Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Мочалки, що ростуть із землі. Як 50 насінин перетворилися на найбільшу в Україні ферму люфи та екобізнес

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Сім років тому Володимир Жданов вперше побачив люфу. Це рослина, яка схожа і на огірок, і на кабачок. Та якщо дочекатися, аби вона дозріла, вийде… мочалка або губка для посуду. Це настільки вразило чоловіка, що він попросив у друзів відсипати трохи насіння. Воно пролежало в пакеті три роки, але все ж дочекалося свого часу. Тепер родина Жданових – не просто засновники сімейного бізнесу Family Loofa, а й власники найбільшої ферми люфи в Україні.

Володимир Жданов
Володимир Жданов

Засновник сімейного екобізнесу Family Loofa

Усе почалося з каліфорнійських черв’яків

У 2011 році ми з дружиною вирішили займатися червоними каліфорнійськими хробаками, які здатні переробляти органічні відходи. Це була класна ідея, навіть мрія. Бізнес, який ґрунтується на утилізації органічних відходів. Завдяки хробакам можна отримувати біогумус та підживлювати землю. Це ж круто!

Ми розробили мініпроєкт, аби показати, як цих черв’яків можна з користю використовувати в громадах Херсонщини. Але, на жаль, керівники ОТГ не відзначились якоюсь активністю. Ти їм кажеш: «Ось, дивіться, механізм готовий, я буду допомагати, є всі ресурси». А вони дивляться на мене й відповідають: «Вова, а таке взагалі є десь в Україні? А в Херсоні таке є? Ні? То чого ти до нас прийшов?».

Читайте також: Врятувати Карпатського буйвола. Як працює перша та найбільша буйволина ферма на Закарпатті

Тому реалізувати проєкт не вдалося, та й черв’яки потребують постійного догляду. З ними не вийде, як з люфою, – приїжджати лише на вихідні, а нагляд довірити батькам. Тому з цією мрією не вийшло, але ми все одно вірили, що зможемо створити власний екобізнес.

Історія про 50 «золотих» насінин

Якось у 2015 році ми завітали до друзів. І я побачив, що у них росте якась дивна й цікава рослина, схожа на кабачок чи великий огірок. Запитав, що це таке, виявилося, люфа. Я і не чув про таку рослину. Питаю у друзів: «А що з нею робити? Їсти?». А вони такі: «Ні, ми робимо для себе мочалки». Ну, круто! У мене одразу промайнула думка, що це крута ідея – вирощувати екологічні губки чи мочалки. Тому попросив трохи насіння. Взяли десь 50 «золотих» насінин.

Потім у нас був переїзд, купа клопотів, міське життя. Насіння просто чекало свого часу та три роки лежало в пакеті. Бувало дивився  – лежить насіння люфи, думав, треба якось посадити. І в 2018 році ми вирішили, що варто зробити перший крок. Посіяли люфу між виноградом на батьківському городі в селі Каїри, що на Херсонщині. І з 50 насінин майже половина зійшла! Вийшло десь 20-30 мочалок та губок. Звісно, одразу все роздарували друзям, батькам, знайомим, кілька штук залишили собі. І ми побачили, що більшості це подобається! А перш за все – нам. Відтоді ми повністю перейшли на люфу. 

Коли перша партія не продалася, запропонував посадити ще більше

Згодом вирішили посадити люфу знову. Вже не поруч із виноградом, а на окремій ділянці, все облаштували, посіяли, зростили. Але знаєте, що таке очікування? Ми думали, що все за мить розкуплять, а вийшло трохи інакше. Купували друзі, близькі, знайомі з Facebook, колеги. А значна частина залишалася просто лежати. Якось поступово ми більшість все ж розпродали, але під час збору нового урожаю попередня партія ще не закінчилася. 

Та попри це у нас залишалася надія і віра, що все буде класно. Просто треба було змінити стратегію. І я запропонував дружині зробити не одну ділянку, а дві, розширитися. Вона спочатку здивувалася, адже ми й першу партію не змогли продати, але все ж підтримала мене. Не знаю, чи наважився б я на нову ділянку, якби не дружина. І ми це зробили – засадили три «сотки».

А разом із тим змінили нашу тактику. Почали спілкуватися з екомагазинами по всій країні. І вже в 2020 році почали продавати їм першу продукцію. Так, довелося поставити нижчу ціну, але пішли продажі. І ми зрозуміли, що намацали нашу цільову аудиторію, якій це цікаво. Тому цьогоріч вирішили знову розширитися, і замість двох ділянок засадити 0,3 гектари. Ми об’єднали батьківський город разом із ділянкою дружини, а люфу посіяли там, де колись були ті самі каліфорнійські черв’яки. Їхній гумус ще декілька років буде підживлювати землю.

Читайте також: Від парамедика до бізнесвумен. Як ветеранка війни створила власну справу на сушениках

Усі думають, що це просто, хоча насправді – це кропітка робота

Ті, хто не в темі, або ті, хто спробував щось посіяти вдома, кажуть: «Ну що там, кинув у землю, вона виросла, нічого робити не треба». Але люфа також потребує догляду, як і будь-яка інша рослина. 

Вона дуже полюбляє вологу і тепло. Наприклад, цьогоріч тепло почалося доволі пізно, через це люфа довго не виходила із землі. І це був такий момент, коли ти можеш сподіватися лише на Бога. Старт – це найбільш примхливий етап у люфи. Взагалі радять, аби відстань між рослинами складала 60 см. Але ми засіваємо все суцільно, і якщо зійде весь ряд – потім просто прибираємо зайве. Інакше люфа може взагалі не вийти з ґрунту, а це означатиме, що ми втратили врожай.

А ще ми «олдскульники» і не використовуємо якісь неорганічні добрива чи захист. Так, в цьому насправді не було б нічого такого, бо ця люфа йде на мочалки та губки, а не для їжі. Але ми намагаємося, аби все було органічним.

Інколи питають, скільки продукції можна отримати з одного врожаю. Для мене це питання залишається відкритим. Якщо все класно, люфа рівненька і красива, тоді ще окей. Але ж для цього треба доглядати за рослиною. Інакше плід втратить ідеальну форму. Його покрутить, і все – мочалка вже не вийде, у кращому випадку зробимо губку для миття посуду. А іноді так крутиться, що взагалі не знаємо, що робити.

А ще люди думають, що все просто: люфа дозріла, зібрали, почистили, готово. Так, принцип такий, але це дуже кропітка ручна робота. Почистити – це ж не кинути до якоїсь машини. Так, справді, буває, що виходить почистити за хвилину. А інколи – втрачаєш купу часу та зусиль. Це рослина, вона десь товща, десь тонша, завжди різна.

Губка «живе» місяць, але не потребує миючого засобу

З власного досвіду можу сказати, що термін придатності залежить від користування, як і з будь-якою річчю. Наприклад, я щонеділі ходжу до бані. Мочалка з люфи, якою я користуюсь, через рік – ще абсолютно нормально. Я замінюю її лише тому, що в мене є люфа. І, звісно, є гігієнічні норми, яких теж треба дотримуватись.

Хтось пише: брехня, за три місяці ваша мочалка розлізлася. А як ви за нею доглядали? Адже там нічого складного: після використання просто відіжміть і дайте люфі висохнути. І тоді вона класно зберігатиметься.

Якщо це губка – то, звісно, посуд ми миємо значно частіше, аніж ходимо до бані. Але місяць можна користуватися. Там також все просто: струсили, поставили, аби висохла, і все. 

До речі, головна перевага губки з люфи – ми повністю відмовилися від миючих засобів. Якщо посуд не супер брудний, достатньо просто теплої води. Люфа чудово прибирає жир. А ще вона класно чистить каструлі, не пошкоджуючи тефлонове покриття. 

Вирішили створити сайт, коли чиновник запитав, як плетемо мочалки

Ми розуміємо, що продукція подобається багатьом людям, але вони не знають, як росте люфа. Якось я подарував мочалку одному з чиновників. А він мене потім питає «Володь, а як ви це робите? Ви її заплели? Я розумію, що люфа натуральна, але як робиш саму мочалку?».

Тоді ми зрозуміли, що потрібно створити сайт, додати більше інформації, зайнятися сторінкою в Instagram. Від «інсти» я взагалі був максимально далеким, але виявилося, що саме там наша цільова аудиторія.

Читайте також: Дорогоцінний пластик. Історія одеської майстерні, де створюють унікальні речі зі сміття

А пізніше виникла ідея влаштувати екскурсії. Ми не відкладали в довгу шафу, і через півтора місяці після того, як заговорили про це, зустріли перших гостей. Людям сподобалося. Їм цікаво навіть просто погуляти на свіжому повітрі, побачити, як росте та мочалка. Ми ділимося з відвідувачами власною історією, розповідаємо про люфу. А ще проводимо майстер-класи! Люди обирають собі люфу і власними руками роблять мочалку чи губку для посуду. 

Наша аудиторія – це екологічно орієнтовані люди, яким не байдуже, що буде завтра з нашою країною. Люди, які люблять натуральні продукти. Ті, кому дійсно болить, хто дійсно переймається. Адже одна синтетична мочалка може розкладатися 200 років, а люфа взагалі не шкодить довкіллю. І таких людей більшає. І в Херсоні, і загалом в Україні. Наші покупці – це люди з усіх регіонів, абсолютно різного віку.

Найбільша ферма люфи в Україні

На самому початку думок про саме родинний бізнес не було. Але виявилося, що це цікаво кожному у нашій сім’ї. Батьки допомагають, діти цікавляться. Ми всі разом цим займаємося, тому це Family Loofa.

Зараз я можу з упевненістю на 99,9% заявити, що це найбільша ділянка з люфою в Україні. І за площею, і за об’ємом виробництва. Так, можуть бути невеликі якісь насадження, просто вирощувати на городі. Але в такому масштабі – аналогів точно немає. 

Та попри це, звісно, є конкуренція.  До того ж, частина екомагазинів як замовляли люфу з Китаю, так і продовжують це робити. Може, щось їх не влаштовує в українській. Ми все одно намагаємося шукати свого клієнта. Ціни на ринку дуже відрізняються: від абсолютно нелогічного демпінгу до якогось космосу. А тут потрібен баланс. І ми намагаємось його витримувати. 

Родина Жданових.

Ми б не займалися люфою, якби не розуміли, що цей бізнес має певну соціальну складову. Він спрямований на вирішення екологічних проблем. І якщо кожен із нас почне змінювати в своєму житті бодай щось, хай навіть губку на люфу, це вже буде великим внеском у майбутнє. Тому під кожним нашим дописом ми завжди вказуємо: «Робіть світ трохи чистішим та безпечнішим».

Цей текст з’явився завдяки Добродіям та Добродійкам ШоТам – нашим читачам, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!

Суспільство

Це українські страви, про які ви навряд щось чули: давні рецепти кулінарної спадщини

Опубліковано

Українська кухня – невичерпне джерело кулінарних шедеврів та культурної спадщини. Її страви втілюють в собі багатовікову історію, національну самобутність і глибокі традиції.

Однак, під час тотальної русифікації та політичних турбулентностей, частина цінних страв була забута, а інші недоліком російської агітації надані чужеземними етикетками. Спроби прикріпити наші кулінарні шедеври до інших культур – це навіть не лише зазіхання на смакові перлини, але й спроба замарнути нашу ідентичність. Втрачені страви – це не просто рецепти, це кусочки нашої історії та культурного надбання, які ми повинні відновити та передати майбутнім поколінням.

Редакція ШоТам розповідає про пʼять цікавих страв української кухні.

Душенина

Душенину традиційно готували зі свинини, обвалюючи її в борошні й поєднуючи з овочами та прянощами в горщику. Потім горщик ставили в піч, де м’ясо з овочами повільно тушкувалося кілька годин, або, як казали раніше, “душилося”. Цю страву подавали з вареною картоплею або кашею, щедро поливаючи підливою.

Зараз приготувати душенину в печі може бути складно, але духовка є чудовою альтернативою, а замість глиняного горщика можна використовувати будь-яку жаростійку форму. На Заході схожу страву називають касероль, що походить від посуду, в якому готують м’ясо з овочами. Особливість цієї страви в тому, що для неї можна використовувати будь-яке м’ясо — свинину, яловичину, баранину або курятину.

Репепт:    

  • м’ясо – 500 г;
  • велика морква – 1 шт;
  • картопля – 4–5 шт;
  • борошно – 2 ст. л;
  • сіль, перець – до смаку;
  • вода або томатний сік.

М’ясо промиваємо, підсушуємо паперовими рушниками та нарізаємо великими кубиками. Обвалюємо у борошні з усіх боків.

Моркву та картоплю миємо, чистимо та нарізаємо довільними шматками. Складаємо овочі разом із м’ясом у змащену олією жаростійку форму. Додаємо сіль і перець, заливаємо водою або томатним соком так, щоб рідина покривала інгредієнти на один палець.

Накриваємо кришкою або фольгою і ставимо в розігріту до 200 градусів духовку. Одразу знижуємо температуру до 100 градусів і залишаємо тушкуватися на дві-три години. М’ясо має стати м’яким і легко розпадатися на волокна.

Гляґи

Хляки, ґляґи, флячки або ж рубці — традиційна страва, що готується з частини коров’ячого шлунка. Хляками називають найбільшу частину шлунку жуйних тварин. Після ретельного миття та очищення, хляки дрібно нарізають і довго варять зі спеціями. Готову страву щедро приправляють перцем і часником, а також заправляють відвареним пшоном або підбивають борошном. На Полтавщині до флячок зазвичай додають галушки. Крім того, хляки часто подають як рідку страву разом із бульйоном, у якому вони варилися.

Рецепт:

  • Рубець — 1 кг;
  • Молоко — 500 мл;
  • М’ясний бульйон — 3 л;
  • Селера — 100 г;
  • Ріпчаста цибуля — 2 шт.;
  • Морква — 1–2 шт.;
  • Томати у власному соку — 1 склянка;
  • Макарони — 3 жмені;
  • Часник — на смак;
  • Сіль, перець — на смак;
  • Сметана — 2 ст. л.;
  • Олія — для смаження;
  • Лавровий лист — 1 шт.;
  1. Підготовка рубця:
    • Наріжте рубець смужками і складіть у контейнер, заливши молоком. Залиште в холодильнику на ніч (12 годин).
    • Відцідіть рубець і добре промийте холодною водою, змиваючи молоко.
  2. Відварювання рубця:
    • У великій каструлі доведіть до кипіння підсолену воду. Опустіть нарізаний рубець і варіть 5 хвилин. Злийте воду, промийте рубець і каструлю.
    • Знову наповніть каструлю водою, доведіть до кипіння і трохи підсоліть. Опустіть рубець і знову варіть 5 хвилин. Злийте воду і промийте рубець.
  3. Приготування бульйону:
    • У іншій каструлі доведіть до кипіння бульйон. Додайте рубець, зменшіть вогонь до мінімуму і варіть 2–3 години, доки він не стане м’яким і легко проколюватиметься виделкою.
  4. Приготування овочів:
    • Почистіть і дрібно наріжте моркву, цибулю та селеру. Смажте овочі в невеликій кількості олії до м’якості.
    • Додайте томати у власному соку, сіль і перець. Перемішайте, накрийте кришкою і тушкуйте на середньому вогні 5–7 хвилин.
  5. Завершення страви:
    • Додайте тушковані овочі до відварених рубців.
    • Всипте макарони, додайте лавровий лист і варіть разом стільки часу, скільки вказано на упаковці макаронів.
    • Подавайте страву гарячою, за бажанням додайте сметану перед подачею.

Фальшивий заєць

“Фальшивий заєць” отримав свою назву, тому що готують його з будь-якого м’яса, крім зайця. Історія цієї страви залишається загадкою, але вважається, що колись полювання було привілеєм небагатьох, і дичина на столі була рідкістю. Тож люди вигадали спосіб приготувати “зайця” з іншого м’яса. На Західній Україні ця страва досі залишається традиційною на великі свята в деяких родинах.

Цікаво, що “фальшивий заєць” популярний не лише в Україні, а й у Європі та Америці. У Франції та інших європейських країнах аналогічну страву називають террін. Це своєрідний паштет, коли м’ясо, рибу, овочі або печінку подрібнюють і запікають у формі хлібця, а потім нарізають скибочками для подачі. В Америці цей м’ясний хлібець відомий як meatloaf, і його готують з будь-якого м’ясного фаршу.

Рецепт:

  • Свинина: 1 кг;
  • Яловичина: 0,5 кг;
  • Ріпчаста цибуля: 2 шт. (не обовʼязково);
  • Панірувальні сухарі: 100 г;
  • Сіль, перець: до смаку;
  • Духмяні трави: до смаку;
  • Олія: для смаження Кетчуп: для декору

М’ясо подрібнюємо на м’ясорубці. Дрібно нарізану цибулю пасімо в олії до м’якості.

Панірувальні сухарі розводимо молоком або водою – додаємо рідини так, щоб отримати консистенцію каші. Додаємо отриману суміш до фаршу.

Додавайте смажену цибулю, сіль, перець і улюблені духмяні трави. Ретельно перемішайте та викладіть у змащену олією прямокутну форму для кексу. Якщо немає підходящої форми, можна сформувати хлібець руками та розмістити на змащеному олією противні.

Вставте у попередньо розігріту до 200 градусів духовку та запікайте протягом 60 хвилин. У разі, якщо верхня частина підгоріла, накрийте хлібець фольгою. Через годину вийміть хлібець, зверху намажте кетчупом та поверніть у розігріту духовку на 10 хвилин, щоб кетчуп зверху став рум’яною.

Огірочник

Огірочник – це традиційна українська страва, юшка, приготована на основі солоних огірків. Вона вважається однією зі старовинних рідкісних страв України та може бути розглянута як попередниця сучасної солянки. Назва походить від основного інгредієнту – солоних огірків.

Огірочник можна приготувати як на м’ясному бульйоні, так і на воді або овочевому бульйоні, що робить його доступним як для м’ясоїдів, так і для вегетаріанців.

Рецепт:

  • Солоні огірки — 5 шт.;
  • Овочевий або м’ясний бульйон — 3 л;
  • Ріпчаста цибуля — 1 шт.;
  • Картопля — 5 шт. (середні);
  • Олія — для смаження;
  • Сіль, перець — до смаку;
  • Сметана — 5 ст. л.;
  • Свіжий кріп — для подачі.

Щоб приготувати огірочник, спочатку розігрійте бульйон. Поки він нагрівається, наріжте картоплю на кубики та додайте її до киплячого бульйону.

Солоні огірки натремо на дрібну терку і віджмемо сік. Цибулю дрібно наріжемо та обсмажимо на олії до м’якості, а потім додамо натерті огірки і смажимо разом.

Додайте цю суміш до каструлі з бульйоном та додайте огірковий сік, який віджали раніше. Варіть ще 2-3 хвилини.

У чашці змішайте сметану з кількома ложками бульйону та додайте у каструлю, ретельно змішуючи. Після цього приправте за смаком сіллю та перцем.

Подаємо гарячим, прикрашаючи свіжим нарізаним кропом та солоними огірками. Огірочник – чудовий варіант для обіду або вечері, особливо у спекотний день.

Горохляники

Горохляники, фактично, представляють собою прості оладки, зроблені з гороху. Колись ця страва була дуже популярною, оскільки вважалася дешевою і ситною. Для її приготування варили горох до м’якості, розтирали його до стану пюре, додавали борошно, добре змішували і смажили на розігрітій сковорідці зі смальцем або олією. Подаючи горохляники, їх часто приправляли шкварками, товченим часником та сметаною. У період пісту їли з олією та смаженою цибулею.

Горохляники можна готувати як із свіжого чи замороженого молодого горошку, так і із старого сушеного гороху. Тому ця страва чудово підійде для будь-якого сезону.

  • Зелений горошок (свіжий або морожений) — 2 склянки;
  • Яйце — 1 шт.;
  • Борошно або панірувальні сухарі — 2 ст. л.;
  • Листочки м’яти — жменя;
  • Сіль, перець — до смаку;
  • Олія — для смаження;
  • Сметана або йогурт — для подачі.
  1. Горошок відварюємо хвилин п’ять у киплячій підсоленій воді. Коли горошок буде готовий, подрібнюємо його блендером або перекручуємо м’ясорубкою.
  2. Додаємо яйце, дрібно посічену м’яту, борошно або панірувальні сухарі. Солимо, перчимо, добре вимішуємо.
  3. Формуємо невеличкі котлетки та смажимо їх на добре розігрітій і змащеній олією пательні.
  4. Подаємо горохляники зі сметаною або натуральним йогуртом.

Читати далі

Суспільство

Як уникнути електричного перевантаження у квартирі

Опубліковано

Внаслідок ворожих обстрілів енергетична інфраструктура України зазнала значних пошкоджень. Кожен українець може внести свій вклад у подолання цієї кризи та підтримати енергосистему.

Про це повідомляє Мінреінтеграції.

Збільшення споживання електроенергії у вашій оселі може призвести до відключень світла. Щоб уникнути цього, варто економити електрику, особливо вранці та ввечері з 7:00 до 11:00 і з 18:00 до 23:00.

Читати також: В київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток

Корисні поради для економії електроенергії:

  1. Не вмикайте електроприлади одночасно. Наприклад, спочатку розігрійте їжу в мікрохвильовці, а потім скористайтеся праскою.
  2. Переносьте прання на денні або нічні години, коли навантаження на мережу менше.
  3. Уникайте використання кондиціонерів та бойлерів для нагріву в пікові години.

Таким чином, кожен з нас може допомогти зберегти стабільність енергосистеми України.

Нагадаємо, що в Міністерстві оборони тестують електронну чергу в ТЦК та СП.

Також ми повідомляли, що в Мінцифрі спростили оновлення даних військовозобов’язаних українців у ЦНАП: інструкція.

Фото: з вільних мереж

Читати далі

Суспільство

В київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток

Опубліковано

У Києві стартує дитячий гурток “Юний кінолог”, який функціонуватиме на базі Кінологічного центру Головного управління Національної поліції міста Києва. Це унікальна можливість для дітей познайомитися зі світом кінології, навчитись догляду за собаками та здобути навички роботи з чотирилапими помічниками поліції.

Про це повідомили у відділі комунікації столичної поліції.

Про ініціативу

У Києві з 25 травня 2024 року стартує дитячий гурток “Юний кінолог”. Заняття проходитимуть на базі Кінологічного центру Головного управління Національної поліції щосуботи з 10:00 до 12:00 за адресою: вул. Вознесенський узвіз, 27.

Читати також: Міноборони анонсували застосунок Резерв+ для військовозабовʼязаних

Поліцейські-кінологи поділяться своїм досвідом, навчать дітей базовим командам для собак і основним правилам поведінки з чотирилапими друзями. Участь у гуртку допоможе дітям здобути цінні знання про виховання домашніх улюбленців та розвинути повагу до тварин.

Заняття у гуртку також сприятимуть засвоєнню знань про виховання домашніх улюбленців та розвитку в дітей почуття поваги до тварин.

Заняття розраховані на дітей віком від 6 років. Участь в програмі безоплатна.

Нагадаємо, що стартує показ художнього серіалу про залізничників під час війни.

Також ми повідомляли, що в Мінцифрі спростили оновлення даних військовозобов’язаних українців у ЦНАП: інструкція.

Читати далі