повсякденному житті

 Активно сприяйте рівним можливостям і справедливості у вашому оточенні. Переконайтесь, що всі мають однаковий доступ до ресурсів і можливостей. Ваші дії та рішення повинні сприяти відсутності дискримінації за будь-якими ознаками (стать, раса, віросповідання або соціальний стан). Створюйте умови, за яких кожен та кожна відчуватиме себе цінною та поважною частиною спільноти. Виховуйте в собі та інших повагу до різноманіття та відкритість до нових перспектив. Зробіть так, щоб ваші повсякденні вчинки відображали принципи рівності і справедливості Це теж буде внеском у розвиток більш доброчесного суспільства.

  1.  Не піддавайтеся настроям «все пропало»

У медіа та соціальних мережах частіше переважають повідомлення про жахливий рівень корупції, що нищить країну. І, значно менше, про її подолання чи запобігання. Команда Офісу доброчесності НАЗК працює на зміну цієї тенденції. Про хороші новини та вдалі практики антикорупції розповідаємо у своєму телеграм-каналі . А відтепер – і в експертних блогах на «Шо там?». Ми знаємо безліч прикладів, коли доброчесність перемагає. І розкажемо про них вам. Давайте гуртуватися в доброчесні спільноти! Ну, і починати зміни з себе, куди ж без цього. 

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство4 дні тому

Мріє, щоб про Складанку у світі знали, як про LEGO. Як підприємиця з Львівщини 6 років розвиває власний бренд

Колись дядько Юлії сказав їй, що нею обов’язково всі пишатимуться. Жінка довго шукала себе, пробувала...

Суспільство1 тиждень тому

«Я співаю руками»: як перекладачка жестової мови Уляна Шумило розвиває музичний інклюзив

Вона однією з перших почала перекладати українські пісні жестовою мовою. Найпершими її «ручними каверами» стали...

Суспільство2 тижні тому

Школа — це не тільки уроки! Це вчителі, які разом зі своїми учнями розвивають малі громади

Їхні учні отримують високі оцінки за сортування сміття, знімають документальні ролики про рідне село та...

Можливості2 тижні тому

«Хліб був як делікатес»: ця пекарня з Чернігова однією з перших запрацювала після деокупації області. Відновитися допоміг грант

Пекарня «Flavor bakery» майже «однолітка» маленької Соні. Їм обом 2,5 роки. Дівчинка ледь не щодня...

РЕКЛАМА: