Суспільство
Чоловік заради порятунку пройшов пішки із Маріуполя до Запоріжжя із собакою Жужою (ВІДЕО)
61-річний Ігор разом із собакою пішки дійшов із Маріуполя до Запоріжжя. Вони подолали 225 кілометрів за 5 днів.
«Загалом, я не хотів бути рабом», — розповів житель Маріуполя Ігор.
Ігор та Жужа вийшли напередодні Великодня.
«Це мені допомогло, я вважаю. У всякому випадку годували пасками всю дорогу. І яйцями фарбованими. Яєць я поїв чимало», — Ігор, житель Маріуполя.
Найбільшою складністю стали горбистий хвилястий рельєф Запоріжжя. Та візок завважки 56 кг, який дорогою став вдвічі легший. Маленьку супутницю іноді доводилось нести на руках.
«8 кг живої ваги (…) Вихід один був – нести на собі і пішки тупцювати у бік вільної країни».
«Він вже на руках її ніс, бо там тваринка… Знаєте, що дуже цікаво? Це звичайнісінька тваринка, дворняжка, «хвіст бубликом». Але не тому, що вона якась там цінна порода дорога або ще щось там, родовід… Звичайнісінька. Але, мабуть, це просто його друг» — Галина Гончаренко, волонтерка.
«Підходячи до блокпосту, зазвичай, нову легенду придумував. Йдеш і вже її проговорюєш. А він бачить, що я йду і щось говорю і він думає, що я втратив глузд. Вже до мене ставлення примітивніше. Він думає, що я не такий небезпечний. Ну, йде дурень якийсь», — згадує Ігор.
У Запоріжжі подорожніх зустріли волонтери.
«Довкола Жужі зібралося 20 людей, а довкола мене – троє. Мені було образливо навіть за себе, що увага вся не мені. Наче це вона мене довела, донесла на плечах, а не я її тягнув всю дорогу. І їжу для неї тягнув, і воду для неї також», — розповів Ігор.
Тепер вони неквапливо гуляють вулицями Києва, адже Жужа ще шкутильгає через мозолі на лапках.
Дивіться відео: Як 16-річний підліток рятував людей від авіанальоту у Чернігові
Суспільство
Суспільство
- дотичні до виробництва сонячної чи вітрової енергії;
- розробляють IT-рішення для енергоефективності;
- працюють над технологіями, які допомагають користувачам виробляти власну електроенергію та/або подавати її в мережу;
- мають рішення щодо збільшення ефективності видобутку, зберігання чи транспортування газу;
- знають, як удосконалити вимірювання та розподіл газу на місцевому рівні;
- мають бізнес-план, як залучити приватні інвестиції у сферу генерації та розподілу енергії;
- розробляють рішення, що дають змогу індивідуальним користувачам контролювати, скільки тепла вони споживають;
- займаються енергоаудитом;
- виробляють теплоізоляційні матеріали чи вдосконалюють технології ізоляції;
- навчають людей енергоефективності на рівні місцевих громад.
Суспільство
«Відчуваю відповідальність перед місцевими, тому з хлопцями ми взяли на себе таку роль»
«Коли стається якесь лихо, то часто люди панікують і не роблять необхідного. Та якщо серед них буде кілька людей, які згуртуються та скажуть іншим, що робити, то буде менше біди від пожежі чи негоди. Як староста я відчуваю відповідальність перед місцевими, тому з хлопцями ми взяли на себе таку роль», — ділиться Віктор.
«Працівникам ДСНС складно було б робити всю роботу, особливо довозити самостійно воду. А ми, місцеві фермери, маємо власну сільськогосподарську техніку, якою цю воду доправляти легше», — каже Олег про мотивацію долучитися до пожежної охорони.
У Польщі 16 тисяч команд добровольців, в Україні — тисяча
Отримали форму та професійне обладнання безплатно
«Наша робота не оплачується, більше того — ми вкладаємо власні кошти»
«Кожен з нас має власну автівку, тому ми виїжджаємо на них. Наша робота не оплачується, більше того — ми вкладаємо власні кошти, адже заправляємо наші автівки. Проте люди оцінюють нашу роботу позитивно, адже ми можемо бути корисними та вберегти від небезпеки», — каже Віктор Лук’янчук.
За кілька років роботи не зневірилися
«Пишаюся, що за кілька років ми не зневірилися та продовжуємо свою роботу. Ми б дуже хотіли, аби до нас ще долучилися добровольці, і щоб цей напрямок далі розвивався в нашій громаді. Нам важливо зберегти цю ініціативу та підбадьорювати людей, адже робимо потрібну справу.
Ця робота не може буквально подобатися, бо ми працюємо з проблемами людей і намагаємося вирішити їх, але мені дуже до вподоби, що ця діяльність об’єднала небайдужих людей, які готові допомагати іншим», — підсумовує Віктор Лук’янчук.