Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Не завадили ані відмови, ані російські снаряди». Як відновлювали найвищу багатоповерхівку Ірпеня? Кейс співпраці влади та містян 

Опубліковано

Вони написали сотні звернень, отримали десятки відмов, але все ж знайшли, як відбудувати найбільший будинок у місті. Місцева влада Ірпеня разом із ОСББ постраждалої багатоповерхівки протягом року працювали над там, аби повернути домівку для тисячі містян.

Частину робіт оплатили самі мешканці будинку, «задонативши» на порятунок власних осель 2,5 млн грн, а найбільші витрати взяв на себе французький благодійний фонд, інвестувавши у відбудову понад 10 мільйонів гривень. Історію відновлення 18-поверхового «Титану» розповідає ШоТам.

Ірина Чернишова

 голова правління ОСББ «Титан-2020»

Прямі «прильоти», зруйновані квартири та вибиті двері

Окупанти завдали першого удару по нашому будинку ще 4 чи 5 березня. На той момент у будівлі практично не було людей. Можливо, лише 10-12 мешканців, які залишилися в місті й не встигли виїхати. Вдруге будинок обстріляли 10-11 березня, цього разу влучання було більш потужним. Після цього людей у багатоповерхівці вже не залишилося – виїхали абсолютно всі.

Масштаби руйнувань – надзвичайно великі. Скажімо, 85-90% віконних конструкцій було або пошкоджено, або повністю вибито. Найбільше постраждала сторона будинку, що межує із сусіднім житловим комплексом «Річтаун». Також дуже постраждав торець будівлі, що «виходить» на Бучу – саме там були розташовані позиції росіян, які просто розбивали наш будинок. Уявіть, 10 прямих «прильотів», від деяких квартир не залишилося практично нічого, крім тримальної конструкції. 

А оскільки наш будинок монолітно-каркасний, то після прямого влучання в одну квартиру руйнувалися ще й вісім сусідніх. Дві квартири повністю вигоріли. Але й на цьому не все. Під час окупації росіяни жили в нашому будинку. Тож половину вхідних дверей у будинку було просто вибито. На деяких поверхах – абсолютно всі, на інших – у кількох квартирах. Та найголовніше, що серед наших мешканців ніхто не загинув.

наслідки обстрілу Ірпеня
Найвищий будинок Ірпеня постраждав не лише від російських снарядів, а й від самих окупантів: вони жили у квартирах українців під час окупації міста. Фото: liga.net.

Ми власноруч зібрали 2,5 млн на відновлення монолітних конструкцій

Після деокупації стало зрозуміло, що будівля перебуває в аварійному стані: обстріли пошкодили монолітні конструкції. А отже, до вирішення цього питання про жодні інші роботи не йшлося. 

Утім це нас не зупинило. Мешканці будинки одноголосно вирішили збирати кошти на відновлення цих конструкцій. Вартість робіт оцінили в 2,5 млн грн, і ми змогли закрити це питання власним коштом. Насамперед – завдяки звичайним «донатам» на рахунок ОСББ. Люди перераховували абсолютно різні суми – від 500 до 60 тисяч гривень. Крім того, дівчата з нашого будинку проводили різноманітні ярмарки та аукціони. І це також допомогло нам наблизитися до заповітної суми.

Власне, так нам вдалося відновити монолітні конструкції. Вже після цього ми почали звертатися до органів місцевої влади, благодійних організацій та фондів. Шукали, хто допоможе відновити фасад будівлі. Адже наш будинок – це моноліт та газоблоки. Без утеплення та фасадних робіт це було б практично життям на вулиці.

Ірпінь: фото зруйнованих квартир
Деякі влучання російських снарядів були настільки потужними, що практично повністю знищували квартири українців. Фото: ШоТам.

Хто стукає, тому відкриють

До місцевої влади ми зверталися кілька разів: спочатку, аби встановити вікна в будинку, а потім – під час пошуку благодійників. Активно співпрацювали із начальником управління інфраструктурного розвитку, інвестицій та ЖКГ Ірпінської міськради Сергієм Канюрою.

Звісно, усе не було легко й швидко. Кілька разів приїжджали представники різних організацій, дивилися на наш будинок, але не бралися за відновлення. Напевно, через великий бюджет проєкту. Воно й не дивно, відновити будівлю, яка постраждала на 60-70%, – дійсно дуже складно.

Але завдяки підтримці міської влади нам вдалося встановити вікна на всіх поверхах, після цього ми взялися за відновлення вхідних дверей. А згодом почали разом шукати організації, які візьмуть на себе ремонт фасаду, під’їздів і квартир. Дізнавшись про можливість співпраці із французьким благодійним фондом, місто знову нас підтримало, уклавши меморандум

Голова ОСББ багатоповерхівки в м. Ірпінь
Голова ОСББ відновленого будинку Ірина Чернишова переконана: успіх з відбудови її будинку можуть повторити й інші деокуповані громади. Адже хто стукає, тому відкриють. Фото: ШоТам.

Власне, завдяки цьому комплексу дій та рішень ми нарешті побачили результат – усі роботи завершені, будинок повністю відновлено. У чому секрет взаємодії між ОСББ, владою та благодійними організаціями? Усе просто – має бути комунікація. Гадаю, всі добре знають цю приказку: «Хто стукає, тому відкриють». Тому звертайтесь, і вам обов’язково допоможуть.

Олександр Маркушин

міський голова Ірпеня 

Серед усіх громад Київщини наша постраждала найбільше

Питання відновлення Ірпеня постало фактично одразу після закінчення бойових дій у місті. Тоді ж почали звертатися люди, керівники ОСББ, управляючі компанії. Комусь потрібно було замінити вікна, десь були проблеми із водопостачанням, а в когось окупанти зруйнували дах будинку.

На жаль, серед громад Київської області Ірпінська постраждала найбільше: лише в місті окупанти зруйнували чи пошкодили 70% будівель. А якщо, скажімо, підрахувати відсоток вибитих вікон, то взагалі йдеться про майже 90%. Тож першочерговим завданням для нас стала заміна вікон, ремонт покрівель, а далі – фасадні групи.

Водночас ми розуміли, що в державному та міському бюджетах коштів на проведення всіх необхідних робіт немає. Утім нам вдалося замінити вікна за програмою Київської обласної військової адміністрації. А далі треба було шукати можливості та залучати кошти. 

Міський голова Ірпеня Олександр Маркушин
За словами міського голови Ірпеня Олександра Маркушина, серед усіх громад Київщини найбільше під час повномасштабного вторгнення постраждала саме Ірпінська. Фото: ШоТам.

Що більший об’єкт, то складніше знайти інвестора

Безумовно, більшість благодійників прагнуть взяти під свій патронаж якийсь невеликий будинок. Тобто швидко зробити й показати, мовляв, ось, все дуже класно, ми допомогли. Натомість на величезні будівлі мало хто заходить. І на це є цілком зрозумілі причини: це дуже дорого і дуже довго. Йдеться про чималий обсяг роботи й чіткі терміни.

Якщо говорити безпосередньо про «Титан», то цей об’єкт був дуже важким. До старту роботи з французькими благодійними ми вели перемовини із ще двома фондами, але вони відмовилися. Передусім через обсяг коштів. До того ж ми не хочемо, аби фонди бралися лише за частину робіт. Ні, ми за те, аби вони заходили і комплексно відновлювали об’єкт.

Відновлення «Титану» з житлового комплексу «Синергія 2+» дозволило повернуся додому щонайменше тисячі містян. А це справді велика кількість. Проте наше завдання глобальніше – повернути всіх наших мешканців і в Ірпінь, і в Україну загалом. А тому сьогодні ми використовуємо всі наявні можливості: і фонди, і місцевий бюджет, і державний бюджет, і допомогу меценатів. Ніколи не відмовляємося від допомоги.

Найвищий будинок Ірпеня
Відновлення найвищої багатоповерхівки Ірпеня почалася коштом її мешканців, однак найбільші витрати на себе взяв благодійний фонд із Франції, інвестувавши понад 10 млн грн. Фото: ШоТам.

Ми надіслали сотні звернень і отримали десятки відмов

Власне, у будь-якій відбудові все починається саме з пошуку потенційних інвесторів та фондів. А фондів зараз дійсно багато. Як ми робили? Писали листи й просили допомогти. Загалом ми надіслали майже три тисячі звернень до різних організацій: не лише в Європі, а й у світі загалом. Так само писали й різним великим підприємствам.

Звісно, відгукуються далеко не всі. Та й ми розуміємо, що потреба по Україні величезна. Однак із фондами, які все ж відповідають і їдуть до нас, ми підписуємо меморандум і кажемо: «Нам не потрібні кошти, краще візьміть і зробіть будинок».

Завдяки цьому ми демонструємо найпрозоріше використання зовнішніх коштів. Даємо об’єкт, а благодійники все роблять самостійно. Вони проводять тендерну процедуру, обирають підрядника. Єдиний момент, який контролює місцева влада, – якість виконання робіт. Таким чином до відбудови Ірпеня долучаються абсолютно різні фонди.

Читайте також: «Замість руїн – будинки у скандинавському стилі». Як відбудувати громаду після окупації? Кейс Новобасанської ТГ на Чернігівщині

Зокрема, французький благодійний фонд, завдяки якому вдалося відновити найвищу багатоповерхівку міста, виділив загалом 36 мільйонів гривень. Із них 10 млн спрямували безпосередньо на «Титан». І це дійсно великі кошти й велика допомога для місцевого бюджету. 

Водночас є й багато інших фондів, які допомагають відновлювати наше місто. Секретів тут шукати не варто – ми просто показуємо максимально прозоре використання коштів. А сьогодні для європейців, інвесторів із США та й, зрештою, для будь-якого благодійного фонду важливими є всього три фактори: якість робіт, терміни їх виконання та прозорість використання грошей. Ірпінь це все забезпечує.

За словами міського голови Ірпеня, потужну роль у відбудові найвищого будинку міста відіграла його ОСББ. А тому ця історія – приклад ефективної співпраці місцевої влади та містян. Фото: ШоТам.

Відновили вже майже 80% пошкоджених будинків

Загалом у місті пошкоджено 515 багатоповерхових будинків, 39 із відновити неможливо. Ще близько 80 будівель потребують капітального ремонту, решта – поточного. Це приблизно 400 будинків, із яких ми вже відновили 80%. Я вважаю, це доволі потужний результат.

А ось чого дійсно бракує – так це укриттів. Це проблема, і ми її не приховуємо. Адже під час розбудови міста будівельні норми не вимагали облаштування сховищ. Але сьогодні все змінилося. Усі нові будинки в Ірпені матимуть надійні укриття.

Ба більше, я впевнений, що державні програми допоможуть нам обладнати додаткові сховища в мікрорайонах. А поки ми використовуємо всі можливі варіанти: паркінги, укриття в школах та садочках тощо. Аби людям було, куди йти під час повітряної тривоги. Адже війна триває, вона стосується кожного, ми маємо допомагати одне одному. Так само, як це було під час оборони міста. Тож якщо є така можливість – ми відкриваємо нові укриття. Адже безпека містян – понад усе.

Ірпінь готовий ділитися досвідом відновлення з іншими громадами. Якщо ви потребуєте поради або консультації, звертайтеся за телефоном: +38(04597)-61-407.

Суспільство

«Натівські куратори» в драмтеатрі Чернігова: як білорусь відбілює російські злочини

Опубліковано

«Там були НАТОвські куратори!» — таке й інші виправдовування обстрілу чернігівського драмтеатру чула Таліна. Вона родом з прикордоння Чернігівщини, з дитинства була оточена білоруською пропагандою. Дівчина мріяла навчатися в Гомелі, бо, окрім вірити побрехенькам про легендарну білоруську молочну продукцію, була певна, що білорусь, на відміну від України — країна можливостей.

Її погляди змінила смерть односельця в АТО. Тепер Таліна працює журналісткою в Чернігові й від початку повномасштабного вторгнення висвітлює російські воєнні злочини. Вона нині на власні очі бачить, як білорусь допомагає росії на усіх «фронтах», зокрема, пропагандистському.

Про те, як білоруська пропаганда відбілює цинічні злочини рф проти України, дивіться в новому епізоді проєкту «Мій персональний фейк».

Історія Таліни Тарасенко

Десь хтось сказав, що Лукашенко хоче забрати в склад білорусі Чернігівщину, тобто Чернігівську область. І от що було б круто, якби ми відійшли.

Мене звати Таліна Тарасенко, мені 21 рік. Я з населеного пункту Стольне, це Чернігівщина. Я не можу точно виділити період, коли в моєму житті з’явилось судження, що росія, білорусь – це суперкруті країни. Але я точно пам’ятаю, що увесь свій свідомий вік, підлітковий вік, мені дуже імпонувала ідея того, що я там, коли закінчу навчання в школі, поїду вчитись в Білорусь. Я планувала вступати в Гоміль.

Думки про вступ та пропаганда

Фейки та маніпуляції виводять людей на емоції та збирають лайки. Але водночас можуть підступно красти спокій, дорогоцінний час та навіть близьких. Це зброя шахраїв і пропагандистів, яка допомагає їм впливати на ваші рішення і переконання. Ця пропаганда безпосередньо надзвичайно сильно впливала на мою дитячу підліткову свідомість.

На території Чернігівщини білорусько-російська пропаганда ніколи не була прямою, по типу інформаційних вкидів. Але здебільшого акцентувалися саме на тому, щоб зайти всередину родини. Ми сиділи на кухні з бабусею, і вона мені говорить, що десь хтось сказав, що лукашенко хоче забрати в склад білорусі Чернігівщину, тобто Чернігівську область, і що було б круто, якби ми відійшли. Мене надзвичайно сильно вразив момент, коли один з моїх односельців, який знаходився в зоні АТО, він загинув на фасаді оцієї школи, яка фактично уособлює безтурботність мене як дитини. Там з’являється оця чорна іменна табличка, і навпроти цієї таблички стоїть матір, яка плаче. І ти розумієш, що стоп, щось тут не так.

Читати також: Фермерка з Полтавщини розводить безрогих кіз та варить сири

Обстріл Чернігівського драмтеатру

Після завершення навчання я повернулася в відносно рідне місто Чернігів. Я працюю тут журналісткою вже протягом двох років. Обстріл Чернігівського драмтеатру — це було 19 серпня. За кілька хвилин всі інформаційні пабліки Чернігова почали писати, що приліт в місті.

І в цей момент приходить усвідомлення того, що це вихідний день, це релігійне свято. І, тобто, швидше за все, в цей момент в центрі знаходилось надзвичайно багато людей. Вони говорили про те, що тут в той момент перебували якісь елітні офіцери НАТО, що вони тут всі зібрались для того, аби прогнозувати, як би завдати нових ударів по росії. І це була чисто безпекова операція для того, аби всі, хто перебував у приміщенні драмтеатру, вони там не змогли надалі працювати на боці українських військових.

Те, про що говорили на російських пропагандистських каналах, затранслювали і білоруські підвладні режиму, новиннє видання, ресурси. Вони намагаються виправдати це тим, що тут була виставка дронів. Фактично, жодним чином стосуватись, що відбувається в нашій країні, їх немає. Ми абсолютно окрема країна. Я спілкувалась з рідними загиблих, і я знаю їх історії. І це просто були люди, які того дня з тих чи інших причин знаходились в центрі Чернігова. І всі, хто знаходився в драмтеатрі, вони живі.

Загинули люди, які знаходились навколо, які просто гуляли по місту, повертались з церкви, тому що, знову ж таки, це було релігійне свято.

Замість висновку

Влада цих країн фактично діє воєдино, тому що існувати інакше в сучасних реаліях, як на мене, вони не можуть. Мені доволі складно відокремити білоруську і російську пропаганду, тому що фактично я можу назвати це одним цілим.

росія-білорусь – це одне-єдине терористичне ціле, яке діє в рамках знищення України. Дуже утопічне судження, що всі українці мають знати правила інформаційної безпеки, бути медіаграмотними. Звісно, я усвідомлюю, що це неможливо. Намагайтесь говорити з людьми, які навколо вас, вивчати їх позицію. І якщо в цьому є потреба, якщо ви відчуваєте в собі всередині можливість, то можливо допомогти.

Нагадаємо, що з Києва до Сум запустили додатковий потяг.

Також ми повідомляли, що в Україні запрацювала нова ШІ-платформа для інфлюєнсерів Favikon.

Читати далі

Суспільство

Фермерка з Полтавщини розводить безрогих кіз та варить сири

Опубліковано

Свою першу козу Людмила купила заради доньки з хворим серцем. На вимогу родини знайшла породу без ріг та з молоком без запаху. А тепер має власне стадо та перетворює своє село на маленьку Швейцарію.

Історія власної справи

Людмила Приходько змалку мріяла про ферму в памʼять про розкуркуленого діда.

“Мрія і, мабуть, щось генетично на підсвідомості було, що оце – моє”, – каже жінка.

Коханий чоловік пообіцяв втілити мрію про ферму.

“Кажу: “Людо, ти за мене заміж вийдеш?”.
А вона каже: “Ні, не вийду!”.
“Так я ж тобі, — кажу, – зроблю, щоб і кури з поїлочок пили”, і вона повірила”
, – розповідає чоловік Людмили.

Читати також: В КиївЦифровому запустили нове опитування щодо назви парків та провулку

Фермерувати почали у 2006 році – вирощували овочі на продаж. Невдовзі в доньки Приходьків лікарі виявили ваду серця. Людмила купила козу-нубійку, бо її молоко багате на калій для серця.

“Перша моя коза з’явилася не просто так у нашій родині – вона зʼявилась для підтримки здоровʼя нашої Іринки”, – згадує Людмила.

Повномасштабне вторгнення

Смачне молоко розпробувала не лише Ірина, але й усі сусіди. Людмила завезла також зааненських кіз і джерсейських корів. На початок 2022 року її рогатий молокозавод налічував більше 50 тварин. Коли почалося вторгнення, Людмила думала вести худобу в ліс.

“У всіх на слуху було, як окупанти знущалися саме з тварин: винищували ферми, мінували тварин. Я цього не переживу, бо я їх настільки люблю. Здригалися стіни в сараї, і кози дуже боялись, полохались попервах. Я до них балакала, як до людей, казала: “Дівчата, потерпіть…”, – розповідає Людмила.

Від стресу в Олександра стався серцевий напад, чоловік потрапив в операційну. Людмила сама лишилася на господарстві й почала думати, як утримати бізнес.

“Я вже перестала боятись, перестала в сарай заходити з острахом, а тільки думала, що зробити, щоб покращити свою продукцію, як придбати ще тварин”, – каже жінка.

Отримання гранту та відновлення

Жінка подала заявку на конкурс грантів “Курс на Незалежність” і виграла. Завдяки гранту отримала професійне обладнання для варіння сиру.

Олександр, який більше не може поратися біля худоби, тепер працює в сироварні. Приходьки вже мають кілька видів напівтвердих сирів, а перші тверді ще дозрівають. Ціни принципово тримають нижчими, ніж у магазині.

“Щоб люди мали доступ до цього всього, щоб могли купити всі за доступною ціною”, – відзначають фермери.

Продукцію також безкоштовно передають захисникам у шпиталі та на передову. Запуск сироварні підсилив родинний бізнес і дав нові робочі місця.

А улюблені кози віщують Людмилі ще й омріяну Перемогу!

Нагадаємо, що в Україні запрацювала нова ШІ-платформа для інфлюєнсерів Favikon.

Читати далі

Суспільство

В КиївЦифровому запустили нове опитування щодо назви парків та провулку

Опубліковано

У мобільному додатку “Київ Цифровий” розпочалася нова ініціатива щодо проведення опитування щодо потенційних назв для скверів та провулків у міському парку.

Які саме зміни пропонують

Один із скверів у серці Києва можуть назвати на честь “Українського радіо”, що святкує своє століття з моменту першого ефіру у 2024 році.

Читати також: В Одесі відкрилась виставка унікальних місцевих орнаментів на рушниках

Щодо парку “Юність”, запропоновано перейменувати його на честь Гамбурга, оскільки у місті вже існують два парки з назвою “Юність”. А провулок між вулицями Васильківська і Здановської можуть перейменувати на честь Любомира Бордуна.

Список обʼєктів, які перейменують:

  • провулок між вулицями Васильківська і Здановської пропонують перейменувати на честь Любомира Бордуна;
  • сквер на розі вулиць Прорізної та Євгена Чикаленка пропонують назвати на честь Маґтимґули Пираги;
  • сквер на вулиці Прорізній пропонують дати назву на честь “Українського радіо”;
  • сквер на вулиці Мостицькій пропонують назвати на честь Сергія Васильчука;
  • сквер на розі вулиць Солом’янська та Кочура пропонують назвати на честь Андрія Жованика;
  • сквер “Слава танкістам” на проспекті Берестейському пропонують перейменвати на честь Артема Соханя;
  • парк “Юність” у Святошинському районі пропонують перейменувати на парк “Гамбурзький”.

Взяти участь у голосуванні можна до 24 травня включно у розділі “Електронна демократія” — “Опитування” застосунку “Київ Цифровий”.

Нагадаємо, що активісти обговорюють розвиток Житнього ринку: як долучитися.

Таож ми повідомляли, що на український ринок виходить німецький бренд сільськогосподарської техніки Eisen Löwe.

Фото: з вільних мереж

Читати далі