Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Починаємо все з нуля. Як маріупольська фабрика іграшок «Марі і Поль» відновлює роботу в Дніпрі

Опубліковано

Фабрика іграшок «Марі і Поль» – це бізнес, натхненний дитячою мрією його засновниці Руслани Щербини. Починаючи з 2018 року, маріупольські вироби стрімко завойовували серця українців: окрім плюшевих звірят, компанія випускала подушки, ковдри, постільну білизну й одяг для всієї родини.

24 лютого Руслана зі своєю сім’єю покинула Маріуполь, залишивши там і дім, і бізнес. Опинившись у відносній безпеці, підприємиця вирішила діяти й відновлювати справу свого життя у Дніпрі – якомога ближче до улюбленого міста.

Руслана Щербина

Засновниця фабрики іграшок «Марі і Поль»

Виграла грант і запустила виробництво

М’які іграшки – це моя любов із самого дитинства. Коли я закінчила університет, постало питання: йти працювати за фахом або робити щось своє? Вирішила втілити дитячу мрію – заснувати фабрику іграшок. Тоді, у 2018 році, я взяла участь у грантовій програмі «Український донецький куркуль» від Донецької ОДА. До цього ніколи не подавалася на гранти, і перший досвід виявився успішним. Я написала бізнес-план, мою ідею підтримали, надавши фінансування в сумі 498 тис. грн на закупівлю обладнання.

Ми почали роботу того ж літа 2018 року. Стартували з виробництва подушок і пледів. Трохи згодом розробили дизайн іграшок і довгий час виготовляли тільки їх. Під час пандемії коронавірусу, як і багато інших брендів, взялися за створення захисних масок. Навесні 2021 року до асортименту виробів додався ще й одяг: спершу тільки для дітей, а потім ще й для жінок і чоловіків. Також ми шили постільну білизну. Дизайн усіх виробів – це спільна творчість нашої команди. Пріоритетом бренду завжди була якість наших речей – ми багато вкладали в неї. Усе виготовляли із сертифікованих тканин і особливу увагу приділяли безпечності наших виробів.

Ведмідь бренду «Марі і Поль»

Мій бренд названий на честь улюбленого міста

У назві та логотипі бренду чітко простежується зв’язок з Маріуполем, і це не випадково. Я фанатка свого міста. Останній рік перед вторгненням як ніколи отримувала задоволення від того, що живу саме там. У Маріуполі покращувалася екологія, море стало чистішим, парки відремонтовані, дороги ідеальні. Місто розквітало на очах. У нас була найкраща новорічна ялинка в усій країні. Забийте в пошук «ялинка 2021 (або 2022) Маріуполь» – і побачите самі. Це виглядало неймовірно, усе місто сяяло. І таких прекрасних моментів було багато. Я досі ніяк не звикну, що поки що не можу повернутися до свого міста, яке так люблю і на честь якого назвала свій бізнес.

Для мене із самого початку був надзвичайно важливим колектив. Я дуже хотіла, щоб зібралася крута команда, і вона зрештою стала саме такою. Нас було шестеро – усі талановиті жінки. Більшість з них навчалися одразу на виробництві. Ми не тільки працювали разом, а й проводили багато часу поза роботою. Після 24 лютого, на жаль, усі люди з нашого колективу опинилися в різних місцях: хтось залишився вдома, хтось переїхав до інших міст України, а хтось тепер живе в Європі. Я дуже сумую за нашою командою. Ми досі спілкуємося й чекаємо на повернення додому, в український Маріуполь.

подушка від маріуполького бренду

Переїхала до Дніпра, щоб відновити виробництво 

З початком повномасштабної війни ми з родиною одразу виїхали з Маріуполя. Я не хотіла залишати дім і не була впевнена, чи варто покидати місто. Однак уже вранці 24 лютого неподалік від нас впала ракета. Ми зібрали найнеобхідніші речі й вирушили в дорогу, гадаючи, що перечекаємо й зовсім скоро повернемося назад. Дісталися Запоріжжя, однак і там було не надто безпечно. Наступною зупинкою став Кропивницький – але і в цьому місті ми не затрималися. Вирішили, що краще пожити у батьків у Закарпатській області. Пробули там місяць і вирішили переїхати до Дніпра – це ближче до Маріуполя й там можна було зайнятися відновленням виробництва.

Читайте також: Дім за тиждень. Як підприємець із Луганщини розробив унікальний модульний будинок для переселенців

Поки я з родиною перебувала в безпеці, моя команда була в Маріуполі, незважаючи на те, що я пропонувала виїхати. Також на виробництві залишилася техніка, яку вивезти на той момент було нереально. Про це не йшлося взагалі. 

У Маріуполі наша фабрика мала два приміщення. Одне внаслідок бойових дій трохи пошкоджене, а друге – зруйноване вщент. Я дізналася, що мою квартиру пограбували: окупанти винесли з неї все, що могли, починаючи від дитячих іграшок і закінчуючи технікою. Багато сусідів загинули. Одній з моїх співробітниць наприкінці березня вдалося вийти з чоловіком і сином з Маріуполя. Вони йшли вулицями, обходячи трупи. З 24 лютого по травень у місті велися активні бої, його поступово знищували.

Відновлюю виробництво за допомогою програми релокації

Коли ми з родиною переїхали до Дніпра, я почала шукати можливості відновити виробництво. Влітку я звернулася до Дніпропетровської ОВА та до міської ради і взяла участь у програмі релокації. Нещодавно завершилася процедура тендера, і нині ми на стадії підписання договору щодо приміщення. 

Взагалі в рамках програми релокації ще можна розраховувати на допомогу у вивезенні обладнання. Однак, на жаль, не в моєму випадку. Звісно, з Маріуполя це зробити неможливо. Саме тому я власними силами наприкінці серпня та на початку вересня організовувала евакуацію устаткування звідти.

Вивозити обладнання з Маріуполя було дуже важко, цей процес нервовий і незрозумілий. Кожного разу ти не знаєш, чи заберуть машину, чи її пропустять, чи скажуть повертати назад. Також я замовила в Польщі швейне обладнання. Техніка, яка нині є в Дніпрі, вже зберігається в приміщенні, де буде відновлено виробництво. Ми приступимо до роботи, щойно підпишемо договір.

іграшки від бренду «Марі і Поль»

З команди бренду зі мною залишилася тільки одна людина

З початком повномасштабної війни в моєму житті змінилося все. І також змінився мій підхід до бізнесу. Звісно, як і раніше, якість і безпечність виробів є пріоритетом бренду «Марі і Поль». Однак до цього ще додався «душевний план»: мені хочеться більше спілкуватися зі своїми клієнтами, мені важливо, щоб вироби подобалися не тільки мені, а й тим людям, які їх у нас замовляють. Я стала уважно дослухатися до пропозицій і відгуків.

На сторінці «Марі і Поль» в інстаграмі – понад 31 тис. підписників. Вони постійно запитують, як ми, де відновлюємо фабрику, чим займаємося. Я дуже ціную їхній інтерес та увагу. Поки ми ще повноцінно не запустилися, пропонуємо клієнтам придбати вироби, які вдалося вивезти з Маріуполя: здебільшого це дитячий одяг. Мені ще складно подолати власний бар’єр і найняти нових людей на виробництво. З попередньої команди зі мною залишилася тільки одна співробітниця, яка нині живе в Запоріжжі. Вона на декілька днів приїжджає до Дніпра попрацювати, а потім повертається назад. У Дніпрі жити дуже дорого, і, на жаль, не всі це можуть дозволити.

іграшки «Марі і Поль»

Після перемоги планую повернутися до Маріуполя

У мене була можливість представити бренд «Марі і Поль» в Європі та співпрацювати з магазинами в Чехії та Словаччині. І ще до повномасштабного вторгнення я почала займатися підготовкою до цього. Однак 24 лютого все змінилося. Я взагалі не розглядала варіант переїхати за кордон і налагоджувати там виробництво. Не бачу себе в Європі, мені комфортно лише в Україні.

Я на 100 % відчуваю себе українкою. За кордоном мені все чуже, і я не уявляю, як можу облаштувати життя не в своїй країні. Мені доволі важко навіть тут, у Дніпрі, не кажучи вже про те, щоб бути ще далі від свого дому. Після нашої перемоги планую повертатися до Маріуполя. А поки що відновлюю виробництво. Я переконана: попри те, що буває важко, дуже важко, а іноді, здається, взагалі неможливо, треба йти вперед і діяти. І тоді обов’язково буде результат.

Суспільство

На Подолі в будівлі врятованої памʼятки відкрили арт-простір

Опубліковано

На вулиці Нижній Вал, 37/20 відкривається культурний простір “Кузня” (drib37).

Це анонсували на сторінці простору в Instagram.

Про архітектурну памʼятку

На вулиці Нижній Вал, 37/20 відкривається культурний простір “Кузня” (drib37). Це відновлена пам’ятка архітектури в центрі Подолу, де за сюжетом роману Валер’яна Підмогильного “Місто” проживав головний герой Степан Радченко після переїзду до Києва. У творі згадується: “На Нижньому Валу одшукав тридцять сьомий номер, зайшов хвірткою на подвір’я і постукав на ґанку в глухі, поїдені червою двері…”.

На початку повномасштабного вторгнення представники Подільської громади вивчали будівлі, що могли б бути потенційними пам’ятками, але перебували під загрозою знищення. Вони знайшли цю будівлю, отримали її законно у власність і почали опікуватися нею. Зокрема, оформили статус щойно виявленої пам’ятки архітектури, повідомляє команда проєкту для The Village Україна.

Ця будівля, збудована у 1900 році, раніше дійсно була кузнею. Вона зберегла свою автентичність, зокрема композицію й фасади, що робить її цінною, пояснюють у департаменті культурної спадщини КМДА.

Читати також: Українські підлітки спільно із колишнім консультантом NASA написали книги про Марс

Про простір

Тепер у цьому просторі облаштовано культурний центр із галереєю. Першою подією стане фотовиставка-рефлексія митця Микити Журавльова, присвячена Одесі.

“Кузня” працюватиме з 12:00 до 21:00. Відвідати виставку можна у ці ж години. Вона триватиме 21 та 22 травня (з можливим продовженням), а відкриття відбудеться о 18:00.

Вхід – вільний донат, усі кошти будуть передані підрозділу ГУР МО “Химера”.

Нагадаємо, що Олександр Усік переміг Фʼюрі та став абсолютним чемпіоном світу в надважкій вазі.

Також ми повідомляли, що в Міністерстві оборони тестують електронну чергу в ТЦК та СП.

Фото: простір “Кузня”

Читати далі

Суспільство

Лише 115 сантиметрів зростом, але одна з найсильніших в Європі

Опубліковано

Марії — лише 115 сантиметрів, у пологовому від неї відмовилися батьки, вона має інвалідність… Та попри все пережите, дівчина не втратила віри ні в себе, ні у свої можливості, ні у свою країну! Маша є однією з найсильніших спортсменок у Європі серед паралімпійців і веде свій блог у соцмережі, аби мотивувати інших любити себе та не втрачати мотивації, що б там не було!

Історія дівчини

Привіт! Мене звати Марія, мені 33 роки і ви будете здивовані, коли побачите мене в повний зріст. Та, попри це, я живу повноцінним життям, сама себе збезпечую, професійно займаюся спортом, учасниця Паралімпійських ігор, призерка Кубку світу та чемпіонка України і Європи.

Додатково я займаюся ще блогерством. Знаєте, я завжди хотіла жити в Америці, але зрозуміло після повномасштабного втогнення, що я хочу жити в своїй країні. Незважаючи на всі труднощі, я зрозуміло, що Україна в моєму серці понад усе.

Моя історія почалась з 1991 року. Коли я народився, лікарі побачили, що я дитина з вадами і запропонували моїм батькам написати відмову. Вони це і зробили.

Родина, яка була поряд

Після цього я потрапила до дитячого будинку і там проживала до підліткового віку. У 14 років я попала до прийомної родини. Я побачила різницю між дитячим будинком та сімʼїю. З розуміла, що саме в той час, коли я потребувала родини, вони були поряд. Саме завдяки моїй родині я знайшла себе і зрозуміла, чого я хочу від життя.

Спортом я почала займатися з підліткового віку. Мені запропонував тренер, мій перший Олександр Анатолійович. Попала вперше на Паралімпійські ігри, це у 2012 році. Я побачила, що таке дійсно великі спортсмени, дійсно ті, які здобувають медалі, ті, які боряться понад усе заради того, щоб у першу чергу подолати себе. У спорті я здобула силу духу,також фізичні сили. Я зрозуміла, що в цьому житті треба завжди боротися. Спорт мені це явно показав.

Читати також: Це українські страви, про які ви навряд щось чули: давні рецепти кулінарної спадщини

Важка зустріч

У 28 років мені наснився сон, що в моїй квартирі моя рідна матір та її донька, моя сестра. Я це розповіла подрузі, і вона мені запропонувала поїхати та зустрітися з нею. Зустріч у нас була дуже тяжкою. Я сказала людині, що я на неї зла не тримаю. Хочу просто дізнатися, чому саме я така, чого так вийшло, що я залишилась без батьків.

Були питання дуже прості, не дуже складні для людини, яка має все знати. Але на відповідь я дуже багато чула брехні і неправди.

Матір по цей час приховує, що я є, що я жива. Я їй сказала, якщо ти будеш надалі мене приховувати, я не можу так надалі з тобою спілкуватися.

Я також поїхала, знайшла батька, ми з ним зустрілися. З батьком було все інакше. Батько – це та людина, яка показала, що ми всі люди, ми всі можемо помилятися. Найголовніше, що я побачила в ньому, що він хотів це виправити. Ми спілкуємось надалі, він мені дуже сильно допомагає, коли я потребую. З його сім’єю я також спілкуюсь, у нас дуже добрі і теплі відносини.

В своєму блозі я показую приклад, що попри всі життєві обставини і не зважаючи на те, що в мене є інвалідність, я живу повноцінним життям. Надалі я планую займатися ще спортом і зараз готуюся до Кубку світу. Потім вже буде ясно, чи попадаю я на Паралімпійські ігри в Париж 2024. Планую далі займатися і будую собі кар’єру саме в спорту.

Нагадаємо про 10 українських науковців, які змінили світ своїми винаходами.

Також ми повідомляли, що Олександр Усік переміг Фʼюрі та став абсолютним чемпіоном світу в надважкій вазі.

Читати далі

Суспільство

В Києві запрацював перший рекрутинговий центр ССО

Опубліковано

Перший рекрутинговий центр Сил спеціальних операцій ЗСУ відкрили у Києві. 

Про це повідомляють в Telegram-каналі ССО.

Фото: ССО

Читати також: В Сумах запрацював реабілітаційний спецпроєкт для ветеранів та цивільних

Про центр

В ньому надають консультації з підготовки, забезпечення та умов проходження служби в Спеціальних операціях (ССО) та допомагають обрати військову спеціальність. Крім того, в рекрутинговому центрі можна отримати юридичну підтримку під час вступу на службу.

Фото: ССО

Центр розташований на Оболонській набережній, 7 (корпус №1) та працює щодня з 09:00 до 18:00. Також можна звернутися за номером 0 800 357 174.

Нагадаємо, що в київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток.

Також ми повідомляли, що “Азов” показав унікальні кадри порятунку цивільних з “Азовсталі” (ВІДЕО).

Фото: ССО

Читати далі