Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Вулиці Ратушного, Чикаленка та Махова. Не знаєте, хто це? Час познайомитися із проєктом «Стріткод»

Опубліковано

Зібрати й цікаво викласти в одній локації верифіковану інформацію – аби мати універсальну історичну платформу, якій можна довіряти. Прив’язати кожну статтю-сторінку до міського простору – аби дати пізнавати історію на відстані кліка. Розповісти про українців, історичні події та зв’язки між ними – аби пам’ятати і бути захищеними цим знанням.

«Стріткод: історія на кожному кроці» – новий україноцентричний проєкт від ГО «Історична Платформа», спрямований на заповнення прогалин історичної пам’яті українців. Про розробку і запуск платформи, яка розповідає про видатні постаті через міський простір, ШоТам розповіли засновниці проєкту Інна Крупник і Наталя Демідова. 

Застріткодити Україну

Так склалося, що наші вулиці мають не номери, а назви. Усі ці Квіткові, Польові, Центральні, Шевченка – знайомі та хожені-перехожені. Багато назв вулиць родом з СРСР просто «вросли» в нас. Від цих імен буває важко відмовитися, такі звиклі ми до них.

А нові імена в назвах вулиць, які з’являються із декомунізацією, поки що багатьом відгукуються чимось незвіданим чи маловідомим. А нам так хочеться, щоб вулиці, площі, зупинки метро не мовчали, а промовляли. Промовляли про людей, на честь яких вони названі. Промовляли про нашу видатну історію. Так 27 квітня з’явився допис від Наталі Демідової:

«У Дніпрі між Мечкою та парком Шевченка є вулиця Дмитра Донцова. Що ви знаєте про цю непересічну історичну постать? Що ми взагалі знаємо про тих людей чи події, на честь яких названі наші вулиці? Та й чи реально знати про всіх?

Може нереально та й не треба? Але уявіть, як було би добре, якби після Перемоги на адресні таблички додали, до прикладу, промовисті заголовки з QR-кодами. Які б вели на сторінки з історичною довідкою в текстовому та аудіо форматах різними мовами. Історія, шкільні екскурсії, внутрішній та міжнародний туризм…»

Історія на кожному кроці

Наталя Демідова: Ідея проєкту виникла під час перегляду відео про Дмитра Донцова. Кілька років я водила дитину в басейн на вулиці, названій на його честь. В якийсь момент все це поєдналося, і я спитала в друзів, як їм ідея. Вони були в захваті. Проте я зовсім не збиралася братися за реалізацію. Мене лякав масштаб, і не було з ким все це втілювати. На перші кроки я наважилася тільки за кілька місяців. Підготувала перший описовий документ і знайшла Інну, яка повною мірою мене підтримала. Вже восени ми разом зареєстрували ГО для реалізації цього історичного проєкту.

статут Історичної платформи

Інна Крупник: Як почула по телефону Наталчину пропозицію, відразу запалилася. Навіть в короткому телефонному викладі відчувався масштаб проєкту, суспільна цінність. А якщо докласти креативну складову, може вийти справжня вау-історія з вулиць наших міст. Мене реально надихає розуміння того, наскільки ми як нація проапгрейдили власне розуміння себе та своєї історії за останні роки, наскільки відкриті до вивчення історії та спростування історичних міфів. 

Хочеться бачити цю історію близькою до себе, пережитою та бути дотичною до неї. Ми назвали проєкт «Стріткод», бо він про історію, що промовляє просто з вулиць наших міст, а QR-коди є ключовими елементами зв’язку з аудиторією. Слоган «Історія на кожному кроці» теж колись претендував на назву проєкту, тому він з нами. Не слід втрачати гарні меседжі! А далі почали працювати й шукати людей, які на волонтерських засадах можуть долучитися до проєкту.

Стріткод: Інна Крупник

«Стріткод» націлений на вулиці

Інна: Ми не хотіли створювати нову Вікіпедію, і не нам тягатися з НАН, але ми таки віднайшли свою власну «класність». Уся інформація на нашій платформі верифікується істориками – за цю перевагу ми тримаємося руками і ногами, бо досить з нас історичних міфів та необгрунтованих інтерпретацій. Подавати матеріал плануємо концентровано та структурно. Але в різних форматах, щоб кожен міг і почитати, і послухати, і залипнути на відео, і відвідати віртуальну арт-галерею. 

Акцент на авторське, талановите, сучасне. Тексти, ілюстрації, креатив. Писатимемо про Героїв так, наче пишеш близькому другу: легко та по-товариськи. Історики нашого проєкту верифікують не тільки тексти, дати, факти про видатних українців, але й ілюстрації. Пізніше історію «підсвітимо» ще й доповненою реальністю. Повірте, вона того варта. 

Наталя: «Стріткод» націлений на вулиці. Імена в назвах – ключовий гачок між перехожим та історією. Географія проєкту – вся країна, всі ці назви, які згідно з дослідженням носять унікальні імена видатних людей. Але починати ми будемо з пілотного міста або міст і досить скоро застріткодимо перші вулиці. Активно працюємо, готуємо статті, ілюстрації, макети самих стріткодів – наших табличок з українською душею. 

Хочемо, аби при погляді на стріткод люди казали собі: «Це ж та сама табличка!». Також разом із командою SoftServe Академії ми опрацьовуємо першу версію сайту. І хоча на даному етапі проєкт волонтерський, ми змогли залучити до команди крутих дизайнерів, художників, провідних істориків та соціологів. Бо для нас важливо зробити все якнайкраще для нашої історії. Вона заслуговує на це.

Стріткод: Роман Ратушний

Маємо заповнити прогалини в історичній пам’яті

Інна: Місія «Стріткоду» – заповнити прогалини історичної пам’яті українців. Якщо ми не заповнимо їх власною історією чи власними героями, їх заповнять зайди, чужинці або навіть вороги. Носії не нашої культури, не нашої історії. І тоді вулиці знову розповідатимуть про імперію, «вєлікую культуру», комсомол та інші міфи чи скалки тоталітарних ідеологій. А в нашій голові не стане місця для Донцова, Шухевича, Героїв Азова, Ратушного, Апостола, Примаченко, Січових Стрільців. Для відомих та менш відомих. Для власних героїв, старих та нових.

Наталя: Ми вже вивчили в першому наближенні те, як ставляться українці до пізнання історії та якості власних історичних знань. Люди цікавляться історією, але їм часто бракує уніфікованих джерел чи часу на пошуки інформації. Не кожен з нас фаховий історик, авжеж. А багатьом взагалі сухо та нецікаво викладали в школі. При цьому, на питання «Наскільки важливим для українців є знання власної історії, імен власних героїв та історичних подій, базове розуміння взаємозв’язків між історичними подіями?» майже всі опитувані нами на поточний момент дали відповідь: «Важливо, бо це посилює нашу ідентичність та маркує наш вільний історичний простір». 

Власне, це та думка, яка не давала мені спокою ще навесні. Вважаю наш проєкт майбутньою складовою інформаційної безпеки України. Це дуже відповідально, але ми розуміємо, чому і заради кого ми це робимо. І в пам’ять про кого. Це дає сили рухатися уперед попри все.

«Стріткод» – проєкт проти історичного невігластва

Інна: Наш Проєкт глобально – проти історичного невігластва, за посилення інформаційної безпеки українців через популяризацію власних видатних імен. «Стріткод» – це зручно, коли крокуєш містом, вивільняє час на пошуки інформації. Це унікально, тому що єдиних платформ зі структурованою інформацією про видатних українців, прив’язаних до назв вулиць, до цього не було. 

Ми створюємо єдину базу знань про видатних людей та визначні події з історії України. Ціль з зірочкою: навчити українців розумінню причинно-наслідкових зв’язків між подіями. Це важливо. А ще «Стріткод» – це інноваційно, тому що платформа містить виключно верифіковану інформацію, а також різні формати її подачі (аудіо, візуальна, текстова, відео, хронологія, арт-галерея, інтерактиви, AR). 

Якщо ти – пересічний «пізнавач» історії, то маєш можливість стати стріткодером – зареєстрованим учасником створеного ком’юніті. Якщо ти – історик, то маєш можливість вести блог, бути автором матеріалу. Ось така багаторівнева взаємодія з авдиторією.

Стріткод: Михайло Грушевський

Наталя: «Стріткод» – це просвітницько-розважальний проєкт. Спочатку почне роботу сама платформа з текстами, ілюстраціями, галереєю тощо. Українці побачать матеріали про видатних співвітчизників з першого пулу вулиць та авторські таблички з QR-кодами, що вестимуть на платформу. Пізніше на основі цих табличок ми запустимо маршрути – тематичні екскурсії та квести, які будуть цікаві і для сімейного дозвілля, і як позакласне навчання. Неформальна освіта, авжеж.

Так, ми хочемо інтегруватися в освітній процес не тільки як джерело для рефератів, але й як альтернативна освіта, неформальна. Дещо розважальне буде і в першій версії проєкту. Ми вже домовилися про співпрацю з крутими розробниками AR-моделей і збираємося порадувати наших перших користувачів не тільки цікавими історіями, але й доповненою реальністю. Ми оживляємо історію.

Як долучитися до проєкту

Наталя: Якщо людей не лякає волонтерство і кропітка робота, щотижневі онлайн-зустрічі та листування в чаті до червоних пальців при обговоренні матеріалу та креативу, то ми завжди раді досвідченим ілюстраторам, талановитим райтерам, консультантам з фандрейзингу, PR, комунікацій. 

Інна: Ми відкриті для пропозицій партнерства і співпраці з фахівцями та компаніями, які поділяють наші цінності. Вже чекаємо пропозиції на наш e-mail: streetcodeua@gmail.com. Ми також публікуємо вакансії на нашому тимчасовому лендингу. Наперед тиснемо руку та мріємо про спільну залученість в історію на кожному кроці.

Суспільство

Рух «Єдині» запускає новий курс з переходу на українську мову

Опубліковано

Для усіх охочих відкрита реєстрація на 25-й курс із вивчення української мови від руху «Єдині».

Про це повідомляє  Київська міська державна адміністрація.

«Сьогодні, 6 травня, стартують базовий курс підтримки для новачків у переході на українську та складніший, поглиблений граматичний курс від всеукраїнського руху «Єдині». Амбасадором 25-го курсу став Євген Кот, зірковий хореограф і режисер-постановник», – йдеться в повідомленні.

Тривалість кожного курсу – 28 днів. Долучитися можна з будь-якої точки світу.

Навчання повністю безоплатне. Реєстрація – на сайті.

Як зазначають у КМДА, 20 квітня «Єдині» відсвяткували другу річницю з дня заснування. За цей час відбулось понад 7 800 зустрічей розмовних клубів української мови, до проєкту долучились 500 волонтерів.

Читайте також: Укрзалізниця приготувала Великодні обіди для Харківщини – фото

Наразі в межах проєкту щотижня відбувається 55 розмовних клубів на тиждень.

Наступна мета «Єдиних» – допомогти 1 000 000 земляків опанувати мову.

Нагадаємо, у Києві відбудеться виставка, присвячена культурній спадщині європейських країн на сході України.

Фото: Укрінформ

Читати далі

Суспільство

Стало відомо, скільки сімей отримали кредити на житло за програмою “єОселя”

Опубліковано

9 757 родин отримали кредити на суму понад 15,2 млрд грн у рамках урядової програми єОселя з моменту її старту. За минулий тиждень видано 264 кредити на загальну суму 467 млн грн.

Про це повідомляє Урядовий портал.

Серед отримувачів:

● 124 військовослужбовці та силовики;
● 23 педагоги;
● 17 медиків;
● 1 науковець;
● 81 родина без власного житла;
● 9 ВПО;
● 9 ветеранів.

Читайте також: Google запускає додаткову програму грантів для українських стартапів на 10 мільйонів гривень

Про проєкт

єОселя – нова програма доступного кредитування житла, ініційована Президентом України.

Кредитування

  • Пільгова  ставка на весь термін  кредиту —  3%
  • максимальний строк кредиту — 20 років
  • мінімальний початковий внесок — 20%
  • кредитують банки-учасники програми: Ощадбанк, ПриватБанк, Глобус Банк, Укргазбанк, Sky Bank

Нагадаємо, британець українського походження проїде на велосипеді 7 тис. км для допомоги дітям в Україні.

Фото: єОселя

Читати далі

Суспільство

Вільне для вільних: зооволонтерка з Бахмута евакуювала понад 150 собак (ВІДЕО)

Опубліковано

Зооволонтерка Марина Шажко отримала Всеукраїнську зоозахисну премію від UAnimals. Це відзнака для людей, які самовіддано рятують тварин і дбають про них. Інакше про Марину й не скажеш, адже понад 10 років вона разом з подругами рятувала собак Бахмута, потім евакуювала їх на Дніпровщину, а тепер будує притулок з нуля. Як одна собачка змінила життя Марини, евакуацію та мрії на майбутнє, дивіться в новому випуску ШоТам.

“Шістьох, на жаль, ми так і не знайшли. Я про них постійно думаю та згадую. Це біль на все моє життя. Я Шажко Марина, народилася у місті Совєцьк Калінінградської області. Коли мені було пів рочку, ми повернулися на Донеччину. І мама обрала місто Бахмут – тоді він був Артемівськ. Там я вже росла. До 16 років у мене не було тварин. Коли мені було 16 до мене у вікно залетів папуга. Моя бабуся навчила його розмовляти, і він дуже любив говорити “Марішка, вчи уроки!” Після папуги був котик, а потім вже була собака. І з цієї собаки – Бобочка її звали, саме із неї почався мій шлях до зооволонтерства.

Це був 2009 рік, і в нашому місті міська влада боролася з безхатніми тваринами, шляхом кривавих відстрілів. Ми знали, що кожного понеділка та четверга, їздить машина, і люди, які у ній, вбивають місцевих тварин. Кожен понеділок і четвер, коли їздила така машина, я прокидалася о 4 ранку та дивилася, якщо ця машина буде їхати, то я буду бігти на вулицю і рятувати нашу Бобочку”, – згадує Марина.

Одного понеділка Марина таки врятувала собаку та забрала її додому. А у 2011 році жінка створила притулок для тварин “Лада”. Коли у 2014 році почалися обстріли, були проблеми зі світлом.

Читайте також: Квітуча історія захисника України з Одеси (ВІДЕО)

“Ми знаходилися на території комунального підприємства. Був перевищений ліміт використання електроенергії і світло відключили. Так 3.5 роки ми були без нього. Ми з ліхтарями робили усю роботу: обробляли тварин, лікували їх, годували”, – каже волонтерка.

Щойно Марині з волонтерами вдалося налагодити життя притулку, почалося повномасштабне вторгнення.

“Ще коли був перши приліт, це було 1 серпня, ми почали шукати територію. Наша волонтерка Ольга евакуювала свою родину у Вільне. Я їй зателефонувала і попросила її, щоби вона звернулася до сільського голови з проханням щось знайти тут. Ольга пішла до сільського голови, і він запропонував оцю територію, але оренда території – 15 тисяч гривень. Ми розуміли, що це дуже дорого. Наприкінці серпня був ще один приліт біля нашого майданчика і тоді уламки пролетіли через увесь майданчик і впав у будучку нашої твариночки – собачки Дади. Я для себе зрозуміла, що це знак. Наступного дня я зателефонувала власнику цієї території. Сказала, що ми згодні на 15 тисяч гривень, і ми будемо вивозити тварин, – згадує зооволонтерка.

Дівчата знайшли волонтерів і за один день евакуювали усіх тварин.

“Я виїхала із першою партією тварин, і вже тут на місці, ми їх розташували. Це був дуже важкий день”, – розповідає зооволонтерка Людмила.

“Ми вигрузили усіх собак, то ми видихнули з полегшенням. Бо забрали всіх. У нас зараз більше 200 тварин, це 145 тварин, які ми вивезли з Бахмута, і 60 тварин ми прийняли із зони бойових дій – це Донеччина, Харківщина, Херсонщина. Зараз у нас будується медичний кабінет, для того, щоби ми мали можливість лікувати тваринок. Також у нас в планах є побудувати вигульний майданчик. Після війни я хочу об’їхати кожне місто та кожне селище нашої України”, – підсумовує Марина.

Нагадаємо, у Бразилії подружжя українців створило понад 120 тисяч писанок за 40 років.

Фото: ШоТам!

Читати далі