Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Надійний тил має рятувати економіку». Як Хотинська громада стала фортецею для релокованого бізнесу

Опубліковано

Попри невеликі розміри Хотинська громада, що в Чернівецькій області, прийняла вже шість релокованих підприємств. Більшість із них – бізнеси з Харківщини, які були змушені евакуюватися через російські обстріли.

За шість місяців великої війни з туристичної локації громада перетворилася на справжню економічну фортецю Буковини. А релоковані підприємства вже відновили роботу та готуються до будівництва на території місцевого індустріального парку «Хотин Invest».

Про роботу з бізнесом, прийом семи тисяч переселенців, облаштування безкоштовного бізнес-хабу та роль тилових регіонів у порятунку економіки України ШоТам розповів голова Хотинської громади Андрій Дранчук.

Андрій Дранчук

Голова Хотинської громади

Хотин – місто на перетині трьох областей

На самому початку реформи децентралізації Хотинська громада не потрапила до десятки громад, які першими об’єдналися на території Чернівецької області. На це були певні політичні моменти. Але вже в 2018 році відбулося наше перше об’єднання, а два роки тому Хотинська громада завершила повноцінне формування.

Сьогодні це місто Хотин, яке водночас є адміністративним центром, та десять сільських населених пунктів. Загальна чисельність населення сягає приблизно 19 тисяч людей. Ми межуємо з двома областями та є першою громадою зі сторони Хмельницької та Тернопільської областей.

Наша родзинка – це Хотинська фортеця, яка до пандемії коронавірусу та повномасштабної війни зустрічала сотні тисяч туристів щороку. Тож місто позиціонує себе як туристичне й намагається всіляко розвивати цей напрям. Принаймні, так було до 24 лютого. До того ж, на території громади немає великих промислових підприємств, а сама Хотинська ТГ розташована неподалік кордону з Європейським Союзом. Усі ці фактори допомагають нам розбудовувати комфортне містечко, у якому справді приємно жити.

Хотинська громада, фортеця
Хотинська фортеця. Фото: pluazdrona.eu

Громада з негласною яблуневою агломерацією

Водночас Хотинська громада, як і всі громади Чернівецької області, доволі специфічна. Ми не можемо похизуватися площею та значною кількістю великих земельних ділянок, а тому про розвиток сільського господарства не йдеться. Усі землі, що є на нашій території, перебувають у приватній власності. І ці паї складно назвати великими. Власне, це й формує специфіку нашого розвитку.

Кожне домогосподарство займається індивідуальним заробітком. З одного боку, цьому неабияк сприяє сам регіон, адже територія надзвичайно придатна для вирощування фруктів. У нас навіть створена негласна яблунева агломерація, оскільки природні умови в Хотинській громаді – одні з найкращих в Європі для вирощування фруктів. І приватні домогосподарства саме цим і займаються: вирощують абрикоси, яблука, сливи та черешню і продають врожай на переробку.

Хотинська громада, голова Андрій Драчук

Але, з іншого боку, це практично ніяк не сприяє повноцінному розвитку громади. Адже малі фермери не є тими суб’єктами, які можуть у повній мірі сплачувати податки та формувати місцевий бюджет. Саме тому протягом останніх років ми активно працюємо над розвитком інвестиційного клімату.

Зокрема, ще до війни намагалися реформувати туристичну скадову. Наша фортеця – це дійсно магніт, який притягує туристів з усієї країни. Але мета громади – розширити туристичні маршрути, запрошуючи людей безпосередньо до міста. Ми активно працювали над цим напрямом, але вторгнення перекреслило всі плани.

Крім того, спільно з Програмою DOBRE ми напрацювали та затвердили власну Стратегію розвитку до 2027 року, підготували інвестиційні паспорти та розробили всі необхідні інформаційні матеріали. А два роки тому, в 2020-му, почали працювати над створенням індустріального парку. І якщо фортеця – це туристичний магніт Хотинської громади, то «Хотин Invest» мав стати економічним.

Від громади з фортецею – до велосипедної столиці

Власне, усі ті зусилля з економічного розвитку та розробки портфоліо громади дали свій результат цьогоріч. Після вторгнення російських військ ми оперативно включилися в державну програму релокації бізнесу, створили інтернет-ресурси та організували окрему команду, яка займалася спілкуванням з підприємцями. Ми телефонували представникам бізнесу та пропонували громаду як місце, куди можна і варто переїжджати.

Тут важливо зазначити, що ми усвідомлювали власну неконкурентність. Адже, повторюсь, громада не є великою, а запити, що надходили від підприємців з умовних Харківщини та Донеччини, передбачали виділення від 5 до 20 тисяч квадратних метрів. А в нас ніколи в житті не було таких площ, цього просто не передбачала специфіка регіону.

Велотрейд

А тому ми шукали альтернативні способи залучення підприємств й зрештою зробили ставку на створення умов для проживання бізнесу. Бо одна справа – просто перевезти свою компанію, зовсім інша – релокувати колектив. Навіть коли йдеться про переїзд 20 співробітників, на практиці це завжди 100-120 людей. Бо з кожною людиною, з кожним працівником переїжджає й вся його родина.

Відтак ми почали ремонтні роботи в незадіяних комунальних установах громади. І вже в квітні-травні мали дві готові будівлі, які пропонували релокованому бізнесу як бонус, якщо вони заходять на нашу територію. Хотинська громада надавала всі умови для проживання команди підприємства, повний соціальний пакет. А якщо бізнес обирав комунальну площу – надавали пів року «бонусного» періоду, аби люди могли стати на ноги.

Тобто робили все можливе, аби бізнес захотів евакуюватися саме до нас. І, мені здається, нам це вдалося. Від моменту запуску програми з релокації до нас перебралися шість підприємств. Ми залучили найбільший в країні завод із виробництва велосипедів – «Велотрейд». На одній із перших зустрічей я навіть жартував, що замість класичної асоціації з Хотинською фортецею настав час пов’язувати себе з велосипедною столицею України.

Хотинська громада прийняла завод Велотрейд
Компанія «Велотрейд» вже облаштувалася в Хотинській громаді.

Більшість релокованих підприємств – з Харківщини

Кожне нове підприємство в громаді – це надзвичайно важливо для нас. Це та свіжа кров, що створює нові робочі місця та сприяє економічному розвитку. А кожне робоче місце – це щонайменше одна родина, яка матиме, що їсти. До того ж, ці сім’ї залишаються в громаді, діти переселенців починають відвідувати наші садки та школи, а дорослі користуються сервісами та послугами, над якими ми працювали всі попередні роки.

Більшість релокованих підприємств – це бізнеси з Харківської області. І вони не просто переїхали, а перереєстрували свої підприємства, а деякі й взагалі створили нові компанії з фокусом на експорт. Вони розглядають Хотин як місце постійної роботи, навіть після перемоги України. По-перше, звідси їм легше виходити на європейський ринок. А по-друге, за словами самих харків’ян, навіть після війни кордон з Росією нікуди не зникне, а отже, загроза залишатиметься.

розетки lxl
Серед бізнесів, що релокувалися до Хотинської громади, – виробник електротехнічних виробів та фурнітури LXL.

Створили бізнес-хаб, аби підприємці мали власний простір

Війна диктує нам нові правила та створює нові умови, на які необхідно оперативно реагувати. Це сьогодні ми вже розуміємося, як все відбувається, які процеси потребують особливої уваги. А в перші тижні великої війни в апараті міської ради ніхто й вимовити не міг це слово – релокація. Було мало розуміння, що це, як варто діяти.

Ми донині зустрічаємося з новими викликами, відповідей на яких немає в книжках та умовних інструкціях. Це те, з чим громада має впоратися самостійно, щодня вирішуючи якісь запити та проблеми. Так само і з бізнесом: після переїзду підприємці, які заробляли вдома мільйони, стикаються з банальними, базовими проблемами. Де зустрітися з партнерами, як кудись доїхати чи дійти, до якої школи віддати дитину. Це такі елементарні речі, які після релокації сприймаються зовсім інакше.

Тож ми намагаємося підтримати бізнес і в таких ситуаціях. З перших тижнів ми ані слова не казали підприємцям про якусь оренду, компенсацію чи щось подібне. Ні, наше ключове завдання – це врятувати бізнес та допомогти йому оговтатись від пережитого стресу.

Хотинська громада: команда

І якщо ми можемо вирішити якийсь запит – це буде зроблено. Так у Хотинській громаді з’явився безкоштовний бізнес-хаб. Ми побачили, що підприємці потребують локації для переговорів, онлайн-зібрань чи підпису документів. Тобто звичайних офісних послуг. Відтак провели ремонт в одній з комунальних установ та облаштували там кабінети, велику залу засідань, встановили проєктори, підключили інтернет.

Читайте також: «Працюємо на перемогу». Як громада на Львівщині прийняла тисячі переселенців та допомагає воїнам ЗСУ

А після завершення пішли з цим до бізнесу й сказали: «Дивіться, у нас є ось такий простір, назвемо його бізнес-хаб, де можна прийти, обрати кабінет і повісити свою табличку. Це ваше місце – користуйтесь». І воно запрацювало! Підприємці отримали власні офіси, а журналісти, приїжджаючи до громади, щиро дивуються. Кажуть, раніше бачили подібне лише в американських фільмах.

Усе це ми робимо власними силами, без допомоги держави чи міжнародних партнерів. Я молодий, і команда підібрана така сама. Кожен працює на результат, і всі щиро радіють, коли нам вдається досягти успіху. Субота, неділя, війна – щодня на роботі. Серед нас немає людини, яка не була б залучена до спільної справи. Завдяки цьому і є результат.

Прийняли сім тисяч переселенців

Крім релокованих підприємств, ми також приймаємо українців з інших регіонів. Перші внутрішні переселенці прибули до нас вже на другий день повномасштабної війни – 25 лютого. На той час ми вже встигли запустити штаб реагування та підготуватися до прийому людей.

Що нам справді допомогло в цій ситуації – це оперативно створений електронний онлайн-реєстр. Доступ до нього мали всі населені пункти громади, і якщо кудись приїжджали переселенці, діловоди одразу їх реєстрували. Завдяки цьому ми бачили всю загальну інформацію: хто приїхав, у якому населеному пунктів зупинився, хто прихистив тощо.

Гуманітарна допомога від партнерів із Польщі. Травень 2022.

А на другий-третій день приходили разом із поліцейськими громади та знайомилися з цими людьми. Тому жодних надзвичайних ситуацій з прийомом у нас не було. Це при тому, що загальна кількість переселенців, які прибули за час війни до Хотинської громади, більша за третину нашого населення – 7 тисяч людей. І три тисячі досі залишаються в громаді.

Ми проти продуктових наборів, натомість пропонуємо роботу

Мене дуже тішить, що для розселення переселенців ми не задіяли жоден комунальний заклад. Жодної школи, дитячого садка, як це робили інші громади. Адже розуміли: прийде навчальний рік, і ми будемо змушені знову кудись переселяти людей. Натомість усі розмістилися в приватних домогосподарствах.

Ми створили реєстр будинків, чиї власники готові поселити в себе людей. Також знайшли покинуті домівки, зв’язалися з господарями та отримали дозвіл на використання. Крім того, допомагали як переселенцям, так і тим, хто приймав їх у себе вдома. За потреби облаштовували будинки, привозили матраци, холодильники, створювали необхідні умови. Сьогодні 95% переселенців, які мешкають у громаді, живуть саме в приватних будинках. Завдяки цьому вдалося уникнути навантаження на громаду.

Один із наших принципів у роботі з переселенцями – відмова від продуктової допомоги. Тож коли до громади приїжджає якась волонтерська організація, я одразу кажу: «Не давайте жодних наборів». Адже це провокує небажання працювати й адаптуватися на новому місці. Людина може отримати кілька наборів від різних волонтерів, а потім ще й записатися на кілька грошових допомог від благодійних фондів. Навіщо тоді докладати зусиль, щось роботи й адаптуватися?

Натомість ми пропонуємо переселенцям роботу на релокованих підприємствах та в комунальних установах. І є чимала частина людей, які справді відповідально до цього ставляться. Вони вже бачать себе повноцінними жителями нашої громади: влаштувалися на роботу, облаштовують житло, віддали дітей до школи.

Хотинська громада готує житло для переселенців

Маємо стати надійним тилом для розвитку економіки

Наразі я, як і вся наша громада, мрію, аби релокований бізнес розпочав будівництво в нашому індустріальному парку. Це першочергова задача, адже західні області України – це тил, який має бути зоною економічного розвитку та підтримувати економіку держави.

На сьогодні два з шести релокованих підприємств вже розробляють проєкти будівництва на території «Хотин Invest». І я надзвичайно цьому радію, адже саме це – інструмент, який сприятиме подальшому розвитку громади.

Швейне підприємство з Харкова також обрало Хотин для релокації.

Ми всі чудово розуміємо, що і бізнес-хаб, і розміщення працівників релокованих бізнесів – це тимчасове. Згодом підприємці стануть на ноги й побудують нові офіси, а їхні працівники переїдуть до власних домівок. А робота в індустріальному парку лише сприятиме цьому. Тож це саме той вектор, над яким ми активно працюємо.

Суспільство

Національна капела бандуристів проведе благодійні концерти в Європі

Опубліковано

Національна капела бандуристів проведе десяте благодійне концертне турне країнами Європи, щоб підтримати українську культуру, Збройні сили та популяризувати самобутнє мистецтво України.

Про це повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики.

Національна капела бандуристів відвідає Німеччину, Францію, Люксембург, Бельгію та Польщу, де відіграє 25 концертів. До України музиканти планують повернутися на початку червня.

Читайте також: Українсько-британська команда, що працювала в прямому ефірі “Євробачення–2023”, отримала нагороду BAFTA TV

Зазначається, що восьмеро артистів капели бандуристів служать у Збройних силах України.

Нагадаємо, історик показав архівне фото юних українок в 1938 році.

Фото: МКІП

Читати далі

Суспільство

Стало відомо, скільки сімей отримали кошти за програмою єОселя

Опубліковано

З моменту старту урядової програми єОселя 9 986 родин отримали кредити на суму понад 15,6 млрд грн. За минулий тиждень видано 229 кредитів на загальну суму 396 млн грн.

Про це повідомляє Уряд України.

Серед отримувачів:
● 111 військовослужбовців та силовиків;
● 17 педагогів;
● 12 медиків;
● 6 науковців;
● 64 родини без власного житла;
● 4 ВПО;
● 15 ветеранів.

Читайте також: В Україні презентували посібник, який допоможе зробити заклади реабілітації безбарʼєрними

єОселя: що відомо

єОселя – це державна програма іпотечного кредитування, яка дає можливість українцям придбати житло, не маючи повної вартості квартири – з першим внеском від 20% і щомісячними виплатами (такий собі аналог розтермінування в новобудовах від забудовника). Тільки по єОселя можна придбати квартиру у вже збудованому будинку – тобто не обов’язково купувати житло та етапі будівництва і чекати здачі кілька років, поки він збудується. Плюс іпотеку можна взяти на термін до 20 років.

Офіційно програма стартувала ще в жовтні 2022, але в реальності саме в останні місяці вона набирає обертів, і зараз єОселя дає можливість отримати квартири по програмі на практиці, а не тільки в теорії. В цій статті підготували найважливішу інформацію, яку вам потрібно знати про іпотеку в Україні у 2024 році, та відповіли на популярні питання покупців про єОселю.

Нагадаємо, ветерани зможуть отримати високофункціональні протези швидше.

Фото: єОселя

Читати далі

Суспільство

Листувався з Франком та був закатований Сталіним: 10 фактів про вченого Агатангела Кримського

Опубліковано

Агатангел Кримський, майстерно володіючи майже шістдесятьма мовами і знавши всі діалектні особливості української, вніс значний внесок у розвиток українського та російського сходознавства та україністики.

Він автор понад 1000 наукових публікацій, які включають монографії, підручники та статті. У його доробку важливе місце займають праці з арабістики, семітології, тюркології, іраністики. Крім того, він приділяв багато уваги проблемам розвитку української літературної мови, фольклористичним та етнографічним дослідженням, зокрема в галузі антропології. Учений також був науковим редактором численних словників та збірників.

Редакція ШоТам зробила добірку з яскравих та важливих фактів біографії науковця та письменника.

Українофіл з юності

Агатангел Кримський народився у російськомовній сім’ї. Його батько, татарин з білоруськими корінями, був вчителем історії й географії, а також автором популярних на той час посібників і краєзнавчих книжок. Мати мала польсько-литовське походження. У своїй юності Агатангел розвивав любов до України, не дивлячись на настрої рідних, під впливом творів Юрія Федьковича, Лесі Українки, а також уроків “руської мови” Павла Житецького.

“Кожнісіньку вільну від “офіційних занять часину я присвячував Україні”. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався, пильно читав усякі книжки, особливу вагу звертав на етнографічні матеріали, перечитав усякі філологічні праці”, – писав Агатангел про свої юні роки в автобіографії.

Потомок кримського хана

Рід Агатангела Кримського веде свій початок з Кримського півострова. Один із родичів був муллою, родичем кримського хана. У 1696 році, рятуючись від несправедливого гніву можновладця, втік із Бахчисарая та опинився у Литві. Там він охрестився і, як виходець із Криму, отримав прізвище Кримський.

Перші листівання з інтелегенцією та освіта

Видатність Кримського проявилася дуже рано. У віці 19 років він почав листування з Іваном Франком, що в 2022 році було опубліковано окремою книжкою. У 23 роки йому пропонували прийняти посаду на кафедрі русько-української філології у Львівському університеті, щоб повторити досягнення Михайла Грушевського, який очолив кафедру у Львові (проте це не відбулося).

У 24 роки, коли Кримський був студентом московського Лазаревського інституту східних мов, він опублікував свою власну збірку оповідань “Повістки і ескізи з українського життя” у Коломиї, де з’явилася перша частина його майбутнього magnum opus – відомого роману “Андрій Лаговський”.

Відрядження в східні країни та поезія

У 1896 році, у віці 25 років, після складення магістерських іспитів з арабістики та слов’янської філології, Кримського відрядили до Лівану та Сирії для вивчення сучасної арабської мови та роботи над рукописами. Ця поїздка на Схід дозволила Кримському творчо розкрити репресований ерос. Саме тут він написав свою єдину збірку поезій “Пальмове гілля” та “Бейрутські оповідання”.

Доводив, що українська мова існувала з XI століття

Агатангел Кримський, як вчений у галузі мовознавства, виступав за підтвердження, що українська мова існувала вже в XI столітті як самостійна, чітко виражена та індивідуальна мовна одиниця. Цю позицію він сформував на підставі унікальних наукових досліджень, результати яких виклав у своїх працях, зокрема, в “Українській граматиці” та “Нарисах з історії української мови”.

Наукові дослідження Агатангела Кримського відзначили офіційну позицію, встановлену в СРСР, а також головну тезу в сучасній Росії про “Київську Русь як кількість трьох братніх народів і трьох братніх мов: російської, української і білоруської”.

Знав понад 60 мов

Дослідники спадку Агатангела Кримського вказують на різні цифри, коли йдеться про кількість мов, якими володів цей учений. Деякі стверджують, що він володів 56 мовами, інші зазначають число 60. Однак, беручи до уваги, що Кримський досліджував різноманітні діалекти та мовні групи, кількість мов, які він розумів, міг читати та писати, наближається до сотні.

Наукова спадщина сходознавства

Агатангел Кримський – автор першої в світі історії арабської літератури в п’яти томах, чотирьохтомної “Історії Туреччини та її письменства”, а також “Історії Персії та її письменства”, наукових досліджень. Творча спадщина Кримського-сходознавця налічує 26 томів. Агатангел Кримський вважається одним із найвидатніших лінгвістів у світі, який спеціалізувався на санскриті, східних і західних мовах.

Повернення в Україну

У 1918 році Агатангел Кримський переїхав до Києва за запрошенням Володимира Івановича Вернадського для заснування Української академії наук. Його залучили до відповідності комісії для вироблення законопроєкту про УАН і обрали у перший склад академіків. Вчений отримав ключові посади в Академії – став її Неодмінним секретарем і одночасно головою 1-го історико-філологічного відділу Академії (1918–1929). З його ініціативи у 1925 році було засноване Київське відділення наукової асоціації сходознавства. З 1926 року він очолив Комісію для вивчення візантійського письменства та впливу його на Україну, до роботи в Комісії залучив багатьох експертів зі східних та класичних мов, зокрема колишніх викладачів Київської духовної академії. Паралельно він викладав мову та літературу в Київському університеті.

Перший словник української мови

За ініціативою Агатангела Кримського в 1918 році Українською академією наук було створено Комісію живої української мови з метою розробки українсько-російського словника. Під керівництвом і за його участю були складені “Найголовніші правила українського правопису” у 1921 році. Він вважав, що джерелами для вивчення історії мови є оригінальні пам’ятки, і видав низку пам’яток як додаток до “Української граматики”, а також у книзі “Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам’ятників пис”.

Сталінські репресії та увʼязнення

Початок тривожних подій для Агатангела Кримського настав у 1928 році з вибору у ВУАН. Хоча вченого знову обрали на пост неодмінного секретаря Академії, уряд не затвердив їх рішення.

Справжні репресії почалися під час слідства у сфабрикованій справі “Спілки визволення України”. Агатангела Кримського не заарештували, залишившись не змогли домогтися від його особистого помічника й секретаря, а також прибраного сина М.З. Левченка лжесвідчень проти Кримського. Проте спроби Кримського врятувати учня не малий успіх.

Він також був закріплений за всіма академічними посадами і правами на продовження викладацької діяльності. Лише в 1937 році над хворим, напівсліпим академіком почувалися милосердя і дозволили йому працювати в Інституті мовознавства імені О.О. Потебні. Проте ярлик “українського буржуазного націоналіста” залишився з ним, і навіть загострився: у липні 1941 року він був заарештований, викликаний в антирадянській націоналістичній діяльності та засланий у в’язницю НКВС у Кустанаї (Казахстан). 25 січня 1942 року вчений і поет помер у лазареті цієї в’язниці. Його місце поховання досі не встановлене.

Читати далі